Доктор Філіп Пітерсен — директор російських програм, віце-президент з досліджень американського фонду «Потомак».
«Мінським процесом конфлікт не вирішити, це тільки політичне прикриття для європейських держав, що не бажають називати агресію своїм ім'ям»
— Як Ви оцінюєте останні події навколо України, зокрема, агресивні дії Росії з прихованої окупації і подальшої анексії українського Криму, а також збройну агресію росіян на Донбасі?
— Іронія ситуації, яку ми нині спостерігаємо, полягає в тому, що ми продовжуємо говорити про «таємні дії» Росії, в той же час, коли те, що росіяни зробили в їх війні проти сучасної політичної цивілізації настільки очевидне, що можемо констатувати, що будь-яка озвучена Москвою брехня вважатиметься правдоподібним поясненням будь-якого можливого злочину проти людства.
— Ви можете сказати, коли і за яких обставин Крим буде повернений до складу України?
— Не думаю, що Крим повернуть Україні або що він стане незалежним (це вважаю прийнятною альтернативою), до того часу, допоки Росія не дотримуватиметься загальноприйнятних політичних стосунків. Нині важливо усвідомити, що анексія Криму Росією не визнається, і ніколи не буде визнана. Подібно до того, як Сполучені Штати Америки ніколи не визнавали радянську окупацію країн Балтії, так і Крим ніколи не вважатиметься частиною Росії, незалежно від форми цієї держави в майбутньому. Москва повинна постійно відчувати фінансові втрати і розуміти, що це внаслідок свого ігнорування міжнародних норм, що стосуються окупації Криму. А також через злочини проти людяності, вчинених урядом Росії як щодо корінних жителів і народів, що законно проживають в Криму, так і культур, що існують на цій землі сотні років ще до появи московської Русі.
— Який, на Ваш погляд, формат переговорного процесу з врегулювання російсько-українського конфлікту на Донбасі найефективніший і що для цього треба зробити?
— Мінський процес — це «за Оруелом». Москва розпочинає війну, а потім запрошується у склад суддів для вирішення конфлікту, який сама ж і ініціювала! Мінським процесом конфлікт не вирішити, це тільки політичне прикриття для європейських держав, що не бажають називати агресію своїм ім'ям. Немає необхідності в мінських переговорах. Росія повинна припинити війну проти України, а місцеві злочинці повинні постати перед судом за свої злочини.
— Як Ви вважаєте, Росія і Європа можуть «заморозити» конфлікт на Донбасі за «придністровським» сценарієм?
— На Донбасі не буде ніякого «заморожування» конфлікту. Інтенсивність російських бойових дій залежить від того, чого в той або інший момент прагне домогтися Москва від Заходу. Але, як і у випадку з територією Грузії, захопленою росіянами в 2008 році, Донбас уже управляється ними як російська територія.
— Ваше бачення щодо можливості послаблення/відміни або збереження/посилення «донецького» пакету міжнародних політико-економічних санкцій Заходу проти Росії з 31 липня цього року.
— Анітрохи не сумніваюся, що з часом санкції будуть ослаблені, оскільки більшість європейських держав просто не хочуть відволікатися на російську агресію, оскільки вона обмежена, і росіяни зуміли створити деяку двозначність за допомогою інформаційної війни. До речі, не без провини самих українців. Корупція серед української політичної, військової, розвідувальної і бізнес-еліт підриває героїчні зусилля українського народу. Історія України є повторенням цієї історії; у України досі немає свого Джорджа Вашингтона — людини, чиї фінансові і політичні амбіції не перевищують його любові до своєї країни.
— Як Ви вважаєте, чи доцільно і наскільки перспективний вступ України в єдину дієву на сьогодні коаліційну (колективну) систему безпеки Північноатлантичного союзу — НАТО? Чи можливо в цьому плані розглядати в якості першого кроку приєднання України до Плану дій з членства в НАТО? Чи обов'язково це?
— Україна втратила свій шанс приєднатися до НАТО, оскільки її керівництво, не маючи поняття про вжиті Москвою політичні заходи, намагалося продовжити своє перебування при владі з тим, щоб встигнути розікрасти активи нації. Наслідуючи Москву, керівництво України прагнуло «доїти українську корову» якомога довше... Мені б хотілося, щоб Україна скористалася процесом вступу до НАТО, оскільки це допоможе їй позбутися своєї примітивної політичної культури і модернізуватися. Очевидно, це більше стосується української еліти, аніж пересічних українців, що народилися після розпаду Радянського Союзу.
— Яка доцільніша і коректніша процедура вступу країни-претендента (включно з Україною) до Європейського союзу і НАТО? Що має бути першочерговим, а що в другу чергу — спочатку до НАТО, а потім в ЄС чи навпаки? І чому саме так?
— Для України досвід приєднання до обох організацій був би дуже цінним. Вважаю, що єдина перевага НАТО перед Європейським Союзом в тому, що він працює з північноамериканцями, а також іншими європейцями. Думаю, що Канада і Сполучені Штати, будучи частиною європейської політичної культури, більш космополітичні, аніж Європа. Хоча, по-моєму, теж важливо шанувати своє минуле, проте при цьому ніхто не повинен в ньому загрузнути. Для виживання виду потрібна еволюція. Особисто я вважаю, що найгарніші люди — це люди змішаних рас.
— Вважаєте, що сьогодні можливе введення миротворчих сил з примусу до миру в Україну під егідою ООН, ЄС або НАТО?
— Не думаю, що можлива присутність реальних миротворчих сил в Україні. Крім того, вважаю, що в цьому не буде необхідності. Такі миротворчі сили не зможуть «примусити» росіян поводитися цивілізовано. Мир запанує в Україні тільки після зміни режиму в Москві. І це не політика США, а військова агресія Путіна порушує питання зміни режиму в майбутній Росії.
— Як Ви оцінюєте стан і перспективу розвитку двосторонніх відносин між США і Україною під час російської військової агресії проти України?
— Саме військова агресія Путіна змінила двосторонні відносини між цими трьома країнами. Проте, саме нездатність українців впоратися з корупцією може значно підірвати прихильність до них американців. І також ту симпатію, яку викликало до себе молоде покоління українців в боротьбі за незалежність України і краще майбутнє.
— Чи слід сподіватися на зміни в планах і практичних діях НАТО/США щодо України після того, як головнокомандувачем Об'єднаних збройних сил НАТО в Європі стане генерал армії США Кертіс Скапарротті, який змінить на цій посаді генерала ВПС США Філіпа Брідлава?
— Не маю права давати характеристику генералові Кертісу Скапаротті або коментувати його погляди. Проте, в цілому, вважаю, варто зазначити, що в результаті військової агресії Путіна проти України, армія Сполучених Штатів Америки вже досягла успіху в питанні перетворення свого розуміння сучасної війни.
— Як Ви оцінюєте спрямованість і наслідки бойових дій Росії в Сирії? І що може бути причиною часткового виведення російських військ з Сирії?
— Вважаю, що поки що передчасно давати оцінку т. зв. виведенню російських військ з Сирії. Путін міг оголосити перемогу і вивести війська. Проте, поки що зарано казати про це. Очевидно, що на Сирію Путин витрачає багато коштів, які потрібні громадянам Росії в період фінансових труднощів. Проте, протягом досить тривалого часу, Путін жодного разу не продемонстрував, що він хоч якось піклується про своїх громадян, про їх якісний рівень життя.
— Чи можна вирішити сирійську кризу у мирний (дипломатичний) спосіб, у т. ч. у рамках переговорного процесу в Женеві/Відні?
— Будь-яке можливе рішення, що не передбачає знаходження російських військових об'єктів у Сирії, буде неприйнятне для Путіна, також як не мають значення і витрати на ці об'єкти з точки зору людських втрат або матеріальних збитків громадян Росії. Тому я сумніваюся, що дипломатичні переговори приведуть до якогось миру, окрім як спокою на кладовищі для російських солдатів і сирійських громадян.
— Після того, як 24 листопада 2015 року в повітряному просторі Туреччини був збитий російський бомбардувальник Су-24, до яких провокаційних дії може вдатися російська сторона і де саме: в зоні Чорноморських проток; на турецько-сирійському кордоні; у південно-східних областях Туреччини, в острівній зоні або у великих курортних містах країни?
— Не думаю, що Путін провокуватиме Туреччину, оскільки в результаті він отримає надто багато ворогів. Це може швидко перерости в прямий конфлікт з американськими військово-повітряними силами, що дислокуються в Туреччині, а також до драматичної демонстрації того, наскільки добре підготовлені американські пілоти.
— Які нові форми і методи «гібридної війни» («війни нового покоління» або «війни нової генерації») Ви спостерігаєте в процесі реалізації агресивної («гібридної») політики Росії?
— Передусім дозвольте мені сказати, що уявлення Заходу про «гібридну війну» не віддзеркалюють усіх труднощів російської війни нового покоління. В першу чергу, ті з нас, хто дотримується ліберальної політичної культури, повинні розуміти, що Путін вже веде війну з нами. Мобілізуючи усі традиційні сили минулих часів проти сучасного світу, Путін намагається знищити усі досягнення європейської політичної культури. І в цьому Путін по-своєму «правий». Ми виступаємо проти вертикалі влади, і я особисто заявив на російському телебаченні, що «уряд — це необхідне (вимушене) зло». Путін може знищити стільки людей, скільки захоче, але він не знищить людський дух вільного життя — життя, яке обирає кожна людина, при цьому, не нав'язуючи своїх переконань іншим з тим, щоб інші також могли жити на свій розсуд.
— На яких напрямах, або проти яких країн можна очікувати нових «гібридних» загроз (у т. ч. військову агресію) від Росії, особливо після часткового виведення російських військ з Сирії?
— Знову ж таки, думаю, що поки що ми не повинні говорити про «пост-сирійську» політику Росії. Путін завжди шукатиме вигідну йому ціль, і швидше за все, наступною жертвою його реваншистської політики можуть стати країни Балтії.
— Розкажіть, будь ласка, про плани і перспективи Фонду «Потомак» в питаннях аналізу і оцінки погроз міжнародної безпеки, в т. ч. на 2016 рік.
— Серед іншого, нині Фонд «Потомак» працює над підготовкою оцінки військової обстановки в Балтійському регіоні. Також ми надаємо допомогу урядові Польщі в його підготовці до проведення Варшавського саміту НАТО на початку липня.
— Які напрями співпраці з Незалежним аналітичним центром геополітичних досліджень «Борисфен Інтел» для Вас найцікавіші і корисні (доцільні) сьогодні і в перспективі?
— Найбільш важливим напрямом для співпраці є уроки, винесені з війни Росії проти України. У цьому питанні саме українці можуть поділитися своїм великим досвідом з НАТО і Європейським Союзом.
