Борисфен Інтел

Латинська Америка. Аналітичний огляд 06/2018

9 липня 2018
<p>Латинська Америка. Аналітичний огляд 06/2018</p>

Катерина Вакарчук

Політична та економічна ситуація у червні 2018 року

 

Протягом червня 2018 року в країнах Латинської Америки, зокрема у Венесуелі, Колумбії, Аргентині, Бразилії та Мексиці зберігалася стабільна політична та економічна ситуація, за деяким винятком Венесуели, де політична та енергетична кризи тривають з 2013 року. Ключові гравці в регіоні, такі як США, Китай, Росія та країни Європейського Союзу, мають там свої інтереси та продовжують, як Китай, наприклад, свою економічну експансію . Росія зацікавлена в венесуельській нафті, США зосередилися на упорядкуванні міграційної політики щодо бідних країн Латинської Америки та Мексики — зокрема. У Європейського Союзу давні стосунки з МЕРКОСУР, і він дотримується політики з ліквідації митних бар’єрів з товаровиробниками тих країн, що туди входять : Аргентиною, Бразилією, Уругваєм та Парагваєм. У Мексиці відбулися вибори президента, що значно вплинуть на відносини зі США та з країнами Латинської Америки — зокрема.

 

ВЕНЕСУЕЛА

Ніколас МадуроПолітична ситуація. У травні 2018 року відбулися чергові вибори президента, на яких перемогу здобув чинний президент Ніколас Мадуро. Президент Венесуели обирається строком на 6 років, цей пост Н. Мадуро обіймає з квітня 2013 року. Після виборів, звісно, ситуація в країні не стабілізувалась, адже вибори проходили в досить напруженій обстановці — конфлікт, який існує між опозицією і нині діючою коаліцією, зберігається далі. Опозиційні сили, знявши раніше свого кандидата, бойкотували вибори. Однак вибори вважаються такими, що відбулися, 68 % з усіх виборців віддали свій голос за нині чинного президента. США та країни Європейського Союзу не визнали результатів виборів, що, на наш погляд, в подальшому ще більше може загострити і так непросту економічну, фінансову, соціальну і енергетичну ситуацію в країні, та негативно позначатиметься на міжнародному іміджі Венесуели.

4 червня ц. р. державний секретар США Майк Помпео на 48-ї сесії Генеральної Асамблеї Організації американських держав (ОАД) у Вашингтоні закликав припинити членство Венесуели в ОАД через порушення правлячим режимом цієї країни конституційного порядку й демократичних норм. За відповідне рішення проголосували 19 членів, четверо — проти, і ще 11 утрималися. А вже наступного дня на засіданні ОАД була ухвалена Генеральна Резолюція про призупинення участі Венесуели в ОАД, що дозволило розпочати саму процедуру призупинення такого членства. Глава Держдепартаменту США відзначив, що «призупинення членства Венесуели не є самоціллю, але це продемонструвало б, що Організація американських держав діє не словом, а ділом та подає потужний сигнал режиму Мадуро, і що тільки справжній виборчий процес дозволить його уряду увійти до сім'ї націй».

Організація американських держав (ОАД)Довідково:

Організація американських держав — міжнародна організація Західної півкулі, створена 30 квітня 1948 року на IX Міжамериканській конференції у Боготі (Колумбія), де було підписано її статут.

ОАД є наступником Панамериканського союзу, який існував з 1890 року. На сьогодні ОАД об'єднує 34 держави Західної півкулі.

Сама процедура виходу з ОАД триватиме до двох років, однак Н. Мадуро оголосив 27 квітня наступного року вихідним святковим днем в Венесуелі: це вважається майбутньою датою виходу з організації. Неодноразово Н. Мадуро заявляв у своїх виступах, що саме США розгорнули пропаганду та шантаж проти Венесуели. Лунали також його погрози на адресу урядів латиноамериканських країн за їх підтримку даного рішення.

Таким чином, слід зазначити, що сама Генеральна Резолюція ОАД фактично заперечує легітимність виборів президента Венесуели, ставлячи під знаком питання міжнародне визнання Н. Мадуро, як президента. Більшість країн не визнали результатів цих виборів. Поряд з цим Росія закликала світ не втручатися у справи цієї країни, підкреслюючи, що вибори президента є винятково внутрішньою справою, та осудила рішення Генеральної Асамблеї ОАД. Щодо Європейського Союзу, то після виборів у Венесуелі було запроваджено примусові санкції стосовно виконавчого віце-президента країни Д. Родрігеса, міністра освіти та 11 інших державних урядовців.

Енергетична ситуація. У Венесуелі склалася вкрай несприятлива ситуація, пов’язана з падінням ціни на нафту з 2014 року. Адже помилка попереднього керівництва країни полягає в тому, що наповнення бюджету цілком залежало від ціни на нафту та її експорту.

У Венесуелі склалася вкрай несприятлива ситуація, пов’язана з падінням ціни на нафту У Венесуелі склалася вкрай несприятлива ситуація, пов’язана з падінням ціни на нафту

Протягом червня ц. р. у Венесуелі, за даними ОПЕК, склалася ситуація, коли на тлі економічної і політичної кризи видобуток нафти знизився до мінімального рівня. Майже на місяць відставало від графіку постачання сирої нафти із основних експортних портів, а систематичні затримки відвантажень погрожували стабільності роботи державної венесуельської нафтової компанії PDVSA в обумовлені контрактами терміни. Танкери, які очікували завантаження більше 24 млн барелів нафти, скупчилися поблизу найбільшого нафтового порту Венесуели. Дефіцит ресурсу настільки значний, що державна нафтова компанія Венесуели попередила своїх клієнтів про можливе оголошення форс-мажору і тимчасове призупинення виконання контрактів.

Після поїздки до ряду країн Центральної Америки 29 червня ц. р. міністр закордонних справ Венесуели Хорхе Арреаса підкреслив важливе значення співробітництва з державами Карибського басейну. Було запропоновано ряд проектів політичного, економічного та соціального значення. Він заявив про солідарність Венесуели з малими острівними країнами регіону. За його словами, зовнішня політика Венесуели буде направлена на зміцнення PETROCARIBE — угоди про співробітництво — з метою усунення асиметрії доступу до енергоносіїв через нову схему обміну між країнами Карибського басейну.

 

БРАЗИЛІЯ

5 червня ц. р. відзначилося великою подією в палаці Ітамараті в штаб-квартирі Міністерства закордонних справ країни на тему «МЕРКОСУР та Тихоокеанський альянс: посилення векторів інтеграції». Згідно з заявленою програмою, обговорювалося питання можливої інтеграції між Загальним ринком Півдня (МЕРКОСУР) та Тихоокеанським альянсом. Слід нагадати, що Тихоокеанський альянс був створений у 2011 році як альтернатива МЕРКОСУР. До складу блоку увійшли Чилі, Колумбія, Мексика і Перу, в яких мешкає понад 220 млн жителів і зосереджено 39 % від загального валового внутрішнього продукту (ВВП) Латинської Америки і Карибського басейну, що представляє в цілому 8-му світову економіку. Мета Тихоокеанського альянсу — створити «привабливі ринки» для залучення інвестицій і зміцнення торгівлі в Азійсько-Тихоокеанському регіоні.

5 червня ц. р. в МЗС Бразилії відбувся захід на тему «МЕРКОСУР та Тихоокеанський альянс: посилення векторів інтеграції» 5 червня ц. р. в МЗС Бразилії відбувся захід на тему «МЕРКОСУР та Тихоокеанський альянс: посилення векторів інтеграції»

Найважливішою подією місяця стала зустріч 26 червня ц. р. в палаці Планальто президента Бразилії Мішеля Темера з віце-президентом США Майком Пенсом. Бразилія стала першою країною, яку відвідав М. Пенс в рамках свого латиноамериканського турне. В столиці Бразилії обговорювалися наступні питання: ситуація у Венесуелі, співробітництво в сферах безпеки, торгівлі та космосу. Демонстрацією своєї позиції щодо Венесуели стало відвідування м. Манаус, де розташовані табори для венесуельських біженців. Розглядалася можливість розширення двостороннього співробітництва в стратегічних сферах, включно з космічним простором. Нагадаємо, що М. Пенс є головою Національної космічної ради США, тому питання щодо використання космічного простору в мирних цілях стали також предметом розгляду. Адже 3 квітня 2018 року вступила в дію нова Рамкова угода між урядами США та Бразилії про співробітництво у сфері використання космічного простору в мирних цілях.

Зустріч 26 червня ц. р. президента Бразилії Мішеля Темера з віце-президентом США Майком Пенсом

На підсумковій прес-конференції віце-президент США подякував керівництву Бразилії за протидію кризі у Венесуелі та за введення санкцій проти цієї країни і посилення ізоляції уряду Н. Мадуро. Також відзначалася активна участь Бразилії у справі виключення Каракасу з Південноамериканського загального ринку МЕРКОСУР. Бразильський президент підтвердив близькість позицій Бразилії та США в питанні подолання важкої політичної та економічної кризи та відновлення демократії у Венесуелі. Отже, можна зробити висновок, що американсько-бразильські відносини сьогодні розвиваються не тільки в сферах торгівлі, безпеки та космосу. Бразилія також стає надійною опорою та підтримкою політики США в регіоні.

 

МЕКСИКА

Економічна ситуація. Внаслідок торгової війни та введення США тарифів щодо деяких товарів з Мексики, Канади і Європейського Союзу, для Мексики 1 червня ц. р. відзначилося ударом по мексиканському песо, який знецінився щодо американського долара. Через нові американські тарифи на мексиканські алюміній і сталь країна втратить близько 4 млрд дол. США. Варто нагадати, що Мексика входить до найбільшої у світі регіональної зони вільної торгівлі (НАФТА) з населенням в 478 млн осіб і сукупним ВВП у розмірі 20,7 трлн дол. США, що становить близько 30 % світового ВВП.

Північноамериканська угода про вільну торгівлю (НАФТА)Довідково:

Північноамериканська угода про вільну торгівлю (НАФТА; North American Free Trade Agreement, NAFTA) є угодою між Канадою, Мексикою та США.

Згідно з цією угодою, з січня 1994 року розпочалося формування найбільшого у світі ринку.

Після приходу Д. Трампа до влади його першими кроками було реформування НАФТА, що полягало в модернізації багатьох напрямків співробітництва, однак такі кроки призвели до невтішних результатів щодо мексиканської валюти напередодні виборів президента країни, мера столиці, депутатів Конгресу, губернаторів штатів та місцевих органів влади. 31 травня ц. р. у телефонній розмові мексиканський і канадський лідери Енріке Пенья Ньєто і Джастін Трюдо висловили занепокоєння з приводу рішення США про введення тарифів на імпорт сталі та алюмінію зі своїх країн.

Андрес Мануель Лопес Обрадор (Амло)Передвиборна кампанія в країні стартувала у вересні 2017 року і стала в історії Мексики найжорстокішою — було вбито понад 130 кандидатів і активістів політичних партій. Протягом червня країна жила передвиборною агітацією та підготовкою до виборів президента Мексики 1 липня 2018 року. Найбільш популярним кандидатом в президенти став 64-літній Андрес Мануель Лопес Обрадор (Амло), представник лівих націоналістичних сил та Руху національного відродження (МОРЕНА). Вперше він висунув свою кандидатуру на президентських виборах у 2006 році і двічі посідав друге місце.

Для латиноамериканських країн ліві партії традиційно є більш популярними та часто перемагають на виборах. Мексика не стала винятком, однак останні 50 років при владі знаходилися праві та центристські партії ліберального спрямування. Ряд експертів зазначають, що Андрес Мануель Лопес Обрадор — це новий «Мексиканський Лула» (екс-президент Бразилії), який також має високі рейтинги та популярний серед населення. Кандидатура Амло не зовсім задовольняє США, так як тривалий час і Аргентина, і Бразилія та ще 11 латиноамериканських країн, коли при владі знаходилися так звані «ліві режими», проводили самостійну зовнішню політику, яка часто йшла врозріз з політикою США, як в регіоні так і у світі.

Клаудіа Шейнбаум ПардоПаралельно з виборами президента проходили вибори мера столиці Мехіко, на яких також переміг кандидат від партії МОРЕНА. Вперше мерію мексиканської столиці очолить жінка — 56-річна Клаудіа Шейнбаум Пардо, єврейка за походженням. За даними попереднього опитування, її кандидатура набрала максимум голосів і в значній мірі випереджала своїх конкурентів.

Отже, перемога А. Обрадора є важливою у подальших відносинах зі США та Мексикою, особливо в питаннях будівництва «стіни» між двома країнами, участі в НАФТА та найактуальніших проблем — ввезення наркотиків та незаконного перетину кордону.

Міграційна політика США щодо країн Латинської Америки. В ХХІ ст. перед міжнародною спільнотою знову постала проблема біженців та величезних міграційних потоків в різних куточках світу. Щодо країн Латинської Америки, то особливо гострою вона є, звісно, на кордоні зі США. У 2017 році був ухвалений закон, в якому містилось положення, що сім'ї, які перетинають кордон незаконно, будуть затримані, однак діти повинні бути відправлені до інтернатів, а не знаходитимуться разом з батьками. На практиці все відбувалося по-іншому, адже терміни ув’язнених виявилися більшими і діти перебували в неналежних умовах довше, ніж необхідно. Все це суперечило багатьом нормам міжнародного права.

17 штатів США та округ Колумбія подали до суду позови проти адміністрації Д. Трампа стосовно примусового роз’єднання сімей мігрантів. Зміна позиції очільника Білого дому була викликана тиском з боку міжнародної спільноти, критикою громадських активістів, правозахисних організацій та світових лідерів. Було підписано указ, що гарантує нероз’єднання сім'ї при затримці нелегальних мігрантів на кордоні зі США. В указі йдеться про те, що сім'ї мігрантів повинні бути разом, за винятком випадків, коли це буде небезпечно для дитини. На церемонії підписання 21 червня ц. р. Д. Трамп також зауважив, що його вразив вигляд дітей, яких забирали у батьків. Таким чином, йдеться про впровадження адміністрацією США політики «нульової толерантності» стосовно біженців та громадян інших країн, які перетинають кордон незаконно, часто беручи з собою неповнолітніх дітей. Міністр закордонних справ Мексики Луіс Відегарай Касо привітав рішення уряду США про припинення розлучення членів сімей мігрантів.

 

КОЛУМБІЯ

Політична ситуація. Президентські вибори в Колумбії проходили в 2 тури. Перший відбувся 27 травня, а другий 17 червня ц. р. Нині чинний президент Хуан Мануель Сантос не міг балотуватися на третій термін. Після 1-го туру ніхто з кандидатів не набрав більше 50 % голосів. У 2-й тур вийшли представник консерваторів Іван Дуке Маркес і кандидат від лівих сил Густаво Петро. У 2-му турі Іван Дуке отримав близько 54 % голосів і став президентом Колумбії.

Іван Дуке Маркес41-річний Іван Дуке — кандидат від правоцентристської партії «Демократичний центр». Його політичні погляди співпадають з поглядами нинішнього президента. Так, І. Дуке заявив про свою прихильність до домовленості з угрупуванням «Революційні збройні сили Колумбії» (FARC), проте декларував, що хотів би внести до угоди певні зміни. Крім того, І. Дуке виступає проти продовження мирних переговорів із повстанським угрупованням «Армія національного звільнення» (ELN).

Вручення Хуану Мануелю Сантосу Нобелівської премії миру за 2016 рікКонфлікт між владою та бойовиками повстанської армії FARC тривав понад 50 років. Угоди про примирення вдалось досягти лише в листопаді 2016 року. У цьому документі зазначалося про роззброєння повстанців, участь FARC у політиці та спільну боротьбу з торгівлею наркотиками. Угода також гарантує амністію для більшості бойовиків. Протистояння офіційно завершилося 15 серпня 2017 року. В цей день у м. Фонсека на північному сході Колумбії бойовики FARC здали понад 8 тис. одиниць зброї і близько 1,3 млн боєприпасів. Ця подія була відзначена врученням Хуану Мануелю Сантосу Нобелівської премії миру за 2016 рік за рішучі зусилля задля припинення півстолітньої громадянської війни в Колумбії.

Не можна також оминути важливої події, яка відбулася наприкінці травня ц. р.: Колумбія стала першою в Латинській Америці країною — партнером НАТО. Про це оголосив генсек Альянсу Є. Столтенберг, який провів в Брюсселі зустріч з президентом Колумбії Х. М. Сантосом 31 травня ц. р. Слід відзначити, що політику зближення з НАТО президент Колумбії Х. М. Сантос почав проводити ще у 2013 році. В серпні 2014 року Конгрес Колумбії та представники Альянсу уклали договір про співробітництво. В договорі зазначалося, що обидві сторони будуть боротися з такими нагальними для країни проблемами, як наркобізнес, кримінальна злочинність, тероризм тощо. Документ, що отримав гриф абсолютної таємності, підписали заступник генерального секретаря НАТО Александер Вершбоу та міністр оборони Колумбії Хуан Карлос Пінсон. Отже, можна констатувати той факт, що США веде активну політику в регіоні, особливо зі своїм давнім союзником та стратегічними партнером — Колумбією. Країна давно окреслила свої зовнішньополітичні пріоритети і рухається в цьому напрямку, про що красномовно свідчить партнерство з НАТО.

 

АРГЕНТИНА ТА МЕРКОСУР

17–18 червня у м. Луке в Парагваї на вищому рівні зустрілися президенти країн, що входять до Південноамериканського спільного ринку (МЕРКОСУР)17–18 червня у м. Луке в Парагваї на вищому рівні зустрілися президенти країн, що входять до Південноамериканського спільного ринку (МЕРКОСУР). Тематикою переговорів став пошук нових ринків у світі. Понад 20 років тривають перемовини з Європейським Союзом про відкриття його ринків, однак рішень досі не ухвалено. Міністр закордонних справ Парагваю Еладіо Лойзага, оцінюючи тимчасове президентство його країни в МЕРКОСУР, зазначив, що в переговорах з ЄС все ще залишаються невирішені питання. Під час зустрічі лідерів південноамериканських країн також були окреслені питання щодо переговорів про укладення угоди про вільну торгівлю з Канадою і початку проведення перемовин з приводу цієї ж теми з Південною Кореєю. У Сеулі представникам МЕРКОСУР також вдалося домовитися про укладення спільного документу з Сінгапуром, щоб почати діалог з метою укладення угоди про вільну торгівлю.

7 червня ц. р. Аргентина та Міжнародний валютний фонд домовилися про виділення кредиту в розмірі 50 млрд дол. США строком на три роки. Умови надання кредиту stand-by передбачають, що в 2019 році інфляція в країні складе 17 %, в 2020 році — 13 %, а в 2021 році — 9 %. Справа в тому, що країна зараз переживає не найкращі часи, 12 років при владі знаходилися президенти-популісти — подружжя Нестор та Крістіна Кіршнери. Під час їх правління країна неодноразово опинялася на межі технічного дефолту, як у 2011 році, у неї величезна заборгованість перед зовнішніми кредиторами, заборонена вільна конвертація американського долара. Щодо зовнішньої політики, то її напрямок також був змінений в бік дружніх відносин з Росією та Китаєм.

У 2015 році до влади прийшов Маурісіо Макрі — політик проамериканської орієнтації та прихильник відновлення дружніх стосунків зі США та демократичних цінностей в країні. Сьогодні Аргентина — це країна, яка залежить, на жаль, від зовнішнього фінансування, що і стало наслідком величезних державних витрат.

25 червня ц. р. на вулиці Буенос-Айресу вийшли громадяни на загальний страйкСитуація загострилась 25 червня ц. р., коли на вулиці Буенос-Айресу вийшли громадяни на загальний страйк у відповідь на деякі заходи, запроваджені виконавчою владою за для фінансової підтримки МВФ. Разом з Генеральною конфедерацією праці (CGT) об'єдналися члени Центральної організації робітників Аргентини (CTA), банківського сектора, охорони здоров'я і освіти та судової влади з вимогами, щоб уряд припинив так звану коригувальну політику, яка позначається на матеріальному становищі населення, пов’язаного з робочими спеціальностями. Також цей день в столиці країни на 24 години припинив роботу громадський транспорт, не працювали аеропорти і порти, школи, банки та урядові установи. Протестуючі незадоволені економічною політикою президента М. Макрі, реформи якого призвели до інфляції, зростання тарифів на комунальні послуги та звільнень держслужбовців.

 

Підбиваючи підсумки огляду ситуації в деяких країнах Латинської Америки у червні ц. р., можна зробити висновок, що латиноамериканський регіон дедалі більше цікавить багатьох гравців світової політичної арени, особливо США. Політика адміністрації Д. Трампа дає підстави для тверджень, що США повертається в Латинську Америку та відновлює політику «заднього двору». Однак, політика «нульової толерантності» може призвести до загострення відносин та виникнення протиріч з багатьма країнами регіону.

 

hitcounters

URL сторінки http://bintel.com.ua/uk/article/print/2018_06_latin/