Частина 1.

Погляньте, хто прийшов!

Близький Схід продовжує відзначатися сюрпризами, жахливими за своїми наслідками і непередбачуваністю. З'явився новий жорсткий і безкомпромісний гравець, що здатний докорінно перекроїти геополітичну карту регіону. ІДІЛ прийшов!

Радикальне терористичне угрупування «Ісламська держава Іраку і Леванта», отримавши додаткове фінансове вливання від саудитів і катарців, різко збільшило свою чисельність і вдерлося до Іраку. Бойовикам ІДІЛа вистарчило зовсім небагато часу, щоб змусити втікати переважаючу їх за чисельністю урядову армію.

Що ж це за організація? Які її цілі і завдання? Хто за нею стоїть і хто її фінансує?

Угрупування «Ісламська держава Іраку і Леванта» (ІДІЛ), відома ще як «Ісламська держава Іраку і Шама» (ІДІШ), — головна організація певної частини близькосхідних повстанських груп ісламського (сунітського) спрямування, утворена на території Іраку в 2006 році і спочатку мала назву «Рада моджахедів». У її створенні активну участь брав один з керівників «Аль-Каїди» широко відомий терорист Абу Мусаб аз-Заркаві. Протягом невеликого проміжку часу до «Ради моджахедів» приєдналися інші ісламські угрупування: «Джайш ат-Таїфа аль-Мансура» (»Армія звитяжної общини»), «Джайш Ахлу-с-суну ва аль-Джамаа» («Армія людей Сунни і общини»), «Джайш аль-Фатіхин» («Армія завойовників») і «Джунд ас-Сахаба» («Військо сподвижників»), після чого 15 жовтня 2006 року було заявлено про створення угрупування «Ісламська Держава Ірак» («ІДІ»). Згодом до неї пристали дрібні ісламські групи, такі як «Ансар ат-Тавхід», «Аль-Гураба», «Ісламський джихад», «Асаїб аль-Ахваль», «Джамаа аль-Мурабітин», «Ансар ат-Тавхид Ва-с-суну», «Фурсан ат-Тавхид», «Джунд Міллат Аль-Ібрагім». Першим лідером «Ісламської держави Ірак» став Абу Омар аль-Багдаді.

Справжній розквіт ІД припав на війну в Сирії, де це угрупування швидко перетворилося на одного з найзначніших і найжорсткіших гравців, потіснивши підтримувану Заходом «Вільну сирійську армію», не кажучи вже про інші повстанські сили. Сьогодні ІДІЛ є «напівреальною квазідержавою» з шаріатською формою правління. Вона частково контролює територію «сунітського трикутника». Найближчим ворогом організації оголошено мусульман (»рафідити») шиїтського спрямування.

З 9 квітня 2013 року організація почала називатися «Ісламська Держава Іраку і Сирії» (за іншою версією «…і Леванта», «Ва Шам»), оскільки бойовики «ІДІ» долучилися до громадянської війни в Сирії як самостійна сила. Згодом ця обставина викликала тертя між «ІДІ» і «Аль-Каїдою» (Айман аз-Завахирі), представники якої закликали «ІДІ» повернутися до Іраку. В результаті «законним представником» «Аль-Каїди» був оголошений «Джабат ан-Нусра».

У березні 2010 року, як стверджувалося, авіаційним ударом були ліквідовані два лідери ІДІ — Абу Омар аль-Багдаді і наступник Абу Мусаба аз-Заркаві єгиптянин Абу Айюб аль-Масрі. Новим лідером став марокканець Ан-Насер Лидінілла Абу Сулейман. Після загибелі Абу Омара заяви про акції організації робляться від імені Абу Бакра аль-Багдаді.

Наприкінці 2013 року ІДІЛ встановила контроль над сирійським містом Ракка — неофіційною столицею ІДІЛ в Сирії. Місто швидко було облаштоване, засновані шаріатські суди, правління містом грунтується на ісламських законах. Бойовики ІДІЛ приступили до геноциду християн.

З початку 2014 року ІДІЛ повела широкомасштабний наступ в Іраку:

- 4 січня 2014 року бійці ІДІЛ встановили контроль над містом Фаллуджа;

- на початку лютого 2014 року головне командування «Аль-Каїди» повідомило, що відмовляє в підтримці «Ісламській державі Іраку і Леванта». «ІДІЛ не є відділенням руху Аль-Каїда. Ми не підтримуємо з нею ніяких зв'язків і не можемо відповідати за її дії», — говориться в опублікованій заяві. Боротьба між ІДІЛ і іншими опозиційними угрупуваннями стала одним з чинників початку громадянської війни в Сирії. Бої розгорнулися між ІДІЛ і офіційним відділенням «Аль-Каїди» в Сирії — «Фронтом ан-Нусра», внаслідок яких з початку 2014 року загинуло до 2000 чоловік.

- 10 червня 2014 року — на п'ятий день вуличних боїв в Мосулі (мухафаза Найнав) бойовики ІДІЛ спонукали до втечі частини збройних сил Іраку. За армією пішли чиновники і шиїтське населення двомільйонного міста. За даними «Бі-Бі-Сі», за добу місто покинуло до чверті всього населення.

Зруйновано два християнські собори — Святого Єфрема (належав Сирійській -яковітській Церкві), і собор Халдейської католицької церкви. Ісламісти осквернили і пограбували вівтарі храмів, встановивши на їх куполах замість хрестів чорні прапори ІД. Бойовики ІД зруйнували мечеть, що височіла на місці могили Іони пророка, розстріляли перед міською мечеттю Аль-Ісра 12 шейхів-богословів, які відмовилися скласти їм присягу.

- до 11 червня бойовики ІДІЛ захопили Тикріт, впритул наблизившись до Багдада;

- 15 червня бойовики захопили Талль-Афар;

- 17 червня захоплено Баакубу. Керівництво ІДІЛ приймає рішення про перейменування угрупування в «Ісламську державу», і приступає до друкування власних паспортів;

- 29 червня ІД оголосила про створення на території північних і західних провінцій Іраку і в східних районах Сирії (провінція Алеппо) ісламського халіфату. Халіфом став шейх Абу Бакр аль-Багдаді.

Примітка: Абу Бакр аль-Багдаді (відомий також як Ібрагім Ауад Ібрагім аль-Бадрі, Абдаллах Ібрахім Ауад аль-Самраї), 43 роки, народився в іракському місті Самарра, закінчив теологічний факультет Багдадського університету і навіть захистив докторську дисертацію по ісламу (шаріатське право). У нього репутація хорошого проповідника і знавця релігії. Тут буде доречним невелике пояснення про ім'я халіфа. У ісламі вшановуються перші чотири халіфи (заступники пророка), які мають назву «праведні»: Абу Бакр, Омар, Осман і Алі. Цілком імовірно, що новий халіф узяв собі ім'я першого праведного наступника пророка Абу Бакра.

За свідченням його друзів і знайомих, це був ввічливий і досить врівноважений парубок, який вивчав іслам, очкарик, на якого мало хто звертав увагу. Де він помітно вирізнявся — так це на футбольному полі, коли грав за команду місцевої мечеті. «Він був Мессі нашої команди, нашим кращим гравцем», — розповідав британському виданню The Daily Telegraph один з тих, хто знав свого часу майбутнього «халіфа».

Як кажуть ті, хто знав у той час аль-Багдаді, він спочатку не виявляв ворожості до американців. Але в 2004 році йому довелося виїхати з будинку, де він жив, і, мабуть, тоді він долучився до антиамериканської опозиції. У період з 2005-го по 2009-й рік перебував в контрольованій американцями в'язниці «Кемп-буку»: його ув’язнили за релігійний екстремізм. Ось там-то його радикальні погляди значно зміцніли і в 2009 році, коли в'язниця перейшла під юрисдикцію Іраку, він разом з іншими ув'язненими був звільнений. Начальник в'язниці полковник Кеннет Кінг згадує, що на прощання аль-Багдаді йому упевнено кинув: «До зустрічі в Нью-Йорку, хлопці!». Спочатку він очолював кілька невеликих озброєних груп, потім був висунений до Ради «Ісламської держави Ірак», а після смерті її ватажка в 2010 році зайняв його місце. Прихильники аль-Багдаді називають його «халіфом Ібрагімом» — чи то маючи на увазі його справжнє ім’я, чи то ім’я біблейського пророка Аврама, прабатька арабів і євреїв, шанованого також і мусульманами. Зараз в США за живого або мертвого аль-Багдаді призначена нагорода в 10 млн. доларів.

- 9 липня в провінції Мутанна бойовики захопили склад з хімічною зброєю, де зберігалося до 2,5 тисяч хімічних ракетних двигунів, а також бойові отруйні речовини.

Сьогодні ІД претендує на владу у 8-ми з 18-ти іракських мухафазів (провінцій) з переважно сунітським населенням: Анбар, Діяла, Кіркук, Салах-ед-Дінів, Найнава, Багдад, Бабіль і Васіт. Бойовики продовжують свій наступ на Багдад. Велика частина Іраку вже захоплена. Значна частина угрупування складається з колишніх військовослужбовців армії Саддама Хусейна.

Цікаво, що з початку свого існування угрупування створило потужну пропагандистську структуру. Медіавідділенням ІД позиціонується інформаційна агенція «Аль-Фуркан» («Розрізнення»), що розвивається і удосконалюється нині. Випущений в травні 2014 року фільм «Дзвін мечів» («Salil as — Sawarim») агенція CNN порівнює за якістю з продукцією американських кіновиробників.

Насаджувана радикальним ісламізмом ІД трактування ісламу і невиправдана жорстокість щодо незгодних відштовхнули від неї більшість вчорашніх союзників.

Мусульманські богослови по всьому світі відмовляються визнавати халіфат, оголошений членами угрупування, стверджуючи, що мусульмани не зобов'язані демонструвати вірність так званому халіфові Абу Бакру аль-Багдаді. Наприклад, шановний марокканський богослов Омар Хаддуші назвав лідера ІД віровідступником. Своєю чергою, єгипетський проповідник Хані аль-Сібаї опублікував через «Твіттер» адресоване бойовикам ІД застереження, що «Всевишній тільки з правовірними мусульманами».

А духовний вождь «Братів-мусульман» ісламіст Юсуф Кардауї прямо заявив, що хоча зі своїми однодумцями і мріє про відновлення халіфату, проте проголошення його «Ісламською державою» в Іраку і Сирії спровокує небезпечні наслідки як щодо іракських сунітів, так і сирійських повстанців. Оскільки звання халіфа може надаватися лише усією мусульманською уммою, а не окремим угрупуванням.

Тактика угрупування не обмежується звичайною партизанською війною проти окупантів. Бойовики влаштовують кровопролитні теракти зі смертниками і замінованими машинами. Викрадають людей — як іракців, так і іноземців. Як правило, відео і фото жорстоких страт заручників і усіх неугодних викладаються в Інтернет.

Ідеологи ІД декларують принципи братерства і єдності мусульман, але при цьому їх риторика вирізняється сектантською нетерпимістю не лише до традиційних ворогів ісламізму, але і до інших ісламських угрупувань, що виступають під прапорами ісламізму. Бойовики ІД навіть воюють зі своїми найближчими, здавалося б, ідеологічними братами — «Джабат ан-Нусра» і «Аль-Каїдою».

Судячи з наявних даних, іноземні джихадисти складають основу бойовиків ІД (до 80 %), що воюють в Сирії, особливо в керівництві угрупування. Є серед них і вихідці з Північного Кавказу — певна їх частина воює під проводом Умара аш-Шишані (Умара Чеченського). У листопаді 2013 р. джихадиські веб-сайти повідомили про те, що очолюване Умаром аш-Шишані угрупування склало присягу лідерові ІД аль-Багдаді.

Аналітики вважають, що створення халіфату — це реалізація ідеї Усами Бен Ладена про «повернення до витоків, до першого халіфату». Ісламізм не визнає кордонів між державами, що виникли, (як, наприклад, Ірак і Сирія) з волі європейських держав після розпаду османської імперії. Таким чином, створення середньовічного халіфату від Середземного моря до Перської затоки подається як відновлення історичної справедливості. Абу Бакр аль-Багдаді був проголошений «халіфом ісламської держави», а «законність усіх еміратів, угрупувань, держав і організацій» оголошена не чинною з розширенням влади халіфа і прибуттям його військ в ці райони», — говориться в заяві ІД. Більше того, представником ІД Абу Мохаммедом аль-Аднані було заявлено, що «Ісламська Держава» бере на себе обов’язок виступати лідером усіх мусульман світу, оскільки аль-Багдаді оголошений його прихильниками «вождем усіх мусульман».

Схоже, що оголошена ІД всьому світу війна привела в дію «таємні пружину механізму об'єднання». Кажуть, усередині адміністрації Барака Обами виникли суперечки з приводу чи повинні Сполучені Штати і надалі підтримувати ідею усунення Б.Асада чи краще вступити в союз з Дамаском задля боротьби зі спільним супротивником? Адже тепер у Вашингтона, Багдада, Дамаска і Тегерана з’явився «раптом» один спільний та нещадний і сильний ворог.

Не на жарт схвильована Саудівська Аравія, що направила до іракського кордону 30 тисяч своїх солдатів. Ваххабітська монархія, не зважаючи на те, що її багато хто (у тому числі шиїтські представники Ірану) підозрює в підтримці сунітських бойовиків, які воюють, зокрема, проти сирійського президента Асада, сама є об'єктом критики крайніх джихадистів, у тому числі і з боку «Аль-Каїди». При цьому Ер-Ріяд заперечує, що підтримує сунітських бойовиків в Іраку.

Як повідомив сайт ліванської газети «Дейлі стар», днями Президент Ірану Хассан Роухані заявив, що вживатиме необхідних заходів для захисту святинь шиїтів від бойовиків — сунітів в Іраку: «Ми застерігаємо світові держави і їх лакеїв, а також терористів: великий іранський народ зробить усе для захисту Кербели, Ан-Наджафа, Аль-Казимії і Самарри». Президент згадав про численні підписані іранцями інтернет-петиції, де висловлюються бажання їхати воювати до Іраку з терористами. Проте, за словами Х.Роухані, в Іраку є досить волонтерів з числа сунітів, шиїтів і курдів, які бажають воювати з бойовиками. Він також пообіцяв допомогти уряду іракського прем'єр-міністра Нурі Аль-Маліки, якщо таке прохання надійде від Багдада.

Між тим, в уряді Іраку досі немає згоди перед лицем нової загрози. Політики наввипередки звинувачують один одного в змові і зраді.

Важко передбачити, як далі розвиватиметься ситуація. Прихід до Іраку бойовиків халіфату змінив цю країну назавжди. Вона і без цього стоїть на порозі розколу. Як поведе себе Курдистан? Чи буде він воювати за свою незалежність і державність? Адже Мосул вже втрачений, ворог на порозі Киркука. А це, хоча і спірні, але багаті на нафту території.

Чи розпочне Іран війну проти халіфату, захищаючи свої шиїтські святині в Наджафі і Кербелі?

Чи змириться Вашингтон з втратою Іраку, куди стільки вкладено сил і засобів для забезпечення стабільності і порядку?

А що Тель-Авів? Як він чинитиме, коли на його кордонах стоятимуть орди бойовиків аль-Багдаді?

Як збирається Туреччина бути сусідом з халіфатом?

Чи об'єднаються ісламські угрупування перед обличчям загрози своєму існуванню, чи увіллються до лав ІД, втративши свою самостійність? Сила-силенна запитань. А відповідей?..

Далі буде