Богдан Соколовський
Місяць жовтень: день за днем. Немає пророка на батьківських теренах?
Нещодавно світ облетіла приємна звістка, що американська компанія «Lockheed Martin» успішно розробляє термоядерний реактор, і що його серійне виробництво у США має розпочатися через 10 років. Кажуть, що це докорінно має змінити світову енергетику. Зокрема, РФ перестане бути постачальником нафти і газу.
В Україні про це згадували багато політиків. Здебільшого ті, хто не знається на ядерній фізиці, та й загалом на фізиці. Фахівці наразі мовчать, не даючи жодних оцінок.
У цьому контексті щонайменше дивними виглядають висловлювання відомих російських вчених А. Красільнікова і Є. Вєліхова на кшталт «этого не может быть потому, что не может быть никогда». Це нагадує ті старі радянські часи, коли СРСР наздоганяв і переганяв США.
Очевидно, українські вчені і фахівці наразі аналізують ситуацію. І… мовчать, оскільки свого часу заблокували інформацію про здобутки української приватної лабораторії під Києвом, біля селища Вишневого «Протон-21». Саме у цьому закладі ще майже півтора десятиліття тому була реалізована малозрозуміла (як тоді, так і тепер) реакція, яка давала надію на створення нового виду джерела енергії. І вже давно, в разі успіху, можна було б вирішити проблему нашої енергозалежності від зовнішнього постачальника.
Треба визнати, що нафтогазове лобі в Україні і «класична» наша наука за весь час донині не дали змоги українській державі залучити всі необхідні механізми для остаточного з’ясування питання: згадане відкриття — реальність чи казуїстика? Та і Заходу це, мабуть, було зайвим…
Можливо, хоч тепер, як було вже не раз після чиїхось відкриттів (цього разу у США), ми, українці, не полінуємося з'ясувати, що маємо у себе вдома?!
Вдосконалення електропередачі означатиме реформи.
Лінії електропередач в Україні, як інформували фахівці у період 2007-2010 рр., а також менеджмент електропотоків практично залишились на радянському рівні. На жаль, від 2010-го дотепер, а відтак з часів СРСР, практично нічого принципово не змінилося. Принаймні, на широкий загал це не виносилося. Наприклад, втрати при передачі електроенергії в Україні складають приблизно 12 %; в Польщі – 9 %; в Німеччині – 6 %. Отож скорочення втрат електроенергії в Україні лише до польського рівня заощадило б електроенергії, яка генерується, наприклад, одним блоком Хмельницької АЕС. Вже не кажу про німецьку досконалість…
Перш ніж складати плани щодо спорудження нових електрогенеруючих потужностей в Україні, мабуть, треба взятися за модернізацію ліній електропередач та менеджмент електропотоків. Тим більше тепер, коли Україна не приваблива для зовнішніх інвестицій (принаймні, поки у нас триває війна).
З іншого боку, будівництво електростанції — це завжди зручний спосіб для застосування корупційних схем. Таким чином, заперечення такого будівництва було б реальним проявом антикорупційних заходів. Звернімо увагу, що реформування електропередачі потребує значно менших видатків, ніж будівництво нової електростанції. Та й сам цей процес свідчив би про проведення конкретних реформ в рамках УА з ЄС, і був би добрим зразком виконання зобов'язань в рамках Енергетичного співтовариства тощо.
Ресурсів вистачить, щоб перезимувати. Але не це головне
Переговори з Росією про проблеми газу, на мою думку, не принесуть бажаного результату.
З одного боку, нещодавня заява Путіна про зниження об'єму — це шантаж, а з іншого боку, вона абсолютно нічим не обґрунтована. Якось Путін вже звинувачував Україну в тому, що вона не санкціоновано вилучає газ, але це жодного разу не було доведено. Більше того, відбувся міжнародний суд. Про нього мало згадують, напевно, тому, що він ухвалив рішення на користь України. Газ дійсно розкрадали, але ми довели, що Україна не мала до цього ніякого відношення. Не бачу великої біди в тому, що Росія позбавить нас монополії на транзит. Це просто зробити, та тут йдеться не лише про Росію, але і про Європу, одержувача цього транзитного газу. Якщо якась європейська країна бажатиме отримувати газ через Україну, тому що собівартість його дешевша, то у такому разі транзит повинен здійснюватися через Україну. Це справа обох – Росії — продавця газу і Європи — покупця газу. Щодо України, то їй, щоб пережити зиму, вистачить своїх ресурсів разом із закупівлями за допомогою реверсу. Так, взимку буде дуже непросто. Буде холодно, але не замерзнемо. Вже не раз казав, що в Україні видобувається до 20 мільярдів кубів. До середини червня ми газ ще отримували. Нехай ми придбали 11-12 мільярдів кубів і зараз розраховуємо на реверс. Нехай це буде ще 5 мільярдів. Тобто, в сумі це буде 37 мільярдів. Цього абсолютно досить, щоб перезимувати.
Покладати великі надії на домовленість з Росією саме зараз я б не наважився. Розумію, наскільки щирі наші наміри припинити кровопролиття на сході України за допомогою переговорів, але, на жаль, факти демонструють, що Путіну не можна вірити. Вважаю, що питання газу, енергетики в даному випадку все-таки не пріоритетні. З питаннями по газу на цей рік ми як-небудь розберемося. Головне зараз — припинити кровопролиття.
