Борисфен Інтел

Південний фронт проти Росії

3 листопада 2015
<p>Південний фронт проти Росії</p>

Збройна агресія Росії проти України, а також її демонстративне військове втручання у сирійський конфлікт фактично залишають поза увагою світової спільноти радикалізацію ситуації в Афганістані та країнах Центральної Азії, які, за оцінками експертів «Борисфен Інтел», стрімко перетворюються на новий район діяльності «Ісламської держави» (ІД), а фактично — третій (після України та Сирії) — південний фронт для Російської Федерації.

Проникнення бойовиків ІД до Афганістану сталося ще в період 2013-2014 років з території Пакистану, окремих районів Китаю, а також країн Близького Сходу та Центральної Азії. При цьому вони відразу ж вступили в конфлікт з рухом «Талібан», який в основному складається з місцевих жителів пуштунської національності.

У першій половині 2015 року зазначена ситуація відчутно змінюється. Відсутність сильних лідерів у «Талібані» після загибелі мулли Омара (Мухаммед Омар/Саїд Мухаммед Ахундзадепушту/ —засновник руху «Талібан», «Емір Ісламського Емірату Афганістан», загинув 23 квітня 2013 року) змусила талібів піти на певні компроміси в плані перерозподілу сфер впливу в країні. Так, таліби продовжують боротьбу за владу в Афганістані, в той час як «Ісламська держава» зосереджує свої зусилля на поширенні ісламізму поза його межами, а саме — в регіоні Центральної Азії з подальшим прицілом на мусульманські регіони Росії (Поволжя та Північний Кавказ).

 

 

У рамках такого перерозподілу, збройні формування ІД концентруються в північних афганських провінціях Бадахшан, Тахар, Кундуз, Баглан, Саманган, Балх, Джузджан та Фар’яб, що прилеглі до Туркменістану, Узбекистану та Таджикистану. Саме на території зазначених провінцій зосереджені головні осередки «Ісламської держави» загальною чисельністю в кілька десятків тисяч бойовиків.

З урахуванням особливостей ситуації в регіоні Центральної Азії, на теперішній час головна увага ІД зосереджуються на Таджикистані, де спостерігається найбільша напруга внаслідок неспроможності таджицької влади забезпечити ефективний контроль  своєї території. Зокрема, поза таким контролем фактично залишається район Нагірного Бадахшану, що межує з Афганістаном та КНР. Саме тут базуються збройні формування Об’єднаної таджицької опозиції (ОТО), які підтримують зв’язки з «Ісламською державою».

Свідченням критичного стану внутрішніх проблем Таджикистану стала спроба збройного заколоту на початку вересня ц. р., який очолив діючий заступник міністра оборони країни генерал-майор А. Назарзода (член «Партії ісламського відродження Таджикистану»; під час громадянської війни у 1992-1997 роках був одним із провідних польових командирів ОТО; після укладення мирної угоди він та підпорядковані йому збройні формування були включені до складу урядових військ за 30 % квотою для опозиції).

 

Довідково:

Абдухалим Назарзода Мирзо

4 вересня ц. р. група бойовиків чисельністю до 70 осіб на чолі з А. Назарзода роззброїла батальйон охорони комендантського полку Міністерства оборони Таджикистану у м. Душанбе та захопила чимало зброї. В цей же час інший загін у складі приблизно 30 бойовиків на чолі зі спільником А. Назарзода — колишнім співробітником Міністерства внутрішніх справ Таджикистану З. Абдуллоєвим напали на відділ МВС у м. Вахдат (20 км від м. Душанбе).

Після збройного нападу обидві групи бойовиків на вантажних автомобілях перемістилися до Нагірного Бадахшану. Всього внаслідок інциденту та подальших спроб урядових сил Таджикистану ліквідувати екстремістів було вбито 9 співробітників МВС та 13 нападників.

 Заколот стався через те, що  таджицька влада, порушивши мирну угоду від 1997 року, заборонила «Партію ісламського відродження Таджикистану». А це  викликало вкрай негативну реакцію прихильників ідеї повернення країни на ісламський шлях розвитку. Своєю чергою, це створило потужний детонатор для соціального вибуху в Таджикистані на релігійному підґрунті.

 

Сьогодні все це активно використовується лідерами «Ісламської держави» для зміцнення своїх позицій на таджицькій території як за рахунок залучення до своїх лав місцевих ісламістів, так і у вигляді проривів збройних загонів ІД до Таджикистану. Зокрема, з початку 2015 року зафіксовано щонайменше 80 таких спроб майже втричі більше, ніж у минулому році. За заявою президента Таджикистану Е. Рахмона у жовтні ц. р. реальні бойові дії ведуться на понад 60 % таджицько-афганського кордону.

Своєю чергою, Таджикистан стає стратегічним «плацдармом», з якого  «Ісламська держава» в подальшому просуватиметься у країни Центральної Азії, а саме — до Узбекистану та Киргизстану. Тим більше, що в цих країнах також спостерігаються суттєві проблеми як внутрішнього, так і міждержавного характеру.

Так, найбільш ймовірним об’єктом подальших дій ІД може стати Ферганська долина, що знаходиться на кордоні між Узбекистаном, Киргизстаном та Таджикистаном, і є місцевістю, де зосереджується широкий спектр суперечностей міжнаціонального, економічного та соціально-побутового характеру. Зокрема, цей регіон має найбільшу щільність та різнорідність населення у Центральній Азії за досить обмежених природних ресурсів та вкрай слабкого розвитку місцевої економічної інфраструктури.

Протягом останніх десятиліть у Ферганській долині неодноразово відбувались зіткнення між різними групами місцевого населення на підґрунті міжнаціональних протиріч, а також внаслідок боротьби за доступ до сільськогосподарських угідь та джерел питної води. Все це обумовлює поширення радикальних ісламістських настроїв серед жителів регіону, що формує сприятливе середовище для діяльності «Ісламської держави».

Досить напружена ситуація спостерігається також у сусідньому Киргизстані, де не вирішені  історичні суперечності між південними та північними родовими кланами країни. Це вже кілька разів виливалося у масові соціальні заворушення, в наслідок чого виникали революційні зміни влади в Киргизстані у 2005 та 2010 роках. Невирішеність цих суперечностей ІД також використовує у своїх цілях.

Незважаючи на жорстку тоталітарну систему узбецької влади,  стабільності в країні реально загрожує  діяльність ісламістської терористичної організації «Ісламський рух Узбекистану» (ІРУ), у якого є  осередки фактично у всьому регіоні Центральної Азії (в т. ч. у Ферганській долині). Сьогодні ІРУ,  склавши присягу на вірність  ідеям та лідерам «Ісламської держави»,  по суті, перебуває у її  підпорядкуванні.

Окремим напрямом діяльності ІД є вплив на Туркменістан, який має важливе значення з точки зору наявності на його території значних запасів енергоносіїв. Разом з тим, на відміну від інших країн Центральної Азії, ситуація в Туркменістані  відносно стабільна внаслідок досить ефективної роботи спецслужб країни і порівняно пристойного рівня життя місцевого населення, а також проведення туркменською владою традиційної політики підтримання нормальних відносин з талібами  Афганістану.

З огляду на зазначене, ІД вдається до тактики активної терористичної війни проти Туркменістану. Так, спостерігаються постійні обстріли позицій прикордонних військ Туркменістану та суміжних з Афганістаном територій країни з мінометів і стрілецької зброї. Крім того, широко використовуються диверсійно-розвідувальні групи, які  нападають на підрозділи туркменських силових структур у прикордонній смузі. Внаслідок цього втрати туркменської сторони складають до 30 військовослужбовців за місяць.

За оцінками туркменських експертів, у найближчій перспективі бойовики «Ісламської держави» в основному вдаються до диверсій та терактів у Марійській області Туркменістану, де розташовані основні об’єкти промислового виробництва країни, а також проходять стратегічно важливі газопроводи Туркменістан-Китай та Середня Азія-Центр.

До вересня 2015 року згадані вище процеси хоча й набували перманентної активізації, однак зберігали обмежений характер у рамках території Афганістану та прилеглих до нього районів сусідніх країн Центральної Азії. Каталізатором загострення ситуації стало військове втручання Росії до подій у Сирії, що реально поставило Москву у безкомпромісну конфронтацію з усією сунітською частиною мусульманського світу.

Саме сунітами є як таліби, так і бойовики «Ісламської держави», а також більшість населення Центральної Азії та мусульманських регіонів Росії - Поволжя та Північного Кавказу (загалом, до 18 % населення РФ). Таким чином військовими діями у Сирії режим В. Путіна своїми  руками створив передумови для перенесення активності ісламістів з Афганістану не тільки до Центрально-Азійського регіону, але й на територію Російської Федерації.

 

 

У такій ситуації керівництво РФ активізує заходи з протидії витокам радикального ісламізму з Афганістану, в т. ч. долучаючи до цього країни СНД. Так, під час закритого саміту глав країн-членів СНД  15-16 жовтня ц. р. у Казахстані президент РФ В. Путін відкрито визнав критичний характер ситуації в Афганістані, який постає джерелом витоку ісламського екстремізму до Центральної Азії та Росії.

З огляду на стрімке зростання такої загрози, учасники саміту ухвалили програму співпраці в питаннях прикордонної безпеки на 2016-2020 роки, а також концепцію військового співробітництва країн-членів СНД до 2020 року. Згідно з документами, передбачається збільшення обсягів фінансових видатків на вирішення питань посилення охорони кордонів країн Центральної Азії з Афганістаном. Крім того, не виключається можливість створення спільних угруповань військ для реагування на кризові ситуації.

Підвищення загрози вторгнення бойовиків ІД до країн Центральної Азії було визнано також і на 39-му засіданні Ради керівників органів безпеки та спецслужб країн-учасниць СНД наприкінці жовтня ц. р. у Москві. При цьому особливе занепокоєння було висловлено з приводу наявності у складі збройних формувань «Ісламської держави» значної кількості вихідців з країн колишнього СРСР, у т. ч. Центральної Азії та мусульманських районів Росії.

Виходячи з наведених обставин, Москва,  допомагаючи зміцнювати  кордони країн Центральної Азії,  докладає зусиль і для зміцнення ОДКБ, а також нарощування своєї військової присутності в Центрально-Азійському регіоні. Зокрема, в рамках ОДКБ Росія збільшила  кошти на модернізацію ЗС Таджикистану — до 1,23 млрд дол. США та ЗС Киргизстану — до 1 млрд дол. США.

Надається також допомога і у посиленні охорони кордону Таджикистану з Афганістаном, а саме: розроблена програма технічного оснащення цієї ділянки кордону спеціальними засобами радіолокаційного спостереження, сейсмодатчиками, прожекторами та іншими технічними приладами. Вартість програми оцінюється у понад 1 млн дол. США. Одночасно, Москва намагається переконати Душанбе у необхідності повернути російські прикордонні підрозділи на таджицько-афганський кордон (були виведені на початку 2000-х років).

Крім того, Росія, попри  нейтральний статус Туркменістану,  нав’язує свою допомогу також і в охороні туркменсько-афганського кордону, включно з можливістю розміщення російських військових підрозділів у прикордонній зоні.

Водночас, у терміновому порядку покращуються бойові можливості військової бази (ВБ) Збройних сил Росії у Таджикистані у спосіб направлення на її озброєння нових видів бронетанкової техніки, артилерійських систем, а також засобів управління, зв’язку та розвідки. Зокрема, до кінця поточного року підрозділи цієї військової бази планується переозброїти на нові бронетранспортери БТР-82А (близько 100 одиниць). Опрацьовується також план розгортання в Таджикистані нової вертолітної групи (2-4 ударних вертольотів Мі-24П та 4-6 транспортно-бойових вертольотів Мі-8МТВ), яка буде оперативно підпорядковуватись 201 ВБ та дислокуватись на аеродромі Айні (район м. Душанбе).

У зв’язку з активізацією діяльності ісламістів, у травні ц. р. на території Таджикистану було проведено навчання Колективних сил оперативного реагування ОДКБ. Опрацьовувались питання недопущення прориву таджицько-афганського кордону збройними загонами екстремістів, а також пошуку та ліквідації диверсійно-терористичних груп.

Разом з тим, такі заходи жодним чином не дають змоги Росії досягти поставлених цілей. Так, незважаючи на всі зусилля Москви, на сьогоднішній день ОДКБ залишається досить слабкою та аморфною організацією, яка не може самотужки виконувати бойові завдання без провідної участі росіян. При цьому лідери країн Центральної Азії  розгублені перед загрозою ісламського екстремізму, а в деяких випадках використовують російську допомогу лише для зміцнення своїх владних позицій.

І навіть більше, існують суттєві проблеми з лояльністю особового складу силових структур країн Центральної Азії як до  власного керівництва, так і до Російської Федерації. Зокрема, з початку липня ц. р. лише у Туркменістані за зв’язки з ісламістами було затримано понад 60 офіцерів туркменських збройних сил, міністерства національної безпеки, міністерства внутрішніх справ та прокуратури.

Посилюється також негативне ставлення населення країн Центральної Азії до російських військових баз на їх території. Причиною цього є зневажливе ставлення російських військовослужбовців до місцевих традицій та населення, що супроводжується  безчинством щодо мирних жителів.

Так, лише у 2014-2015 роках з вини військовослужбовців  149 мсп 201 ВБ ЗС РФ у таджицькому місті Куляб загинуло 15 таджицьких громадян та 20 отримало поранення. У 2015 році збільшилась кількість інцидентів, пов’язаних із провокуванням російськими військовослужбовцями конфліктів з місцевим населенням на етноконфесійному підґрунті.

Така ситуація виникла з прибуттям на службу до складу російських військ у Таджикистані контрактників та офіцерів, які поділяють шовіністичні та неофашистські ідеї і легко зважуються на насильство щодо неслов’янського населення (таджиків), як це спостерігається і на території самої Росії. При цьому російські військовослужбовці прикривають свої дії гаслами на кшталт «...ми — окупаційна армія і робимо все по-християнськи і на власний розсуд».

З огляду на зазначене, ряд політичних партій, громадських організацій та місцевих керівників Таджикистану звернулись зі спільною заявою до парламенту, уряду та міністерства оброни країни з вимогою зняти недоторканість з російських військовослужбовців, а також перенести місце дислокації усіх підрозділів 201-ої російської військової бази за межі таджицьких міст не менше, ніж на 10-15 км. Негативне ставлення до російської військової бази демонструють також і міністр оброни Таджикистану Ш. Мірзо та більшість високопосадовців оборонного відомства країни.

Наведені обставини змушують Росію бути більш уважнішою до питань протидії ісламському екстремізму власними силами та безпосередньо на своїй території. Так, у вересні ц. р. в межах Центрального військового округу ЗС РФ (Башкирія; а також Новосибірська, Самарська та Челябінська області) відбулося стратегічне командно-штабне навчання (СКШН) «Центр-2015» з опрацюванням задач локалізації та нейтралізації збройного конфлікту на Центрально-Азійському стратегічному напрямку.

До участі у СКШН «Центр-2015» залучались до 95 тис. військовослужбовців, понад 7 тис. одиниць бойової техніки, до 170 літаків та 20 кораблів ЗС РФ, органи управління та підрозділи інших силових структур Росії (в т. ч. МВС, МНС та ФСБ), а також оперативна група та підрозділи від Збройних сил Казахстану, які входять до складу Колективних сил оперативного реагування ОДКБ.

Все це вимагає від Росії значного додаткового виділення військових, фінансових та матеріальних ресурсів, однак не гарантує їй успіху у боротьбі з ісламістами. Як показує досвід подій на Близькому Сході, ідеї ісламістського радикалізму, що підтримуються значною частиною місцевого населення, неможливо здолати лише із застосуванням збройної сили.

По суті, Росія і сама могла впевнитись у цьому на прикладі регіону Північного Кавказу 90-х років. Аналогічна ситуація вже незабаром обов’язково виникне і в Центральній Азії, а згодом і в поки що російському Поволжі та знову ж таки на Північному Кавказі. Тим більше, що у ісламістів вже є досвід протистояння зі слов’янською Росією в Афганістані та на Північному Кавказі.

 

URL сторінки http://bintel.com.ua/uk/article/print/asia2015/