4 січня 2013

Перспективи виробництва електроенергії та її споживання в Україні

С. Дяченко

Запропонований для громадського обговорення в 2013 році Проект оновлення енергетичної стратегії України на період до 2030 р. викликав широку дискусію навколо перспектив вітчизняної електроенергетики. Серед найголовніших питань цього обговорення — прогнозування потреб України в електроенергії та їх покриття.

Зрозуміло, що висвітлити це питання без необхідних досліджень дуже непросто, але, маючи на увазі підсумки 2012 року, можна зосередитись на деяких важливих аспектах.

1. Ключовим показником, на основі якого визначаються потреби національної економіки в електроенергії, є значення валового внутрішнього продукту (ВВП). Для прогнозів за базовим сценарієм в Проекті оновлення припускається, що ВВП зростатиме на 5 % щорічно.

Та вважаю, що у 2013 році динаміка економічного зростання України буде суттєво гірша за передбачувану державним бюджетом. Перш за все через негативну для українських товарів кон`юнктуру на зовнішніх ринках та девальвацію національної валюти (ймовірно, що середньорічний курс сягне 8,8 грн. за 1 дол. США), яка призведе до подорожчання у гривневій оцінці природного газу та інших товарів критичного імпорту. Як наслідок, зростатиме дефіцит НАК «Нафтогаз України», а також збільшуватимуться цінові диспропорції на українських ринках енергоносіїв. Отже, запланованого 16-відсоткового підвищення тарифів на комунальні послуги не вистачить, аби привести ціни до економічно обґрунтованого рівня і компенсувати зростання ціни на газ.

Не забуваймо також, що на 2013 рік припадає пік виплат за зовнішніми боргами — 6,7 млрд. дол. США. Таким чином наведені факти разом з закладеними у державний бюджет показниками дають підстави думати, що падіння ВВП України у 2013 році, у реальних цінах, складатиме 2,4 %. На жаль, це не дасть змоги профінансувати дохідну частину державного бюджету, і його дефіцит перевищить граничний рівень, сягнувши 6,7 млрд. дол. США.

У 2014 році для України передбачається покращення кон`юнктури на світових товарних ринках, зокрема, сталі. До того ж, внаслідок здешевлення у валютному виразі, підвищиться конкурентоспроможність українських товарів. Можна сподіватись і на підвищення ділової активності, збільшення соціальних виплат, викликаних передвиборчими перегонами. Девальвація буде помірною (середньорічний курс сягне 9–9,1 грн. за дол. США), а річна інфляція сягатиме приблизно 4,5 %. Виходячи з цих показників, можна прогнозувати зростання у 2014 році ВВП України у реальних цінах на 2,9 %, а також і скорочення дефіциту державного бюджету.

Отже, факти свідчать, що реальні показники економічного розвитку вже найближчими роками помітно відрізнятимуться від тих, що визначалися для прогнозів в процесах оновлення енергетичної стратегії. Відповідно буде знижуватись і достовірність наведених у прогнозах показників попиту та пропозиції електроенергії.

2. При прогнозуванні виробництва і споживання електроенергії необхідно враховувати політику розвитку. Сьогодні існують два її варіанти — з пріоритетним розвитком відновлювальної енергетики та збалансованим розвитком усіх видів генерації.

Політикою пріоритетного розвитку відновлювальної енергетики передбачається, що при прийнятті рішень щодо розвитку енергосистеми вона матиме безумовну перевагу. Це закріплено законодавчо і саме її проводить Уряд, про що, зокрема, свідчить той факт, що на кінець 2012 року, за попередніми оцінками, технічних умов на підключення до електромереж генеруючих установок на відновлювальних джерелах видано в обсязі понад 2 ГВт.

За збалансованої політики розвитку всі види генерації розвиваються пропорційно, виходячи з потреб для забезпечення надійної та економічно ефективної роботи енергосистеми.

За сценарієм пріоритетного розвитку відновлювальної енергетики встановленої потужності електростанцій буде більше як мінімум на 25 %, що пояснюється більшими потребами у резервуванні. При цьому у структурі генеруючих потужностей, у порівнянні із збалансованим сценарієм, частка ТЕС (до 70 %) збільшиться щонайменше на 20 %, оскільки резервування здійснюватиметься в основному за рахунок цього виду генерації. За пріоритетного розвитку відновлювальної енергетики зростатиме також потреба у природному газі (до 2030 року на 15–20 млрд. куб. м.), оскільки перевага надаватиметься тепловим електростанціям на газоподібному паливі, у яких кращі за вугільні ТЕС маневрові характеристики.

Не слід також забувати, що за пріоритетного розвитку відновлювальної енергетики ціни на електроенергію зростатимуть, що стримуватиме розвиток економіки.

3. Зважаючи на комплексний характер рішень, які ухвалюються в енергетиці, та тривалий термін експлуатації її інфраструктури (15–40 років для електростанцій та 40–75 років для транспортних мереж), а також передбачуване зростання попиту на енергію, в енергетиці важливо усвідомлювати роль потенційного впливу клімату. Сьогодні визначаються наступні, які не викликають сумніву, напрямки такого впливу:

  • зміни потреб у теплі та холоді в залежності від зміни температурних режимів. При цьому впливатиме як підвищення температури в цілому, так і збільшення амплітуди коливань температурних режимів, що викликатиме аномально високий піковий попит на енергію;
  • зміна кількості опадів, об’ємів випаровування води та швидкості вітру, а також танення снігів внаслідок кліматичного потепління суттєво позначиться на рівні води в гідротехнічних спорудах, що може змінити ефективність роботи гідрогенерації як в кращий, так і гірший бік. Такі зміни можуть позначитися і на роботі АЕС та ТЕС, які потребують великої кількості води для систем охолодження;
  • підвищення температури та зміни в режимах опадів можуть позначитися на урожайності культур, з яких виробляється біопальне (кукурудза, цукрові культури тощо). Це ж стосується і деревини, з якої виробляється значна кількість енергії в країнах, що розвиваються;
  • кліматичні зміни можуть становити загрозу ключовій інфраструктурі традиційних нафтових та газових джерел енергії. В арктичній зоні такі проблеми виникнуть, коли підвищення температури розтопить вічну мерзлоту. На узбережжі морському нафтовому та газовому буровому устаткуванню та пов`язаній з ним інфраструктурі загрожуватимуть кліматичні аномалії та шторми.

Глобальне потепління

В багатьох країнах, зокрема, США, РФ, європейських державах, таке прогнозування вже ведеться. В Україні такі дослідження тільки розпочинаються.