У контексті оцінки поточної ситуації навколо України нагадаємо, що у чинній Стратегії національної безпеки України (у редакції В.Януковича) «Україна у світі, що змінюється» дехто з її розробників прогнозував, що потенційними джерелами безпекових загроз національним інтересам і національній безпеці України можуть бути «криза існуючої та невизначеність засад нової системи міжнародної безпеки, розмивання системи міжнародних угод у галузі стратегічної стабільності, послаблення ролі міжнародних безпекових інститутів, що у комплексі з недосконалою системою міжнародного права уможливлює безкарне застосування сили на міжнародній арені для реалізації власних інтересів; виникнення самопроголошених квазідержавних утворень на територіях суверенних держав, поява небезпечних прецедентів визнання іншими державами деяких із цих утворень, що стало [і в Україні також] стимулом для процесів регіонального сепаратизму». Саме ці чинники були покладені В.Путіним та його оточенням в основу військового сценарію відновлення глобальної ролі РФ та нівелювання внутрішніх російських проблем.
|
|
Різнопланові повідомлення ЗМІ і заяви компетентних іноземних та вітчизняних речників а також реальна обстановка на російсько-українському кордоні не дають підстав для зниження оцінки ситуації із «надзвичайно тривожної» до «ознак деескалації воєнної загрози»
Різнопланові повідомлення ЗМІ і заяви компетентних іноземних та вітчизняних речників (від готовності російських військ вторгнутися до Східної і Південної України задля створення сухопутного коридору в Крим, завдати удару з Криму для того, щоб захопити Одесу або навіть створити сполучний коридор з Придністров’ям через Україну і досягти своїх цілей за 3-5 днів до нібито початку відведення військ у місця постійної дислокації), а також реальна обстановка на російсько-українському кордоні не дають підстав для зниження оцінки ситуації із «надзвичайно тривожно» до «ознак деескалації воєнної загрози».
І навіть більше, йдеться про реальні плани і дії з подальшої дестабілізації суспільно-політичної ситуації у південно-східних регіонах нашої держави аж до зриву президентських виборів 25 травня і реалізації «кримського сценарію» у Донецькій, Луганській і Харківській областях.
Нарощування військової присутності НАТО і США у Прибалтиці, Румунії, Польщі та у Чорному морі може бути тим достатнім фактором, що стримає російську воєнщину
Фото http://www.belvpo.com/
|
|
З воєнно-політичної точки зору прогнозуємо, що Росія утримується від розв’язання воєнного конфлікту безпосередньо з НАТО, але тестує механізм колективної оборони та прийняття рішень Альянсу у відповідь на зміну архітектури системи безпеки в Європі. Нарощування військової присутності НАТО і США у Прибалтиці, Румунії, Польщі та у Чорному морі може бути тим достатнім фактором, що стримає російську воєнщину. Однак не слід нехтувати інформацією, яка циркулювала у кулуарах 9-го «українського» засідання РБ ООН (28 березня), про те, що президент Росії В. Путін нібито запевнив Пан Гі Муна у відсутності намірів увійти на територію Східної України, водночас застерігши, що «ситуація може скластися таким чином, що змусить Росію діяти».
Окрім того, після завершення першочергових заходів з прискореної інтеграції Криму в політико-правовий і економічний простір Російської Федерації Москва планує активізувати «економічну війну» з Україною. Формальним приводом для цього може стати передбачуваний вихід офіційного Києва з лав Співдружності. Передбачається, що Росія оголосить про те, що Зона вільної торгівлі в рамках СНД не стосуватиметься України, а також не поширюватиметься й дія Угоди про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав (від 20 листопада 2009 р.). Наслідками такого кроку стане фактичне блокування митними органами РФ безмитного експорту української продукції з мотивацією відсутності її у переліку тарифних преференцій СНД, а також невизнання сертифікатів про походження товарів (Україна втрачатиме до 3 млрд. доларів США щорічно).
За нашими оцінками, подальший тиск Кремля на українську владу базуватиметься на невиконанні Києвом акцептованих міністрами закордонних справ країн «Веймарського трикутника» домовленостей від 21 лютого, передусім у частині зміни унітарного устрою держави на федеративний, етнічно-мовному питанні та забезпеченні легітимних президентських виборів, яким нібито має передувати конституційна реформа/ухвалення нової конституції. Інакше кажучи, Росія не ви́знає президентські вибори в Україні, якщо їм не передуватиме інклюзивний процес конституційної реформи та референдум.
Печатка «Донецької народної республіки»
Фото http://oko-planet.su/
Більше того, Москва планує усіляко підтримати бойкот виборів у Східній Україні та інші форми «народного протесту», які можна буде використати для ескалації напруженості та як привід для втручання на прохання місцевого населення/російської меншини, російськомовних та інших громад, які нібито прагнуть створити «Донецьку, Луганську і Харківську народні республіки». На додаток до таких провокаційних дій кремлівські «агенти впливу» працюватимуть над інспіруванням переселення етнічних греків (у Крим під крило новоспеченого «російського сенатора» О. Ковітіді), болгар (до Болгарії), що зазнають «утисків» російськомовних (до «кращих місць у Росії» — для прикладу, у «мирні» Чечню і Північну Осетію) тощо.
Прихильники федералізації України оголосили про створення Донецької народної республіки
Фото http://podrobnosti.ua/
При цьому кремлівські стратеги мають намір скористатися прорахунками нової української влади, спричиненими як цейтнотом часу, так і дефіцитом компетентних виконавців (на які по-дружньому вказують наші європейські та американські партнери) для розкручування антиукраїнських інформаційних кампаній та інспірування настроїв протесту на Сході і Півдні України.
Йдеться, зокрема, про зволікання з конституційною реформою (як вже зазначалося, може бути для Росії приводом, щоб ставити під сумнів легітимність нинішньої влади та всього, що та намагається робити і робить), виконання Урядом України тільки трьох з 12-ти рекомендацій МВФ («якими ж будуть наслідки реалізації решти дев’яти для кожної родини, якщо вже після підвищення ціни на газ 4,5 млн. українців відчувають наближення сімейної катастрофи»), невиконання семи і незадовільне виконання 16-ти з 23-ох вимог GRECO («небажання боротися з корупцією»), невирішеність низки політико-інституційних та соціальних проблем кримських татар («РФ вже зараз може гарантувати їх входження у владу, надання кримськотатарській мові статусу однієї із державних»). Перелік інших надуманих звинувачень «а-ля Кисельов» на адресу нової української влади є практично нескінченним.
|
|
Уряд України змушений буде реалізовувати антикризові заходи за складних зовнішньополітичних і безпекових обставин. Попри заявлену жорстку позицію США, Великобританії і НАТО, очевидною є обмеженість протидії Заходу крокам постійних членів РБ ООН і встановленому РФ новому «стандарту» агресивності у поведінці великої держави щодо територіальних змін, а також достатня чутливість для європейської економіки наслідків можливого запровадження економічних санкцій проти РФ. «Бумеранг третьої фази» потребує ретельних розрахунків і часу, якого у ЄС може не бути через відсутність ознак деескалації на українському кордоні з боку Росії. Більше того, як справедливо зазначає колишній радник президента РФ А. Ілларіонов, В. Путін стоїть перед вибором — продовжити наступ на Півдні і Сході України, домогтися обрання проросійського кандидата/зірвати президентські вибори 25 травня або ж «зупинитися і зайнятися освоєнням того, що проковтнув».
За словами Порошенка, економіка України зруйнована. Виручка торгових мереж за минулий місяць знизилася на 32 відсотки, люди відмовляються від покупок через відсутність у них грошей. Крім того, зараз відзначається затримка по витраті бюджетних позицій, спостерігається невиконання дохідної частини бюджету, а також присутня загроза розвалу країни
Фото http://en-ua.com/
Оскільки позиція зайняти оборону для російського очільника практично рівнозначна визнанню поразки з точки зору недосягнення поставлених раніше цілей поглинути Україну, а шанси на перемогу у пропутінського кандидата відсутні, ставка робитиметься на збереження перманентної загрози відновлення військової агресії, невизнання легітимності київських властей, просування у регіональну владу своїх конфідентів та підживлення сепаратистських настроїв і рухів, економічне удушення України.
З набранням чинності закону «Про запобігання фінансової катастрофи та створенні передумов для економічного зростання в Україні» українці відчують підвищення вартості життя у багатьох напрямках
Фото http://racurs.ua/news2
За таких зовнішніх і внутрішніх умов та викликів нашою відповіддю має стати мобілізацію української влади і суспільства для цілеспрямованої роботи над законодавчим забезпеченням і практичним впровадженням першочергових реформ, масштабна контрпропагандистська та роз’яснювальна робота в регіонах з місцевими громадами і соціальними групами щодо спрямованості, змісту і термінів політичних, правових, фіскальних, соціальних та інших заходів Уряду, життєво необхідних для недопущення дефолту і створення передумов для економічного зростання.
У нинішній напружений момент Україні не варто вдаватися до вирішення питання мовної політики: краще, щоб протягом кількох місяців попрацювали експерти, за результатами роботи яких узгоджений текст нового закону доцільно надіслати до Венеціанської Комісії та Верховному комісару ОБСЄ в справах національних меншин для оцінки, що також відтермінує вирішення цього чутливого питання.
Україна потребує фінансової підтримки. Влада України вже запропонувала міжнародним партнерам, в числі яких Польща і США, виділити їй кредит в найближчі кілька тижнів. Більше того, було запропоновано провести донорську міжнародну конвенцію за участю провідних світових держав, а також фінансових інститутів
Фото http://en-ua.com/
На додаток до урядових заходів із запобігання фінансовій катастрофі наші друзі і партнери виявляють готовність допомогти новій Україні: до 15 млрд. доларів нададуть до кінця цього року Міжнародний валютний фонд, Світовий банк, Європейський банк реконструкції та розвитку, США, Канада і низка європейських держав; вже найближчим часом українські товари отримають безмитний доступ на 500-мільйонний європейський ринок, а українські перевізники — до європейського авіапростору; розпочнеться реалізація масштабних інфраструктурних проектів; створюватимуться можливості для технологічного прориву в ОПК, альтернативній енергетиці, інформаційних технологіях.
|
|
Маємо задіяти й потужний комплекс дипломатичних заходів для захисту національних інтересів в ООН (у т. ч. у Міжнародному Суді ООН, Раді ООН з питань прав людини, Міжнародному трибуналі ООН з морського права), ОБСЄ, НАТО, Європейському суді з прав людини, Раді з торгівлі товарами та Генеральній Раді СОТ, у рамках МАГАТЕ і Міжнародної організації цивільної авіації, в інституціях ЄС (зокрема, прискорення підписання Угоди про асоціацію та зону вільної торгівлі і реалізації другої частини плану дій із скасування візового режиму), регіональних об’єднаннях АТР (АСЕАН), Латинської Америки (ОАД, Тихоокеанський альянс), Африки (ЕКОВАС), Північної Америки (НАФТА) та Перської затоки (РСАДПЗ), СНД і навіть Євразійській економічній комісії, а також на дво- і багатосторонньому рівнях з США, Китаєм, Великобританією, Німеччиною, Францією, Італією, Канадою, Японією, іншими країнами Заходу.
Як наслідок, політичний, безпековий і ресурсний баланс зміниться на користь України.
