Юрій Радковець

 

Останні місяці і тижні поточного року ознаменувались досить резонансними подіями у світі, Європі та довкола України, переважна більшість з яких в тому чи іншому вигляді аналізувалась та оцінювалась аналітиками і експертами Незалежного аналітичного центру геополітичних досліджень «Борисфен Інтел», а саме:

 

• безпрецедентне зниження ціни у світі на енергоносії (нафту) до рівня ціни 11-річної давності (в середньому до 35-36 дол. США за барель; останнього разу ціни на нафту опускалися до цієї позначки у липні 2004 року);
• активізація військових дій в Іраку та Сирії міжнародної військової коаліції під проводом США, а також Росії проти терористичного угруповання ІДІЛ («Ісламська держава Іраку і Лєванта»; з 29 червня 2014 року — «Ісламська Держава» /ІД/);
• терористичні акти ІД проти російського пасажирського літака Airbus A321 компанії «Когалимавіа» над Сінаєм (31 жовтня ц. р.) та в Парижі (13-14 листопада ц. р.);
• турецько-російський інцидент зі збиттям російського фронтового бомбардувальника Су-24 турецьким бойовим літаком F-16 у повітряному просторі країни (24 листопада ц. р.);
• різке загострення російсько-турецьких політико-економічних відносин, що проявилось через запровадження російською стороною спеціальних економічних заходів проти Туреччини та шляхом організації і проведення нею демонстраційно-провокаційної діяльності у зв’язку з цим інцидентом;
• продовження Європейським союзом та міжнародною спільнотою «донбаського пакету» економічних санкцій проти Росії до 31 липня 2016 року (при цьому «кримський пакет» санкцій ЄС на цей час вже продовжено до 23 червня 2016 року);
• підписання 16 грудня ц. р. президентом РФ В. Путіним указу про припинення дії Договору про зону вільної торгівлі з Україною з 1 січня 2016 року, фактично — у відповідь на те, що з 1 січня 2016 року набере чинності Угода про зону вільної торгівлі між Україною та ЄС (саме погрозами продовольчих обмежень Кремль намагався тиснути на Київ, щоб зірвати підписання Угоди про зону вільної торгівлі між Україною та ЄС).

 

Окрім цих та інших подій, сталася ще одна важлива та у певному розумінні досить знаменна подія, що навіть вже у найближчій перспективі впливатиме на розвиток геополітичної ситуації у Кавказькому та Чорноморському регіонах, але якій, на жаль, міжнародні експерти та аналітики майже не приділили уваги.

За оцінками аналітиків і експертів «Борисфен Інтел», це стосується інтенсифікації (розширення та координації) воєнно-політичного, військового та військово-технічного співробітництва Туреччини, Азербайджану і Грузії, що потребує виваженої оцінки та подальшого інформаційного супроводження.

 

Так, 17 грудня ц. р. міністри оборони Грузії Тіна Хидашелі, Туреччини Ісмет Йилмаз і Азербайджану Закір Гасанов під час спільної зустрічі у Стамбулі обговорили питання регіональної безпеки і посилення співпраці трьох країн.

 

Довідково: Перша тристороння зустріч міністрів оборони Грузії, Туреччини і Азербайджану відбулася у серпні 2014 року в Нахічевані (Азербайджан), друга — у квітні 2015 року в Тбілісі.

 

Після завершення тристоронньої зустрічі міністр оборони Грузії Тіна Хидашелі заявила, що «…ці зустрічі мають важливе значення з точки зору практичного співробітництва трьох країн». За її коментарем, на зустрічі у Стамбулі обговорювалися «питання співпраці і зміцнення миру в регіоні». «Сигнал, який учасники цієї зустрічі посилають Заходу, дуже простий: якщо ми хочемо безпечну і стабільну Європу, то для цього необхідні мир, стабільність та безпека у Чорноморському і Кавказькому регіонах. На шляху до цього вже недостатньо зусиль тільки Грузії і Азербайджану, необхідна й активна участь Туреччини». На її погляд, майбутнє трьох країн пов’язується з НАТО.

У Стамбулі відбулась також окрема її зустріч з міністром оборони Туреччини Ісметом Йилмазом. За словами Т. Хидашелі, «…це була цікава і важлива зустріч… Ми акцентували увагу на обговоренні питань регіональної безпеки і співпраці двох країн».

 

Довідково: З кінця 90-х років Туреччина активно допомагає Грузії у реформуванні її збройних сил, правоохоронних органів і прикордонної поліції, у підготовці офіцерських кадрів та технічному оснащенні бойових підрозділів, а також приведенні їх до рівня боєздатності відповідно до вимог і стандартів НАТО. Згідно з підписаними раніше угодами, Туреччина щороку надає військово-технічну та матеріальну допомогу Збройним силам Грузії: на безвідплатній основі постачає автомобілі, засоби управління і зв’язку, навігаційне устаткування, комплекти уніформи тощо.

 

За інформацією компетентних джерел, Т. Хидашелі звернулась до турецької сторони з проханням посприяти у питанні отримання Грузією можливості приєднання до «Плану дій щодо членства в НАТО» (ПДЧ) на черговому саміті НАТО 8-9 липня 2016 року у Варшаві. На переконання грузинської сторони, вона не може дозволити собі повторення невдалої попередньої спроби на Бухарестському саміті НАТО у квітні 2008 року.

У свою чергу, серед іншого, І. Йилмаз запропонував грузинській стороні активізувати співробітництво між обома розвідувальними органами військових відомств щодо обміну розвідувальною інформацією про угруповання (об’єктів) Збройних сил РФ у Кавказько-Чорноморському регіоні, а також спрямованості та особливостей його оперативної і бойової підготовки.

У цьому контексті, в умовах сьогоднішнього загострення російсько-турецьких відносин особливу занепокоєність у Туреччини викликає інформація начальника Генерального штабу ЗС Грузії В. Капанадзе про розміщення російських оперативно-тактичних ракетних комплексів (ОТРК) «Іскандер» на території самопроголошеної Південної Осетії (поблизу Цхінвалі), а також про хід реформування та переозброєння угруповання 102-ої російської військової бази у Ґюмрі (колишній Ленінакан).

Під час тристоронньої зустрічі міністр оборони Азербайджану Закір Гасанов звернув увагу колег на важливість розширення співробітництва у галузі військової освіти та навчань (тренувань) між збройними силами країн регіону за стандартами НАТО. На його переконання, співпраця, що розвивається між трьома країнами, побудована на стратегічному партнерстві і братерських стосунках. Торкнувшись необхідності вирішення конфліктів у регіоні на основі територіальної цілісності і примату норм міжнародного права, З. Гасанов заявив: «Для повного встановлення миру ми повинні бути сильними і реалізовувати деякі спільні проекти у Кавказько-Чорноморському регіоні. При цьому ми скористаємося як досвідом Туреччини й Грузії, так і в рамках програм НАТО. Гарантування безпеки у регіоні буде в інтересах усіх держав».

В рамках окремої зустрічі з міністром оборони Туреччини Ісметом Йилмазом сторони обговорили підписання Протоколу за підсумками 8-го азербайджансько-турецького воєнного діалогу на вищому рівні, що відбувся у грудні 2013 року в Баку. Також обговорювалися питання розширення співробітництва збройних сил Азербайджану і Туреччини у військовій, військово-технічній сферах і в галузі військової освіти, активізації спільних навчань (тренувань), а також ряд питань стосовно перспектив вирішення вірменсько-азербайджанського конфлікту та загострення останнім часом обстановки на лінії розмежування сторін довкола Нагірного Карабаху.

За підсумками тристоронньої зустрічі міністри оборони Грузії, Туреччини і Азербайджану зробили спільну заяву про важливість намірів підписання у найкоротші терміни Декларації (Меморандуму) щодо співробітництва між трьома країнами в оборонній сфері.

На їх переконання, проблемні питання та практичні заходи, що будуть включені до цього меморандуму, свідчитимуть, перш за все, про важливість, а також доцільність і необхідність організації та проведення як регіональних, так і глобальних діалогів з безпекової та оборонної політики. В цьому контексті започаткований у серпні 2014 року діалог Грузії, Туреччини та Азербайджану з безпекової та оборонної політики у Кавказько-Чорноморському регіоні є прикладом для інших країн та залишається відкритим і готовим до його розширення, головним чином, за рахунок країн Чорноморського регіону.

Крім того, міністр оборони Азербайджану Закір Гасанов анонсував проведення наступного (четвертого) подібного форуму найближчим часом (навесні або влітку 2016 року) у Баку.

 

Цей тристоронній захід викликав досить нервову, але прогнозовану реакцію Росії та її вірного союзника — Вірменії.

Так, на початку грудня ц. р. 102-а російська військова база у Вірменії (ключовий союзник РФ у регіоні) була терміново посилена бойовими і транспортними (багатоцільовими) вертольотами ВПС РФ, а саме: на російську авіабазу «Еребуні» у Вірменії надійшло сім сучасних вертольотів: чотири бойових ударних Мі-24П і три багатоцільових Мі-8МТ.

В 20-х числах грудня ц. р., на підставі рішення Міністерства оборони Російської Федерації, на російську авіабазу «Еребуні» додатково було передислоковано ще шість вертольотів: чотири бойових ударних Мі-24П і два багатоцільових Мі-8МТ.

В основному техніка була передислокована з авіабази «Краснодар» Південного військового округу ЗС РФ.

 

 

На окрему увагу заслуговують і нещодавні переговори міністрів національної оборони Греції Панайотіса Камменоса та міністра оборони Вірменії Сейрана Оганяна, які відбулись 16 грудня ц. р.

На цих переговорах міністри обговорили основні напрями подальшого двостороннього співробітництва: підготовку загонів спеціального призначення, миротворчу діяльність, військово-технічне співробітництво та військову освіту. Сторони торкнулися і регіональних проблем. Сейран Оганян проінформував колегу про загострення останнім часом ситуації навколо нагірнокарабахського конфлікту.

За підсумками переговорів, на спільному брифінгу з міністром оборони Вірменії Сейраном Оганяном міністр національної оборони Греції Панайотіс Камменос особливо відзначав важливість військового та військово-технічного співробітництва «між двома братніми народами». «…Крім того, розвиток військово-технічного співробітництва також добре позначиться на економіці обох країн», — наголосив міністр, нагадавши відоме прислів'я: «Хочеш миру — готуйся до війни», не пояснюючи при цьому — де, з ким та за яких причин готуватися воювати.

У свою чергу, міністр оборони Вірменії Сейран Оганян відзначив, що для розвитку двостороннього військового та військово-технічного співробітництва розроблена та існує необхідна договірно-правова база.

 

 

Крім того, в рамках засідання Ради міністрів оборони держав-учасниць СНД, яке відбулось 23 грудня ц. р. в Москві під головуванням міністра оборони РФ С. Шойгу, останній провів ряд двосторонніх зустрічей зі своїми колегами — міністрами оборони Азербайджану, Казахстану, Киргизстану, Таджикистану та Вірменії.

Привертає увагу те, що у всіх цих пострадянських ісламських країнах розміщені російські військові бази (об’єкти), а також те, що всі ці країни — тюркомовні, за винятком Таджикистану (перськомовна, хоча в країні є і тюркомовні школи) та Вірменії. Як наголошується у центральних російських ЗМІ, двосторонні зустрічі проходили у довірливій обстановці і мали конструктивний та змістовний характер. Сторони обговорили актуальні питання взаємодії та співробітництва, в основному, у військовій і військово-технічній сферах, а також затвердили плани співробітництва оборонних відомств на 2016 рік.

 

 

Таким чином, російсько-турецьке протистояння поступово набирає обертів та послідовно втягує до себе окремі країни Кавказько-Чорноморського регіону. Остання зустріч міністрів оборони Грузії, Туреччини та Азербайджану у Стамбулі започатковує новий формат співробітництва між ними з питань регіональної безпеки, фактично, чітко орієнтований проти «агресивної політики» Росії та Вірменії.

Спроби режиму В. Путіна «адекватно» відреагувати на такого роду заходи мають достатньо прогнозований характер і орієнтовані як на створення відповідного формату протидії (за рахунок своїх основних країн-партнерів та союзників) цим планам і заходам, так і на посилення угруповання військ (сил) у Кавказько-Чорноморському регіоні.

За таких обставин Україні доцільно у найкоротший термін розглянути питання щодо приєднання (можливо, разом з Молдовою) до нового формату співробітництва міністрів оборони Грузії, Туреччини і Азербайджану, об'єднання оборонно-безпекових зусиль країн Балто-Чорноморського регіону (шляхом залучення Грузії та Туреччини) або ж ініціювати спроби реанімації організації ГУАМ із приєднанням до неї Туреччини.

Одночасно зберігають актуальність пропозиції експертів «Борисфен Інтел» щодо прискорення вступу нашої країни до НАТО та ЄС через отримання дозволу на наступному саміті НАТО 8-9 липня 2016 року у Варшаві на приєднання України (разом із Грузією та Молдовою) до «Плану дій щодо членства в НАТО», що може бути першим практичним кроком на шляху України до НАТО та Європейського союзу.