Борисфен Інтел

Експрес-аналіз подій тижня № 11/08

15 серпня 2016
<p>Експрес-аналіз подій тижня № 11/08</p>

 

КЛЮЧОВІ ЧИННИКИ МИНУЛОГО ТИЖНЯ ТА ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ У РОЗВИТКУ СИТУАЦІЇ ДОВКОЛА УКРАЇНИ НА ПЕРСПЕКТИВУ

(08.08-14.08.2016 р.)

 

I. Головні резонансні події у розвитку ситуації довкола України

На минулому тижні головною подією у розвитку ситуації довкола України стала масштабна інформаційна провокація Росії проти нашої Держави із використанням чинника підвищення уваги світової спільноти до резонансних подій, пов’язаних з активізацією проявів тероризму та екстремізму.

Так, 10 серпня ц. р. Росія звинуватила Україну у спробі здійснення теракту в Криму, а також повідомила про затримання «керівника групи диверсантів» — громадянина України, колишнього учасника АТО, громадського активіста із Енергодара Є. Панова. В рамках нагнітання обстановки повідомлялося також і про «попередження двох спроб прориву диверсійно-терористичних груп спеціальних підрозділів Збройних Сил України до Кримського півострова», в результаті чого загинули два російських військовослужбовця.

Зазначені «факти» були негайно прокоментовані президентом РФ В. Путіним, який наголосив на «переході України до практики державного тероризму» та скасував російську пропозицію щодо проведення зустрічі «Нормандської четвірки» під час саміту «великої двадцятки» (G-20) у КНР на початку вересня ц. р. Крім того, 10 серпня ц. р. В. Путін провів термінову нараду Ради безпеки РФ, у ході якої було прийнято рішення щодо посилення заходів із забезпечення безпеки громадян та життєво важливих об’єктів у Криму.

Заява В. Путіна була підтримана Міністерством закордонних справ Росії, яке пов’язало «терористичні дії України в Криму» із активізацією бойових дій на Донбасі (в чому знову ж таки була звинувачена Україна), вбивством журналіста С. Шеремета та замахом на т. зв. главу «ЛНР» І. Плотницького. За рахунок цього зовнішньополітичне відомство РФ «підтвердило» тезу щодо «державного тероризму України».

Ще більш «істеричну» реакцію продемонструвала окупаційна влада Криму, яка виступила із закликами «виключити Україну з ООН та ОБСЄ». В свою чергу «правоохоронні органи» Криму відкрили кримінальну справу за «фактом здійснення особливо тяжкого злочину».

Провідні експерти та аналітики вважають, що протягом найближчого часу «терористична» провокація Росії буде активно використовуватись Москвою на всіх рівнях для підриву міжнародних позицій України, перекладання на неї вини за загострення ситуації на Донбасі, а також виправдання своїх дій у відношенні нашої Держави.

Не виключається також і можливість збройних провокацій російської сторони на кордоні з Херсонською областю України. При цьому відповідальність за такі провокації буде покладатись на Україну, що може бути використане Росією і для більш масштабних військових дій проти нашої Держави з території Криму та окремих районів Донецької і Луганської областей (ОРДЛО). Свідченням підготовки Москви до реалізації такого роду планів є нарощування угруповання російських військ на півночі Кримського півострова під виглядом ротації підрозділів ЗС РФ на кордоні з материковою частиною України та масштабне посилення угруповання російсько-терористичних військ на Донбасі.

Як і на початку збройної агресії Росії проти України у квітні 2014 року, ряд депутатів Державної думи РФ вже закликали керівництво РФ надати «адекватну відповідь на терористичні дії України в Криму», а також «вжити заходів із захисту російського та російськомовного населення на українській території».

Аналогічні дії Москви були прологом збройної агресії Росії і проти Грузії в серпні 2008 року. Напад Росії на Грузію став першим випадком прямого застосування Росією військової сили проти країн колишнього СРСР та засвідчив перехід Москви до практичної реалізації її неоімперської політики з відродження Російської Федерації як світового центру сили.

Початок такої політики був проголошений В. Путіним в ході Мюнхенської конференції з питань міжнародної безпеки у 2007 році. При цьому він висловив наміри Росії жорстко відстоювати свої інтереси перед Заходом, а також фактично включив пострадянський простір до сфери виключного впливу Москви.

У наведеному контексті напад Росії на Грузію став відповіддю Москви на принципове рішення НАТО щодо відкритості Альянсу для нових членів, у т. ч. з числа країн колишнього СРСР, демонстрацією рішучості позицій Москви з досягнення своїх цілей усіма доступними методами, включаючи застосування військової сили, а також перевіркою реакції Заходу та можливих дій у відповідь з його сторони.

Нажаль, реальна допомога Грузії, окрім політичних заяв та демонстрацій, була надана лише Україною, яка передала грузинській стороні озброєння та військову техніку, включаючи сучасні засоби протиповітряної оборони. Саме українські засоби ППО дозволили знищити дванадцять бойових літаків агресора (в т. ч. і стратегічний бомбардувальник Ту-22М3), що в значній мірі сприяло припиненню російського наступу на Грузію.

Зі своєї сторони, на той час західні країни і міжнародні організації зайняли пасивну позицію, обмежившись лише спробами політико-дипломатичного впливу на Росію. Все це було сприйнято Москвою, як слабкість Заходу, а також його неспроможність до будь-яких реальних дій у відношенні Російської Федерації.

Так, керівництво РФ демонстративно відмовилось від виконання головних положень мирного плану «Медведєв-Саркозі» стосовно виведення російських військ з окупованих територій Грузії, що викликало лише моральний осуд зі сторони США та ЄС.

Загалом наведені обставини фактично створили передумови для посилення агресивності зовнішньої політики Росії, яка відчула свою безкарність і розпочала відкриту експансію як на території колишнього СРСР, так і у відношенні країн Європейського Союзу.

Саме це і дозволило В. Путіну здійснити у 2014 році збройну агресію проти України, яка підірвала всю систему європейської безпеки та фактично призвела до «холодної війни» між Росією та Заходом.

 

ІІ. Збройна агресія Росії проти України

2.1. Схід України (зона АТО)

Підтвердженням агресивних намірів Росії у відношенні України є збереження підвищеної напруженості ситуації на Донбасі. Противник продовжує обстріли позицій українських військ по всій лінії фронту з піковою інтенсивністю — 60-70 за добу. Найбільш проблемними напрямками залишалися Донецький (Авдіївка, Луганське та південний фланг Світлодарської дуги), Луганський (Жовтневе, Новоолександрівка, Новозванівка та Попасна) та Маріупольський (Широкіне, Водяне та Павлопопіль).

Продовжувалось також нарощування бойового потенціалу російсько-терористичних військ на окупованих територіях України. Так, протягом тижня до т. зв. «ДНР» і «ЛНР» був перекинутий комплект озброєння для нової батальйонної тактичної групи, яку планується розгорнути в районі Дебальцеве.

Крім того, здійснюється підготовка госпітального фонду та медичного персоналу до прийому поранених. Як і в період активної фази АТО звільнюються та переорієнтовуються під хірургічний напрямок більшість лікувальних закладів у самопроголошених республіках. В рамках зазначених заходів поставлені на військовий облік всі лікарі-хірурги, які проживають на окупованих територіях.

На цьому фоні як Росія, так і лідери «ДНР» і «ЛНР» активізували інформаційні заходи зі звинуваченнями України у підготовці наступу на самопроголошені республіки. Під приводом зазначеного російсько-терористичні війська переведені у вищу ступінь бойової готовності та зосереджені на передових позиціях в районах Горлівки (західний фланг Світлодарської дуги), південно-західних передмість Донецьку (Піски), Авдіївки (промзона) та на східних околицях Маріуполя (Широкіне). Під цим же приводом до згаданих районів повернуті і важкі озброєння, заборонені Мінськими угодами.

В цілому наведені вище обставини дозволяють зробити висновок про повну готовність Росії до проведення наступальної операції проти України, яка може розпочатись у будь-який момент часу та на будь-якому напрямку.

 

2.2. Інші аспекти дій Російської Федерації проти України та Заходу

Підготовка Росії до розширення масштабів збройної агресії проти нашої Держави супроводжується заходами Москви з демонстрації військової сили перед НАТО та Україною. З цією метою проводиться серія маневрів і навчань у західних районах Росії та в Білорусі поблизу кордонів з Польщею, країнами Балтії та Україною.

Так, 13 серпня ц. р. на полігонах у Псковській та Ленінградській областях РФ були розпочаті командно-штабні навчання (КШН) Колективних сил оперативного реагування (КСОР) Організації Договору про колективну безпеку (ОДКБ) «Взаємодія-2016». До участі у навчаннях залучається близько 6 тис. військовослужбовців та 1 тис. одиниць бойової техніки зі складу повітрянодесантних військ Росії, Білорусі, Казахстану, Вірменії, Таджикистану та Киргизстану. Відпрацьовуються питання організації взаємодії різновидового та багатонаціонального угруповання військ при проведенні операції з реагування на загострення конфліктної ситуації в одному з прикордонних регіонів країн-членів ОДКБ.

Особливістю цьогорічного навчання є втричі більша чисельність особового складу та бойової техніки його учасників, а також більш широке залучення тактичної та армійської авіації, ракетних військ і артилерії. Зазначене відкрито називається відповіддю Росії на посилення військової присутності НАТО в країнах Центрально-Східної Європи.

У свою чергу, з 23 серпня ц. р. на території Білорусі, поблизу кордонів України та Польщі (на полігоні Обуз-Лесновскій, в районі м. Барановичі), планується проведення російсько-білоруського миротворчого навчання «Непорушне братерство-2016». Задум навчання передбачає відпрацювання дій миротворчих підрозділів з примушення ворогуючих сторін до припинення вогню.

Водночас Росія здійснює кроки з посилення блокади транспортного сполучення України з країнами Центральної Азії. 8 серпня ц. р. Москва перекрила на своєму кордоні транзит українського залізничного сполучення за маршрутом: порт Іллічівськ (Україна) — порти Поті та Батумі (Грузія) і далі через Грузію, Азербайджан та Росію до Центральноазіатського регіону.

Зазначене ще раз підтверджує застосування режимом В. Путіна всіх можливостей тиску на Україну з метою реалізації своїх неоімперських інтересів у відношенні нашої Держави.

 

ІІІ. Україна та міжнародні організації і провідні західні країни

Провокації Росії в Криму та активізація бойових дій на Донбасі викликають різко негативну реакцію західних країн та міжнародних організацій, які посилюють тиск на Росію з метою примушення її до припинення збройної агресії проти України.

3.1. Міжнародні організації

НАТО. З огляду на застосування Росією нових форм та методів дій проти країн НАТО та їх союзників і партнерів, керівництвом Північноатлантичного союзу здійснюється розробка власної концепції реагування на загрози «гібридних війн». За словами Головнокомандувача з трансформації сил НАТО Д. Мерсьє, дана концепція буде заснована на методах аналізу ознак прихованих загроз країнам-членам Альянсу у політичній, економічній, безпековій, спеціальній та інформаційній сферах.

Для цього буде використовуватись широкий спектр даних від органів воєнної розвідки, дипломатичних джерел, аналітичних центрів, науково-дослідних установ та засобів масової інформації. За оцінками ряду експертів НАТО, в рамках практичної реалізації зазначеної концепції може бути вирішено питання щодо розгортання в Києві центру підготовки Альянсу з протидії «гібридним війнам».

 

3.2. Провідні західні країни світу

США. Президент США Б. Обама засудив провокації Москви в Криму та підтвердив наміри Вашингтону зберегти санкції проти Росії до тих пір, поки вона не розпочне виконувати свої зобов’язання в рамках Мінських домовленостей. Крім того, США закликали Росію допустити міжнародних спостерігачів на навчання, які проводяться поблизу кордонів країн-членів НАТО та України.

ФРН. З аналогічною заявою виступив уповноважений уряду Німеччини щодо співробітництва з РФ Г. Ерлер, який відкинув можливість скасування санкцій проти Росії в осяжному майбутньому. Причиною цього були названі щоденні порушення перемир’я та режиму припинення вогню в зоні конфлікту на Сході України, які призводять до численних людських жертв. Крім того Г. Ерлер наголосив на єдності позицій всіх 28 країн-членів ЄС щодо можливості скасування санкцій проти Росії лише після виконання нею вимог Мінських домовленостей.

Разом з тим, ФРН не відмовляється від діалогу з Росією з «українського питання». Так, 9 серпня ц. р. за ініціативи німецької сторони ситуація довкола України обговорювалась в ході телефонної розмови міністра закордонних справ ФРН Ф. Штайнмайера та глави МЗС РФ С. Лаврова. Сторони дійшли згоди щодо необхідності синхронізації кроків з політичного врегулювання конфлікту з вирішенням безпекових проблем. На цьому фоні провокаційні дії Росії в Криму викликали однозначну негативну оцінку з боку США та ЄС, як спроби Москви відвернути увагу від збройної агресії режиму В. Путіна проти України.

 

ІV. Інші важливі тенденції та події, які стосуються національних інтересів і безпеки України

Росія — Каспійсько-Чорноморський регіон. В умовах збереження напруженості із Заходом керівництво РФ докладає зусиль зі зміцнення дво– та багатосторонніх відносин з країнами-сателітами з Каспійського та Чорноморського регіонів, що мають власні суперечності зі США та ЄС.

8 серпня ц. р. у Баку відбулась зустріч президентів Росії, Азербайджану та Ірану, в ході якої обговорювались перспективи розвитку співробітництва сторін у політичній, економічній та транспортно-енергетичній сферах. За ініціативою президента РФ В. Путіна було порушене питання щодо створення транспортного коридору «Північ-Південь» з Європи до Індії через російську, азербайджанську та іранську території. За ствердженням російських експертів, реалізація цього проекту сприятиме покращенню руху товарів між Європою та Південно-Східною Азією, надасть імпульс економічному розвитку Росії, Азербайджану та Ірану, а також дозволить поглибити зв’язки між країнами даних регіонів.

В той же час, більш глибокими цілями Москви є перехоплення ініціативи у США, ЄС та КНР, щодо налагодження функціонування транспортних коридорів за аналогічними маршрутами, а також недопущення використання Україною азербайджанської транспортної інфраструктури для виходу до країн Центральної і Центрально-Східної Азії та Китаю.

У цьому зв’язку тривожним сигналом для України є посилення проросійських позицій керівництва Азербайджану, що було продемонстровано азербайджанською стороною у ході зустрічі в Баку. Так, президент Азербайджану І. Алієв виступив проти санкцій у відношенні Росії та розцінив їх як такі, що лише підривають міжнародну стабільність.

У розвиток наведених тенденцій 9 серпня ц. р. у Санкт-Петербурзі відбулась зустріч президента Росії В. Путіна та глави турецької держави Р. Ердогана, що мала показовий характер в плані відновлення стосунків сторін після загострення їх внаслідок знищення ВПС Туреччини російського літака Су-24 у листопаді 2015 року.

Головним політичним підґрунтям зближення Москви та Анкари стало посилення проблем у відносинах обох країн зі США та ЄС. Так, на фоні проведення російсько-турецьких переговорів Туреччина виступила з різкими вимогами до ЄС та США щодо відміни квот на прийом біженців до країн Європейського Союзу, а також щодо видачі Вашингтоном всіх осіб, причетних до військового заколоту у Туреччині.

Разом з тим, в ході переговорів В. Путіна та Р. Ердогана розглядалися здебільшого економічні питання, а саме — відновлення реалізації проектів «Турецький потік» та будівництва Росією АЕС «Аккую», а також налагодження співробітництва сторін у торговельній та туристичній сферах. За попередніми даними, сторони не порушували найбільш проблемне для них питання, що стосується перспектив режиму Б. Асада в Сирії.

Незважаючи на це, відновлення відносин Росії та Туреччини очевидно матиме негативні наслідки як для України, так і єдності НАТО і ЄС. Так, Туреччина цілком ймовірно знизить рівень підтримки нашої Держави у протистоянні з Росією, а також надання допомоги кримським татарам, як головного чинника протидії режиму В. Путіна на Кримському півострові.

 

Проблеми тероризму і екстремізму. Незважаючи на зусилля світової спільноти щодо боротьби з тероризмом та екстремізмом, дана проблема зберігає високий рівень актуальності.

8 серпня ц. р. в результаті вибуху смертника в лікарні в південно-західному пакистанському м. Кветта (провінція Белуджистан) загинули 93 людини та понад 120 зазнали поранень, включаючи адвокатів і співробітників ЗМІ. Відповідальність за напад взяли на себе бойовики «ІД» і радикальний рух «Талібан». Теракт був здійснений майже відразу після підписання Китаєм, Пакистаном, Афганістаном та Таджикистаном угоди про створення антитерористичного альянсу «Чотиристоронній механізм координації та співробітництва» (4 серпня ц. р.), що фактично стало прямим викликом цим країнам.

11 серпня ц. р. внаслідок нового вибуху бомби у пакистанському м. Кветта зазнали поранень 13 людей. Саморобний вибуховий пристрій вразив автомобіль пакистанських сил безпеки.

Крім того, ісламськими екстремістами був здійснений ряд інших терактів, зокрема підрив двох вибухових пристроїв на півдні Туреччини (загинули 8 осіб та 13 отримали поранення).

 

V. Основні тенденції у розвитку ситуації довкола України на перспективу

5.1. Ключові події та тенденції, що матимуть найбільш важливе значення для України

У найближчій перспективі визначальним чинником впливу на інтереси та безпеку України поставатимуть події, пов’язані з реакцією на 25-ту річницю Незалежності нашої Держави. Причиною цього є надзвичайний характер ювілею, який засвідчив життєздатність України, незважаючи на всі проблеми, які виникли на її шляху.

Так, чверть віку існування України, як незалежної та суверенної Держави, є прямим викликом неоімперським амбіціям Росії, яка так і не змогла реалізувати свої геополітичні плани з відновлення контролю над Україною. Тим самим, фактично були зірвані наміри Москви щодо відродження ролі Російської Федерації як великої світової держави, яка, за міткими оцінками провідних експертів і аналітиків, так і залишилася «частиною азіатської тиранії».

Небезпідставно вважається, що путінський режим «не подарує» цього Україні і робитиме все можливе для зриву головного свята нашої Держави. З цією метою, по мірі наближення ювілейного Дня Незалежності України Москва посилюватиме інтенсивність бойових дій на Донбасі. Крім того, вона також може вдатися до здійснення різного роду провокацій та масштабних терактів як напередодні, так і під час проведення святкових заходів на всій території України.

Саме так, у 2014 році напередодні Дня Незалежності України Росія перейшла до прямого введення своїх військ на територію нашої Держави, що і призвело до трагедії під Іловайськом, відомої як «Іловайський котел» (10 серпня — 3 вересня 2014 року).

 

5.2. Перспективи розвитку подій у зонах конфліктів на території України

З метою зриву святкування 25-ї річниці Дня Незалежності України Росія здійснюватиме заходи з посилення напруженості на Донбасі та довкола Криму. У цьому плані слід очікувати чергового сплеску активності бойових дій в зоні конфлікту на Сході України та провокацій на адміністративному кордоні Кримського півострова з Херсонською областю. Крім того, напередодні та в ході святкових заходів може бути здійснено ряд резонансних терактів, розрахованих на залякування українського населення.

Водночас Росія активізує заходи з демонстрації сили на кордонах України. Так, саме на третю декаду серпня цього року припадають навчання ЗС РФ та її союзників щодо відпрацювання питань матеріально-технічного забезпечення російських військ у ході проведення наступальної операції на Південно-Західному напрямку (Південний військовий округ ЗС РФ) та російсько-білоруських навчань «Непорушне братерство-2016».

 

www.reliablecounter.com

URL сторінки http://bintel.com.ua/uk/article/print/digest-11/