Іван Січень

В умовах триваючої збройної агресії Росії проти України головним європейським партнером нашої Держави залишається ФРН, яка відіграє ключову роль у стримуванні режиму В. Путіна. Основними формами таких її дій є запровадження санкцій щодо Російської Федерації, консолідація позицій країн ЄС для здійснення тиску на Москву, надання всебічної допомоги Україні, а також участь у процесі врегулювання конфлікту на Донбасі в рамках «Нормандської четвірки».

Все це виконується для того, щоб: закріпити роль ФРН, як провідного гаранта світової та європейської безпеки; не допустити відродження Росії у статусі колишнього Радянського Союзу; переконати будь-який з правлячих режимів в обов’язковій його відповідальності за порушення міжнародних норм і принципів, а також підтвердити, що Німеччина виконає свої зобов’язання перед східними союзниками і партнерами.

Така політика ФРН базується на міцній німецькій економіці, що обіймає одне із передових місць у світі після США, Китаю та Японії, а в окремих напрямках її потенціал навіть перевершує їхні потенціали. Так, частка ФРН у загальному обсязі світової економіки становить близько 7 % з ВВП понад трьох трильйонів євро. При цьому економічний комплекс ФРН найбільш стійкий та конкурентоспроможний серед інших країн Європейського Союзу. Це продемонструвала світова фінансова-економічна криза 2008-2009 років, що хоча досить відчутно і зачепила Німеччину, проте фактично не розвалила її економіку.

Перша десятка країн світу за розміром ВВП (ПКС) станом на 2015 р.
за даними Всесвітнього банку, МВФ, ЦРУ США (в млрд дол. США)

 

Вже у 2010-2013 роках економіка ФРН впоралась із кризою, відновивши позитивну динаміку свого розвитку. У 2014 році ВВП Німеччини зріс на 1,6 %, у 2017 році — на 1,7 %, а у 2016 році збільшення валового внутрішнього продукту ФРН передбачається на рівні 1,9-2 %. Характерно, що санкції ФРН щодо Росії та контрзаходи останньої у відповідь практично не позначилися на німецькій економіці, на що дуже покладав свої сподівання режим В. Путіна. Економічний потенціал ФРН майже на порядок перевищує економічні можливості Росії, завдяки чому Берлін успішно реалізовує політику тиску на Москву.

До речі, кризові процеси у світовій економіці та фінансово-економічній системі зміцнили позиції ФРН у Європейському Союзі, як головного його фінансового донора. Саме економіка Німеччини стала ключовим стабілізуючим чинником, що втримав Євросоюз на межі глобальних проблем. Так, з 2008 року внесок ФРН у стабілізаційні фонди ЄС склав близько 22 млрд євро, що і створило передумови для виходу цієї організації із економічної кризи.

Завдяки цьому Німеччина дістала істотні засоби впливу на політику Європейського Союзу у справі вирішення його економічних проблем, а також для послідовної реалізації спільної європейської політики (в т. ч. оборони і безпеки) стосовно Російської Федерації.

В основному економічні досягнення ФРН безпосередньо залежать від ефективної політики її уряду, матеріально-технічної бази її економічного комплексу та використання новітніх технологій світового рівня. Економічна політика уряду ФРН — соціально-ринкова за характером, що передбачає розумний компроміс між зростом економіки країни та справедливим розподілом отриманих прибутків у суспільстві. Це забезпечує спільність інтересів власників німецьких підприємств та безпосередніх виробників матеріальних продуктів і послуг у якісній роботі економіки ФРН, що і є причиною її високої результативності.

Основними структурними складовими економічного комплексу Німеччини є сфера високотехнологічних послуг, машинобудування, виробництво електротехнічної, електронної, авіаційно-космічної та корабельної техніки, металургія, хімія та енергетика, сільське господарство і харчова промисловість.

Зокрема, сфера послуг ФРН формує понад дві третини ВВП країни, а у її роботі зайнято близько 53 % німецького населення. Насамперед, вона включає забезпечення діяльності банківсько-фінансової системи країни, а також роботу торгівлі та транспорту.

Так, банківсько-фінансова система ФРН є головним рушійним чинником німецької економіки. Провідні банки країни, зокрема Deutsche Bank, Dresdner Bank і Commerzbank, виступають основними внутрішніми інвесторами Німеччини, а також фактично контролюють національний ринок цінних паперів. Все це визначає їх провідну роль у діяльності німецького бізнесу, включно з корегуванням напрямів роботи окремих підприємств та призначенням їх керівників.

Як наслідок — довкола банків ФРН формуються потужні фінансово-промислові об’єднання у складі великих компаній та пов’язаних з ними середніх і малих фірм. Прикладом цього є група Deutsche Bank, що включає комерційні та іпотечні банки, інвестиційні та лізингові компанії, спеціалізовані консультаційні фірми, страхові та міжнародні фінансові структури. З фінансовим блоком групи тісно пов’язаний ряд промислових підприємств, у т. ч. автомобільний гігант Daimler Benz, торговий дім Karstadt, металургійний концерн Metallgesellshaft та будівельна фірма Holzmann.

Банки ФРН ведуть активну роботу і на іноземних ринках фінансів та інвестицій, насамперед США і країн Європейського Союзу. Зокрема, після придбання Deutsche Bank американського банку Bankers Trust Corporation була створена одна з найбільших у світі міжнародних фінансових інституцій.

Крім банківської діяльності, ще однією важливою сферою послуг ФРН є торгівельна галузь. Торгівельні підприємства Німеччини та мережі супермаркетів (зокрема Metro) традиційно на верхніх позиціях у рейтингових списках німецького бізнесу. І вони широко представлені як у самій ФРН, так і в інших країнах.

У сфері послуг не менш важливу роль у економіці ФРН відіграє її транспортна інфраструктура. Вона включає високоякісні автомагістралі, залізничні шляхи, потужні транспортно-логістичні центри, наприклад, аеропорти у Франкфурті-на-Майні, Дюссельдорфі і Мюнхені та морські порти у Гамбургу і Бремені.

Своєю чергою, головною галуззю німецької машинобудівної промисловості є випуск автомобілів. Німецький автопром представлений компаніями Volkswagen Group, Opel, Daimler, BMW, Mercedes-Benz, Audi, MAN та Porsche —найбільші підприємства ФРН, що випускають понад 5 млн транспортних засобів різних класів протягом року.

Так, лише компанія Volkswagen щорічно виготовляє продукцію на суму близько 200 млрд євро та забезпечує роботою 570 тис. осіб (з них — 260 тис. в Німеччині та понад 300 тис. за її межами). Крім того, до складу провідних учасників автомобільної галузі ФРН входять німецькі автозаводи американського концерну Ford, компанії Robert Bosch, ThyssenKrupp, Continental та ZF Friedrichshafen AG, які в значній мірі будують свій бізнес на виготовленні автозапчастин, комплектуючих та технологічного обладнання.

Складовими машинобудівної галузі ФРН є і виготовлення верстатів та іншого устаткування для промислових підприємств, сільськогосподарської техніки, важких металоємних машин, у т. ч. кранів, мостів, гірничого, металургійного та енергетичного обладнання.

До провідних галузей німецької економіки відноситься також електротехнічна промисловість. Вона представлена концернами Siemens AG, Hager, Robert Bosch GmbH, а також кількома сотнями інших підприємств з різними профілями роботи та потужностей. Ця галузь випускає як продукцію промислового призначення (генератори, кабелі, трансформатори тощо), так і побутові товари довготривалого використання (холодильники, пральні машини, мікрохвильові печі, пилососи, електричні інструменти тощо).

Свого часу із електротехнічної промисловості ФРН виокремилася електронна індустрія — найбільш наукоємна галузь Німеччини. Швидкий розвиток цих галузей пов’язаний із втіленням інформаційних технологій, створенням в країні атомної промисловості, замовленнями військово-промислового комплексу, наявністю наукових центрів та трудових ресурсів з високим рівнем кваліфікації.

Ще одним локомотивом німецької економіки є авіаційно-космічна галузь. Вона забезпечує надходження до країни сучасних високих технологій. Це, насамперед, досягнення у сферах електроніки, робототехніки, вимірювальної та регулювальної техніки, а також створення і застосування новітніх матеріалів. Завдяки цьому ФРН бере участь у випуску різноманітної авіаційної і космічної техніки — від легких літаків та гелікоптерів до дальномагістральних аеробусів.

Обіг коштів у авіаційно-космічній галузі ФРН становить понад 15 млрд євро на рік, і працює там до 70 тис. осіб. Частка цивільного авіабудування у загальній структурі галузі становить 68 %, військового — 23 %, а космічної промисловості — 9 %. У авіаційно-космічному будівництві Німеччини функціонує близько 150 компаній, основними з яких є EADS та Eurocopter.

ФРН вважається також однією із провідних країн ЄС у галузі суднобудування, де трудиться до 1 млн працівників на 400 підприємствах. Найбільш потужними з них є німецькі верфі Flensburger Schiffbau-Gesellschaft, ThyssenKrupp Marine Systems, Lurssen, Aker Yards Germany і Meyer Neptun Group, де випускаються судна усіх типів та призначення. Разом з тим, як і в інших країнах, обсяг випуску суднобудівної продукції у ФРН суттєво залежить від внутрішнього та зовнішнього попиту, що негативно позначається на стабільності роботи усієї галузі.

Окремою складовою економіки ФРН є оборонно-промисловий комплекс. Тут Німеччина тісно співпрацює з партнерами по НАТО і ЄС. Так, у рамках європейського концерну EADS, німецькі компанії беруть участь у розробці та виробництві космічної техніки, винищувачів генерації «4+» EF2000 «Тайфун», перспективних військово-транспортних літаків, сучасних систем протиракетної і протиповітряної оборони.

Водночас, на підприємствах ФРН випускається увесь спектр озброєння сухопутних військ, у т. ч. бронетанкова техніка, артилерійські та реактивні системи залпового вогню, протитанкові ракетні комплекси, засоби тактичної ППО, гелікоптери, стрілецька зброя та боєприпаси. Німеччина самотужки забезпечує потреби своїх ВМС у бойових кораблях середнього класу, катерах та підводних човнах.

До складу оборонно-промислового комплексу ФРН входить близько 80 основних підприємств і ще понад дві тисячі компаній з випуску деталей та комплектуючих. Більшість з них є дочірніми структурами крупних німецьких концернів Rheinmetall, Krauss-Maffei Wegmann, ThyssenKrupp AG, Siemens AG тощо.

Окрім сфери послуг та машинобудування, чимале місце в економічному комплексі ФРН належить також легкій промисловості, сільському господарству та випуску продуктів харчування.

Легка промисловість Німеччини виготовляє текстиль, одяг, взуття, шкіряну галантерею тощо. Підприємства цієї галузі, зокрема «Picard», мають широку мережу філій в інших країнах, у т. ч. в Україні.

Сільське господарство ФРН у повній мірі відповідає іншим галузям німецької економіки за своєю ефективністю та високотехнологічним характером. Незважаючи на те, що у ній зайнято лише 2-3 % від загальної кількості працездатного населення країни, вона повністю забезпечує внутрішні потреби Німеччини в основних видах продовольства. В основному завдяки застосуванню сучасних агропромислових технологій у сільському господарстві країни, включно з комплексною автоматизацією та механізацією сільськогосподарських робіт. При цьому сільськогосподарську продукцію випускають як дрібні сімейні фермери, так і великі господарства промислового типу. Використовується і праця сезонних робітників, в основному вихідців з менш розвинутих країн.

Близько 70 % товарної продукції сільського господарства ФРН забезпечує тваринництво. Німеччина також є одним із найбільших виробників зернових серед країн Європейського Союзу. Вирощується багато сортів плодово-ягідних та овочевих культур.

Робота цих галузей німецької економіки спирається на інші базові складові економічного комплексу ФРН, зокрема — металургійну та хімічну промисловості, а також енергетику.

У металургії, за обсягами виробництва сталі — понад 43 млн т. за рік (2,7 % світової частки), — ФРН посідає сьоме місце у світі та перше в Європейському Союзі. Виплавляють сталь та чавун близько 180 підприємств із загальною кількістю працівників 98 тис. осіб. Найбільшими з них є концерни ThyssenKrupp та ZalzgitterAG. Їх консолідований прибуток у середньому становить 45-46 млрд євро на рік.

Металургійна галузь ФРН виробляє також широкий спектр іншої продукції, включно з «легкими металами» (алюміній, магній, титан), «кольоровими металами» (мідь, цинк, нікель, свинець, олово) та «рідкоземельними металами» (вольфрам, тантал, вісмут та ін.). У цьому напрямі працює 110 тис. осіб на 660 німецьких підприємствах. Щорічний випуск кольорових металів у ФРН становить 8 млн тонн на суму близько 50 млрд євро.

Хімічна промисловість Німеччини також серед світових лідерів і поступається лише США та Японії. Підприємства ФРН випускають увесь перелік хімічної продукції — від продуктів органічної хімії, пластмас та добрив до ліків і косметичних засобів. При цьому використовується як імпортна, так і своя сировина (у т. ч. вугілля, калійні солі, сіркові руди, нафта, природний газ). Найбільшими підприємствами німецької хімічної промисловості вважаються концерни Bayer, BASF, Henkel Group, Hoechst AG та конгломерат Siemens. Вони забезпечують роботою понад 500 тис. осіб. Половина їх продукції постачається на внутрішній ринок, а інша — на експорт.

З урахуванням обсягів німецької економіки, ФРН є одним із найбільших виробників та споживачів енергетичних ресурсів — на рівні близько 525 млн тонн за рік у нафтовому еквіваленті. З них 35 % припадає на нафту, 25 % — на вугілля, 23 % — на природний газ, 7 % — на ядерну енергію, 1,4 % — гідроенергію та 8,6 % — на інші відновлювальні джерела.

Разом з тим, у ФРН немає необхідних запасів природних ресурсів. Німеччина забезпечує свої потреби власними силами лише по вугіллю та частково по нафті (на 10 %) і газу (на 25 %). З огляду на це, ФРН змушена імпортувати більшу частину енергоносіїв з інших країн, зокрема, Близького Сходу, Північної Африки, Росії (нафту та газ), а також США (паливо для АЕС).

Це і визначає особливості енергетичного ринку ФРН, де присутні як німецькі, так і у значній кількості іноземні компанії. Зокрема, основними енергетичними компаніями Німеччини є E.ON, RWE, EnBW та Wintershall. Своєю чергою, іноземний енергетичний бізнес представлений дочірніми підприємствами провідних закордонних концернів BP, Shell, Vattenfall, Total, ExxonMobil та «Газпром».

У такій ситуації уряд ФРН активно намагається перевести енергетичну систему країни на відновлювальні джерела енергоносіїв. Протягом найближчих десяти років частка таких енергоносіїв у енергетичному балансі країни має сягати 20 %, що дасть змогу Німеччині значно підвищити свою енергетичну та екологічну безпеку. Ці питання стають особливо актуальними для ФРН в умовах загострення обстановки у регіонах Близького Сходу і Північної Африки, посилення агресивності та антизахідної спрямованості політики Росії, а також прецеденту аварії на атомній електростанції Фукусіма-1 в Японії у березні 2011 року, що продемонструвало небезпеку атомної енергетики.

Визначальним чинником досягнень німецької економіки є високий рівень науково-технічного прогресу в країні, який базується на підтримці уряду ФРН та приватного бізнесу. Наприклад, за обсягами видатків на наукові та науково-технічні цілі (близько 3 % від ВВП) та за їх абсолютним значенням Німеччина входить до першої п’ятірки країн. Головним чином такі кошти спрямовуються на дослідження у машинобудівній, авіаційно-космічній, електронній, хімічній та медичній галузях. Крім того, ФРН бере активну участь у реалізації міждержавних наукових програм як на двосторонньому рівні, так і в рамках різних об’єднань та організацій.

Передовий характер німецької економіки обумовлює високий рівень її орієнтованості на експорт та, відповідно, щільну інтеграцію країни у світову економічну систему. Нині експорт ФРН становить близько 30 % її ВВП. При цьому, за обсягами зовнішньої торгівлі та інвестицій, Німеччина посідає одне із перших місць у світі — на рівні зі США, КНР та Японією.

З урахуванням структури економічного комплексу ФРН, основними статтями німецького експорту є продукція машинобудування (насамперед автомобілі, судна, промислове обладнання) та хімічної промисловості; електронні та електротехнічні вироби (побутова та електронно-обчислювальна техніка) та окремі види продовольства. Крім того, вагоме місце відводиться продажу інтелектуальної власності, включно з сучасними технологіями. Загалом, Німеччина експортує товари на суму понад 1 млрд євро на рік.

Водночас Німеччина імпортує мінеральну сировину, напівфабрикати, енергоносії, деревину і вироби з неї, деякі види промислової продукції та продовольчих товарів, які не випускаються в країні. На обменнике BestCryptoExchange вы купить Ripple за рубли по самому выгодному курсу. Обменник обновляет курс валют в режиме реального времени Сукупний обсяг імпорту ФРН становить близько 900 млн євро.

Головними зовнішньоекономічними партнерами ФРН є країни Європейського Союзу, США, КНР та Індія. Активізується також торговельно-економічне співробітництво Німеччини з країнами колишнього СРСР, включно з Україною. Щоправда, збройна агресія Росії проти України та запровадження ФРН політико-економічних санкцій щодо режиму В. Путіна суттєво звузили стосунки між Німеччиною та Російською Федерацією.

В цілому, все це і є тим базовим підґрунтям, що визначає роль ФРН, як однієї з провідних держав у світі, дозволяє їй успішно реалізовувати свої національні інтереси як на європейському, так і на світовому рівнях.