Борисфен Інтел

Швейцарія-Китай: необхідна єдина стратегія

13 червня 2018
<p>Швейцарія-Китай: необхідна єдина стратегія</p>

Сергій Польовик

У авторитетному швейцарському виданні Neue Zürcher Zeitung 4 червня ц. р. з’явилося дослідження кореспондента Крістіни Нойхауз на тему державної політики Швейцарії щодо Китаю. Зокрема, звертається увага на розпорошеність та нескоординованість дій швейцарських органів федеральної влади та окремих політиків у веденні переговорів з китайськими партнерами, що викликає непорозуміння та потенційні втрати.

Загалом станом на сьогодні у тридцяти суб’єктів — кантонів і міст Швейцарської Конфедерації — є партнерські відносини з китайськими провінціями та муніципалітетами. Але ось на федеральному рівні ще немає уніфікованої стратегії взаємостосунків Швейцарії з провідною економікою світу, що розвивається. Швейцарські фахівці стривожені таким станом справ та запитують, чи така розпорошена зовнішня політика з Китаєм може мати місце у майбутньому?

Проводячи свою зовнішню політику, Швейцарія традиційно звертає увагу на аналогічні дії з боку сусідньої нейтральної Австрії. Видання NZZ зазначає, що у квітні ц. р. ледь не половина австрійських політичних та ділових осіб першого ешелону Австрії офіційно відвідала Китай. Зокрема, окрім федерального президента Александера Ван дер Беллена та Федерального канцлера Австрії Себастьяна Курца, у складі розширеної делегації в Китаї побували ще четверо федеральних міністрів Австрії. Крім того, до складу делегації входили також 170 підприємців та менеджерів.

Водночас, зазначає видання, Китай відвідали також представники Федерального уряду Швейцарії, Бундесрату. Зокрема, у квітні 2017 року Китай відвідав Улріх (Улі) Маурер, член Федеральної ради Швейцарії, голова Швейцарського федерального департаменту оборони, громадянського захисту і спорту (міністр оборони Швейцарії). У травні ц. р. Китай відвідали члени Федеральної ради Швейцарії юрист та двічі Федеральний президент Швейцарії у минулому Доріс Лойтхард, а також директор Федерального департаменту закордонних справ Швейцарії Іньяцціо Кассіс. Експерти зазначають, що уряд Швейцарії здійснює візити до Китаю, як правило, інтенсивно, «одним стрибком».

Експерти швейцарського видання також звертають увагу, що у той час, коли США займають все більш ізоляціоністську позицію та створюють суттєві проблеми в архітектурі спільної Європи, Китай стає все більш потужним і впливовим. Зокрема, стратегічна ініціатива КНР «Пояс і шлях» є глобальним інфраструктурним проектом у галузі торгівлі, що також матиме вплив і на Європу. Уряд Китаю розробив та послідовно впроваджує план надання інвестицій на будівництво доріг, залізниць, портів та електростанцій на загальну суму до 900 млрд дол. США. При цьому планується щорічний обсяг інвестицій у розмірі 150 млрд дол. США.

Запропоноване розширення торговельних шляхів надасть Швейцарії великі економічні можливості, зважаючи на те, що Китай — її третій за величиною торговий партнер. До речі, стан торговельних відносин між державами має позитивний характер.

Розвиток стосунків між Швейцарією та Китаєм
Розвиток стосунків між Швейцарією та Китаєм

З огляду на історичний аспект стосунків між обома державами, експерти зазначають, що у 1950 році Швейцарія була однією з перших західних країн, які визнали Китайську Народну Республіку. У 2016 році обидві країни уклали угоду про вільну торгівлю. Тридцять кантонів і міст сьогодні мають партнерські відносини з китайськими провінціями та муніципалітетами. Однак Швейцарія поки що не дотримується послідовності щодо стосунків з Китаєм на національному рівні.

У Федеральній раді Швейцарської Конфедерації за відносини з Китаєм відповідає не один якийсь визначений підрозділ, а сім департаментів, що ведуть перемовини у межах своєї компетенції. Тобто, у відповідності до змісту та традиції швейцарської політичної системи ухвалення рішення на консенсусній основі, Департамент з економічних питань, освіти та наукових досліджень і Федеральне міністерство закордонних справ поділяють відповідальність за реалізацію таких контактів із Китаєм.

Звичайно, Федеральна рада Швейцарії також має власну азійську стратегію, зокрема й щодо співпраці з Китаєм. Вона узгоджена з МЗС Швейцарії та ухвалена парламентом країни у контексті Звіту про зовнішню політику 2015 року. Однак, експерти сумніваються в тому, що Швейцарія стратегічно готова до таких повноцінних політичних та економічних відносин. За досвідом, ті, хто має справу з Китаєм, повинні мати справу з центральним урядом держави та зважати на єдину стратегією, вважає експерт у справах Китаю Рюді Нюцці.

Лауреат премії Дружби КНР Рюді НюцціПримітка:

Рюді Нюцці є лауреатом премії Дружби — найвищої нагороди, що присуджується Китаєм іноземним експертам.

У 2016 році він супроводжував члена Бундесрату Швейцарії Шнайдера-Аммана під час його державного візиту до Пекіна.

Як директор Університету прикладних наук Північно-західної Швейцарії, він підтримував інтенсивні контакти з Китаєм протягом 25 років.

Вкрай недоцільними вважаються непогоджені та нескоординовані на федеральному рівні контакти окремих представників Федерального уряду Швейцарії з привабливими з точку зору швейцарської сторони партнерами в Китаї. Особливо якщо такі контакти за характером — приватні, повторюють один одного з тими ж партнерами по переговорах. Безумовно, такі комунікації та невизначеність єдиної політики на рівні центральної влади швейцарської держави дещо дезорієнтують китайців. Тому позиції представників Швейцарії щодо переговорів з Китаєм були недостатньо позитивно сприйняті через їх не координований підхід. З огляду на це, вважає експерт Рюді Нюцці, є потреба створити постійно діючий круглий стіл для всіх зовнішньополітичних гравців у Швейцарії, а Федеральна рада Швейцарії також могла би сприяти ухваленню рішення щодо створення Робочої групи у справах Китаю.

За його словами, Китай стає все більш впевненим у своєму русі до статусу домінуючої світової держави, бо переконаний у вищості своєї культури, яка змінить Європу. Водночас нещодавні ініціативи Китаю, такі як проект «Пояс і шлях» або придбання швейцарського сільськогосподарського концерну Syngenta китайською державною компанією ChemChina, залишилися поза увагою швейцарського суспільства.

Довідка:

Злиття корпорації ChemChina і SyngentaSyngenta AG — швейцарська компанія, один з лідерів в галузі виробництва засобів захисту рослин та насінництва. Компанія утворилася в листопаді 2000 року в результаті об'єднання агропідрозділів фірм Novartis AG і AstraZeneca Plc. Штаб-квартира компанії розташована у Базелі (Швейцарія). Понад 27 тис. її співробітників працюють у 90 країнах світу. Основна діяльність компанії зосереджена на розробці, виробництві і збуті продукції, призначеної для збільшення обсягів урожаю і поліпшення якості їжі. Компанія працює в трьох сегментах: захист рослин, насіння та науково-дослідницька робота.

Міністерство торгівлі Китаю схвалило придбання China National Chemical Corp. (ChemChina) швейцарської компанії Syngenta AG за 43 млрд дол. США. У квітні 2017 року компанії отримали дозвіл від трьох інших регуляторів, включно з мексиканським. При цьому США і Європейський Союз зажадали від ChemChina і Syngenta купити ряд активів.

Злиття ChemChina і Syngenta призвело до створення корпорації з капіталізацією понад 100 млрд дол. США і найбільшого у світі бізнесу у сфері сільськогосподарських хімікатів.

У цьому контексті, вважає експерт, примітним є той факт, що член Національної ради Швейцарії від міста Базель Елізабет Шнайдер-Шнайтер мала нещодавно виправдовуватися у зв’язку із своєю запланованою поїздкою до Китаю та Центральної Азії. Адже вона, як голова Комісії із зовнішньої політики Національної ради, планує завітати до Казахстану, який вже отримав величезний прибуток внаслідок використання переваг китайської ініціативи так званого Нового Шовкового шляху.

На її погляд, Європа зараз перебуває напередодні зміни світового порядку і ЄС заклопотаний своїми внутрішніми проблемами, а США все менше подобається роль всесвітнього поліцейського, тому вони мають намір відійти від функцій надійної політичної сили у світі та зосередитися на внутрішніх справах. При цьому новим глобальним суперником США стає Китай, який має надзвичайно експансіоністський характер розвитку та дуже швидко розвивається економічно. Водночас, Китай все більше зближується з РФ, насамперед, у питаннях політики безпеки. Отож стає очевидним, що домінування Заходу не можна вважати постійним незмінним явищем.

Член Національної ради Швейцарії Елізабет Шнайдер-Шнайтер
Член Національної ради Швейцарії
Елізабет Шнайдер-Шнайтер

Член швейцарського уряду Е. Шнайдер-Шнайтер вважає, що у сучасній зовнішній політиці європейці, зокрема, Швейцарія, занадто концентруються на потребах сьогоднішнього дня і не переймаються своїми ринками у майбутньому. У Швейцарії, зауважує член Національної ради країни, до цього часу ще зовсім не усвідомлюють обсяги цієї нової експансіоністської політики Китаю. А сучасний стан справ в ЄС та штрафні санкції США змушують шукати нові горизонти. Адже ринки збуту в ЄС — насичені, а експортний баланс Швейцарії в Європі — падає, до того ж Китай слідом за ЄС та США стає вже є третім за важливістю торговельним партнером Швейцарії. Наприклад, з моменту набуття чинності угоди про вільну торгівлю з Китаєм швейцарський експорт збільшився майже на 30 %.

Значна інвестиційна активність Китаю у Швейцарії спричиняє певні застереження у швейцарському політикумі. І це зрозуміло, оскільки жодна країна не може бути зацікавлена у наповненні власних ринків дешевими китайськими товарами або щоб підприємства були викуплені китайськими компаніями. Тому, зазначає політик, є стратегічно вірним кроком прискіпливо контролювати китайську діяльність у Швейцарії. Це особливо стосується, насамперед, стратегічних галузей, таких як можливе придбання китайцями швейцарських енергетичних компаній або участь Китаю в галузі технологій безпеки Швейцарії. При цьому китайський ринок також надає великі можливості. У торгівлі з Китаєм Швейцарія має великий торговий профіцит.

Відомо, що уряд Китаю прагне знизити свої надлишкові потужності та водночас забезпечити всім необхідним власне 1,3 мільярдне населення. Чистий обсяг проекту «Пояс і шлях» може справити враження. Доцільно зважати, каже Е. Шнайдер-Шнайтер, що той, хто буде займати ізоляціоністську позицію стосовно ініціативи КНР з міркувань національного протекціонізму, ризикує занадто пізно відчути переваги та зрушення в економічній, військовій та цивільній сферах. Швейцарія, вважає політик, повинна скористатися своїми можливостями та отримати власні преференції від участі у проекті.

Суттєвою конкурентною перевагою є те, що Швейцарія — перша європейська країна, яка підписала угоду про вільну торгівлю з Китаєм. Крім того, нагадує політик, необхідно зважати, що ініціатива Китаю «Пояс і шлях» є не зовсім китайським проектом, а багатостороннім, що ефективно запрацює лише тоді, коли Китай зможе встановити стабільні партнерські відносини. Ясна річ, допоки Китай не збудує стабільну інфраструктуру, інвестиції здійснювати не варто. Тим більше, що він не може фінансувати весь проект самостійно і багато що залежить від партнерів.

Швейцарія — перша європейська країна, яка підписала угоду про вільну торгівлю з Китаєм
Швейцарія — перша європейська країна, яка підписала угоду
про вільну торгівлю з Китаєм

Швейцарський політик зазначає, що вигоди від участі у китайському проекті суттєві: лише розширення залізничної інфраструктури від Китаю до Європи дає багато можливостей для економіки Швейцарії, зокрема у торгівлі, у технологіях та в логістиці. І навпаки, участь китайців у європейських компаніях може також означати відкриття ринків. Зокрема, відтоді як китайська авіаційна компанія China Eastern володіє 10 % авіакомпанії Air France/KLM, ця французько-голландська авіакомпанія має право працювати на азійському ринку. Крім того, швейцарський фінансовий холдинг UBS є мажоритарним акціонером в одному з китайських банків, що є певною перевагою для швейцарського фінансового сектору.

Слід зауважити, що відносини між Швейцарією та Китаєм критично сприймає досвідчений швейцарський політик, колишній міський голова Цюріха Томас Вагнер, який протягом 36 років керував першим міжміським партнерством між Китаєм та Швейцарією і відтоді підтримує з ним тісні стосунки. У частині, що стосується офіційних стосунків з КНР, він погоджується з Рюді Нюцці. Зокрема, він стверджує, що Швейцарія сприймається у Китаї цілком позитивно. Проте, міждержавні стосунки можуть бути ще кращими, оскільки Китай завжди виступає стратегічно структурованим, орієнтованим на досягнення глобальних цілей. Але ситуація, коли швейцарська сторона проводить переговори кожного разу з іншими партнерами, не знаходить розуміння у Китаї. Томас Вагнер вимагає створити єдиний центр комунікацій. Зокрема, він заявляє, що, загалом підтримує федеральну культуру ведення переговорів з Китаєм, але не так, як вони велися до цього часу.

Також існує достатньо багато професійної критики щодо глобальних ініціатив Китаю. Є експерти, які не погоджуються з надмірно відвертим оптимізмом від співробітництва з Китаєм і вказують на його справжні, приховані стратегічні та геополітичні інтереси.

Зокрема, експерти швейцарського видання NZZ з питань Китаю Маттіас Мессмер та Сінь-Мей Чуанг звертають увагу, що започатковані свого часу економічні реформи та перші стримані зовнішньополітичні кроки Лідера КНР Сі Цзіньпіна поступово набули брутальних та експансивних форм. Зокрема, вважають експерти, суть «Китайської мрії», сформульованої Сі Цзіньпіном, полягає у поверненні до часів володарювання китайських династій. А якщо справа торкнеться благополуччя і величі нації, то комуністичний режим може легко відмовитися від свободи, демократії та верховенства права.

Експерти також зазначають, що ініціатива КНР «Пояс і шлях», представлена як проект цивілізаційного прогресу, могла б бути сприйнята з більшою довірою, якби за нею не стояла система репресивного закручування гвинтів та побудови китайської держави тотального контролю. Інтенсифікуючи діалог між одним із центрів світової геополітичної потуги Китаєм та невеликою географічно, але надзвичайно впливовою та фінансово потужною країною Європи — Швейцарією, про це також слід пам’ятати і координувати на федеральному рівні дії окремих членів уряду під час їх офіційних і робочих візитів до Китаю. Щоб вони, ці урядовці, не намагалися переслідувати відомчі інтереси, які не погоджені на загальнодержавному рівні. Китай же, налагоджуючи зовнішні зносини в рамках єдиної державної стратегії, не завжди розуміє, чому офіційні та приватні делегації з одних і тих самих питань звертаються у Китаї до різних партнерів по переговорах. Щоправда, такі дещо нескоординовані дії з боку Швейцарії стосовно власної національної політики у стосунках з партнерами у Китаї не впливають на загальну тенденцію взаємодії економік обох країн, зокрема на європейському континенті.

 

…Китай та Швейцарія активно намагаються знайти точки дотику для подальшої співпраці, розвинути вже наявні та перспективні для розширення ринки обох сторін…

Таким чином, Китай та Швейцарія активно намагаються знайти точки дотику для подальшої співпраці, розвинути вже наявні та перспективні для розширення ринки обох сторін. Для Європи це може означати часткову втрату контролю над процесами реалізації ініціативи КНР «Пояс і шлях» у частині, що стосується експансії Китаю на європейському континенті через позаблокову та нейтральну Швейцарію.

Найбільш вірогідно, Швейцарія невдовзі удосконалить механізми скоординованої політики своїх відомств, що стануть обов’язковими для швейцарських учасників зовнішніх зносин. Це, своєю чергою, призведе до більшої інтенсифікації китайсько-швейцарського діалогу та появи нових центрів геоекономічної та геополітичної сили в Європі та у світі.

Зважаючи на викладене, Україні доцільно було б врахувати окремі недоліки у тактиці переговорів швейцарських політиків з партнерами у Китаї та відповідне ставлення до них китайської сторони.

Виходячи з напрацьованого досвіду українсько-китайських відносин та стану взаємодії із партнерами в Європі, доцільно було б сформулювати актуальні пропозиції до Китаю та європейських партнерів щодо бажання України брати участь у глобальних геополітичних та геоекономічних проектах на теренах Європи та в Азії.

 

URL сторінки http://bintel.com.ua/uk/article/print/06_12_swiss/