Сергій Польовик

Авторитетне німецьке видання Handelsblatt, що спеціалізується на економічних дослідженнях та прогнозах, визначенні фінансових світових трендів, розмістило 29 березня ц. р. на своїх шпальтах черговий аналітичний матеріал про саміт ЄС-Китай, що відбудеться 9 квітня ц. р. у Брюсселі. У ньому повідомляється, що не лише німецькі, але й їхні європейські колеги вважають, що стратегічна ініціатива Китаю «Пояс і шлях», яка вже частково реалізована в різних регіонах світу, складає для Європи загрозу. І пояснюється її суть, яка зводиться до економічного поглинання країн-партнерів КНР за допомогою на початковому етапі привабливих економічних та фінансових пропозицій, що згодом закінчиться закабаленням слабких держав. Тобто, Китай беззастережно використовуватиме їх геополітичні можливості і природні ресурси, не вдаючись до фізичного завоювання чи змін офіційно визнаних та формально непорушних чинних кордонів.

Експерти видання Thomas Hanke, Till Hoppe, Moritz Koch, Torsten Riecke та Thomas Sigmund намагаються прояснити стан справ та окреслити можливі напрямки запровадженої Китаєм стосовно ЄС політики. Фахівці видання Handelsblatt вважають, що Глобальний торговий шлях покликаний зробити Китай центром сучасного світу. Європа намагається (і повинна це зробити) відвернути наслідки цього проекту століття.

Примітним став нещодавній візит президента Сі до князівства Монако, як перший в історії стосунків Китаю з мікродержавою в Європі. Зустріч китайського лідера в урочистій обстановці супроводжувалася грою духового оркестру почесної гвардії з нагоди прибуття президента Китаю, якого вітав особисто князь Монако. Прийом був гідний такої особи, як Сі Цзіньпін.

«Взаємозв’язки Китаю і Монако можуть бути прикладом співпраці для усієї Європи», — так розцінило ініціативу «Пояс і шлях» провідне китайське видання, що висвітлює все, що відбувається навколо Нового шовкового шляху.

Вже той факт, що одна з найменших держав світу з населенням в 38 тис. осіб є важливою для керівника імперії з чисельністю 1,4 млрд мешканців, багато що говорить про президента Сі та про його проект століття: немовби перлини у намисто китайський лідер добирає країну за країною вздовж Нового шовкового шляху, створюючи тим самим широкий коридор від Східної Азії до Європи і Африки, за допомогою якого Китай має намір здійснити свою економічну експансію на Захід шляхом нарощення інфраструктури та політичних домовленостей.

«Монако є показником поступу і моделлю наших відносин з Європою», — зазначають китайці, з огляду на подальші переговори з президентом Франції Еммануелем Макроном, президентом Європейської комісії Жан-Клодом Юнкером і канцлером Німеччини Ангелою Меркель. І вважають, що князівство повинне бути європейською вітриною для технології 5G китайського концерну з високих технологій Huawei. Того самого концерну, який американці та значна кількість європейських країн звинувачують у шпигунстві в інтересах Пекіну.

Ця поїздка президента Сі до Європи чітко демонструє: крок за кроком Китай поступово торує свій економічний шлях на Захід. Жодна держава не залишається поза його увагою. Зокрема, китайські телекомунікаційні технології присутні в Монако, китайські морські піхотинці — в Джибуті тощо. Заслуговують також на увагу китайські облігації-позики для Італії та китайські інвестиції для Греції. Під покровом ініціативи «Пояс і шлях», як офіційно називають Новий шовковий шлях, Китай будує дороги і морські порти, пропонує кошти і ідеї.

Новий шовковий шлях	Маршрути Шовкового шляху
Сполучення товарів: Китай — Монголія — Росія, Новий євразійський сухопутний міст, Китай — Центральна Азія — Західна Азія Морські контейнерні шляхи: Китай — Пірей — Роттердам, зі зворотним маршрутом через порт Пірей

Новий шовковий шлях вважається найбільшим інфраструктурним проектом від закінчення Другої світової війни. Розрахунково 730 млрд євро вже зафіксовані у планах або інтегровані до вже реалізованих проектів. Ініціатива «Пояс і шлях» складається з двох основних транспортних коридорів від Китаю до Європи: Економічного поясу Шовкового шляху сухопутними маршрутами та Морського торгового шляху.

Офіційно Китай прагне розбудувати торговельні шляхи, забезпечити для себе постачання сировини і розвивати експортні ринки для власних товарів. Але насправді молода і водночас багатовікова світова сила прагне довести своє геополітичне значення.

Вперше після закінчення «холодної війни» з’являється нова серйозна ідеологічна альтернатива західній тріаді у складі демократії, ринкової економіки та верховенства права. А саме, — керований капіталізм китайського штибу, де на першому плані комуністична партія та її лідери. Дотепер дуже успішна економічна диктатура почала протистояти західній системі ліберальних стримувань і противаг з усіма їх потрясіннями.

На відміну від колишнього Радянського Союзу, КНР не намагається поширювати власну ідеологію по всьому світу. Але китайське партійне керівництво не прагне доводити і переваги своєї державної системи над Заходом. Стратегія Китаю полягає у тому, що Новий шовковий шлях має на меті закріпити економічну гегемонію Китаю в Азії, Африці та Європі. Закріпити її настільки рішуче, щоб жодна країна вздовж створеного Китаєм «діамантового ланцюга» не мала б реалістичних шансів відвернутися від Пекіна, навіть через якісь порушення прав людини чи звинувачення у шпигунстві.

 

1. Жорстка позиція Парижа

Зараз Європа намагається знайти відповідь на подвійний ідеологічно-економічний виклик, що прихований за Новим шовковим шляхом. Сьогодні найбільш критичним стосовно Китаю позиціонує себе в Європі президент Франції Еммануель Макрон. «Час європейської наївності закінчився», — констатує він, вказуючи на плани шовкового шляху президента Китаю Сі. Французький уряд висловлює стурбованість, спираючись на реалії вже існуючих проблем, так званих «троянських коней», які Китай утворив для ЄС. Менші держави-члени Євросоюзу підпали під економічну залежність від китайських промислових та інфраструктурних інвестицій. Тепер вони, вважає Е. Макрон, діють в Раді міністрів ЄС, зважаючи на інтереси Пекіна. Колишній міністр закордонних справ Німеччини Йошка Фішер висловився нещодавно в інтерв’ю, що «ми, європейці, будемо порубані дощенту, якщо не будемо триматися разом».

Дуже примітним було обговорення щодо європейського контролю над китайськими інвестиціями у стратегічно важливих секторах. А саме, залежні від китайського впливу країни-члени ЄС висловилися проти такого контролю, виправдовуючи своєї прокитайської позиції доволі хиткими аргументами. Вже у 2016 році Греція, Угорщина та Хорватія спільно домоглися, аби ЄС лише «взяв до уваги», але не «підтримав» відхилення Міжнародним судом у Гаазі претензії Пекіна на території у Південно-Китайському морі. Інакше кажучи, президент Китаю Сі може розраховувати на підтримку своїх нових друзів у ЄС.

Вже відтоді, коли минулого тижня китайський президент долучив до свого Нового шовкового шляху чергову перлину, Італію, у Парижі побоюються, що італійські порти можуть перетворитися на в’їзні ворота для китайських товарів та капіталів. Французи невпинно зазначають, що Китай є важливим партнером, зокрема в галузі захисту довкілля. Проте, щодо проектів у рамках Нового шовкового шляху застерігають, що європейські цінності та європейські процедури повинні бути збереженими, зокрема щодо здійснення державних закупівель.

Президент Франції — прихильник створення єдиного європейського фронту проти Китаю, але демонстративно запросив президента Китаю Сі до Парижа з державним візитом, що й відбувся минулого тижня, на якому також були присутні президент Єврокомісії Ж.-К. Юнкер і канцлер Німеччини А. Меркель.

Е. Макрон вимагав від свого китайського гостя «поваги до єдності ЄС». Тобто, президент Китаю Сі не повинен намагатися розщепити єдність європейців, як він вже це зробив, наприклад, у випадку з Італією.

 

2. Нові сумніви у Берліні

А ось Федеральний уряд Німеччини не з такою енергійністю протистоїть президентові Сі, як це робить президент Франції Е. Макрон. Можливо через те, що торгівля Німеччини з Китаєм набагато інтенсивніша. Але і в Берліні з’явилися тривожні думки щодо Китаю. У Федеральному міністерстві закордонних справ вони зосереджуються на другому поверсі — в офісі державного міністра у справах Європи МЗС Німеччини Майкла Рота. Політик від партії СПД, як державний міністр, відповідає за європейську політику Німеччини. Але активність Китаю для нього також багато у чому несподівана. «Ми продовжуємо вірити, що наша європейська модель демократичного правопорядку буде поширюватися сама по собі, — зазначає він. — Але обіцянки Китаю щодо процвітання, безпеки і порядку є привабливими для багатьох країн».

Сподівання ЄС на певні позитивні зміни внаслідок інтенсифікації торгівлі з Китаєм вичерпалися. За керівництва президента Сі комуністична партія Китаю зміцнює свою владу і використовує інвестиційні та торговельні зв'язки для впливу на інші країни. «Ми дійшли висновку, що китайський уряд вважає за краще мати двосторонні міждержавні відносини, а не розглядати Європу як політичну сутність і сприймати її серйозно», — констатує М. Рот. Але правда також і в тому, що ЄС рідко коли виступає одностайно. «Ми досі боремося за єдину позицію в Європі стосовно Китаю», — визнає М. Рот.

Також у Берліні незадоволені позицією Італії, яка в якості першої промислово розвиненої держави G7 приєдналася до Нового шовкового шляху. Бо вважається, що Китай визнаватиме позицію Європи лише тоді, коли вона виступатиме сильною та єдиною. Проте, яким саме чином можливо досягти такої сили та єдності, та яка повинна бути стратегія на майбутньому саміті ЄС-Китай у Брюсселі, ясності поки що немає. Зокрема, на запитання, чому куплений китайцями порт у Піреї — це погано, а визначений Китаєм в якості ключового пункту Нового шовкового шляху порт у Дуйсбургу є достойним придбанням, у федеральному уряді Німеччини чіткої відповіді немає.

З точки зору Берліна, Китай є одним з найбільших торгових партнерів, з яким Німеччина хоче залишитися в бізнесі, незважаючи на всі проблеми. Відтоді, коли Сполучені Штати запровадили свою стратегію «Америка передусім», багато хто у федеральному уряді відчуває, що Китай більше підтримує мультилатеральність, аніж США.

У той же час Берлін переконаний, що не може бути жодної рівновіддаленості від Китаю та США. Але вже той факт, що члени уряду змушені підкреслювати загальновизнані істини, демонструє велику кількість ідеологічних трактувань, викликаних проривом Китаю на Захід. Урядові кола Берліну зараз перевантажені китайською «Чаруючою навалою». Пекін вочевидь побоюється, що Німеччина може підтримати позицію Вашингтону щодо Китаю. Коли Федеральний президент Франк-Вальтер Штайнмайєр перебував з візитом у Китаї у грудні минулого року та був прийнятий у Великій залі Палаці Народу, президент Китаю висловив зацікавленість у нейтралітеті Європи під час конфлікту між Пекіном та Вашингтоном.

США, навпаки, давно ухвалили протилежне рішення. Так само, як і французький уряд, Вашингтон розглядає проект Нового шовкового шляху як троянського коня, призначення якого — зміцнити геополітичну могутність Китаю. Зважаючи на це, США здійснювали тиск на італійський уряд, змушуючи його протистояти спокусливим фінансовим пропозиціям Пекіна. У протилежному випадку американці обіцяли Італії зупинити обмін важливою інформацією закритого характеру. Поки що такі зусилля США не мають успіху. У Вашингтоні вважають, що у довгостроковій перспективі Сі намагатиметься замінити Pax Americana на Pax Sinica, тобто американський світовий порядок — на китайський. І для досягнення цієї мети інструментом послужить Новий шовковий шлях.

 

3. Ідея будує кар'єру

Історія цього проекту розпочинається в місті, яке рідко опиняється в центрі уваги всесвітньої історії. А саме, в казахській столиці Астана, яка зараз перейменована в Нурсултан. Коли Сі Цзіньпін виходив на трибуну Університету Назарбаєва вранці 7 вересня 2013 року, щоб говорити про «дружбу між народами», ніхто не чекав несподіванки. Президент Сі раптом висловився щодо зв'язків у світі за допомогою стародавнього Шовкового шляху. Він заявив, що настав час «побудувати економічну зону вздовж Шовкового шляху». Так народилася ініціатива «Пояс і шлях».

Експерт з китайської політики Пітер Франкопан визначив три основні мотиви для нової ініціативи Китаю «Новий шовковий шлях».

По-перше, пояснює історик Оксфордського університету, йдеться про забезпечення енергетичної та сировинної бази гігантської імперії. Адже, до 2030 року енергетичні потреби Китаю можуть потроїтися.

Другий мотив пов'язаний з промисловим надлишковим потенціалом, який Китай створив протягом останніх десятиліть. Особливо це стосується виробництва сталі, цементу та металу, тобто, саме тих секторів, які б мали вигоду від будівельних проектів на Шовковому шляху.

По-третє, не в останню чергу Пекін зацікавлений у забезпеченні своєї безпеки на західних кордонах, де політично нестабільні країни, такі як Афганістан і Пакистан, все більше потрапляють під вплив ісламістських фундаменталістів.

Ініціативу Китаю підтримали 80 країн — від Пакистану до Туреччини, Сербії та Кенії — аж до Карибського басейну. «Пояс» виступає за транскордонні сухопутні зв'язки з сусідами Китаю далеко на Захід, зокрема, у спосіб використання автомобільних доріг, залізниць, аеропортів. «Шлях» навпаки, базується на відродженні старих морських шляхів і судноплавних коридорів від Піднебесної до Європи та за її межі.

До цього необхідно додати також цифровий «Шовковий шлях» з найсучасніших широкосмугових інтернет-комунікацій, виробниками яких є китайські корпорації, зокрема такі як Huawei. Китай сьогодні контролює близько половини світового виробництва оптоволоконних кабелів.

Понад 4 млрд людей живуть уздовж Нового шовкового шляху, генеруючи майже третину світового економічного виробництва. Контрольовані китайцями фінансові установи, такі як Азійський банк розвитку (ADB), Азійський інфраструктурний банк (AIIB) та Експортно-імпортний банк, забезпечили близько 1 трлн дол. США для майже 1 тис. інвестиційних проектів.

Для порівняння, «план Маршалла» США щодо відновлення Європи після Другої світової війни сьогодні вартував би близько 130 млрд дол. США.

Проекти уздовж Нового шовкового шляху включають глибоководні порти, такі як Хамбантота в Шрі-Ланці або Пірей у Греції. До того ж, також включає залізничну колію від порту Момбаса до столиці Кенії Найробі (протяжність близько 500 км), або будівництво спірного для ЄС, Хорватії та Боснії і Герцеговини мосту Пелешак у південній Хорватії. Або також кредит на 5 млрд дол. США для багатої на нафту Венесуели.

Отже, не випадково, що Новий шовковий шлях також називають «Шлях Сі Цзіньпіна». Лідер Китаю поставив собі за мету протягом кількох десятиліть відновити Піднебесну як центр світу — політично, економічно і культурно.

 

4. Спокуса китайських грошей

Найбільшого досі прориву у справах ініціативи «Пояс і шлях» президент Сі досяг на саміті Китаю та Центральної і Східної Європи 2012 року у Варшаві. Ця ініціатива, більш відома як «16+1», передбачає регулярні зустрічі Китаю з 16 країнами Центральної та Східної Європи, з яких одинадцять є членами ЄС.

Оскільки п'ять інших країн розташовані у Західних Балканах, жартівники також говорять про «Китайський Балканський експрес». Метою цього етапу проекту є розширення економічних стосунків та конкретні пошуки інвестиційних можливостей для Китаю у Центральній та Східній Європі. На самому початку ініціативи тодішній прем'єр-міністр Китаю Вень Цзябао відверто продемонстрував фінансові наміри Китаю і пообіцяв 10 млрд дол. США кредитів. На саміті «16+1» Пекін тривалий час просто диктував країнам Центральної та Східної Європи розрахунки їх бюджету, повідомляє Брюссель.

Президент Китаю Сі зустрівся в Римі з президентом Італії Серджіо Матареллою

Італія вступає до Альянсу як держава G7, — і спритна правляча влада у Римі стурбовано шукає свіжі гроші з Далекого Сходу. Таким чином, список країн, які Китай втягує у своєрідну залежність від себе, стає довшим.

Сьогодні законопроект щодо бюджету все ще надходить до них з Пекіна, але інші уряди принаймні сформулювали власні вимоги та принаймні проголосували з цього приводу разом з Єврокомісією. У той же час, у так званих доброзичливих, з китайського погляду, країнах ЄС, зокрема, у Польщі та Чеській Республіці, зростають скептичні настрої, як повідомляється з поінформованих кіл у ЄС. Поширюється інформація, що економічне співробітництво з Китаєм «не безкоштовне», повідомляє неназваний дипломат ЄС.

Спокуса китайських грошей має небезпечний зворотний бік, а саме — високі борги. Наприклад, Чорногорія будує за допомогою Китаю транспортні маршрути, які покликані вдосконалити сполучення балканської держави з її сусідами. Лише перша фаза будівництва коштувала вже близько 1 млрд дол. США і повинна на 85 % фінансуватися за рахунок китайських кредитів. Світовий банк тепер очікує, що державний борг Чорногорії зросте з 50 % до більш ніж 80 % її валового внутрішнього продукту.

Голова Міжнародного валютного фонду Крістін Лагард у Пекіні в квітні минулого року застерігала, що «великі проекти у рамках «Поясу і шляху» можуть призвести до проблемного збільшення заборгованості». Тим часом, Греція зацікавилась грішми з Китаю. Зокрема, China Ocean Shipping Company (COSCO) планує інвестувати понад 4 млрд дол. США у порт Пірей.

Той факт, що Афіни заглядають у бік Сходу у пошуках свого економічного майбутнього також пов'язаний з тим, що європейці мало що запропонували грекам, окрім заходів жорсткої економії. Президент Франції Е. Макрон так охарактеризував відсутність позитивних результатів внаслідок свого візиту до Афін — «Це показує, що ми, європейці, не віримо в себе».

Кілька тижнів тому державний міністр у справах Європи МЗС Німеччини М. Рот також перебував з візитом у Греції. «Ми натиснули та закликали греків приватизувати державну власність», — розповідав М. Рот. Італійці, за його словами, перебувають у подібній ситуації, вони також терміново потребують інвестицій. У цьому сенсі політика жорсткої економії, на якій наполягав Берлін під час кризи євро, проторувала стежку для Нового шовкового шляху.

Китай пропонує гроші країнам, що відчувають фінансову скруту і перебувають у депресії, та отримують проектні замовлення. Дослідження Центру стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS) у Вашингтоні показують, що майже 90 % усіх замовлень для проекту «Пояс і шлях» надходять до китайських компаній. Тому європейських менеджерів та підприємства охопили відчуття розчарування.

Зокрема, генеральний директор Siemens Джо Каезер давно вважає, що ініціатива «Пояс і шлях» є «новою світовою торговельною системою для вільної і справедливої торгівлі, створеної за стандартами «Вироблено в Китаї». У теперішній час він особливо вбачає у Новому шовковому шляху «вулицю з одностороннім рухом». Джонатан Холслаг, політолог Вільного університету Брюсселя і автор нещодавно опублікованої книги «Пастка шовкового шляху», стверджує: «У партнерстві з Китаєм не існує взаємовигідних стосунків».

Із зростанням економічної потуги Китаю зростає водночас політичний вплив Пекіна вздовж Нового шовкового шляху. Китай, щоправда, заперечує, що ініціатива «Пояс і шлях» є геополітичним проектом. Тим не менш, берлінський аналітичний центр Merics, який спостерігав за розвитком Китаю протягом багатьох років, дійшов іншого висновку: комуністичне керівництво в Пекіні все частіше намагається «впливати на політичних і економічних лідерів, ЗМІ та громадянське суспільство в Європі, Північній Америці та інших державах і рекламувати власну модель авторитарної політики».

Жодна європейська країна, зокрема й ЄС, поки що не розробили ґрунтовної відповіді на ініціативу «Пояс і шлях», з розчаруванням стверджує мережа європейських аналітичних центрів, що вивчає Китай, після аналізу відносин Пекіна з 14 державами-членами ЄС.

«Якщо нам не вдасться розробити нашу власну стратегію щодо Китаю, то Китай досягне успіху в розколі Європи», — застерігає колишній міністр закордонних справ Німеччини Зигмар Габріель. Він вважає, що Китай є єдиною країною в світі «з дійсно глобальною геостратегічною ідеєю».

Якщо Європа хоче зберегти свій вплив на Китай, вона повинна розробити спільне ставлення до привабливо-зачаровуючого інвестиційного наступу Китаю. Таке ставлення повинно підкріплюватися конкретними угодами на саміті ЄС-Китай 9 квітня. Десять заходів, сформульованих ЄС щодо боротьби з Китаєм, є гарним початком. У них йдеться, зокрема, про права людини, безпеку та економічні відносини, засновані на принципі взаємності. У Брюсселя більше немає ілюзій: зараз ЄС вбачає в Китаї «економічного конкурента за технологічне лідерство та системного суперника».

Один з іронічних поворотів історії полягає в тому, що США ідею Нового шовкового шляху подавали ще перед китайцями. Вже у 2011 році тодішній держсекретар США Хілларі Клінтон проголосила у своєму виступі в Індії: «Давайте працювати разом, щоб створити Новий шовковий шлях. Цілу мережу економічних і транспортних сполучень. Орієнтир для 21-го століття». Президент Китаю Сі не міг би сказати краще. На відміну від Заходу, китайській лідер був далекозорим, мав кошти та бажання втілити у життя свої ідеї.

Стурбованість європейських експертів щодо перспектив у стосунках ЄС з Китаєм підсилюється нещодавньою промовою президента Франції Е. Макрона, який 6 березня виступив із програмною заявою щодо майбутнього Євросоюзу. Стурбованість лідера Франції викликана прихованими для країн ЄС загрозами від розвитку економічних та геополітичних стосунків з Китаєм, нестабільністю Євросоюзу, пов’язаною з Brexit, деструктивними настроями керівників деяких європейських держав, зокрема Італії.

Розвиток подій найближчим часом свідчитиме про готовність європейської спільноти відстоювати демократичні цінності ЄС та опиратися впливу м’якої китайської сили.

Оригінал матеріалу:

Chinas Marsch nach Westen: Wie gefährlich die “Neue Seidenstraße” wirklich ist
[Електронний ресурс] Handelsblatt — Режим доступу :
https://www.handelsblatt.com/politik/international/welthandel-chinas-marsch-nach-westen-wie
-gefaehrlich-die-neue-seidenstrasse-wirklich-ist/24155726.html