Борисфен Інтел

Маріонетка Кремля

27 липня 2018
<p>Маріонетка Кремля</p>

Угорщина як інструмент «гібридної» війни Росії проти України

 

Лідери країн-членів НАТО на нещодавньому, липневому саміті підтвердили незмінність своїх позицій у питанні визнання права України на вступ до Північноатлантичного союзу. На тому ж саміті уточнювались і конкретизувалися заходи з поглиблення процесу євроатлантичної інтеграції, якому пообіцяли сприяти наші західні партнери.

Ясна річ, на це різко негативно відреагували своїми заявами представники керівництва РФ, у т. ч. особисто В. Путін, вказуючи на неприйнятність для Росії можливого членства України в Альянсі. А реагуючи, знову почали з цього приводу погрожувати.

Так, можливий вступ України до НАТО аж ніяк не відповідає інтересам Росії. І не тому, що це «прямо та безпосередньо загрожуватиме її національній безпеці», як це стверджує Москва, а зовсім з іншої причини. Адже навіть ставши членом НАТО, Україна, як і решта членів цієї організації, ніколи не загрожуватимуть Росії військовим нападом.

…Приєднання України до НАТО остаточно унеможливить намагання Росії встановити контроль над нашою державою, а отже — і побудувати повноцінний Євразійський союз як певну форму реінкарнації колишнього СРСР…

Тут справа зовсім в іншому. Приєднання України до НАТО остаточно унеможливить намагання Росії встановити контроль над нашою державою, а отже — і побудувати повноцінний Євразійський союз як певну форму реінкарнації колишнього СРСР. Оскільки це принципово важливо для путінського режиму, то він не тільки заперечує членство України в НАТО, але і намагається не допустити такого розвитку подій.

В цьому і криється головна причина збройної агресії Росії на українському сході, що виникла після нашої Революції гідності, яка, своєю чергою, надала змогу Україні повернутися на курс європейської та євроатлантичної інтеграції. Москва ж так і не спромоглася зупинити цей процес. Тим більше, що на відміну від попередніх років, провідні країни НАТО підтримують євроатлантичні прагнення України. Їй лише залишається виконати для цього всі необхідні умови.

Зважаючи на всі поточні обставини, Росія вирішила змінити тактику створення перешкод для України. Зокрема, ставку зроблено на членів НАТО з числа країн Центрально-Східної Європи. З одного боку, вони зацікавлені у розвитку економічного співробітництва з Росією, а з іншого — мають проблеми у історії відносин з Україною. При цьому береться до уваги така демократична специфіка НАТО, як рівність всіх його членів та, зокрема, наявність у кожного з них права ветувати рішення організації.

У парламенті Угорщини домінують політичні сили популістського спрямування
У парламенті Угорщини домінують політичні сили популістського спрямування

В рамках такого підходу згаданим інструментом Москви можна вважати Угорщину, як найбільш проблемного члена НАТО та ЄС. Це пов’язано зі специфікою угорських парламенту та уряду. Так, у парламенті Угорщини домінують політичні сили популістського спрямування, в т. ч. Fidesz-KDNP (фактично виступає з націоналістичних позицій), Jobbik (ультраправа націоналістична партія), Угорська соціалістична партія (MSZP) та «Політика може бути іншою» (LMP, позиціонується як «нові ліві»).

Всі вони, в тому числі завдяки підтримці Росії, змогли перемогти на останніх парламентських виборах у квітні ц. р. Прем’єр-міністром Угорщини, за домовленістю згаданих сил, залишається лідер партії Fidesz В. Орбан. Сьогодні він виступає за скасування санкцій ЄС проти Росії, негативно сприймає закриття російського проекту «Південний потік» (передбачалося спорудження нового газопроводу по дну Чорного моря в обхід України), відверто не сприймає міграційну політику Європейського Союзу, звинувачуючи одночасно Київ у порушенні прав угорської меншини Закарпатській області України та вимагаючи для неї автономії.

Росія використовує в своїх цілях і тісні економічні зв’язки з Угорщиною. Так, обсяги товарообігу між двома країнами становлять понад 5 млрд дол. США і мають стійку тенденцію до зростання, попри санкції ЄС проти Росії. Загальна ж сума російських інвестицій в Угорщину становить близько 0,9 млрд дол. США, а угорських в Росію — 1 млрд доларів. Росія також є основним постачальником енергоносіїв до Угорщини, в т. ч. забезпечує 70 % її потреб у нафті та 65 % — у газі. Планується реалізація спільного проекту зі спорудження Росією двох атомних енергоблоків в Угорщині загальною вартістю 12 млрд дол. США.

Росія прагне спровокувати конфлікт тепер вже на заході України, загостривши її відносини з Угорщиною
Росія прагне спровокувати конфлікт
тепер вже на заході України, загостривши її відносини з Угорщиною

Все це дає Росії можливість маніпулювати у своїх цілях політикою Угорщини, включно з питанням євроатлантичної інтеграції України. Для цього використовується, наприклад, повністю надумана проблема «утисків етнічних угорців на українській території». Очевидно, що у такий спосіб — свідомого загострення ситуації довкола даного питання за допомогою російської агентури з середовища угорської меншини, та за сприяння націоналістичного кола Угорщини і особисто В. Орбана і його оточення, Росія прагне спровокувати конфлікт тепер вже на заході України, загостривши її відносини з Угорщиною та перешкодити співробітництву нашої держави з НАТО.

Угорщина вже блокувала засідання Комісії Україна-НАТО та плани керівництва Альянсу щодо поглиблення співпраці з нашою державою через ухвалення Закону України «Про освіту» (вересень 2017 року), який, мовляв, порушує права етнічних меншин. При цьому від Києва вимагають відмінити цей закон або внести до нього радикальні зміни. Очевидно, робиться розрахунок на неприйнятність згаданих вимог для України, оскільки це суперечить політиці зміцнення її державницьких основ, в т. ч. у сферах мови та освіти. Тим самим створюється «патова» ситуація, коли Україна не може піти на поступки, а Угорщина використовує це для гальмування процесу європейської інтеграції України.

Росія відверто підтримує Угорщину. Російські ЗМІ ведуть цілеспрямовану інформаційну кампанію з позитивним висвітленням вищезгаданих вимог Угорщини, необґрунтованою критикою українського Закону «Про освіту», а також різного роду інсинуаціями довкола положення етнічних меншин на українській території. До того ж, під час проведення Ради НАТО-Росія 31 травня ц. р. російська сторона закликала Альянс натиснути на Україну, щоб вона змінила мовні положення своєї освітньої реформи. Незадоволення українським законом висловлював тільки один з членів НАТО, а саме — Угорщина.

В. Путін та В. Орбан на зустрічі в Москві, 15 липня ц. р.
В. Путін та В. Орбан на зустрічі в Москві,
15 липня ц. р.

До речі, 15 липня ц. р., відразу ж після саміту Північноатлантичного союзу в Брюсселі, під час якого угорська сторона знову заблокувала засідання Комісії Україна-НАТО, відбулась зустріч президентів Росії В. Путіна та Угорщини В. Орбана. Якщо вірити повідомленнями ЗМІ, сторони підтвердили «позитивний» характер своїх відносин та пообіцяли активізувати двостороннє торговельно-економічне співробітництво.

І тут слушно нагадати, як Росія з Угорщиною намагаються замовчувати наявність проблем з порушенням прав етнічних менших на їх власних територіях. Наприклад, 25 липня ц. р. Державна дума Росії ухвалила закон «Про освіту в РФ», за яким скасовано обов’язкове вивчення місцевих національних мов в автономних республіках. І як наслідок, такі вимоги вилучаються з більшості навчальних програм. Своєю чергою, державні навчальні заклади Угорщини також не забезпечують потреби національних меншин в отриманні освіти на їх рідній мові. А ось Закон України «Про освіту» такої заборони не передбачає, як це стверджують Росія та Угорщина, а лише визначає викладання окремих навчальних предметів українською мовою і тільки з п’ятого класу.

Ну що тут можна ще коментувати?

Восени 1956 року спроба народу Угорщини здобути свободу була жорстко придушена радянськими військами
Восени 1956 року спроба народу Угорщини здобути свободу була жорстко придушена
радянськими військами

Хіба що згадати історію, коли Росія в особі колишнього СРСР встановила після Другої Світової війни контроль над Угорщиною та жорстко утримувала її в сфері свого впливу аж до розпаду Східного блоку наприкінці 1980-х років. Чи то, як восени 1956 року спроба народу Угорщини здобути свободу була жорстко придушена радянськими військами. В ході бойових дій лише за офіційними даними загинуло 2652 угорських громадянина та 19 226 угорців дістали поранення.

Зважаючи на сьогоднішню ситуацію, а саме — на перехід Москви до ведення неоімперської політики з відновлення подоби СССР та сфери його впливу, теперішню політику Будапешту можна сприймати не тільки як зраду пам’яті всіх понесених жертв, але і як таку, що створює пряму загрозу безпеці Угорщини. Так, якщо Росії зараз вдасться здолати опір України, то наступними жертвами її агресії неминуче стануть країни Центрально-Східної Європи (ЦСЄ), в т. ч. Угорщина… А Росія свої очевидні наміри навіть не приховує. І сценарії російського нападу на країни ЦСЄ систематично відпрацьовуються в ході військових навчань російських збройних сил, у т. ч. під час СКШН серії «Захід».

І на завершення хотілося б ще раз пригадати події 1956 року та їх оцінку російськими ЗМІ, що демонструє справжнє ставлення Росії до Угорщини. Зокрема, на фоні зустрічі В. Путіна та В. Орбана низка відомих мас-медіа РФ оприлюднили статті, називаючи в них народне повстання угорців проти комуністичного прорадянського режиму «контрреволюційним заколотом» (за прикладом російського ставлення до Революції гідності в Україні). І навіть більше, посилаючись на «угорських істориків», автори публікацій стверджували, що провідниками у повстанні були угорські фашисти, які воювали колись на боці гітлерівської Німеччини і намагалися взяти реванш. При цьому окремо зазначалося, що німці під час війни залучали угорців до каральних операцій проти мирного населення України, зокрема, в місті Чернігів та довколишніх селах, де було знищено майже 60 тис. осіб.

Ну хто ще може сумніватись у цинізмі та підступності політики Росії, яка, з одного боку, демонструє своє ніби дружнє ставлення до Угорщини, а з іншого — її зневажає та використовує у своїх цілях, у т. ч. всупереч справжнім угорським інтересам? На жаль, на догоду власним інтересам нинішнє угорське керівництво зовсім не хоче розуміти цього та фактично зраджує свою країну.

 

visitors counter html

URL сторінки http://bintel.com.ua/uk/article/print/blog07_27/