13 січня 2014

Знову переплачуємо?

Про те, що на шию українського народу планують «повісити» ще один кредит в 6 мільярдів американських доларів начебто «на розвиток ядерної енергетики» нещодавно повідомив В.І.Мунтіян — уповноважений Уряду України за співробітництво з РФ, країнами СНД, ЄврАзЕС та іншими регіональними організаціями. Він не став пояснювати ні про  відсотки, під які погоджуються російські банки надавати кредити, ні про їх терміни (на рік, два, чи 100 років?), ані про будь що інше з кредитних «параметрів». Він навіть не може до пуття обґрунтувати навіщо такий кредит Україні — ніхто публічно не обґрунтував чи потрібно нам розширювати ядерну енергетику (наприклад, до французького рівня), чи скорочувати її (наприклад, як у ФРН), чи залишати на нинішньому рівні (приблизно 50% всієї електроенергії, що виробляється в Україні). Зрештою, було б дивно, якби В.І.Мунтіян став пояснювати щось про ЯЕ. Адже це не в його компетенції. Кредитування ЯЕ скоріш за все у компетенції міністра фінансів і міністра вугільної промисловості та енергетики України. Лише керівництво уряду чи держави могли б дати відповідь на всі запитання. Зокрема, чому вони за майже 4 роки так догосподарювалися, що виникла потреба у позиках, які повертатимуть українці навіть тоді, коли, напевно, давно вже при владі в Україні не буде нинішньої команди. Могли б дати відповідь... Але наразі так не сталося — керівництво держави та уряду, напевно, не вважають за потрібне вносити якусь ясність у питання кредитування.

Вперше про кредит російських банків у 5–6 мільярдів доларів почав балакати В.В.Путін — на той час прем’єр-міністр РФ — три з половиною роки тому, в 2010-му. Йшлося тоді про будівництво за ці кошти 3-го і 4-го блоків Хмельницької АЕС. Наші керівники без вагань погодились з цією сумою, не аналізуючи, не обґрунтовуючи її чи навіть банально не порівнюючи. Власне, про порівняння. Адже ж не треба детально розбиратися в ЯЕ, щоб поставити собі питання: «Чому такий же проект (два російські реактори потужністю 1 000 мгВт кожен) на АЕС Тяньвань в Китаї коштує 1,7 мільярдів, а для України добудова (підкреслюю — ДОБУДОВА, яка має бути дешевшою за будівництво з «нуля», як у Китаї) має коштувати 5–6 мільярдів доларів, тобто в 3–4 рази дорожчою»?

Тоді, керівники відповідних галузей, очевидно, зрозумівши, що є люди в Україні, які вміють порівнювати цифри, не ризикнули «освоювати» цих коштів. Три з половиною роки мовчанки — і жодних пояснень! А тепер, виходить, що «поставили стару ядерну платівку»?

Нині все ж ситуація змінилася: ті ж 5–6 мільярдів дають вже на два проекти: два реактори на Хмельницькій АЕС і на завод з виготовлення ядерного пального. Тільки знову щось не до ладу з арифметикою. Завод оцінювався в цілому дешевше, ніж 1 мільярд доларів США, з яких, мабуть, вже більшість коштів освоєно. А тоді 2 реактори на Хмельницькій АЕС (навіть, якщо кредит складатиме суму в 5 млрд.) коштують приблизно 4 мільярди, тобто, більш, ніж вдвічі дорожчі за реактори в Китаї. Чому? Ми, українці, вдвічі гірші для РФ і її друзів?