«Нові китайські дракони»: народжується глобальна економічна альтернатива
">Нещодавно азійський економічний форум відчинив свої двері на китайському острові Хайнань. На церемонії відкриття «азійського Давосу» лідер Китаю оприлюднив перші здобутки у справі відбудови «Шовкового шляху». У проекті, що стартував у 2013 році, вже зголосилися взяти участь до 60 країн та організацій. «Створення «Економічного поясу Шовкового шляху», морського «Шовкового шляху», а також Азійського банку інфраструктури та інвестицій — це проекти, що відкриті для усіх», — повідомив китайський лідер Сі Цзіньпін. США цей проект проігнорували, а ось європейці після довгих вагань вирішили його підтримати.
Як повідомляли Euronews, лідери США та Японії у квітні заявили про досягнення певного прогресу щодо майбутньої угоди з Тихоокеанської торгівлі, якою передбачається скасувати обмеження для американських і японських товарів. До неї мають долучитися ще 10 азійських країн, окрім Китаю. Стверджується, що такий прогрес є наслідком пожвавлення реалізації глобальних економічних ініціатив КНР і знаменує собою виклик для західної економічної та фінансової системи в глобальному вимірі.
Контекст «нового китайського виклику»
|
Ден Сяопін (1904—1997). «Не важливо, якого кольору кішка, аби вона добре ловила мишей» |
Ще в 1973 році Ден Сяопін (автор «китайського економічного дива») сказав фразу, що згодом стала крилатою: «Не важливо, якого кольору кішка, аби вона добре ловила мишей». А досягнуті очевидні успіхи в економіці і зовнішній політиці послужили компартії Китаю базовою підставою для власної легітимності.Однак стан справ останніх років демонструє, що сьогодні «…кішка ловить мишей вже не настільки успішно». Тобто,модель, що заснована на тісному взаємозв'язку політики, економіки та міжнародного становища, починає давати серйозні збої. Про лідера Китаю Сі Цзіньпіна знаємо не так багато. Існує думка, що він — представник консервативної частини керівництва Китаю, яке заграє з помірним націоналізмом, робить ставку на посилення КНР, її економічне і політичне домінування в Східній Азії. А перед самим китайським керівництвом, як і раніше, стоять завдання щодо забезпечення стабільного економічного розвитку КНР.
Так історично склалося, що основами міжнародної політики КНР є: а) традиційне китаєцентристське уявлення про Китай і його місце у світі; б) система китайських стратагем; в) філософсько-етичні та світоглядні позиції конфуціанства, даосизму, буддизму, доктрин «гармонічного порядку», трактати видатних мислителів (Тай Гуна, Сунь Цзи, Вей Ляоцзи, Хуан Шигуана, Лі Вейгуна), на філософію яких, а також сучасні дослідження «нового китайського виклику» ми будемо надалі опиратися.
Суттєва зміна підходів Китаю до реалізації різних аспектів зовнішньої політики стала помітною тенденцією останніх років. Якщо в політико-безпековій сфері до таких знакових змін можна віднести ухвалення нового антитерористичного закону, який дозволить Пекіну військове втручання за кордоном у разі загрози китайцям або його інтересам, то, за аналогією, складовою зовнішньої китайської політики стає оновлення засобів і методів реалізації міжнародної економічної політики. З якої причини змінилися підходи?
Головний економіст HSBC у КНР Цюй Хунбінь зазначає: «Економічна система ускладнюється, в епоху глобалізації причинно-наслідкові зв'язки в ній настільки комплексні, що відстежити їх — завдання не з простих. Сьогодні те, що відбувається в окремо взятій країні, позначається на всьому світові, і навпаки». Це особливо помітно на прикладі КНР і її економіки.Незадовго до XVIII з'їзду КПК у журналі «Сюесі Шибао» з'явилася стаття колишнього заступника головного редактора китайської Financial Times, Ден Юйвеня під помітним заголовком «Політична спадщина Ху-Веня».За традицією, вона розпочинається з переліку успіхів 10-річного правління тандему Ху-Вень. Зокрема, автор вважає, що за обсягом економіки Китай посідає друге місце, увійшовши до числа країн із середнім рівнем доходу, і запропонував ідеї та позиції щодо нового світового порядку; посилив свої міжнародні позиції і вплив, про що свідчить поява «китайської моделі» і концепції G2, а також підвищив державні потужності і помітність китайського голосу в міжнародних справах. Суттєве посилення ролі Китаю у світі — це перша причина зміни його підходів до реалізації своєї світової ролі.
Посилення ролі Китаю у світовій економіці до 2020 р. (прогноз)
http://www.myshared.ru/
Важливим елементом соціально-політичних процесів у сучасному Китаї стало зростання ханського націоналізму всередині країни, особливо в молодіжному середовищі.У КНР гласно й великими тиражами видаються роботи, де стверджується, що країна повинна активно, у тому числі з використанням армії і флоту, забезпечувати свої економічні інтереси на всій планеті і навіть контролювати світові ресурси та їх розподіл. І якщо раніше на офіційному рівні ця політика не діставала схвалення, то новому поколінню китайських керівників, скоріше за все, необхідно буде рахуватися з реальністю, що складається. Тобто, внутрішні соціально-політичні трансформації — це друга причина зміни.
Третьою причиною зміни підходів стали тенденції розвитку економіки Китаю. Останнім часом китайська економіка «тягнула» за собою увесь світ. Ставши таким чином своєрідною «фабрикою світу», вона наповнила його дешевими товарами. Однак джерело дешевої робочої сили з часом вичерпується, заробітна плата вже залучених у промислове виробництво працівників зростає, інвестиційна привабливість Китаю «перетікає» до більш динамічних сусідніх азійських держав. Китай все більше і більше наближається до переходу, до так званої «поворотної точки Льюїса».
Погіршення сальдо торговельного балансу внаслідок зниження попиту на експортних ринках, виведення транснаціональних корпорацій з Китаю, посилення внутрішніх дисбалансів (місто-село, Захід-Схід) та низка інших структурних проблем призвели до того, що основою стратегії Китаю з 2008 року стала переорієнтація на внутрішній попит. Менеджер CSDCC у Шанхаї Саймон Джао відзначає: «У Китаї є розуміння потреби трансформації економіки на внутрішній попит, але немає механізмів такої трансформації внаслідок всеохоплюючого та ключового контролю держави».
Ректор Інституту міжнародних відносин Пекінського університету Ван Цзиси тонко підкреслює, що зараз Китай прагне стати даго (великою державою), цянго (потужною державою) та фуцзего (відповідальною державою). Така еволюція китайської системи є неодмінним інструментом досягнення сяокану (малого благоденства), шенпіну (становлення) та датуну (великого спокою). У Китаї є усвідомлення, що основною міжнародною загрозою на цьому шляху є гегемонізм США, а тому він звертається до реалізації китайських стратагем.
Швейцарський вчений Харро фон Зенгер вивів 36 основних китайських стратагем (історично сформовані методи і принципи зовнішньополітичної діяльності), що відображаються у сучасних «політиках» Китаю («вбити чужим ножем», «у спокої очікувати втомленого ворога», «грабувати під час пожежі», «витягти дещо з нічого», «бити по траві, щоб налякати змію», «зманити тигра з гори на рівнину», «ловити рибу в мутній воді», «об’єднуватись з далеким ворогом, щоб перемогти ближнього»). За допомогою усіх цих методів сучасний Китай реалізує (як він це офіційно проголосив вустами міністра закордонних справ) багатополюсну трансформацію світу. Саме ця ідея, у поєднанні з іншими, формує сучасну міжнародну економічну політику Китаю.
Разом з «колегами по БРІКС» Китай у черговий раз запропонував змінити співвідношення голосів і розподіл частин у капіталі серед членів МВФ, відповідно до їх реальної економічної ваги. У своїх спробах кинути виклик американсько-європейському пануванню у світі, «Великий Китай» намагався конструювати економічний простір різними способами (вільні економічні зони, митні союзи, АСЕАН+3, проекти «юаневої валютної зони» тощо). Як зазначає перший заступник директора Інституту Далекого Сходу РАН, професор кафедри сходознавства МДУМВ (МГИМО) МЗС Росії Сергій Лузянін, він застосував нову стратегію: «Спиратися на Північ (Росія), стабілізувати Захід (США та ЄС), йти на Південь (Азія, Африка, Латинська Америка)».
Та цього було не досить. Концепція «гармонічного світу» переслідує дві мети: відкрити ринки для китайської продукції та переконати держави у миролюбному зовнішньополітичному курсі КНР. Прагнучи створити договірно-правовий фундамент стратегічного партнерства з ЄС та розмежувати зони економічних інтересів, Китай пішов шляхом створення макрорегіональних або трансрегіональних торгово-економічних блоків і проектів. Саме таким чином «Шовковий шлях» і Азійський банк інфраструктури та інвестицій стали реальністю.
«Шовковий шлях»: економічно-іміджевий проект Китаю
За висновками доцента Л. А. Українець, які були надані Інформаційно-аналітичному центру факультету міжнародних відносин ЛНУ ім. І. Франка, глобальні економічні ініціативи Китаю є ще однією інтеграційною системою. Амбіційна ідея створення «Шовкового шляху» (або аналогічної структури) вже давно витала у повітрі. Навіть було дивно, чому Китай з його економічною міццю не спробував зініціювати щось подібне раніше, ще до 2013 року. Цей проект вже неодноразово порівнювали з планом Маршалла — порівняння не зовсім точне, але в чомусь правильне, якщо брати до уваги, що поточний п’ятирічний план Китаю спрямований на усунення загрози «перегрівання» китайської економіки. Спрямувавши надлишковий «тиск» у розвиток інфраструктури сусідніх країн (а для китайських сусідів питання інфраструктури досить актуальне), Китай отримує цілу низку додаткових зовнішньо- і внутрішньоекономічних та геополітичних бонусів. Фактично, він перетворюється на локомотив євразійської інтеграції. Попри евентуальні труднощі, можна вважати, що проект нового «Шовкового шляху» вже крок за кроком втілюється на практиці. Підтвердженням цьому слугує хоча б швидкісний потяг з Китаю до Іспанії. Як не прикро, але на своєму шляху він оминає Україну, надаючи перевагу Білорусі. Наразі ми не вписуємось у нове інтеграційне поле й фактично втрачаємо можливість скористатись перевагами, які пропонуються цим проектом.
За висновками доцента Н. В. Горін, яких вона дійшла внаслідок проведеного аналізу і надав Інформаційно-аналітичному центру факультету міжнародних відносин ЛНУ ім. І. Франка, реалізація побудови «Шовкового шляху» є амбітним, вартісним і довготривалим проектом. Для Китаю цей проект матиме багато позитивів. Перш за все, надалі закріплятиме його на глобальних ринках (одночасно з доступом до нових ринків), забезпечить позиції провідного світового експортера, вирішуватиме проблеми перевиробництва та «перегріву ринку», який загрожує КНР внаслідок уповільнення зростання економіки. Завдяки побудові сучасних транспортних шляхів та розв’язок, Китай оптимізує свої логістичні ланцюги, що дозволить здешевити і прискорити процеси товарних поставок. Самі китайці стверджують, що їм бракує залізниць, морських шляхів, оптимальних схем перезавантаження та навантаження у портах. Загалом цей проект є покращенням інвестиційної інфраструктури в глобальному вимірі, доступу до ринків та передової світової інфраструктури. Це механізм кращого, вигіднішого і дешевшого китайського експорту. Реалізація проекту частково вирішить ці проблеми і виведе Китай на перше місце у світовій торгівлі, а залучення національних інвесторів до реалізації проекту дасть змогу Китаю отримати додаткові дивіденди та вирівняти розвиток своїх регіонів.
Про важливість проекту «Шовкового шляху» свідчить і те, що жодна з країн, яким були надіслані пропозиції, не відмовилася брати в ньому участь. Усі країни сподіваються мати вигоду від реалізації проекту (особливо Казахстан). Але незважаючи на те, що цей проект забезпечить розвиток транспортно-логістичної інфраструктури в країнах, через які проходитимуть економічний та морський пояси (а це переважно країни, що розвиваються), у першу чергу він посилить роль (забезпечить панівне становище) Китаю не тільки в регіоні, а й загалом у світі. Тобто, ключові економічні вигоди від проекту матиме саме Китай. Таким чином, Китай, напевно, вийде на перше місце у світовій торгівлі як експортер та імпортер (зараз він на другому місці). Передвісником ж того, що юань посуне долар з лідируючих позицій, буде саме вихід Китаю в лідери за показником експорту. Тому дивним виглядає те, що Китай раніше не намагався реалізувати цей проект.
Для України важливо не залишатися осторонь, а брати участь у розбудові міжнародних транспортних коридорів. Розбудова сучасної транспортно-логістичної інфраструктури, а також розвиток потужних комунікацій, транспортних вузлів, логістичних ланцюгів — все це дасть змогу Україні гарантувати собі гідне місце у світовому господарстві.Алена початкуУкраїна, на жаль, залишилася на узбіччі цього шляху. Хоча не все ще втрачено і нам це дуже допомогло б у розвитку держави. Через неї зараз проходять європейські транспортні коридори, і дуже важливо скористатися їхніми шляховими перетинами. Інвестування коштів в сучасну транспортно-логістичну інфраструктуру гарантує отримання значних дивідендів у майбутньому.
«Великий шовковий шлях» був одним із найдавніших глобальних торговельних шляхів у Євразії
Професор Східно-Азіатського інституту Джон Вонг наголошує, що «Великий шовковий шлях» був одним із найдавніших глобальних торговельних шляхів у Євразії. По суті, це був інструмент мирного розширення Китаєм свого економічного та культурного впливу на інші країни.У Пекіні хочуть, щоб це також стало серйозним чинником просування своєї зростаючої економічної могутності одночасно в кількох регіонах. Віце-президент Інституту сучасного транспорту Національної Комісії з розвитку і реформ Китаю Ву Веньхуа підкреслює, що проект зміцнюватиме економічні зв'язки не тільки з Європою, а й з Африкою та арабськими країнами. Заступник головного редактора видання The Diplomat Шеннон Тієцци уточнює, що «Шовковий шлях» створить масовий цикл, який злучить три континенти. Цей проект має стати козирем, завдяки якому Китай поліпшить свій імідж. Це також стане одним із найважливіших аспектів економічної дипломатії Китаю.
Китай вирішує не тільки міжнародні проблеми. Влада КНР стимулює перенесення виробництв з багатих східних районів країни в центральні і західні, де зарплати ще досить низькі. Крім того, вкладання коштів у Центральну Азію дадуть змогу створити там робочі місця і певним чином стабілізувати регіон, тісно пов'язаний з найуразливішою точкою КНР — Сіньцзян-Уйгурським автономним округом.
Фактично Сі Цзіньпін озвучив ідею вартістю в $40 млрд як бюджет фонду «Шовкового шляху». Китай є однією з небагатьох держав, які можуть собі це дозволити, оскільки акумулював дуже багато фінансових активів.Китай також має ресурси, обладнання і технології, за допомогою яких може створити досить глобальну інфраструктуру.Йдеться про повноцінні сучасні високошвидкісні магістралі. Уздовж нових швидкісних доріг з'являться нові регіональні центри, розшириться потенціал логістики, розвиватиметься туристичний потенціал, Інтернет, створюватимуться робочі місця. Це, своєю чергою, сприятиме реальній диверсифікації та децентралізації економіки і повноцінному розвитку регіонів. Крім розвитку залізничного та морського сполучення, проект включає також запровадження єдиних правил і стандартів, усуватиме наявні перешкоди та гарантує ефективну співпрацю.
Оцінка працівника Інституту досліджень Південно-Східної Азії Цзяо Хонг: «Зараз спостерігається величезна різниця у розвитку інфраструктури різних країн регіону; необхідна масштабна реформа і серйозні інвестиції — приблизно 730 млрд дол. США щорічно аж до 2020 року». Керівник Програми Китай-ЄС Центру східних досліджень Марчін Качьмарскі вважає, що найбільш серйозні перешкоди на шляху до реалізації концепції становлять митні процедури і відмінності у залізничних системах. Взаємодію залізничних сполучень важко налагодити, так як новий «Шовковий шлях» проходить через три залізничні системи: китайську, пострадянську і європейську.
Разом з тим, Китай готовий інвестувати в проект мільярди, а в перспективі і трильйони. За даними газети Want China Times — не менше 20 трильйонів дол. США.
Саме будівництво потребуватиме чимало часу, як і будь-який проект такого масштабу. І тут багато що «впирається» не тільки в гроші, а й у згоду конкретної країни. Зараз Китай уже інвестує гроші у будівництво кількох важливих доріг і дамб у Південно-Східній Азії. Економічний пояс «Шовкового шляху» є глобальною китайською ідеєю, яка передбачає створення транспортного, енергетичного і торговельного коридору від західних кордонів Китаю через Середню Азію та Іран у Європу. Редактор видання The World Trade Шон Доннан зазначає, що маршрут стає все більш популярним у західних технологічних компаніях, таких як Hewlett-Packard, BMW і Mercedes-Benz, як більш ефективний спосіб перевезення недешевих товарів між Китаєм і Європою, ніж традиційні морські маршрути.Не дивно, щолокомотиви економіки ЄС (ФРН та Франція) беруть участь у проекті. Прем’єр Нідерландів М. Рютте заявив: «Двостороння міжрегіональна торгівля між Азією та Європою є вже найбільшою за обсягами у світі. Фінансова стабільність Єврозони напряму впливає на показники зростання економіки в країнах Азії, а збільшення заможного середнього класу в Азії є вкрай важливо для Європи».
Карта «Нового Шовкового шляху», опублікована агентством Xinhua, вказує,
що сухопутний транспортний коридор проходитиме середньоазіатськими країнами —
через Казахстан, Узбекистан, Киргизію, Туркменістан, по землях Ірану, Туреччини,
через європейські країни до Іспанії чи Великобританії, а через Україну до столиці Російської Федерації
http://vchae.com/
За оцінкою Ігоря Шевирьова, відтворення «Великого Шовкового шляху» відповідає загальносвітовим тенденціям глобалізації, сприяє згуртуванню країн євразійського регіону, розкриттю економічного потенціалу. Перспективність «Нового Шовкового шляху» обумовлюється світовими тенденціями. Перша тенденція — в умовах посткризового світу, країни, що розвиваються, поступово зміцнюються в ролі основних «драйверів» світової економіки. Йдеться в даному випадку, звичайно ж, про країни БРІКС. Друга тенденція — поява нових світових лідерів, своєю чергою, сприяє створенню нових центрів економічного розвитку. Як наслідок, відбувається зрушення світового впливу від кризового Заходу до динамічного Сходу. Світовий центр економічного життя поступово переміщується на неосяжні простори між Євразією та Азіатсько-Тихоокеанським регіоном.
Журналіст Укрінформу Ольга Танасійчук уточнює, що, відповідно до масштабної ідеї китайського керівництва, новий «Шовковий шлях» повинен пройти зі сходу на захід через 18 євразійських країн, чисельність населення яких становить близько 3 млрд осіб. Цей шлях розглядається, як найбільш протяжний і потенційно значущий економічний коридор на Землі, що покликаний сприяти оздоровленню світової економіки. Але проект не передбачає створення будь-якого нового механізму багатостороннього співробітництва, його основна функція полягає у формуванні нових способів геоекономічної взаємодії.
В. Ченцай впевнений, що «економічний пояс Шовкового шляху» — це всебічний проект, який поширюється на Схід, Захід, Північ і Південь, а також те, що «Стародавній шовковий шлях» глибоко увійшов в серця народів, як проект, від якого виграють усі.
Керівник програми «Росія в АТР» Московського центру Карнегі Олександр Габуєв констатує, що згодом концепція доповнилася «Морським шовковим шляхом» — вдосконаленням інфраструктури морських перевезень з Китаю до Європи. Китайський круїзний лайнер вийшов з китайського порту Бейхай, щоб символічно позначити території нового китайського мегапроекту. Китайські експерти часто кажуть, що КНР хоче створити коридор, який хоча б трохи послабив залежність країни від морських шляхів, контрольованих США.
Зараз велика частина товарообміну між Європою та Китаєм здійснюється по морю, оскільки морський транспорт майже наполовину дешевший, аніж наземний. Але розвиток доріг, що з'єднують схід і захід Євразії, міг би змінити ситуацію. «Морський шовковий шлях» означає будівництво й модернізацію портів і каналів. Він буде перетинатися такими каналами, як економічний коридор Китай-Пакистан і Бангладеш-Китай-Індія-М'янма.
Карта ймовірного «Нового Шовкового шляху».
Червоні лінії — сухопутні маршрути, блакитні — морський «Шовковий шлях»
https://www.mql5.com/
Економіст з Сінгапуру Цзень Чжоньян відзначає, що гегемонія Китаю в економічному плані в цьому проекті не страшна і не дивна. Китаю необхідно шукати нові торговельні території, і запуск «Морського шовкового шляху» сильно підштовхне ці зусилля.
На противагу Чжоньяну, кореспондент The Times Індії у Пекіні Сайбал Дасгупта небезпідставно зауважує про існування побоювань, що Китай зможе затьмарити вплив АСЕАН, якщо країни-члени будуть поєднані дорогами і морськими маршрутами, які фінансуються і побудовані китайськими компаніями.
Об'єм торгівлі між Африкою та Китаєм.
Ця динаміка лежить в основі «Морського шовкового шляху 21-го століття» і планів з будівництва в Африці семи великих портів.
http://ruposters.ru/
М. Качьмарскі наголоршує, що «Новий шовковий шлях» буде альтернативою домінування США і російським інтеграційним проектам у цих регіонах. Концепція буде сприяти зростанню впливу Китаю в транзитних країнах на шляху до Західної Європи, тобто на Близькому Сході (в арабських країнах, Ізраїлі і Туреччині), на Африканському Розі та в Центральній Європі (на Балканах і в країнах Вишеградської групи). Концепція «Нового шовкового шляху» забезпечує Китаю гнучку форму діалогу з великим числом учасників. Китай може «продати» цю концепцію в окремих країнах і регіонах. Це досить вдалий спосіб для Китаю, щоб організувати багатосторонню співпрацю відкрито, не утворюючи прокитайських і антизахідних організацій, які б відлякували потенційних учасників.
Як і будь-яка китайська концепція, проект був сформульований не дуже чітко, з метою залишити Пекіну свободу його подальшої інтерпретації. Це створює міжнародну конкуренцію за можливість отримати вигоду від окремих елементів проекту. Президент Росії В. Путін і глава Китаю Сі Цзіньпін підписали спільну заяву про співробітництво в плані будівництва Євразійського економічного союзу (ЄАЕС) і економічного поясу проекту «Новий шовковий шлях».
Саме до Казахстану йдуть основі лінії запланованого наземного «Шовкового шляху».
Потенційний маршрут «Нового Шовкового шляху»
http://www.kazlogistics.kz/
А. Габуєв відзначає, що улюблений проект В. Путіна (ЄАЕС), який на Заході вважають пам'ятником протекціонізму і геополітичним амбіціям Москви, може виявитися «досить корисною штукою» при поєднанні з китайськими грішми та інфраструктурою. Ключове значення, безумовно, тут буде мати діалог з Астаною. Саме в Казахстан заходять основні лінії запланованого наземного «Шовкового шляху». Також Президент Білорусі О. Лукашенко запропонував Китаю використовувати Білорусь як вузловий аспект цього проекту.
У єдину систему інфраструктурних і торгівельних шляхів у Євразії, що об’єднала східну і західну частини континенту і яку вважають прототипом «Великого шовкового шляху», буде включена і Україна. Таку заяву зробив під час проведення бізнес-форуму в Києві посол Китаю в Україні Ч. Сіюнь.Він повідомив, що український уряд отримав документ, у якому описана розробка і введення в дію проекту «101 пояс і один шлях». У ньому прописані спільні консультації, будівництво й розвиток торговельних та інфраструктурних шляхів. Посол підкреслив, що геополітичне становище України, в сукупності з її науково-промисловим потенціалом, робить країну стратегічно важливим партнером для Китаю.
Україна активно підтримує ідею про відтворення «Великого шовкового шляху», заявив посол України в КНР О. Дьомін, виступаючи на Міжнародному семінарі «Економічний пояс Шовкового шляху», що відбувся в Пекіні. За його словами: «Степи Євразії — від Монголії до Карпатських гір — ідеально підходять для одного з найбільш насичених маршрутів «Великого шовкового шляху».
Азійський банк інфраструктурних інвестицій: проект заради юаня
Відомо, що до Азійського банку інфраструктурних інвестицій (Asian Infrastructure Investment Bank, AIIB) вже вступили Бразилія, Грузія, Фінляндія, Данія та Нідерланди. Заявки на вступ до банку на правах засновників до крайнього терміну (31 березня) подали, за останньою інформацією, 52 країни, у тому числі Росія. Від вступу до нового фінансового інституту сьогодні утрималися США та Японія.
Угода про заснування AIIB була підписана у жовтні 2014 року. 24 жовтня 2014 року в Пекіні представники 21 азіатської держави (на чолі з Китаєм) підписали Меморандум про взаєморозуміння щодо створення багатосторонньої міжурядової фінансової установи. Її засновниками виступили Китай і ще 20 країн Азії (Бангладеш, Бруней, Камбоджа, Індія, Казахстан, Кувейт, Лаос, Малайзія, Монголія, М’янма, Непал, Оман, Пакистан, Філіппіни, Катар, Сінгапур, Шрі-Ланка, Таїланд, Узбекистан і В’єтнам). Бажання співпрацювати з АІІВ висловлює все більше країн, у тому числі й західних. Долучилися до банку і 7 арабських країн: Єгипет, як член-засновник; ОАЕ, Саудівська Аравія, Катар, Йорданія, Оман, Кувейт — як асоційовані члени; 17 країн-членів Євросоюзу, а саме: Франція, ФРН, Португалія, Італія, Польща та Сполучене Королівство. За інформацією китайських експертів, на частку азійських членів АІІВ припадатиме 75 % голосуючих акцій. Кількість країн, які долучилися, вказує на високий інтерес до азійського ринку, а також зацікавленість у сильній валюті.
Потенційні засновники AIIB
https://en.wikipedia.org/
Статутний капітал банку становить $100 млрд. Привертає увагу те, що статутний капітал банку не надто великий для інфраструктурних проектів, але тут присутній дуже сильний склад учасників, а це важливо. Зокрема, Китай володіє достатніми фінансовими ресурсами, щоб дозволити банку профінансувати будь-які потрібні проекти.
Експерти розглядають АІІВ як потенційного конкурента, розташованого в США МВФ і Світового банку. Американський міністр фінансів Д. Лью вже попередив, що Світовому банку і МВФ може загрожувати втрата довіри. Тим часом директор-розпорядник МВФ К. Лагард, перебуваючи в Китаї, заявила, що Світовий банк і МВФ готові співпрацювати з AIIB. При цьому, офіційний Пекін неодноразово заявляв, що AIIB буде доповнювати існуючі міжнародні фінансові інститути.
Як відомо, главами Світового банку і МВФ завжди були громадяни США. При цьому міжнародні фінансові структури, у яких домінують американці та японці, не були в змозі виділити необхідну суму грошей на розвиток інфраструктури азійського регіону, саме тому Китай вирішив взяти цю справу у свої руки. Крім того, тривалий час у світі зберігалась тенденція концентрації міжнародного балансу сил на Заході. Китайський уряд, намагаючись чинити опір такому стану речей, у липні 2013 року оголосив про створення Банку БРІКС, а в жовтні 2014 — проекту AIIB.
Азійський банк інфраструктурних інвестицій
http://english.gov.cn/
Існують різні точки зору щодо перспективи цього проекту.
На думку доцента Л. А. Українець, яку вона оприлюднила Інформаційно-аналітичному центру факультету міжнародних відносин ЛНУ ім. І. Франка, «Азійський банк інфраструктурних інвестицій — логічна пропозиція у даному контексті. Але склад країн, що бажають долучитися, дещо насторожує. З одного боку — Люксембург, Великобританія, Швейцарія, з іншого — Таджикистан, Монголія, Камбоджа, з третього — країни Перської затоки. Зібралась досить строката компанія. Звичайно, різноманітність і різноплановість — це добре. Є багато прикладів, коли організації, учасники яких занадто відмінні за своїм рівнем розвитку, власними цілями та стратегіями, перетворюються не на дієві механізми вирішення фінансово- економічних проблем, а на «говорильню», чия функція зводиться до спонтанних зустрічей і переговорів, які ні до чого не зобов’язують. Здається, сам Китай вже побоюється, що Азійський банк може очікувати подібна доля».
Як зазначила Інформаційно-аналітичному центру факультету міжнародних відносин ЛНУ ім. І. Франка доцент Н. В. Горін, «Створення АІІВ — це не тільки формування фінансового механізму проекту «Шовкового шляху», а й реалізація планів Китаю на виведення юаню на роль головної світової резервної валюти. Залучення до числа засновників банку не лише країн Азії та Близького Сходу, а й провідних країн ЄС, серед яких Великобританія, ФРН, Франція, участь Швейцарії — вказує на те, що банк має всі шанси стати ефективною глобальною фінансовою інституцією, а до проекту «Шовкового шляху» у світі ставляться серйозно і реалістично.
На сьогодні немає підстав вважати, що це буде альтернативою МВФ. Скоріше перспективною альтернативою Світовому Банку та МБРР. Китай давно заявляв, що хоче зробити юань світовою резервною валютою. Завдяки цьому Банку він може спробувати це здійснити. Зважаючи на кількість та різноманітність країн-учасниць, а також те, що більшість європейських держав таки взяла участь, то юань дійсно може посунути долар. Особливо це може становити загрозу долару з тієї точки зору, що більшість контрактів буде укладатись саме в юанях. Разом з тим, Банк не створено для конкуренції між валютами, а як і «Шовковий шлях» — для покращення доступу до ринків. Банк матиме вплив на валютно-фінансові системи країн, що розвиваються (Малайзія, Таїланд, Філіппіни). На них це буде мати позитивний вплив».
Діяльність АІІВ як нової міжнародної фінансової організації буде спрямована також на сприяння розвитку загальної інфраструктури та економічної інтеграції азійських країн, що необхідно для підтримки торговельно-економічного співробітництва та скорочення розриву в соціально-економічному розвитку між країнами регіону. Першим проектом Азійського банку інфраструктурних інвестицій стане фінансування китайського проекту «Великого шовкового шляху». Пріоритетними напрямками фінансування нового банку будуть енергетика, транспорт, логістика, міська і сільська інфраструктура, завдяки чому АІІВ дасть змогу країнам Азії розвивати інфраструктуру та підтримувати досить швидкий, стабільний і сталий розвиток економіки, а розвиненим державам надасть можливість розширити свої потреби в капіталовкладеннях і стимулювати відновлення економіки.
Концепція цього банку може зменшити частку МВФ у регіоні, що дасть змогу Китаю перебрати світове лідерство, сприяючи створенню образу Китаю як відповідальної світової держави, що підтримує ідею інтернаціоналізації юаня і зростання внеску Китаю у світову фінансову систему. Також відомо, що Китай запустить свою міжнародну платіжну систему CIPS у вересні або жовтні 2015 року. Як зазначає агентство Reuters, запуск системи зробить китайську валюту більш привабливою для використання в усьому світі. Розвиток торгівлі, зрозуміло, потребує стабільності у валютній політиці. І у цьому Китай, разом з країнами Євразії, постав перед спільним викликом: необхідністю якнайшвидшої дедоларизації економіки, відмови від американської валюти, переходу у взаємній торгівлі до використання національних одиниць. Професор Школи міжнародних відносин Пенсільванського університету, дослідник Школи міжнародних досліджень Пекінського університету Флінт Леверетт, дослідник в Джорджтаунському університеті, старший науковий співробітник Інституту фінансових досліджень Чоньяну при Женьмінському університеті Китаю Гілларі Манн Леверетт, а також дослідник Вашингтонського інституту близькосхідної політики Ву Бінгбінг відзначають, що більш широке використання місцевих валют в транскордонному обміні полегшене зростаючим числом домовленостей між Народним банком Китаю та іншими національними центральними банками. Ш. Тієцци підкреслює, що Китай розглядає «Шовковий шлях» як «більшу конвергенцію капіталу та валютну інтеграцію». Юань все більш широко використовують у Монголії, Казахстані, Узбекистані, В'єтнамі й Таїланді.
Азійський банк інфраструктурних інвестицій надасть платформу Китаю для експорту капіталу, робочої сили і досвіду в галузі будівництва інфраструктури в економіки, що розвиваються. Особлива важливість цього банку в тому, що він фінансуватиме великі проекти в Азії, які б змогли підтримувати економічне зростання країн-учасниць.
|
У Вашингтоні масове паломництво своїх партнерів на Схід сприйняли мало не як удар «ножем у спину» |
У Вашингтоні масове паломництво своїх партнерів на Схід сприйняли мало не як удар «ножем у спину». Слід зазначити, що за рішення вступити в Азійський банк інфраструктурних інвестицій Америка піддала серйозній критиці і своїх вірних союзників з Великобританії. За даними The Financial Times, Вашингтону не сподобалося, що рішення Лондона було ухвалене «майже без консультацій зі США». Спробуємо пояснити невдоволення (а можливо й занепокоєння) американської влади: АІІВ може стати реальним конкурентом МВФ, який вже давно втратив свої економічні функції і перетворився на важіль політичного тиску США. Крім того, АІІВ стане ще одним майданчиком, де Москва зможе взяти участь у великих інвестиційних проектах.
Щодо Японії, то спочатку вона підтримувала США в рішенні не брати участі у проекті. Японія, по-перше, є головним конкурентом КНР у регіоні, а, по-друге, поряд зі США вклалася в Азійський банк розвитку (АБР). Тим не менш, ігнорувати появу нової великої фінансової установи в Азії, звичайно, не можна, тому японський посол в Пекіні заявив, що Японія також може увійти до складу засновників банку. За словами директора AБР Т. Накао, банки вже співпрацюють. І це очевидно, тому що країни Азії та Тихоокеанського регіону розвиваються рекордними темпами і обіцяють інвесторам мільярдні доходи.
Директор Європейсько-китайської академії, засновник євро-китайського форуму Девід Госсет впевнений, що підтримувані значними інвестиціями Азійського банку інфраструктурних інвестицій та «Фонду шовкового шляху», «Економічний пояс шовкового шляху» і «Морський шовковий шлях» символізують Китай XXI століття і дають євразійським гравцям історичний шанс. Деякі експерти можуть зазначити, що підвищена увага Китаю до Євразії з геополітичної точки зору може розглядатися як відповідь на оголошений адміністрацією Обами «поворот до Азії». Однак проект не можна розцінювати як тактичну схему, спрямовану на протистояння з ким-небудь. КНР, яка незабаром стане першою в економіці світу, цілком усвідомлює, що разом з владою надається відповідальність. У цьому сенсі проект «Шовкового шляху» можна розуміти як китайський аналог «плану Маршалла» — він підтримує сусідів Серединної держави, сприяє їх росту і дає їм місце в розробленій Пекіном системі.
Під час переговорів на саміті АТЕС Сі Цзіньпін заявив: «Я запрошую усіх на китайський поїзд розвитку». Тобто передбачається, що Китай очолить економічний та інфраструктурний розвиток Азії. Країни, які хочуть у процесі мати прибуток, повинні «підняти руки». Провідні європейські країни вирішили вступити до Азійського банку інфраструктурних інвестицій, незважаючи на настійні прохання Вашингтона не робити цього. Співробітництво в таких організаціях призводить до поліпшення торговельно-економічних відносин, які між Китаєм і Заходом набирають потужних обертів розвитку.
Фактично, це сильно змінює баланс сил у розгорнутій конфронтації США і Китаю щодо того, хто буде встановлювати економічні й торговельні правила в Азії. Як пише американське видання The Huffington Post, «…тепер, можливо, ми є свідками епохальної події кінця «панування Америки» та початку нового «століття Азії». Глобальна економічна альтернатива народилась. Тепер лише залишається чекати, «якою вона виросте і ким вона стане».
Експертні оцінки:
Горін Н. В., доцент кафедри міжнародних економічних відносин ЛНУ ім. І. Франка;
Українець Л. А., доцент кафедри міжнародних економічних відносин ЛНУ ім. І. Франка.
Автори:
Роговик О., координатор Інформаційно-аналітичного цетру ІАС;
Яблонська А., аналітик Інформаційно-аналітичного центру ІАС.
