Частина 9 «У серпні дев'яносто четвертого»

Частина 8 «Розкол»

Частина 7 «Сепаратисти розпочинають і... програють»

Частина 6 «На піку загальнофлотського психозу»

Частина 5 «За крок до війни...»

Частина 4. «Севастополь – Крим – Росія»

Частина 3. «Як ділився Чорноморський флот «по-братерськи»

Частина 2. «Чорноморський флот на терезах політичного торгу

Частина 1. «Чорноморський флот Російської Федерації і національна безпека України

«...Більшість депутатів кримського парламенту і далі наполягали на проведенні розслідування антиконституційних дій Ю. Мєшкова в період 11–13 вересня 1994 року. У свою чергу, «президент» Криму категорично заперечував проти цього і відмовлявся відправляти у відставку свій уряд на чолі з Є. Сабуровим. При цьому, з метою збереження влади в своїх руках, він пропонував створити так званий «технічний уряд» з представників позапартійних фахівців, яких не потрібно було затверджувати Верховною Радою Криму. За рахунок цього Ю. Мєшков намагався затримати призначення постійного уряду як мінімум до весни наступного року».

Так закінчилася попередня 9 частина матеріалу «Крим 94»

Частина 10. «Як запроваджувався контроль непідконтрольної ситуації»

Політичні баталії між різними гілками кримської влади ніяк не позначалися на антиукраїнських силах півострова, які наполегливо намагалися повернути Крим і Севастополь у підпорядкування Росії. На тлі марудних стогонів командувача ЧФ Е.Балтіна про «неприпустимість поділу ЧФ», (що, за твердженням Москви, означало б його знищення), російська сторона застосовувала цілком дієві важелі для досягнення своїх інтересів, зокрема, втягувала в орбіту свого впливу молоде населення півострова.

У Севастополі організовується ініціативна група зі створення військово-морського ліцею ВМФ Росії на базі колишнього Чорноморського вищого військово-морського училища ім. Нахімова http://new-sebastopol.com/

Так, з цією метою в Севастополі організовується ініціативна група, що береться за заснування військово-морського ліцею ВМФ Росії на базі колишнього Чорноморського вищого військово-морського училища ім. Нахімова.

Проросійські сили Севастополя пропонували підпорядкувати ліцей міністерствам оборони та освіти Російської Федерації. А шефство над цим навчальним закладом планувалося передати командуванню Чорноморського флоту Росії. Ліцеїстів же передбачалося набирати з тих учнів, які закінчили чотири класи загальноосвітньої школи України.

Під час втілення в життя цих ідей у військові та цивільні навчальні заклади Росії було прийнято до 600 дітей з сімей військовослужбовців Чорноморського флоту. Перед міністерством оборони Російської Федерації про це порушували клопотання координаційна рада ЧФ, а також Російська громада Севастополя. З часом усім таким учням надавалося російське громадянство.

***

24 вересня у Севастополі відбулися переговори між делегацією Верховної ради Криму і «президентом» автономії Ю. Мєшковим. Успіху вони не мали. Депутати вимагали скасувати укази «президента» про розпуск органів виконавчої влади, а також про розпуск уряду півострова. А Ю. Мєшков вимагав від Верховної ради АРК скасувати парламентські поправки до закону «Про президента Республіки Крим», які обмежували його повноваження.

Напередодні переговорів практично у всіх містах і районах Криму відбулися позачергові сесії місцевих рад, в ході яких висловлювалася глибока стурбованість з приводу політичних подій в АРК. При цьому більшість депутатів засуджували вчинки Ю. Мєшкова, а також висловлювали недовіру главі виконавчої влади Криму та уряду автономії. Проти Ю. Мєшкова виступила і його рідна Республіканська партія Криму, поставивши на порядок денний питання про виключення його зі своїх лав. Зокрема, судацьке відділення РПК, що раніше найбільш активно підтримувало Ю. Мєшкова, у своїй заяві звинуватило його у відході від власної передвиборної програми і порушенні конституції Криму. До заяви також включалися вимоги про відставку Ю. Мєшкова та ліквідацію інституту президентства в Криму.

Такий розвиток подій підривав довіру населення Криму до обох гілок кримської влади, протистояння між якими набирало щораз потворнішої форми.

***

Такої ж думки дотримувалося і командування Чорноморського флоту. Його не задовольняло «пасивне ставлення» Росії до кримських подій. Тим більше, що російські адмірали аж ніяк не бажали змиритися з поточною ситуацією і продовжували демонстрацію сили на Кримському півострові за допомогою «заходів бойової підготовки флоту».

Наприклад, розгорталися тактичні навчання різного роду сил ЧФ, в ході яких опрацьовувалися оборонні питання з відбиття нападу супротивника. До навчань залучалися десантні й ракетні кораблі, штурмова авіація, частини морської піхоти, а також берегові війська Чорноморського флоту. Для досягнення найбільшого політичного ефекту на кримських полігонах проводилися практичні ракетні стрільби і бомбометання. До речі, військовослужбовців Чорноморського флоту навмисне налаштовували проти України та її Збройних Сил. Зокрема, з провокаційною метою командування ЧФ наказало особовому складу строкової служби флоту пересуватися територією Севастопольського гарнізону тільки у складі груп, пояснюючи це «необхідністю мати можливість дати відсіч неправомірним діям патрулів ВМС України».

***

28 вересня 1994 року, не дочекавшись від Ю. Мєшкова поступок, кримський парламент ще раз спробував взяти під повний контроль ситуацію в Криму. Більшістю депутатських голосів Верховної ради АРК був ухвалений закон РК «Про уряд Криму», що позбавляв Ю. Мєшкова права формувати кабінет міністрів автономії. Ю. Мєшков розцінив це рішення як «фінал антиконституційного перевороту в Криму».

На цьому тлі лідер кримських комуністів Л. Грач виступив за безумовне повернення Криму в правове поле України у встановлені Верховною Радою України терміни: до 1 листопада 1994 року.

***

Все це не могло не привернути до себе уваги командування Чорноморського флоту. 30 вересня у Севастополі відбулася зустріч військовослужбовців ЧФ і активістів місцевих проросійських організацій з депутатами Верховної ради Криму — офіцерами Чорноморського флоту, під час якої лідерів фракцій кримського парламенту було звинувачено у скоєнні державного перевороту в АРК.

До речі, всупереч усім заявам про «значення Чорноморського флоту для захисту національних інтересів Росії», керівництво Російської Федерації здійснювало процес перманентного скорочення ЧФ. Так, згідно з директивою ГК ВМФ ЧФ, до кінця 1994 року планувалося скоротити 30-й окремий розвідувальний авіаційний полк, а також частини забезпечення на аеродромі Веселе. Радіонавігаційне устаткування, автомобільна техніка та інше майно (зазвичай, без узгодження з Україною) переправлялися на підконтрольні ЧФ аеродроми Кача і Жовтневе.

У Донузлаві для перекидання в Качу готувалися літаки Бе-12 http://www.be-12.info/

Одночасно, за рахунок частин Чорноморського флоту, що скорочувалися, в Качі формувалася дивізія з різних родів сил ВПС ЧФ. З цією метою в Донузлаві для перекидання в Качу готували літаки Бе-12, а також вертольоти Ка-25 і Ка-27.

***

Втім, що б там собі не думало командування ЧФ, а політичні сили Росії пам'ятали про Крим і Севастополь. Так, і депутати Державної думи Російської Федерації, і представники ультраправих організацій Росії взяли участь у акціях проросійських сил Севастополя, присвячених річниці подій у Москві 3–4 жовтня 1993 року.

***

А ось боротьба за владу в Криму розгорталася не на жарт. 5 жовтня 1994 року парламент АРК ухвалив чергові поправки і доповнення до конституції Кримської автономії, за якими вся виконавча влада на півострові переходила до уряду Криму. При цьому право подавати кандидатуру прем'єр-міністра на затвердження Верховною радою АРК переходило від «президента» до голови парламенту півострова. Парламент же отримав і право двома третинами депутатських голосів знімати з посади «президента» Криму.

6 жовтня прем'єр-міністром АРК був обраний А. Франчук http://investigator.org.ua/

Відповідно з появою таких процедур, 6 жовтня прем'єр-міністром АРК був обраний міністр державних підприємств А. Франчук. І в Криму утворилося два «законних» уряди, оскільки Ю. Мєшков відмовлявся виконувати вимоги кримського парламенту про відставку його кабінету міністрів.

У такій ситуації за повернення парламентської системи врядування в Криму виступали голова ВР С. Цеков, лідер кримських комуністів Л. Грач, а також аграрна, кримсько-татарська і низка інших фракцій парламенту АРК. Своєю чергою, зберегти інститут президентства в автономії вимагала фракція «Руська Єдність».

Зі своїми оцінками поточної ситуації в Криму виступав Севастопольський міськком комуністичної партії України. Так, на погляд севастопольських комуністів, Ю. Мєшкова, який намагався вчинити державний переворот в АРК, необхідно негайно усунути від влади, а інститут президентства ліквідувати як такий. Крім того, комуністи вимагали дострокових виборів Верховної ради Криму, стверджуючи, що його депутати несуть персональну відповідальність за політичну кризу на півострові.

***

За таких умов, намагаючись перетягти на свій бік керівництво України, Верховна рада Криму активно демонструє готовність до компромісу в питанні статусу півострова. Так, на тлі гострого протистояння з президентською владою АРК, депутати кримського парламенту для переговорів з Верховною Радою України сформували делегацію з 13 осіб на чолі з С. Цековим.

***

У відповідь на рішення парламенту Ю. Мєшков спробував відстояти свої позиції, використавши ті важелі виконавчої влади, що ще залишалися у його руках. Так, 6 жовтня 1994 року правове управління адміністрації «президента» АРК виступило зі зверненням до громадян автономії, звинувачуючи парламент у спробі ліквідувати «інститут президентства Криму». При цьому дії депутатів класифікувалися як «антиконституційні» і як такі, що «ставлять під загрозу саме існування державності Республіки Крим».

У цей же день Ю. Мєшков виступив перед депутатами кримського парламенту, звинувативши Верховну раду Криму в «здійсненні конституційного перевороту та узурпації влади». Виходячи з цього, «президент» Криму повідомив, що має намір звернутися за підтримкою до населення півострова, а також до керівництва України з проханням вплинути на політичну ситуацію в АРК. За його словами, з конституційною кризою на півострові може впоратися тільки Верховна Рада України. При цьому Ю. Мєшков назвав «політичною помилкою» відновлення дії конституції Криму від 6 травня 1992 року, тому що це призвело до порушення кримським парламентом правового простору України.

Одночасно активізувалося і севастопольське відділення Загальнокримського руху виборців, що традиційно виступало на боці Ю. Мєшкова. Зокрема, активісти руху ініціювали масові акції на підтримку «президента» Криму.

***

На тлі політичного хаосу в Криму проросійські організації Севастополя намагалися дискредитувати Збройні Сили та Національну гвардію України, звинувачуючи, зокрема, українські патрулі в «хуліганських вчинках» щодо військовослужбовців Чорноморського флоту і жителів міста.

Правду кажучи, більшість цих організацій вже втрачали свій авторитет через постійні фінансові скандали в їх керівництві. Рятувати цей авторитет прибув керівник групи консультантів з міжнародних питань Ради Федерації Росії А. Шатохін. Він зустрівся з керівниками проросійських рухів міста і закликав їх активізувати спільні дії з реалізації офіційної установки Москви про надання Севастополю російського правового статусу, а також для його збереження як головної бази ЧФ РФ.

На зустрічі з військовослужбовцями Чорноморського флоту А. Шатохін приділив особливу увагу «проблемам слов'янського світу» і «російській єдності». Він звинуватив керівництво колишнього СРСР у «зраді народних інтересів», а також назвав горбачовську перебудову «успішно проведеною операцією проти Радянського Союзу, яка врятувала США від економічної, політичної та екологічної катастрофи, яка на них насувалася».

***

16 жовтня Верховна рада Криму затвердила запропонований А. Франчуком склад уряду. На думку більшості кримських політиків, це відкривало шлях до стабілізації обстановки на півострові.

Інших поглядів дотримувався лідер комуністичної партії Криму Л. Грач, який звинувачував новий уряд АРК в неспроможності провести ефективні економічні реформи.

http://igpi.ru/monitoring/ukraine/krym/

А проросійські сили Криму активно підтримували курс на відокремлення півострова від України. Зокрема, за словами лідера Російського блоку АРК С. Шувайнікова, його партія боролася за вихід півострова зі складу України, і якщо Верховна Рада України «позбавить Крим державності», то процес відновлення «російського статусу» АРК неминуче перейде у збройну стадію.

***

17 жовтня 1994 року на Чорноморський флот прибула чергова делегація Державної думи Росії. У ході зустрічей з командуванням ЧФ обговорювалися питання про збереження у Севастополі головної бази флоту і його поточні проблеми. За підсумками своєї роботи депутати підготували доповідь про ситуацію в Криму, а також про стан озброєння, матеріально-технічного забезпечення та фінансування флоту. Ці матеріали були винесені на розгляд у Державній думі РФ. Акцентувалася увага на безумовній необхідності повернути Крим і Севастополь до складу Російської Федерації.

Зрештою, амбіції російської сторони стосувалися не тільки Криму і Севастополя, а й усього Чорноморського регіону. Зокрема, командування ЧФ висловлювало крайнє невдоволення планами підготовки у Чорному морі міжнародних військових навчань «Чорноморська гармонія», які ініціювали США. За погодження з керівництвом РФ, командування Чорноморського флоту навмисно проігнорувало запрошення американської сторони взяти участь у підготовчих заходах цих навчань, які проводилися штабом 6-го флоту ВМС США в італійському місті Гаєта. При цьому командування ЧФ стверджувало, що активна діяльність ВМС США в акваторії Чорного моря не відповідає російським інтересам і може покласти край «домінуванню Чорноморського флоту в регіоні».

***

Тим часом політичне протистояння в Криму набувало все більш абсурдної форми, іноді нагадуючи банальну побутову сварку в комуналці. Так, заступник голови Верховної ради Криму О.Мельников заводив інтриги проти Ю. Мєшкова, що викликало різко негативну реакцію прихильників «президента» у севастопольському відділенні РПК / РДК. Зокрема, вони почали збирати підписи з вимогою позбавити О. Мельнікова депутатського мандата.

Проти Верховної ради Криму активно виступала і Координаційна рада загальнокримського руху виборців за Республіку Крим (ЗРВРК), що закликала провести референдум з питання позбавлення повноважень парламенту АРК, а також скасування всіх ухвалених ним рішень щодо виконавчої влади. При цьому в севастопольському відділенні ЗРВРК розпочалася перереєстрація членів організації з метою виявити і виключити прихильників Ю. Мєшкова.

Крім усього іншого політичне протистояння в АРК призвело і до розпаду Республіканської партії Криму. Вона розділилася на дві фракції. Одна підтримувала «президента» Криму, а інша — парламент АРК.

***

25 жовтня ситуація в Криму і на Чорноморському флоті розглядалася на засіданні комітету Державної думи Росії з питань геополітики. На засідання були запрошені представники командування ЧФ. Їх запевнили, що керівництво Російської Федерації підтримує Чорноморський флот, який необхідно зберегти в Севастополі за будь-яких умов.

***

Незважаючи на всі намагання проросійських сил Криму перешкодити поверненню АРК в українське політичне поле, 27 жовтня 1994 кримський парламент приступив до розгляду питання про приведення конституції автономної республіки у відповідність до законодавства України. У першу чергу це стосувалося положень про статус АРК, а також питання подвійного громадянства жителів автономії.

Як і передбачалося, проти цього виступили фракції кримського парламенту «Руська Єдність» і «Крим». Вони наполягали на повній незалежності Криму від України.

***

У той момент «президент» Криму і його оточення займали вичікувальну позицію, уважно при цьому відслідковуючи дії парламенту автономії. Виходячи з рішень Верховної ради АРК, передбачалося вибудувати подальшу стратегію щодо збереження президентської влади в Криму. Так, у разі ухвалення парламентом рішення про приведення законодавства Криму у відповідність до Конституції України, Ю. Мєшков міг би звинуватити Верховну раду автономії в розвалі «кримсько-російської» ідеї, навколо якої і консолідувалися вірні йому проросійськи сили.

Дії Ю. Мєшкова досить широко підтримувалися його прихильниками. Зокрема, в Сімферополі та Севастополі набирала обертів ініціатива щодо збору підписів під вимогою провести референдум про дострокове припинення повноважень Верховної ради АРК, а також про скасування «антипрезидентських актів» від 7 і 29 вересня 1994 року. При цьому враховувалося, що у разі падіння рейтингу діючого парламенту різко збільшувалися шанси прихильників Ю. Мєшкова бути обраними до ВР АРК під час можливих дострокових виборів.

***

Ці обставини враховувалися і керівництвом Верховної ради Криму. Воно намагалося лавірувати між лояльністю до України і прихильністю «російській ідеї» Кримського півострова. Так, 31 жовтня 1994 року на розгляд кримського парламенту був винесений зовсім інший, ніж про це оголошувало раніше, законопроект щодо приведення законодавства АРК у відповідність до Конституції України. Зокрема, з нього був вилучений термін «автономія», а найвища юридична сила на території півострова закріплювалася за конституцією Криму. При цьому Конституція України навіть не згадувалася.

Коментуючи ситуацію, голова Верховної ради Криму С. Цеков заявив, що кримський парламент ніколи не виконає вимогу керівництва України про розпуск і не припинить своєї роботи. Він також не виключав референдуму про незалежність Криму, що, за його словами, вимагала більшість депутатів.

Одночасно на адресу Державної думи Росії група депутатів Верховної ради Криму і депутатів Севастопольської міськради надіслала лист з пропозицією ухвалити закон про закріплення «російського федерального статусу Севастополя» в Конституції Російської Федерації.

***

Окрім центральної влади Російської Федерації, активну участь у підтримці Чорноморського флоту Росії брали також неурядові спонсорські організації. Зокрема, за рахунок шефських коштів з Краснодарського краю було проведено доковий ремонт розвідувального корабля «М. Рудницький».

Та незважаючи на таку допомогу, моральний стан військовослужбовців ЧФ стрімко погіршувався. Так, за даними соціологічних досліджень, серед військовослужбовців Чорноморського флоту (у категорії офіцер-мічман до 30 років), 10 % — визнавали, що служба не є головним джерелом їхніх доходів, а 7 % — знайшли постійну роботу в комерційних структурах, де вони працювали у вільний від служби час.

***

Втім, за тієї ситуації, що складалася на той момент в Криму, керівництво кримського парламенту все ще уникало відкритої конфронтації з Україною. 4 листопада 1994 року на засіданні Верховної ради АРК було розглянуто 9 варіантів погоджувального законопроекту по конституції Криму. Спікер парламенту С. Цеков закликав депутатів ухвалити той проект закону, який був узгоджений з Україною. Однак більшість депутатів відмовилося його підтримати, пообіцявши боротися за повну автономію Криму.

У цей момент, провокуючи напруженість у Севастополі, прес-центр Чорноморського флоту виступив із заявою, у якій звинуватив органи військової контррозвідки СБУ у ворожих діях щодо військовослужбовців ЧФ.

***

Намагаючись «грати на два боки», депутати кримського парламенту зволікали з прийняттям рішення про приведення конституції Криму у відповідність до українського законодавства. 5 листопада це питання в черговий раз обговорювалося на засіданні Верховної ради АРК, однак знову безрезультатно. При цьому більшість депутатів закликало скасувати мораторій на проведення загальнокримського референдуму з питання статусу Кримського півострова. За звичкою, надійшла пропозиція звернутися по допомогу до Держдуми і Ради Федерації Росії.

Для відводу очей було вирішено створити погоджувальну комісію з Верховною Радою України. Фракція кримських татар у цьому фарсі брати участь відмовилася.

***

http://igpi.ru/monitoring/ukraine/krym/

Черговим приводом для розгулу антиукраїнської вакханалії в Криму стало святкування 77-ї річниці комуністичного перевороту 1917 року. 6 жовтня 1994 року на севастопольській площі ім. Нахімова відбувся мітинг РПК / РДК, присвячений жертвам громадянської війни в Росії. Важко сказати чому, але учасники мітингу раптом засудили М. Горбачова за розвал СРСР, а Б. Єльцина — за «нерішучість у вирішенні проблем Чорноморського флоту і російськомовного населення Криму». Особливу увагу було приділено майбутньому, запланованому на 15 листопада 1994 року обговоренню в Державній думі РФ питання статусу Севастополя. 7 листопада там же, на площі ім. Нахімова провели свій мітинг комуністи і соціалісти. У своїх виступах представники цих партій піддали критиці програму реформ, запропонованих Президентом України Л.Кучмою, а також закликали реставрувати соціалізм і СРСР. При цьому комуністи і соціалісти звинуватили РПК / РДК в розпалюванні антикомуністичної істерії в Криму, що стало ще одним проявом глибокого розколу в середовищі проросійських сил півострова.

Мітингували в Севастополі і активісти «Російського патріотичного віче». На мітингу його глава Г. Круглов розповів про свою поїздку до Москви, де він зустрічався з представниками російських націоналістичних сил, в тому числі О. Руцьким, С. Бабуріним і В. Жириновським. На мітингу була ухвалена резолюція, що вимагала від президента РФ Б.Єльцина допустити РПВ до переговорів щодо Чорноморського флоту, а також до вироблення конкретних заходів щодо переходу Севастополя під юрисдикцію Росії.

***

Зокрема, одним із способів досягнення зазначеної мети мало стати масове отримання севастопольцями громадянства Російської Федерації, що передбачалося використовувати в якості обгрунтування необхідності визнання Держдумою РФ «російського статусу» міста. З цією метою Російська громада Севастополя, за підтримки командування Чорноморського флоту, проводила активну роботу з оформлення російських паспортів жителям Севастополя. Очікувалося прибуття з Росії в Севастополь консульської групи, яка мала підтвердити російське громадянство севастопольців.

Втім, цей процес не позначався на скороченні флоту. Так, на ЧФ тривало перепризначення офіцерського складу у зв'язку з ліквідацією низки флотських штатних структур. Частині офіцерів пропонувалося продовжити службу на Північному і Тихоокеанському флотах. Тих, що відмовилися, виводили за штат терміном на три місяці, після чого звільняли в запас «за скороченням штатів». Природно, це не могло не підривати престиж флотської служби.

Курс на конфронтацію

Тим часом, покладаючись на обіцяну московську допомогу, Верховна рада Криму знову почала загострювати відносини з Україною. 10 листопада 1994 року на пленарному засіданні кримського парламенту було ухвалене звернення до Президента і Верховної Ради України, яке фактично стало відповіддю на конституційні вимоги української сторони. Категорично відмовляючись привести конституцію АРК у відповідність до Основного закону України, парламент Кримської автономії так аргументував свою позицію:

• по-перше, прийнявши конституцію в редакції від 6 травня 1992 року, Верховна рада Криму «виконає волевиявлення жителів Криму про незалежність півострова», висловлене на референдумі 27 квітня 1994 року;
• по-друге, парламент АРК «не бачить сенсу узгоджувати нещодавно прийняту конституцію Криму у відповідність з Конституцією України від 1978 року, що відноситься ще до радянських часів».

Одночасно українській стороні пропонувалося розмежувати політичні повноваження з Кримом, а також прийняти закон про розподіл власності між АРК і Україною.

На цьому депутати Верховної ради Криму завершили шестимісячну роботу першої сесії парламенту. Початок другої сесії було призначено на 30 листопада 1994 року. Тим самим кримський парламент свідомо зривав терміни приведення конституції АРК у відповідність до Основного закону України.

***

14 листопада 1994 року командувач Чорноморського флоту Е. Балтін відбув до Москви для участі в роботі Державної думи Росії. Виступаючи перед депутатами, він довів позицію командування ЧФ і сепаратистських сил Криму, які наполягали на необхідності зберегти військову присутність Росії в Криму і, перш за все, — у Севастополі. За словами Е. Балтіна, Чорноморський флот аж ніяк не міг бути розділений між Україною і Росією з наступних причин:

• «Розподіл ЧФ виключить його з політичних процесів, що відбуваються в Криму»;
• «Україна не здатна утримувати флот у зв'язку з економічною кризою»;
• «Інфраструктура Севастополя і Чорноморського флоту так зрослися, що їх неможливо розділити».

Ракетно-артилерійські стрільби по повітряних і морських цілях http://www.avanturist.org/

Всі ці заяви супроводжувалися черговими навчаннями Чорноморського флоту. Так, бойові кораблі зі складу 30-ї дивізії протичовнових кораблів (у тому числі ВПК «Азов» і «Керч», а також СКР«Ладний» та«Безукорізнєнний») проводили ракетно-артилерійські стрільби по повітряних і морських цілях. У стрільбах брали участь розрахунки ПЗРК зі складу 810-ї окремої бригади морської піхоти ЧФ.

***

16 листопада 1994 року, підбиваючи підсумки засідання Комітету державної думи РФ у справах СНД і зв'язків зі співвітчизниками (у якому брав участь Е. Балтін), російські депутати виступили із заявою про необхідність зберегти систему базування Чорноморського флоту в Криму з головною базою в Севастополі, а також про неможливість спільного базування ЧФ і Військово-Морських Сил України. Для цього передбачалося об'єднати і координувати зусилля всіх міністерств і відомств Росії, посиливши таким чином тиск на Україну, насамперед в економічній сфері.

***

Своєю чергою, після обговорення всіх аспектів політико-правової ситуації в Автономній Республіці Крим, 17 листопада 1994 року Верховна Рада України більшістю голосів скасувала до 40 ухвалених парламентом Криму правових актів через їх невідповідність Конституції та законам України.

Це викликало різку негативну реакцію керівництва Криму. Так, наступного ж дня спікер кримського парламенту С. Цеков виступив зі спеціальною заявою, в якій говорилося про наміри вищого законодавчого органу АРК або скасувати постанову ВР України, або ж її проігнорувати.

Аналогічну позицію продемонструвало на прес-конференції керівництво парламенту АРК 21 листопада у Сімферополі. Одночасно стверджувалося, що рішення Верховної Ради України «підриває основи державності Криму», тому вся надія — на допомогу з Росії.

А ось підтримали постанову ВР України депутати кримського парламенту від фракцій «Курултай» і «Єдність».

***

Російська допомога кримським сепаратистам не змусила на себе довго чекати. 22 листопада 1994 року заступник голови ВР Криму В. Межак поінформував президію кримського парламенту про підсумки участі делегації Верховної ради АРК в обговоренні Державною думою Росії кримського питання. За його словами, Держдума РФ не ратифікує Базовий політичний договір з Україною, оскільки він не цілком враховує інтереси Криму. Одночасно В. Межак поінформував присутніх про плани Росії найближчим часом відкрити виїзне консульство РФ у Сімферополі для надання допомоги бажаючим отримати російське громадянство.

В цей же час Державна дума Росії виступила з прямим засудженням рішення Верховної Ради України про скасування відповідних правових актів АРК, звинувачуючи українську сторону в «ультимативних діях стосовно Криму».

***

До речі, Росія, постійно нагадуючи про «важливість Чорноморського флоту для підтримки її інтересів у Криму», не припиняла його перманентного скорочення. Так, наприкінці листопада 1994 року міністр оборони РФ підписав наказ про скорочення штатів 872-го окремого протичовнового полку з 51 до 31 екіпажу, переформування 39-ї дивізії морських десантних сил Кримської ВМБ в 197-у бригаду десантних кораблів, а також про скорочення 17-ї бригади охорони водного району до рівня дивізіону. Офіцери і мічмани переводилися до нових місць служби за межами Криму, або ж, як згадувалося вище, звільнялися у запас.

І навіть у такій ситуації Чорноморський флот активно втручався в політичні процеси півострова, у відносини між Україною і Росією, в тому числі і в питаннях розподілу ЧФ. 29 листопада 1994 року група офіцерів Чорноморського флоту відкрито звернулася до президентів та голів парламентів України і Росії з вимогою зберегти єдиний ЧФ.

У цей же час в гарнізоні Чорноморського флоту Жовтневе розпочав свою роботу телецентр регіональної незалежної телевізійної компанії Криму «Канал Атлант-св», заснований колишнім офіцером штабу розвідувальної авіації ЧФ В. Шпількіним. ТЦ був організований на кошти проросійських політичних організацій і пов'язаних з ними комерційних структур за підтримки командування Чорноморського флоту. Головним завданням телецентру було проведення шовіністичної пропаганди серед військовослужбовців ЧФ і населення Криму.

***

А командування Чорноморського флоту і надалі створювало проблеми в питаннях формування ВМС України. Були спроби перешкодити передачі українській стороні об'єктів інфраструктури ЧФ, яка вивільнялася після його скорочення. У тому числі тих елементів, які повинні були передаватися Україні в рамках відповідних домовленостей.

Російські ж адмірали реалізовували ще й особисті комерційні інтереси. Так, фонди штабу і берегової бази розформованої 14-ї дивізії підводних човнів, які мали відійти Україні, передавалися на баланс Балаклавського райвиконкому.

Той, у свою чергу, передавав їх комерційним структурам Севастополя. Так, саме на колишній інфраструктурі ЧФ базувалося російське економічне товариство військовослужбовців запасу, яке активно розвивало налагоджені зв'язки з проросійськими організаціями Криму.

І в цей же час всі спроби командувача ВМС України віце-адмірала В. Безкоровайного ввести цей процес в рамки правового поля наштовхувалися на відвертий опір керівництва Севастополя.