Події, що відбуваються в рамках президентської кампанії 2016 року в Сполучених Штатах Америки, свідчать про те, що США перебувають на межі серйозних змін у внутрішній і зовнішній політиці, необхідність яких визначається динамічним розвитком геополітичної обстановки довкола самих Сполучених Штатів.

Втілення змін у життя, у тому числі в політику стримування Російської Федерації, буде частиною діяльності нової адміністрації США, формування якої відбудеться у відповідності з підсумками голосування на президентських виборах 8 листопада ц. р. Враховуючи це, всі учасники кампанії у своїх програмних документах та виступах були змушені представити виборцям підходи до вирішення найбільш важливих проблем с метою збереження за США ролі світового лідера. Так, учасники кампанії з різною детальністю висвітлювали проблеми, з якими буде мати справу нова адміністрація США, зокрема:

• зміни у масштабах впливу сучасних геополітичних центрів на світові політичні та економічні процеси. Зазначені зміни включають зміцнення позицій КНР, поглиблення кризи в Європейському Союзі та рішення Великобританії про вихід з організації, розв’язання Російською Федерацією агресії проти України, яка становить загрозу стабільності та безпеці в Європі;
• значна активізація міжнародної терористичної діяльності, до якої причетні вихідці з регіонів, в яких залишаються невирішеними збройні конфлікти. Терористичні акти в США у 2014-2016 рр. засвідчили вразливість системи безпеки держави, зокрема неспроможність американських спецслужб та правоохоронних органів повністю попередити терористичну загрозу;
• збільшення масштабів міжнародної міграції, в рамках якої найбільш загрозливим є нелегальне переміщення населення. Останнім часом відбувалося постійне збільшення чисельності легальних та нелегальних мігрантів, які прибували в США з країн Центральної Америки та Близького Сходу. Збільшення чисельності національних діаспор зменшило у мігрантів потребу в асиміляції та обумовило їх нехтування законами США;
• збереження високого рівня безробіття серед громадян США. Внаслідок активної участі США у глобальному розподіленні праці відбулось перенесення виробництва з американської території в країни з дешевою робочою силою.

На фоні згаданих вище проблем у Республіканській та Демократичній партіях США завершився процес затвердження кандидатів для участі у виборах американського президента. У ході партійних національних конвентів, які відбулись відповідно 18-21 липня ц. р. в Клівленді та 25-28 липня ц. р. у Філадельфії, право представляти республіканців отримав бізнесмен-мільярдер Дональд Трамп, а від демократів була висунута кандидатура колишнього держсекретаря США Хіларі Клінтон.

Висунення у якості кандидатів у президенти США бізнесмена-республіканця та жінки-демократа продемонструвало значну потребу американського суспільства щодо обрання главою виконавчої влади людини неординарної та спроможної знайти ефективне рішення внутрішньоамериканських проблем, а саме:

• створення нових робочих місць для американських громадян;
• покращення ситуації у сфері безпеки;
• запровадження більш жорсткого регулювання міграції на територію США.

 

Враховуючи вимогу американського суспільства щодо покращення ситуації в країні, Д. Трамп зорієнтував свою передвиборчу кампанію на отримання його підтримки з боку білої частини населення в країні та людей похилого віку.

У цьому плані ключовим посилом Д. Трампа стало запровадження більш жорсткого регулювання у сфері міграції та посилення боротьби з нелегальною міграцією на територію США. Шляхом встановлення додаткових бар’єрів для мігрантів, які не мають вищої освіти та високої кваліфікації, пропонується встановити захист для ринку праці та ослабити вплив новоприбульців на розвиток соціальних відносин у Сполучених Штатах. Виходячи з його переконань, внутрішня та зовнішня політика США мають формуватися людьми, які приносять найбільший прибуток в державі.

Крім того, Д. Трамп побудував свою виборчу кампанію на обіцянках зосередити зусилля на боротьбі з тероризмом (яку, за його твердженням, діюча адміністрація «провалила»), наркоторгівлею та організованою злочинністю, а також на покращенні економічної ситуації. При цьому він постійно демонструє рішучість у здійсненні намірів «відновити закон і порядок» та намагається переконати виборців у тому, що тільки він спроможний знайти рішення сучасним проблемам.

Для успішного проведення передвиборчої кампанії Д. Трамп активно використовує свою харизму та спроможність переконувати слухачів під час виступів. Використовуючи ораторське мистецтво, він постійно апелює до важливості поважного ставлення до роботи людей та загалом до трудового народу, які залишаються базовими засадами американської економіки. Основу його програмних виступів складає критика внутрішньої та зовнішньої політики діючої адміністрації США. Крім цього, Д. Трамп демонструє здатність відчувати настрої аудиторії. Свідченням цьому стала його заява про готовність докласти зусиль для забезпечення безпеки представників сексуальної меншини після масового вбивства у нічному клубі в Орландо. Характерною особливістю кампанії Д. Трампа стала його підтримка з боку громадян, які не мають вищої освіти.

Також Д. Трамп докладає зусилля для залучення на свій бік людей, які симпатизують Демократичній партії. На це може вказувати промова Іванки Трамп під час проведення республіканського конвенту, в якій згадувалась повага Д. Трампа до етнічної, гендерної та соціальної справедливості.

Разом з тим, аналіз виступів Д. Трампа, насамперед під час Республіканського національного конвенту 21 липня ц. р., свідчить про його неготовність представити виборцям точне розуміння практичної реалізації передвиборних обіцянок. Зокрема рішення міграційної проблеми він вбачає в посиленні контролю за американо-мексиканським кордоном, не приділяючи достатньо уваги ліквідації слабких місць у національному законодавстві, які і використовуються особами, причетними до терористичної діяльності та організованої злочинності.

Також без роз’яснення залишається стратегія економічного розвитку США. Під час виступів, що мали місце до цього часу, Д. Трамп утримувався від обговорення деталей щодо змін у фінансовій та економічній політиці США, які можуть бути реалізовані у разі його перемоги на виборах.

Поряд з відсутністю точного представлення рішення актуальних внутрішніх проблем Сполучених Штатів Америки, заяви Д. Трампа стосовно основних підходів до забезпечення світової могутності США мають суперечливий характер. Виступи Д. Трампа можуть свідчити про те, що на сьогодні формулюванню його зовнішньополітичної програми заважає невизначеність зовнішньополітичної спрямованості. Украинская веб-площадка с азартными играми Gold cup Casino раздает бонусы игрокам, посмотрите на официальном сайте УНЛ "Золотой Кубок" сколько можно выиграть, а так же условия. Вход в личный кабинет является оптимальным способом получить всё нужное для полноценной игры. Зокрема, він закликає зробити Америку «сильнішою» та одночасно виступає за обмеження ролі США у світових процесах. Про схильність Д. Трампа до ізоляціонізму можуть свідчити його заяви про:

• зосередження зусиль на рішенні внутрішніх проблем під гаслом «Америка перш за все»;
• можливість відмови від виконання Сполученими Штатами Америки зобов’язань у відповідності до статті 5 Статуту НАТО за умови, якщо внесок інших країн у функціонування організації буде оцінений як «недостатній»;
• прагматичний (та по-діловому цинічний) підхід до розвитку міжнародних економічних відносин. Д. Трамп висловив готовність переглянути міжнародні економічні угоди на предмет їх «відповідності» інтересам США. Водночас критерії відповідності залишаються не визначеними. При цьому під час виступів була продемонстрована нерозбірливість у виборі економічних партнерів. Крім цього, Д. Трамп допустив можливість виходу США зі СТО у разі намірів організації заблокувати його ініціативу щодо збільшення до 15-35 % оподаткування американських компаній, які розмістили своє виробництво за кордоном;
• рішучість встановлення союзних відносин з Росією для боротьби з терористичною організацією «Ісламська Держава». Згідно із заявами, Д. Трамп не бачить перешкод для розвитку відносин з президентом РФ В. Путіним та допускає відновлення повномасштабного американо-російського співробітництва;
• готовність визнати анексію Криму Росією та наслідки російської агресії проти України на Донбасі, а також припинити політику стримування РФ. Так, 31 липня ц. р. в інтерв’ю американському агентству новин «АВС» Д. Трамп довів некомпетентність щодо розвитку обстановки довкола російської агресії проти України та заявив про те, що «…кримським жителям краще з Росією, ніж там, де вони були до цього».

Цілком ймовірно, що формуванню проросійської позиції Д. Трампа стосовно російсько-українського конфлікту сприяла присутність в його оточенні значної кількості прибічників нормалізації американо-російських відносин, а саме: глави виборчого штабу республіканців Пола Манафорта, провідного спеціаліста з питань зовнішньої політики Картера Пейжда, радника з питань зовнішньої політики та безпеки генерала Майкла Флінна.

Крім цього, Д. Трамп демонструє політичну безвідповідальність у питаннях міжнародних відносин. Свідченням цього є провокаційна заява на адресу Х. Клінтон, у якій він закликав Росію здійснити хакерську атаку проти Демократичної партії та оприлюднити електронне листування колишнього державного секретаря США. За оцінками американських політиків, звернення до Росії із закликом здійснити розвідувальну операцію проти політичного опонента по президентським виборам в умовах дії антиросійських міжнародних санкцій, вказує на використання подвійних стандартів та авантюризм Д. Трампа.

Побоювання стосовно відсутності у Д. Трампа досвіду політичної та державної діяльності, чіткої програми дій всередині країни та на міжнародній арені, особливо у питаннях участі США у воєнних конфліктах і стримування Росії, спричинили протидію з боку лідерів Республіканської партії щодо його висування кандидатом. Зокрема, Тед Круз відмовився підтримати Д. Трампа в ході проведення конвента та закликав виборців голосувати «відповідно до своїх переконань». Аналогічну позицію зайняли також сенатори-республіканці Лінді Грем, Джефф Флейк, Бен Сассі та інші.

Негативне ставлення лідерів республіканців до Д. Трампа також проявилось на фоні критики його підходу до вирішення міграційної проблеми з боку родини американського військовослужбовця-мусульманина Хумаюна Хана (загинув в Іраку у 2004 році). За словами Дж. Маккейна, заява Д. Трампа по відношенню до родини Х. Хана не відповідає позиції Республіканської партії. Лідер більшості Сенату М. Макконнел та спікер палати представників Конгресу США П. Райан, а також значна кількість сенаторів-республіканців засудили висловлювання Д. Трампа.

Не виключено, що негативне ставлення значної частини республіканців до Д. Трампа не дозволяє йому вийти на такий самий рівень фінансової підтримки, яким користувався Міт Ромні у 2012 році (101 млн дол. США). Сьогодні у виборчому фонді Д. Трампа нараховується 82 млн дол. США. Кількість республіканців, які розчаровані висуванням Д. Трампа, на сьогодні дорівнює приблизно 60 % від загальної кількості прибічників Республіканської партії.

Крім того, посилена критика на адресу Д. Трампа призвела до зниження рівня його підтримки з боку американських громадян приблизно на 9 % у порівнянні з Х. Клінтон. З урахуванням усіх проблем, Д. Трамп допускає можливість своєї поразки на голосуванні 8 листопада ц. р. В інтерв’ю агентству «Fox News» 1 серпня ц. р. Д. Трамп заявив про те, що результати голосування, скоріш за все, будуть сфальсифіковані.

 

У свою чергу, у Х. Клінтон є ряд достатньо вагомих переваг перед Д. Трампом. У цьому контексті треба відзначити значний державний та політичний досвід, в якому велика питома вага належить обізнаності стосовно світових політико-економічних процесів, розуміння особливостей розвитку обстановки в різних регіонах, у тому числі на пострадянському просторі.

З урахуванням цього, Х. Клінтон вважається особою, яка спроможна організувати прогнозовану реалізацію внутрішньої та зовнішньої політики США. Виходячи з цього слід очікувати, що найбільш впливові країни світу віддаватимуть перевагу побудові відносин зі Сполученими Штатами Америки, президентом яких буде обрана Х. Клінтон.

Разом з тим, найбільша роль у виборі американського президента на голосуванні 8 листопада ц. р. буде належати іспаномовним та афроамериканським громадянам США, чисельність яких неухильно збільшується. Демонструючи спадкоємність політики Б. Обами по відношенню до цих груп населення, Х. Клінтон може розраховувати на їх підтримку. Обрання сенатора від штату Вірджинія Тіма Кейна, який всю свою політичну кар’єру присвятив забезпеченню рівних прав усім громадянам, кандидатом на посаду віце-президента США підкреслило готовність Х. Клінтон приділяти значні зусилля рішенню проблем мігрантів. При цьому підтримка з боку Берні Сандерса може вказувати на те, що внутрішня політика Х. Клінтон буде включати більше елементів соціальної рівності. В урегулюванні расової нерівності Х. Клінтон довіряють 61 % виборців (Д. Трампу — 34 %).

Одночасно, в процесі передвиборчої кампанії Х. Клінтон впевнено представляє шляхи вирішення внутрішніх проблем США, насамперед економічних. Приблизно 50 % виборців довіряють Х. Клінтон у рішенні економічних проблем в США (Д. Трампу — 48 %). Крім того, Х. Клінтон випереджає Д. Трампа у питаннях реформування систем охорони здоров’я, торгівлі, міграції, а також формування Верховного суду США.

Поряд з тим, Х. Клінтон вживає заходів щодо демонстрації свого конструктивізму і у відносинах з республіканцями-опонентами Д. Трампа. Згідно з її заявами, у разі перемоги на виборах Х. Клінтон вдасться до ліквідації вузькопартійних суперечностей та встановлення плідного співробітництва між Демократичною та Республіканською партіями. Зазначена позиція відповідає настроям республіканців, які були раніше озвучені П. Райаном. Фактично, це означає готовність демократів до поступок республіканцям у значимих для них питаннях. Не виключено, що міжпартійні переговори будуть проходити у напруженій обстановці, проте в обох партіях кількість бажаючих доводити ситуацію до «закриття уряду» залишається не багато.

Не виключено, що результатом такої тактики стала готовність ряду впливових членів Республіканської партії віддати свій голос на користь Х. Клінтон. Один з головних радників Джека Буша, Саллі Бредшоу, 2 серпня ц. р. зареєструвалася незалежним виборцем та заявила про підтримку Х. Клінтон на виборах. Того ж дня про наміри проголосувати за Х. Клінтон заявили сенатор-республіканець Ричард Ханна та президент компанії «Hewlett-Packard» Мег Уитман, яка виступала як впливовий донор Республіканської партії.

Водночас, надаючи перевагу прогнозованому та стабільному розвитку США, впливові представники бізнесу збільшили обсяг фінансової допомоги Х. Клінтон (перебільшила 4 млн дол. США). Зібрані кошти планується реалізувати під час фінального етапу передвиборчої кампанії.

 

Таким чином, враховуючи розвиток ситуації та настрої більшості американських громадян, найбільший шанс отримати перемогу на виборах президента США на сьогодні залишається у Х. Клінтон. Разом з тим, незважаючи на те, хто отримає перемогу, нова адміністрація США буде змушена приділити значну увагу вирішенню проблем, які назріли всередині американського суспільства та дозволили Д. Трампу вийти до фіналу президентських перегонів. У зв’язку з цим достатньо ймовірним і логічним вважається скорочення найменш значимих для США зовнішньополітичних і економічних програм.

Так, необхідність обмеження бюджетних витрат, боротьба з нелегальною міграцією і терористичною загрозою в країні визначатимуть зменшення участі США у вирішенні конфліктів в інших країнах. При цьому головним критерієм американської участі буде реальність досягнення кінцевих завдань. Саме по цій причині сьогодні розглядаються варіанти взаємодії с Російською Федерацією щодо урегулювання конфлікту в Сирії.

У цьому контексті перспективи українсько-американського співробітництва будуть формуватися новою адміністрацією США на підставі оцінок практичного наповнення реформ у нашій Державі. Проте, вже сьогодні в США визначається незмінність сутності американської політики стосовно російської агресії проти України. У разі прийняття Закону № 5094 «Про підтримку стабільності та демократії в Україні» (законопроект схвалений Комітетом палати представників Конгресу США із закордонних справ 14 липня ц. р.), нова адміністрація США буде зобов’язана надавати допомогу Україні та позбавлена можливості відновлення співробітництва з Росією до припинення нею агресії.

У разі ж ослаблення американською виконавчою владою уваги до України та російської агресії, у нашої Держави буде залишатися можливість лобіювання розвитку українсько-американського співробітництва через Конгрес США та неурядові організації. У цьому контексті визначений Законом баланс повноважень між гілками влади у США надає українській стороні достатньо значні можливості.