Борисфен Інтел

Експрес-аналіз подій тижня № 06(37)/02

13 лютого 2017
<p>Експрес-аналіз подій тижня № 06(37)/02</p>

 

КЛЮЧОВІ ЧИННИКИ МИНУЛОГО ТИЖНЯ ТА ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ
У РОЗВИТКУ СИТУАЦІЇ ДОВКОЛА УКРАЇНИ НА ПЕРСПЕКТИВУ
(06.02-12.02.2017 р.)

 

I. Головні резонансні події у розвитку ситуації довкола України

Головним позитивним чинником у розвитку ситуації довкола України є підтвердження західними країнами та міжнародними організаціями підтримки нашої Держави у її протистоянні з Росією. Свідченнями цього став розгляд українського питання у ЄС та НАТО, а також відповідні заяви та коментарі представників нової адміністрації США.

Європейський Союз. Українське питання стало однією з основних тем порядку денного зустрічі міністрів закордонних справ країн ЄС 6 лютого ц. р. У ході зустрічі було висловлено суттєве занепокоєння загостренням обстановки на Донбасі, а також наголошено на необхідності неухильного виконання Мінських домовленостей. При цьому Високий представник ЄС з питань зовнішньої політики і політики безпеки Ф. Могеріні підтримала зусилля «нормандської четвірки» та ОБСЄ з припинення збройного протистояння на сході України.

У свою чергу, ряд представників ЄС, зокрема міністр закордонних справ Великої Британії Б. Джонсон, напряму звинуватили Москву в ескалації конфлікту на Донбасі. З огляду на це, було досягнуто згоди щодо необхідності продовження санкційної політики у відношенні Російської Федерації. В березні цього року ЄС планує продовжити перший пакет несекторальних санкцій проти російських посадовців, політиків та бізнесменів, причетних до окупації та анексії Росією Криму.

Крім того, в рамках практичної реалізації Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, керівництво Європейського Союзу здійснює кроки з розширення доступу українських товарів на європейський ринок. Зокрема, з 10 лютого ц. р. були скасовані антидемпінгові мита на окремі види металевої продукції українського виробництва. В квітні ц. р. у Європейському парламенті планується розгляд питання щодо прийняття також й інших торговельних преференцій для України.

НАТО. У зв’язку із загостренням обстановки на Донбасі 8 лютого ц. р. було проведено позачергове засідання Комісії Україна-НАТО на рівні постійних представників Альянсу. Учасники зустрічі виступили з одностайною підтримкою України. При цьому була висловлена чітка позиція щодо відповідальності Росії за активізацію бойових дій в зоні конфлікту.

Враховуючи зазначене, представники Північноатлантичного союзу наголосили на неможливості відновлення повноцінних відносин з Росією, а також визнали необхідність продовження санкцій проти неї. Крім того, була підтверджена пріоритетність українського питання для НАТО.

За підсумками засідання сторони дійшли згоди щодо посилення політичного тиску на Москву. В цьому плані ситуація довкола України залишатиметься головною темою переговорів між Альянсом та Росією.

США. Позиція нової американської адміністрації з російського та українського питань була виказана віце-президентом США Майком Пенсом в інтерв’ю для ЗМІ 5 лютого ц. р. За його словами, Вашингтон та Москва мають широке поле для співробітництва у сфері боротьби з міжнародним тероризмом. Разом з тим, можливість зняття санкцій з Росії буде залежати від виконання нею своїх зобов’язань щодо припинення вогню на сході України.

Зазначена позиція була офіційно підтверджена прес-секретарем Білого дому Ш. Спайсером, який підтримав заяву постійного представника США при ООН Н. Хейлі стосовно необхідності збереження санкцій проти Росії до повернення Криму Україні. За словами Ш. Спайсера, питання зняття санкцій з Росії через анексію нею Криму взагалі не розглядається. Разом з тим, на теперішній час Президент США Д. Трамп вивчає ситуацію довкола збройного конфлікту на Донбасі, після чого буде прийняте відповідне рішення.

Більш жорсткі та непохитні позиції у відношенні Росії займає Конгрес США. Зокрема, наприкінці січня ц. р. на розгляд Конгресу був винесений законопроект щодо додаткового виділення 100 млн дол. США на розширення Міжвідомчого офісу в Державному департаменті США, який займається питаннями протидії негативній пропаганді з боку інших держав. Додаткові кошти планується спрямувати саме на боротьбу з інформаційною експансією Росії. Водночас ряд сенаторів виступили із законодавчими ініціативами щодо введення додаткових санкцій проти Росії через загострення бойових дій в районі Авдіївки, а також надання Конгресу США права вето на можливі рішення президента країни щодо зняття санкцій з Росії.

 

У цілому, наведені позиції США, ЄС та НАТО дозволяють зробити висновок щодо високої ймовірності збереження західних санкцій проти Росії, принаймні до липня поточного року. В подальшому, в залежності від ситуації, можливий перегляд санкцій стосовно РФ, які стосуються подій на сході України. Разом з тим, санкції щодо Криму, з високою ймовірністю, залишатимуться без змін (юридично президент США не може в одноосібному порядку відмінити ці санкції або визнати «російську» належність Криму, оскільки це суперечитиме Закону США «Акт про підтримку України» (STAND for Ukraine Act).

Довідково:

Законопроект H.R. 5094 «Про підтримку стабільності й демократії в Україні» (окрім офіційної повної назви він відомий і під скороченою, з акронімом: «Акт про підтримку України» /«STAND for Ukraine Act»/) був схвалений 21 вересня 2016 року тільки палатою представників (нижньою палатою) Конгресу США й до кінця 2016 року не встиг пройти процедуру затвердження у Сенаті США.

2 лютого ц. р. конгресмен-республіканець Еліот Енгель, у співавторстві з 24 членами палати представників (у т. ч. з Республіканської і Демократичної партій), повторно вніс на розгляд палати представників Конгресу США цей законопроект. Він зареєстрований під номером H.R. 830 під назвою «Про стримування, запобігання та припинення російської агресії в Україні, допомогу демократичним перетворенням в Україні, а також інші цілі». За процедурою, тепер він повинен бути прийнятий по-новому в обох палатах Конгресу.

ІІ. Збройна агресія Росії проти України

2.1. Схід України (зона АТО)

Загострення ситуації в зоні конфлікту на Донбасі продовжує викликати суттєве занепокоєння провідних європейських країн. Зокрема, дане питання обговорювалось під час спеціальної телефонної розмови Федерального канцлера Німеччини А. Меркель з президентом Росії В. Путіним 7 лютого ц. р. Під час переговорів А. Меркель закликала В. Путіна здійснити вплив на проросійських бойовиків з метою припинення вогню. У відповідь В. Путін в черговий раз звинуватив Україну у провокуванні конфлікту.

Незважаючи на принципові розбіжності, сторони дійшли згоди щодо необхідності підготовки нової зустрічі у «нормандському» форматі. Згідно з попередніми домовленостями, питання припинення вогню на Донбасі планується обговорити на рівні міністрів закордонних справ ФРН, Франції, України та Росії на полях зустрічі міністрів закордонних справ G20, які зберуться 16 і 17 лютого 2017 року в Бонні.

Довідково:

Саміт глав держав і урядів, а також представників міжнародних організацій в рамках «Великої двадцятки» (G20) відбудеться 7 і 8 липня 2017 року в Гамбурзі (ФРН).

Однак, демонстрація Москвою готовності до мирних переговорів зовсім не означає відмову російської сторони від провокування бойових дій на Донбасі. Свідченням цього є продовження активних обстрілів позицій сил АТО та мирних населених пунктів з боку російсько-терористичних військ практично на всій лінії фронту. Крім того, відмічається перекидання Росією додаткових військових підрозділів, паливо-мастильних матеріалів, важкого озброєння та боєприпасів на окуповану територію Донбасу.

Разом з тим, досить показовий характер має чергова серія «раптових смертей» та вбивств представників керівництва «ДНР» та «ЛНР» в січні–лютому ц. р. Так, 27 січня ц. р. у Москві від «серцевого нападу раптово помер» колишній лідер «ЛНР» В. Болотов. У цей же день у Донецьку також «раптово» помер т. зв. заступник міністра промисловості та торгівлі уряду «ДНР» С. Третьяков. 4 лютого ц. р. у результаті замаху в Луганську був вбитий «начальник управління народної міліції» О. Анащенко, а 10 лютого ц. р. у Донецьку пострілом з вогнемету «Шмель» у своєму кабінеті знищено командира батальйону «Сомалі» М. Толстих («Гіві»).

 

2.2. Кримський півострів

На фоні декларативно-популістських заяв Москви щодо «суттєвого покращення економічної ситуації в Криму в порівнянні з періодом його перебування в складі України», представники окупаційної влади півострова фактично визнають збереження суттєвих економічних проблем та неможливість їх швидкого вирішення. Так, за словами «голови бюджетного комітету» Криму І. Лукашева, «…Кримський півострів повністю вичерпав свої ресурси та перетворився на великий тягар для Росії». При цьому він визнав значні складнощі з отриманням кредитів від Москви, а також негативні наслідки західних санкцій, що по суті унеможливлює розвиток кримської економіки.

 

2.3. Інші аспекти дій Російської Федерації проти України та Заходу

Розвиток політичної ситуації довкола чергового загострення збройного протистояння на Донбасі з 29 січня ц. р. засвідчив провал спроб Москви заперечити свою участь у провокуванні конфлікту і перекласти відповідальність за нього на Україну. Замість цього Росія не тільки втратила частину своїх позицій на лінії зіткнення сторін, але й створила новий прецедент для міжнародного засудження її дій, у т. ч. і новою адміністрацією США.

З огляду на зазначене, режим В. Путіна активізував інформаційну кампанію з дискредитації керівництва України в плані звинувачень нашої Держави у «свідомих кроках з розпалювання конфлікту на Донбасі з метою створення перешкод у налагодженні відносин між США та Росією».

Водночас Росією знову було порушене питання щодо «нелегітимності керівництва України» внаслідок «здійснення ним державного перевороту в 2014 році». При цьому стверджується про підтримку США та ЄС «антинародної політики України», що нібито і є «причиною продовження конфлікту на українській території».

Для надання подібним ствердженням більш достовірного та резонансного характеру, до інформаційних заходів РФ залучаються представники колишньої української влади, які знайшли притулок у Росії. Заяви та інтерв’ю цих колабораціоністів подаються як «свідчення очевидців подій, що відбувалися в Україні», а також «відображення поглядів більшої частини українського суспільства».

На основі таких звинувачень Росією була проведена скоординована дипломатична акція в плані звернення послів РФ у провідних західних країнах (зокрема США та Великій Британії) до їх урядів із закликом «здійснити вплив на Україну для врегулювання конфлікту на Донбасі».

Крім того, в рамках загальної політики дискредитації України Москвою реалізується чергова інформаційна провокація проти нашої Держави на підґрунті «викриття та припинення діяльності на території РФ наркосиндикату «ХімПром», організованого в Україні». В цьому зв’язку повідомляється про «затримання правоохоронними органами Росії близько 50 українців, які займалися розповсюдженням наркотиків».

 

Наведені дії Росії в інформаційній та дипломатичній сферах були підкріплені продовженням активних заходів оперативної та бойової підготовки ЗС РФ, аналогічних тим, що здійснювались напередодні нападу на Україну в 2014 році та під час проведення стратегічних командно-штабних навчань (СКШН) «Кавказ-2016» у минулому році.

7–9 лютого ц. р. була проведена раптова перевірка бойової готовності Повітряно-космічних сил (ПКС) Росії. Залучались 1-а армія ППО/ПРО та 15-а армія ПКС (входять до Московського округу ППО), 4, 6, 11, 14 та 45 армії ВПС і ППО (оперативно підпорядковані військовим округам та об’єднаному стратегічному командуванню «Північ»), а також командування дальньої та військово-транспортної авіації.

У ході перевірки відпрацьовувались питання відбиття повітряного нападу противника (зокрема перевірялась система ППО та ПРО Москви), а також нанесення повітряних ударів із застосуванням літаків тактичної та дальньої (стратегічної) бомбардувальної авіації (розгорталась на передових аеродромах у західних районах Росії). В рамках навчально-бойових заходів 9 лютого ц. р. два літаки Ту-160 здійснили провокаційний політ вздовж узбережжя країн Північної Європи до Східної Атлантики.

При цьому ЗМІ РФ, з посиланням на «воєнно-дипломатичні джерела», прямо пов’язували перевірку ПКС із загостренням обстановки на Донбасі, в т. ч. «планами України розпочати широкомасштабний наступ з метою відновлення контролю над втраченими територіями». В якості «доказів таких намірів» наводились «факти» нібито «масованих переміщень українських військ до району зони конфлікту», а також проведення навчання ВПС України на Східному напрямку.

На фоні наведених подій 8 лютого ц. р. Директор департаменту МЗС РФ з питань контролю над озброєннями М. Ульянов в інтерв’ю для ЗМІ висловив «готовність Кремля як до дипломатичної, так і до військової відповіді у разі несприятливих для Росії дій Європи». При цьому він не виключив можливості «загострення ситуації у європейських країнах, що потребуватиме відповідного реагування Москви» (тобто, в умовах підготовки СКШН «Захід-2017» був зроблений натяк на можливість повторення «українського сценарію» в країнах Балтії).

 

ІІІ. Україна, міжнародні організації та провідні західні країни

3.1. Міжнародні організації

Європейський Союз. Поряд з Росією, суттєвою проблемою для ЄС є загострення «міграційної» кризи в Європі внаслідок активізації збройних конфліктів у регіонах Близького Сходу та Північної Африки. 9 лютого ц. р. зазначене питання обговорювалось у ході спеціального засідання Європейської комісії. Керівництво Єврокомісії піддало критиці окремі країни ЄС за відмову від прийому біженців, що призводить до їх надмірного накопичення в Італії та Греції. Для недопущення подальшого ускладнення такої ситуації прийнято рішення про стягнення штрафів з країн-членів ЄС, які не дотримуються визначених для них квот щодо облаштування мігрантів.

НАТО. Питання посилення безпеки Європи з південного напрямку набуває актуалізації також і на рівні НАТО. 6 лютого цього року міністри оборони Франції, Італії, Португалії та Іспанії закликали керівництво Північноатлантичного союзу посилити військову присутність НАТО в їх регіоні — у Західному Середземномор’ї. Необхідність цього була обґрунтована зростанням ризиків Альянсу з боку витоків екстремізму із зон конфліктів на Близькому Сході та у Північній Африці.

У свою чергу, 10 лютого ц. р. Президент Литви Д. Грібаускайте звернулась до США і НАТО з проханням вжити додаткових заходів для захисту країн Балтії в зв’язку з посиленням військової активності Росії на Західному стратегічному напрямку. В цьому плані була висловлена занепокоєність діями РФ з підготовки СКШН «Захід-2017», в ході яких плануються масштабні розгортання російських військ поблизу кордонів Литви, Латвії та Естонії, а також відпрацювання сценарію війни з НАТО.

Наведені тенденції здійснюють безпосередній вплив на інтереси України. Так, з однієї сторони, вони сприяють зростанню значення НАТО у забезпеченні колективної безпеки в Європі, а отже і України, а з іншої — відволікають увагу та ресурси Альянсу від нашої Держави.

 

3.2. Провідні західні країни

США. Нова адміністрація США підтверджує незмінність позицій Вашингтону щодо виконання своїх зобов’язань перед НАТО та країнами-членами Альянсу.

6 лютого ц. р. Д. Трамп у телефонній розмові з Генеральним секретарем НАТО Є. Столтенбергом висловив рішучу підтримку Північноатлантичного союзу. При цьому сторони досягли згоди про необхідність спонукання всіх країн-членів НАТО до неухильного виконання своїх зобов’язань щодо фінансування оборонної сфери на рівні 2 % від їх ВВП. Крім того, були обговорені шляхи врегулювання ситуації на сході України.

В цей же день під час зустрічі у Вашингтоні міністрів оборони США та Канади було досягнуто домовленості щодо поглиблення співробітництва двох країн в галузі захисту Північної Америки, в т. ч. у рамках Командування повітряно-космічної оборони (NORAD).

Водночас, в плані виконання своїх передвиборчих обіцянок, 8 лютого ц. р. Президент США Д. Трамп висловив наміри суттєво збільшити фінансування американських Збройних сил. За його словами, необхідність цього пов’язана з «історичною роллю ЗС США, які знаходяться в центрі боротьби з міжнародним тероризмом».

Разом з тим, набуває ускладнення ситуація довкола указу Д. Трампа щодо обмеження в’їзду іноземних мігрантів до країни. Указ був оскаржений у судовому порядку і на теперішній час є предметом досить гострих юридичних суперечок між адміністрацією США та її опонентами. Зазначене ще раз підтверджує неспроможність президента США одноосібно приймати важливі державні рішення, що пов’язано з особливостями політичної системи Сполучених Штатів Америки.

Це ж стосується і питання американських санкцій проти Росії. В даному зв’язку показовий характер мають повідомлення ЗМІ США щодо «підтвердження американськими спецслужбами дійсності частини компрометуючих матеріалів стосовно зв’язків Д. Трампа з РФ».

ФРН. 12 лютого ц. р. Федеральні збори ФРН обрали нового Президента країни, яким став колишній міністр закордонних справ Німеччини Ф. Штайнмайєр (представник Соціал-демократичної партії; входить до коаліції з ХДС/ХСС на чолі з А. Меркель).

У програмній промові Ф. Штайнмайєр відмітив свої наміри проводити конструктивний діалог зі США та Росією. Разом з тим, він визнав складний характер переговорів як з новим керівництвом Сполучених Штатів Америки, так і Російської Федерації.

Виходячи з позицій Ф. Штайнмайєра на попередній посаді, слід очікувати продовження ним політики компромісів з Росією, в т. ч. з українського питання. Однак, представницький характер президентської посади в Німеччині фактично позбавляє його можливості реального впливу на зовнішній курс країни.

У той же час, за оцінками німецьких експертів, Ф. Штайнмайєр може відіграти позитивну роль у захисті демократичних цінностей та боротьбі зі зростанням популізму як у ФРН, так і загалом у Європейському Союзі.

 

ІV. Інші важливі тенденції та події, які стосуються національних інтересів України

Росія. За оцінками російських експертів, у випадку продовження США та ЄС санкцій проти Росії, а також збереження нинішнього рівня світових цін на нафту, Резервний фонд РФ буде повністю вичерпаний вже у першій половині поточного року. З огляду на це, уряд країни буде змушений перейти до витрат Фонду національного добробуту (ФНД).

До початку лютого ц. р. у ФНД було накопичено 72,5 млрд дол. США — майже стільки ж, скільки було у Резервному фонді (72,9 млрд дол. США) за станом на серпень 2015 року. Виходячи з цього, наявні запаси коштів ФНД дозволять покривати дефіцит державного бюджету та витрати на підтримку російської економіки не більше, ніж протягом одного року.

Через рік Росія буде змушена різко збільшити зовнішні та внутрішні запозичення, а також перейти до більш радикальних скорочень бюджетних витрат. Тим самим, РФ опиниться у стані глибокої бюджетної кризи, яка матиме найбільш важкий характер з часів розпаду СРСР.

Дана проблема набуває особливо критичного характеру для Росії з огляду на наближення президентських виборів у країні в 2018 році.

США-Росія. З огляду на такого роду тенденції у російській економіці, вкрай негативне значення для Росії має діяльність США щодо збільшення видобутку та експорту енергоносіїв, що сприяє збереженню відносно низьких цін на нафту. Зокрема, в цьому плані ключовий характер мали рішення Д. Трампа щодо зняття обмежень на видобуток нафти у США, а також будівництва нафтопроводів з Аляски до американських НПЗ. Крім того, за словами віце-президента США Майка Пенса, планується збільшення обсягів поставок американського скрапленого газу до Європи.

Суттєвою перешкодою у нормалізації американо-російських відносин є збереження ряду інших принципових суперечностей між США та Росією, які набувають загострення після обрання Д. Трампа президентом США. Насамперед, це стосується зайняття США більш жорстких позицій у відношенні Ірану, який є основним партнером Росії на Близькому Сході.

Так, наприкінці січня ц. р. США посилили санкції проти Ірану в зв’язку з його ракетною програмою. Крім того, 5 лютого ц. р. Президент США Д. Трамп звинуватив Іран у фінансовій підтримці міжнародного тероризму. З урахуванням зазначеного, прес-секретар Білого дому Ш. Спайсер висловив наміри США «жорстко реагувати на всі загрозливі порушення з боку Ірану за власним розсудом Вашингтону».

Наведені дії США вже викликали негативну реакцію та осуд з боку Росії. Зокрема, 6 лютого ц. р. міністр закордонним справ РФ С. Лавров висловив докір США щодо «упередженого підходу Вашингтону до Ірану», а також «необґрунтованих звинувачень на його адресу». Крім того, Росія виступила з пропозицією залучити Іран до міжнародної коаліції по боротьбі з ісламським екстремізмом, що є неприйнятним для Вашингтону.

Молдова. В умовах посилення протистояння між проросійськими та прозахідними силами країни, Президент Республіки Молдова (РМ) І. Додон продовжує просувати ідею «багатовекторного» курсу розвитку молдовської держави. Так, 7 лютого ц. р. І. Додон виступив з ініціативою проведення тристоронніх переговорів між Молдовою та Росією і ЄС щодо відновлення стратегічного партнерства між РМ та РФ з одночасним збереженням дії Угоди про асоціацію Молдови з Європейським Союзом.

Аналогічна «подвійна» позиція була продемонстрована І. Додоном під час зустрічі з заступником Генерального секретаря НАТО Р. Геттемюллер 7 лютого ц. р. у Брюсселі. Президент Молдови висловив зацікавленість у продовженні співробітництва з Альянсом у реалізації ряду спільних програм. Разом з тим, він висловився проти відкриття офісу НАТО в Кишиневі, мотивуючи це «загрозою ускладнення придністровського врегулювання».

Водночас І. Додон фактично підтвердив згоду з російським планом вирішення придністровського конфлікту на основі федералізації Молдови. Так, він висловив сподівання на «можливість повернення Придністров’я до складу молдовської держави, за умов надання особливого статусу самопроголошеній республіці».

Туркменістан. За результатами президентських виборів у країні 12 лютого ц. р., Президентом Туркменістану на третій термін був переобраний діючий глава туркменської держави Гурбангули Бердимухамедов. Незважаючи на наявність ще восьми кандидатів, вибори мали фактично безальтернативний характер. За Г. Бердимухамедова очікувано проголосували понад 97 % виборців.

З огляду на попередню політику Г. Бердимухамедова, Туркменістан і надалі буде проводити нейтральний курс взаємовигідного співробітництва з іншими державами. У 2016 році, за ініціативи Г. Бердимухамедова, були внесені зміни до Конституції країни, які відмінили 70-річний віковий ценз для кандидатів у президенти та збільшили президентський термін до семи років. Тобто, Г. Бердимухамедов буде залишатись на своїй посаді до 2023 року.

Румунія. Масштабні акції протестів в країні змусили румунський уряд відмінити свої рішення щодо пом’якшення антикорупційного законодавства. Однак, це не зупинило мітингової активності в країні, яка продовжується під гаслами відставки уряду та парламенту. Водночас, незважаючи на відхилення парламентом Румунії вимог опозиції щодо оголошення вотуму недовіри уряду країни, урядова криза вже фактично має місце. 9 лютого ц. р. пішов зі своєї посади міністр юстиції Румунії Ф. Йордаке. 

 

V. Основні тенденції у розвитку ситуації довкола України на перспективу

5.1. Ключові події та тенденції, що матимуть найбільш важливе значення для України

У найближчій перспективі принципово важливе значення для України матимуть рішення США та ЄС у березні ц. р. щодо санкцій проти Росії, які були введені у 2014 році в зв’язку з анексією Криму режимом В. Путіна. Продовження таких санкцій означатиме незмінність політики Заходу на російському та українському напрямах принаймні протягом наступних шести місяців. З огляду на перспективи виникнення бюджетної кризи та фінансово-економічного колапсу в РФ внаслідок вичерпаності її резервних фондів, це може змусити режим В. Путіна піти як на певні (тактичні) компроміси з Україною (що є малоймовірним в силу його цинічного відношення до суверенності й державності України), так і призвести до масштабної агресії Росії проти України (за умови продовження санкційної політики Заходу і загнаності в глухий кут особисто В. Путіна).

Крім того, додатковим чинником впливу на позиції Москви стане початок розгляду Міжнародним судом ООН у Гаазі в березні ц. р. позову України проти Росії за анексію Криму та окупацію Донбасу. Саме з цими аспектами ряд експертів пов’язує масові «зачистки» найбільш одіозних (у т. ч. найбільш обізнаних із секретами Москви) лідерів сепаратистів і найманців, які відбуваються протягом останнього часу.

Разом з тим, Росія продовжуватиме наполягати на врегулюванні конфлікту на Донбасі саме за т. зв. «формулою Штайнмайєра», що дозволить Москві реалізувати свої інтереси стосовно України. Насамперед, це стосується збереження російської військової присутності на українській території та впливу у «ДНР» і «ЛНР».

У свою чергу, відмова США та ЄС від продовження санкцій проти Росії фактично «розв’яже руки» Москві для дій на українському напрямі. У такій ситуації Росія значно посилить тиск на Україну (в т. ч., не виключено, за узгодженням з провідними західними країнами) з метою примушення нашої Держави до виконання російських умов «врегулювання» конфлікту на Донбасі. В основу таких вимог буде покладена та ж сама формула «Штайнмайєра», однак без будь-яких компромісів з Україною.

 

5.2. Перспективи розвитку подій у зонах конфліктів на території України

Протягом наступного тижня одним із основних чинників впливу на розвиток обстановки в зоні конфлікту на Донбасі стануть події, пов’язані з підготовкою та проведенням можливої зустрічі міністрів закордонних справ країн-учасниць «нормандської» четвірки.

З огляду на особливості поточної ситуації довкола Росії, на період проведення зустрічі Москва може піти на певне зниження інтенсивності збройного протистояння на лінії зіткнення сторін, що матиме на меті демонстрацію «миролюбних» намірів режиму В. Путіна. В свою чергу, це буде подаватись як підґрунтя для зняття санкцій з Росії.

Разом з тим, не виключається можливість організації Москвою різного роду провокацій для дискредитації України перед Заходом. Виходячи з попередньої практики, найбільш ймовірними формами таких провокацій можуть стати обстріли житлових кварталів міст та населених пунктів на окупованих територіях, а також терористичні акції на території України.

При цьому чергова «нормандська» зустріч на рівні міністрів закордонних справ буде використана Росією виключно для виправдання своїх дій та просування російських інтересів, а також звинувачень України. Жодні прийняті рішення не будуть означати реальної готовності Москви до врегулювання конфлікту. Росія лише затягуватиме час в очікуванні на зміну позицій США та ЄС.

 

5.3. Інші важливі події, що матимуть вплив на інтереси і безпеку України

Незважаючи на ряд проблем у вирішенні питання послаблення візового режиму між ЄС та Україною, даний процес набуває поступових зрушень. Так, черговим важливим кроком на цьому шляху має стати тристороння зустріч представників Європейського парламенту, Європейської комісії та Європейської ради 28 лютого ц. р. За словами посла Європейського Союзу в Україні Х. Мінгареллі, принципове рішення щодо скасування Євросоюзом віз для українських громадян вже фактично прийнято і потребує лише виконання обов’язкових технічних процедур.

 

www.reliablecounter.com

URL сторінки http://bintel.com.ua/uk/article/print/digest37/