Незалежний аналітичний центр геополітичних досліджень "Борисфен Інтел" надає можливість аналітикам висловити свою точку зору стосовно конкретної політичної, економічної, безпекової, інформаційної ситуації в Україні та в світі в цілому, на основі особистих геополітичних досліджень та аналізу.
Зауважимо, що точка зору авторів
|
Андрій Поспєлов, кандидат історичних наук, доцент кафедри нової та новітньої історії ОНУ імені І. І. Мечникова
Частина 1. Стан, складнощі й перспективи сучасного військового реформування в Республіці Болгарія
Частина 2. Перспективи технічного переоснащення збройних сил Болгарії
Найбільш складно при будівництві сучасних збройних сил Болгарії їх технічно переозброювати. Цьому є дві причини. По-перше, постійна нестача коштів і досі не дозволяє міністерству оборони Болгарії повністю виконати плани з оснащення збройних сил країни навіть тими зразками, які були визначені ще на початку 2000-х років. По-друге, нова концепція застосування збройних сил країни, досвід з військових навчань та від їх участі в міжнародних операціях ставить задачу придбання техніки і зброї з новими (інколи і надновими) тактико-технічними характеристикам.
Процес технічного переоснащення болгарської армії, авіації та флоту виконується за «Інвестиційним планом розвитку збройних сил Болгарії на 2011–2020 рр.». Цим концептуальним документом передбачається виділення 2 млрд. левів на закупівлю новітньої військової техніки та зброї за 10 років, тобто, понад 1 млрд. євро. Причому, що закуповувати і що модернізувати болгарські політики і військові визначили ще в 2010– рр. Втім, на шляху практичної реалізації обраної військово-технічної концепції виникли труднощі, які лише з весни 2013 р. уряд і військове керівництво Болгарії почало долати.
Слід обов’язково зазначити, що перехід на технічні стандарти НАТО Болгарія розпочала ще з початком 1990-х років. Після вступу до Альянсу, у 2004–2005 рр., міністерство оборони країни ухвалило контракти з фірмами Франції, Німеччини та Італії щодо придбання деяких сучасних зразків наземної, авіаційної та воєнно-морської техніки. Так, передбачалося надходження до 2012 р. в Болгарію 900 армійських автомобілів «Мерседес G», кількох сотень комплектів спорядження та зброї для сил спеціальних операцій (спеціальна зброя, засоби зв’язку, спостереження тощо). В Бельгії для ВМС Болгарії були придбані 3 фрегати проекту Е-71 типу «Велінген». Перші 2 фрегати: «Велінген» («Wielingen» (F910)), й «Вестдип» («Westdiep» (F912)) болгарська сторона придбала у 2007 р. Третій фрегат «Ванделар» («Wandelaar» (F912)), разом з тральником–шукачем мін типу «Трипартіт» «Мусотіс» («Myosotis» (M922)) увійшли до складу болгарських ВМС в 2009 р. Кораблі дістали назву «Дерзки», «Верни», «Горди», «Цибер» відповідно. Однак через організаційні та фінансові причини лише перший фрегат був придбаний зі штатним ракетним озброєнням.
Найбільш масштабний та радикальний за зразками техніки вигляд мала програма модернізації ВПС. Ще в лютому 2006 р. для ВПС Болгарії вдалося через США придбати у Швейцарії 6 навчально-тренувальних літаків Pilatus PC-9M, один легкий транспортний Pilatus PC-12 та один вертоліт Bell-430. Тоді ж з італійською компанією «Алєнія аеронаутіка» був ухвалений контракт на постачання 5 військово-транспортних літаків C-27J «Spartan» (з опціоном ще на 3 таких літаки). До 2011 р. ВПС країни отримали 3 таких літаки, а від придбання останніх Болгарія вирішила тимчасово відмовитися через фінансові проблеми.
| Перший болгарський AS-565MB Panther http://bmpd.livejournal.com |
Через ті ж фінансові проблеми Болгарія не до кінця реалізувала план придбання у компанії «Єврокоптер» 18 вертольотів (в рамках ухваленого у 2005 р. контракту): 12 багатоцільових AS-532AL «Cougar» Mk 1 для ВПС й 6 AS-565MB «Panther» для ВМС країни. У 2010 р. ВПС отримали всі замовлені гелікоптери, тоді як ВМС у 2011 р. — лише 3 «Пантери». Щоправда, лише трьох машин морської авіації ВМС Болгарії замало. Через це у їх складі залишаються 3 радянського виробництва протичовневі гелікоптери Мі-14ПЛ берегового базування, модернізація яких розпочалася в 2012 р. Ще 4 таких машини зберігаються у законсервованому стані.
Дещо раніше США та ФРН передавали збройним силам Болгарії деякі зразки бойової техніки безоплатно, в рамках відповідних програм військової допомоги. Так, на оснащення сухопутних військ поступили 37 патрульних броньованих машин М-1117 «Guardian», 25 джипів «Sand Kat» та 52 HMMWV «Hummer», призначених для використання в міжнародних миротворчих операціях. ВПС отримали 6 навчальних легких вертольоти Bell-206В-3.
Щоправда, не всі західні зразки задовольнили болгарських військових. Так, під час проведення миротворчої операції в Афганістані з’ясувалося, що американська бойова броньована машина М-1117 «Гардієн» за всіма характеристиками поступається застарілим радянським бронетранспортерам БТР-60ПБ. Відомі американські армійські автомобілі серії «Хаммер» теж не потішили болгарських миротворців. А ось бойові машини піхоти болгарської розробки та виготовлення БМП-23 зарекомендували себе в Афганістані з найкращого боку.
Однак, західна авіаційна техніка більш ніж задовольнила болгарських військових. Задовольнила настільки, що коли у 2011 р. уряд і міністерство оборони країни оголосили про наміри придбати нові винищувачі, російські виробники навіть не були допущені до попереднього обговорення.
І ось тут і з’ясувалося, що військова техніка та зброя західних зразків «панацеєю» для збройних сил Болгарії бути не може, як за бойовими, так і за фінансовими й внутрішньополітичними характеристиками. По-перше, щойно виготовлені її зразки досить коштовні, через що бюджет країни їх «не потягне» в достатній кількості для модернізації національних збройних сил. «Секонд хенд» не завжди придатний для модернізації, а тому не може якісно вписатися в концепцію національної оборони Болгарії. Загалом же, бойова техніка західного виробництва, особливо наземна, часто не розрахована на критичні варіанти використання, якими для контингентів болгарської армії вже стали миротворчі операції в Афганістані та Боснії.
До того ж започаткована в 2002 р. модернізація радянських винищувачів МіГ-29 (14 бойових та 4 навчально-бойових) й обмежене удосконалення основних бойових танків Т-72 переконали болгарських політиків в їх практичній ефективності та дешевизні.
Крім того, з кінця першого десятиріччя ХХІ ст. Болгарія почала повертатися на міжнародні ринки озброєння, експортуючи виведену зі складу власної армії техніку та зброю в країни «третього світу». Досить згадати лише контракт з Іраком на постачання у 2012 рр. 500 МТ-ЛБ.
Те, наскільки непростою виявилась справа придбання на Заході новітньої бойової техніки для збройних сил Болгарії свідчать контракт на будівництво 4-х корветів проекту «Говінд-200» («Govind-200») та довготривалий, проте на сьогодні безуспішний тендер на 20 новітніх винищувачів.
У 2004 р. міністерство оборони Болгарії оголосило конкурс на будівництво сучасних корветів з протичовневими ракетами. 31 травня 2005 р. його виграла французька кампанія «Армаріс», яка, починаючи з 2012 р., разом з болгарськими підприємствами для ВМС країни повинна побудувати 4 корвети типу «Говінд-200» загальною вартістю в 800–900 млн. євро. Максимальний термін реалізації контракту обмежується 2016 роком, коли замість військово-морської техніки уряд країни й міністерство оборони планують реалізовувати комплексну програму придбання новітніх зразків авіаційної техніки.
Закладений в Лорьяні у 2012 р. перший корвет «Говінд-200» для ВМС Болгарії зараз будується повільно. Однак, на початку 2013 р. в реалізації програми виник інший, несподіваний момент. Болгарія, в доволі обмежені терміни (2011-2012 рр.) побудувала за українським проектом SV-01 (шифр «Касатка», він же проект OPV-88) для ВМС Екваторіальної Гвінеї корвет «Бата» (Bata), який за своїми характеристиками не поступається «Говінду-200». Здавалось би, нічого особливого в цьому контракті немає, якщо не брати до уваги безпрецедентні заходи таємності з його реалізації та факт того, що «Бата» був зразком далеко не першим.
Після того, як це стало відомо, командування ВМФ Болгарії в червні 2012 р. звернулося до уряду і парламенту країни з пропозицією практичної реалізації національної кораблебудівної програми. Розроблена ще в 1994-96 рр., вона передбачала повне оновлення корабельного складу ВМС країни у спосіб будівництва майже 50 бойових і допоміжних одиниць. Як наслідок, військово-політичне керівництво Республіки Болгарія ще раз подивилося на власний військово-промисловий комплекс на як потужну і сучасну індустрію, завдяки чому плани будівництва інших трьох корветів «Говінд-200» у Варні зараз переглядаються.
|
Болгарський фрегат УРО 41 «Дерзки» (колишній бельгійський «Wielingen») після закінчення патрулювання у берегів Лівії. Червень 2011 р. http://www.defence.pk/ |
Сьогодні прийняте рішення лише щодо першого етапу реалізації кораблебудівної програми — будівництва 4-х новітніх корветів і модернізації 3-х фрегатів бельгійського виробництва з 2014 р. Згідно існуючої програми, модернізацією фрегатів передбачається оснащення їх вертольотами (або постійного базування, або в разі нестачі коштів — тимчасового) та новітніми протичовновими ракетами ММ-40 «Exocet» «blok-3» (аналогічні з тими, що планується встановити на корветах — 8 пускових установок). Не виключено, що в майбутньому буде переозброєний фрегат радянського проекту 1159 такими ж чи іншими малогабаритними ПЧР.
З реалізацією подібної програми ВМС Болгарії якісно змінять свої бойові можливості. Сукупний ракетний залп ВМС країни збільшиться як кількісно — з 9 протичовневих ракет (5 на фрегаті «Дерзки» та 4 на корветі «Молнія», радянського проекту 1241.1Т) до 60-64 (по 8 на фрегатах проекту Е-71 й корветах «Говінд-200» та по 4 на корветі й фрегаті радянського виробництва), так і якісно (дальність пуску ракет збільшиться з 80 до 180 км.). Крім того, ВМС Болгарії зможуть мати щонайменше 6 кораблів основних класів в силах постійної готовності зі значно збільшеними можливостями протичовнової боротьби, ППО й загоризонтної вказівки до цілі. З них мінімум 2 фрегата можуть бути задіяні в рамках коаліційних операцій НАТО за межами акваторії Чорного моря.
Після 2016 р. ВМС Болгарії сподіваються приступити і до будівництва нових тральників та допоміжних суден. При цьому кількість морських вертольотів AS-565MB «Panther» все ж таки планується довести до штатних 6 одиниць, спеціально для дій з новітніх корветів та модернізованих фрегатів.
Якщо перспективи оновлення корабельного складу ВМС Болгарії в основному з’ясовані, то ось оновлення складу бойової авіації ВПС під питанням. Ще в 2006 р. військово-політичне керівництво Республіки Болгарія оприлюднило плани придбання до 20 новітніх тактичних винищувачів на заміну МіГ-29. З цією метою у 2010 р. парламентом країни ухвалюється кошторис на 700 млн. доларів США, а в січні 2011 р. командування ВПС Болгарії оголосило тендер. Послідовно розглядалося 3 альтернативних варіанти.
Перший варіант: придбання в США 16 новітніх тактичних винищувачів F-18G «Super Hornet», чи 16 вже використовуваних в США F-18A/B «Hornet» в тандемі чи без такого з 12 застарілими навчально-бойовими винищувачами F-5F «Tiger II». Проте, болгар не влаштувала ні зазначена ціна, ні умови постачання літаків від США.
Другий варіант: придбання до кінця 2014 р. восьми, а до 2020 ще дванадцяти новітніх американських та європейських літаків: EF-2000 Typhoon, тільки вироблених чи використовуваних німецьких серії Tranche 1, нових F-16C/D Fighting Falcon Blok 52/60 чи вже використовуваних в ВПС США Blok 16/32, новітніх шведських JAS-39 Gripen та Mirage-2000-5 й Rafalе. Цікавою і перспективною альтернативою були ще не поставлені на озброєння новітні американські винищувачі 5-го покоління F-35 JSF «Lighteng-ІІ» й європейські (німецькі) МАКО (останній існує поки що в макеті). Втім, вже на початку тендера стало зрозуміло, що виділеної суми навіть на 8 літаків, запланованих для придбання у 2014 р., не вистачить. Тому наприкінці 2011 р., як варіант, болгари почали розглядати новітні модифікації російських МіГ-29М та МіГ-35. Щоправда, і тут прогресу не передбачалося — виділених коштів не вистачало на придбання запланованої ескадрильї. До того ж лякала технічна складність літаків новітньої генерації.
|
Ізраїльський винищувач «KfirC.60» з розпізнавальними знаками ВПС Болгарії під час випробувань на авіабазі «Граф Ігнатієво». http://www.flickriver.com/ |
Третій варіант: придбання в Португалії п’яти колишніх американських F-16AM та трьох F-16BM чи в Ізраїлі від 8 до 16-18 «Kfir C.60». В цьому варіанті були зацікавлені і Лісабон, і Єрусалим. Причому, найбільшу активність виявили саме ізраїльтяни, тому вони всіляко то знижували ціни, то пропонували різноманітні льотні умови постачання своїх літаків, одночасно кардинально модернізувавши їх. Щонайменше, один «Kfir C.60» з болгарськими розпізнавальними знаками у 2010-2012 рр. проходив випробування на авіабазі «Граф Ігнатієво». Виникла парадоксальна ситуація: ВПС Болгарії намагалися придбати на заміну радянським літакам 4-го покоління ізраїльські 3-го, до того ж зібрані на 7-10 років раніше за МіГ-29.
Однак, ні американський (португальський), ні ізраїльський варіанти командування ВПС Болгарії не задовольнили. І болгарські керманичі зробили ставку на модернізацію існуючої в ВПС авіаційної техніки радянського зразка. Тим більше, що проведені навчальні бої з американськими F-16C/D Fighting Falcon (в 2012 р.) та грецькими Mirage-2000 (влітку 2013 р.) яскраво засвідчили про перевагу саме радянських літаків, не кажучи вже про «Kfir С.60», який, по суті, є легким бомбардувальником. Тому нові ремонти МіГ-29 збільшили ресурс цих літаків до 2030–40 років. На черзі — модернізація останніх 14 штурмовиків Су-25 та від 6 до 12 бойових вертольотів Мі-24. Втім, питання про придбання двох десятків винищувачів нової генерації з порядку денного не знімається, однак, повернуться до нього не раніше 2015 року.
Така наполегливість болгарського військово-політичного керівництва пояснюється лише одним: відремонтована і модернізована радянська авіаційна техніка, що є на озброєнні ВПС країни, здатна лише забезпечити протиповітряну оборону держави та відбиття агресії зовнішньої. Однак радіуса дії МіГ-29 навіть для таких обмежених завдань не достатньо. Як і їх кількості, що не дозволяє виділяти для спільних з іншими країнами НАТО дій хоча б ланку бойових літаків. А це вже не відповідає стратегічним завданням збройних сил Болгарії, де для участі в міжнародних операціях потрібен не класичний винищувач, на кшталт МіГ-29, і не броньований штурмовик типу Су-25, а багатоцільовий тактичний літак, характеристики якого і досі до кінця не визначені. Саме тому питання про придбання новітніх винищувачів відкладене. Втім, дивлячись на реалізацію «Інвестиційного плану на 2011–2020 рр.», впевнено можна стверджувати про реальність придбання 20 винищувачів новітньої генерації для ВПС Болгарії до кінця терміну його реалізації.
|
Перший C-27J “Spartan” ВПС Болгарії в Кандагарі. 12 травня 2013 р. http://airforce.mod.bg/ |
Проте і сам план постійно корегується. Так, успішні польоти болгарських C-27J «Spartan» до Афганістану навесні і влітку 2013 р. продемонстрували необхідність мати на озброєнні ВПС Болгарії транспортний літак з більшим радіусом дій та вантажністю. Тому, не відмовляючись від планів до 2020 р. придбати від 2 до 5 нових «Спартанів», 2 вересня 2013 р. начальник генерального штабу збройних сил Болгарії Сімеон Сімеонов оприлюднив наміри придбати в США щонайменше один стратегічний транспортний літак С-17 «Gloubmaster II», що виведе можливості військово-транспортної авіації ВПС Болгарії на новий якісний рівень.
|
Автомат Бакалова – перспективна зброя, що прийнята на оснащення Болгарської армії, замість автоматів Калашнікова |
На тлі технічного переоснащення ВМС та ВПС Болгарії аналогічні процеси в сухопутних військах не так помітні, проте вони вирізняються кількома ключовими особливостями. Так, в 2011–2012 рр. військово-політичне керівництво Болгарії чітко усвідомило, що масове списання сотень танків, панцерників та артилерійських систем радянського та болгарського виробництва (аби залишити на озброєнні армії не більше 80 танків, 280 бронетранспортерів та 90 гармат калібром більше 100 мм) — рішення не до кінця виважене. Сухопутні війська щонайменше потребують більшої кількості й зовсім не західних зразків. Між тим, наявної в частинах та арсеналах наземної зброї цілком достатньо, щоб оснастити армію чисельністю понад 160 тисяч чоловік. До того ж національний військово-промисловий комплекс, в плані зброї сухопутних військ, нічим не поступається відомим західним виробникам. А от його підтримка, тобто збереження робочих місць, є зараз актуальною внутрішньополітичною й соціальною задачею, що повністю підтримується болгарським суспільством.
Ще в червні 2011 р. колишній міністр оборони Болгарії Аню Ангелов оголосив про початок технічного переозброєння болгарської армії. І хоча політик назвав лише перспективу переозброєння частин з відомих автоматів Калашникова на новітні болгарські (без оголошення їх типу), впевнено можна говорити про 4 відповідні програми.
По-перше, це модернізація від 80 до 180 основних бойових танків Т-72 в варіант Т-72М2, що повільно здійснюється протягом останніх двох років.
По-друге, модернізація мінімум 150 бронетранспортерів БТР-50ПБ для потреб сухопутних військ Болгарії і ще мінімум 50 — для міністерства внутрішніх справ, при відмові від подальшого придбання американських М-1117. Одночасно здійснюватиметься й модернізація транспортерів — тягачів МТ-ЛБ та техніки, що створена на їх базі (щонайменше 300 одиниць) й виробництво чи модернізація цих машин на експорт.
По-третє, це оснащення сухопутних військ Болгарії новітньою колісною бойовою машиною піхоти «Росомаха» (розробки підприємства ТЕРЕМ Хан Крум), тактико-технічні характеристики якої є на рівні найсучасніших німецьких, французьких та шведських. При цьому розпочато і модернізацію болгарських БМП-23 (114 одиниць) в плані підсилення їх захисту й динамічних характеристик, а також БМП-1 радянського виробництва (до 100 одиниць). Цікаво, що ще до прийняття вказаного рішення у 2010–2012 рр. болгарський ВПК виготовив мінімум 50 БМП-23 — вперше з 1991 року.
І, нарешті, по-четверте, це оснащення мотопіхотних підрозділів новітньою зброєю болгарського виробництва (завод «Арсенал»). Що конкретно буде виробляти цей комплекс — офіційно не відомо. Зі значною долею впевненості можна казати про автомат Бакалова та його похідні.
| Болгарські миротворці в Афганістані http://www.defence.pk/ |
Дещо з висновків.
Ретроспективний огляд системи військового реформування в Республіці Болгарія останніх років дозволяє виділити низку цікавих особливостей, які практично не зустрічаються в постсоціалістичних і пострадянських країнах.
1. Не зважаючи на те, що воєнна реформа в Болгарії відбувається при постійному недофінансуванні, вона дотримується чітко розроблених на перспективу планів, які практично повністю виконуються. Якщо переважно через фінансові причини виконання цих планів неможливе найближчими роками, то вони лише відкладаються з перспективою виконання до кінця зазначеного в плані терміну (передусім це стосується технічного переозброєння армії, авіації та флоту Болгарії).
2. Болгарське військово-політичне керівництво знаходить можливість зупиняти і корегувати військову реформу, виходячи зі стратегічних і соціально-економічних інтересів держави та її населення, а не під впливом політично актуальних тенденцій.
3. Військове реформування в Болгарії, при зниженні чисельності збройних сил в цілому і кількості їх озброєння, призвело не тільки до зменшення, а за низкою показників — і до збільшення військового потенціалу держави. Так, ВМС отримали можливість діяти за межами акваторії Чорного моря, а ВПС розраховують на отримання потенціалу сил стратегічного маневру. І якщо зараз це здійснюється не регулярно, то після реалізації програми оснащення ВМС новітніми корветами і модернізованими фрегатами, а ВПС — більшою кількістю транспортних літаків С-27J та С-17, такі заходи будуть мати місце на постійній основі.
4. При проведенні заходів з модернізації збройних сил Болгарії, військово-політичне керівництво країни намагається враховувати як досвід своєї історії, так і досвід практичного використання власних контингентів своєї армії, авіації та флоту в реальних діях сучасності (перш за все у миротворчих операціях). Через це воєнна реформа в Болгарії постійно супроводжується пошуком найбільш оптимальних організаційно-штатних структур, зброї та техніки для них. Причому, техніка, яка планується для озброєння, за багатьма параметрами має зовсім нові для збройних сил Болгарії тактико-технічні якості і можливості, визначення яких є однією з головних причин затягування з відповідними тендерами.
5. Болгарія залишається єдиною країною пострадянського та постсоціалістичного простору, яка підійшла до практичної реалізації універсальних військових підрозділів для всіх завдань, що визначаються концепцією національної безпеки країни. Втім, наскільки ефективні будуть такі підрозділи, — покаже час.
