Борисфен Інтел

Близький Схід: прокляття Пророка»

24 жовтня 2014
<p>Близький Схід: прокляття Пророка»</p>

Частина 1. Прокляття пророка

У ісламському світі кордони між учора, сьогодні і завтра розмиті. Тут може виглядати так, що минуле не у минулому, воно є поруч з нинішнім і, навіть більше, — не удостоїлося вибачення. Оживаючи, воно іноді викликає страх і виконує свою убивчу роботу знову і знову, день за днем, рік за роком — адже і час тут протікає інакше.

«Арабська весна» від Тунісу і до Бахрейну розпочиналася як повстання народів проти своїх тиранів під гаслами свободи, справедливості і суцільного добробуту. Але сьогодні повстанці «по самі вуха» загрузли у вирі давньої ворожнечі між двома таборами ісламського світу — сунітами і шиїтами. Практично повсюдно відновилася стара ворожнеча. Давній конфлікт сприяє загостренню боротьби у ісламському світі і війна в Сирії демонструє, яка прірва ненависті утворилася між сунітами і шиїтами.

У ісламському світі кордони між учора, сьогодні і завтра розмиті

Фото http://islamic-313.blogspot.com/

Отже, коли суніти в Сирії виступають проти режиму алавітів, то їм на допомогу приходять суніти Саудівської Аравії і Катару. А Іран активно підтримує режим в Дамаску грішми і зброєю.

Коли ж шиїти в Бахрейні повстають проти свого сунітського короля, це підтримується Іраном і сирійським режимом. А ось війська Саудівської Аравії поспішають підтримати бахрейнського тирана. Дуже вже побоюється Саудівська Аравія того, що шиїти захоплять владу в Бахрейні, оскільки це обернеться для неї реальною загрозою втрати нафти, яка видобувається для неї ж шиїтською меншістю.

Війна режиму Б.Асада в Сирії проти повстанців вже давно набула явних конфесійних рис і за межами країни втягнула у вир боротьби різні сили. Режим підтримують підрозділи шиїтської «Хизбалли» з Лівану і іранські елітні частини зі складу Корпусу стражів ісламської революції (КСІР) ІРІ. З іншого боку, до повстанців долучилися добровольці з Лівії, щедро фінансовані Саудівською Аравією і Катаром.

Той же фронт між сунітами і шиїтами розділяє сьогодні і Ірак. Почастішали теракти сунітських радикалів. Триває кровопролитна повномасштабна війна сунітської Ісламської держави проти курдів і шиїтів за розширення кордонів «Арабського халіфату».

Колись, під час багаторічної жорсткої, часом кривавої диктатури суніта Саддама Хуссейна, віросповідання було особистою справою кожного. Не тому, що одного дня так вирішили іракці. Просто стати на чийсь бік означало кинути виклик державі. А це вже пов’язувалося з небезпекою для життя. Навіть під час війни з Іраном, що розпочалася у 1980-му і тривала вісім років, брати по вірі з обох сторін стріляли один в одного. Багато іракських військовослужбовців були шиїтами, як і більшість іранців по інший бік лінії фронту.

Незабаром після того, як у 2003 році війська коаліції за 19 днів змели режим Саддама Хусейна, іракські суніти розв'язали війну проти тих, хто усунув їх від влади в країні — американців, — і зробили тим самим послугу шиїтській більшості, порушивши віковий устрій сунітської меншості.

Шиїти також воювали з американцями. Але фанатично налаштовані представники обох груп знищували передусім одне одного. Тільки у Багдаді, розпочинаючи з 2004 року, протягом одного дня фіксувалося декілька терактів.

В цей же час в Лівані посилює свої позиції шиїтська «Хизбалла». Ще у 2005 році сунітський король Йорданії Абдалла II попереджав про небезпеку «шиїтського півмісяця», який охопить простори від Бейрута через Багдад і до Тегерана. Тепер же маятник хитнувся в іншому напрямі.

У Пакистані групи сунітських терористів знищують шиїтів.

Полум'я боротьби між сунітами і шиїтами перекидається і на Європу. Так, в березні 2012 року в Бельгії суніти спалили шиїтську мечеть разом з імамом.

Але, як мовиться, ніщо у світі не нове. І у давнину, і нині усе розпочиналося з питання про владу. Коли помер пророк Мухаммад, він залишив своїм нащадкам проблему, якій судилося стати прокляттям для його релігії: питання спадковості.

Пророк МухаммадПророк Мухаммад був, на відміну від Ісуса Христа, не лише пророком. Він був пророком і воєначальником одночасно, духовним і політичним вождем свого народу, і, відповідно, після його смерті утворилася величезна пробоїна. Її слід було чимсь залатати.

Запалала суперечка про те, чи повинен спадкоємець належати до кола сподвижників чи родичів Мухаммада? Алі ібн Абу Таліб був кузеном і зятем Мухаммада. Його прихильники називали себе «Шіат Алі» («Партія Алі»), звідси і пішла назва «шиїти». Але спочатку перемога була за іншим крилом, і Алі став халіфом тільки з четвертої спроби.

Понад двадцять років тривала перша сутичка за владу, допоки в битві при Кербелі, у 680 році (територія сучасного Іраку), не загинули син Алі — Хуссейн і його останні послідовники. Лінія роду обірвалася. Результат боротьби був зрозумілий, «Шіат Алі» програла. Смерть Хуссейна ще більше загострила протиріччя між сунітами і шиїтами, і зробила їх на довгі часи непримиренними ворогами.

Але замість того, щоб піти в забуття, як це сталося з багатьма відгалуженнями ісламу, шиїти посилилися. «Загибель Хусейна стала великим вибухом, в результаті якого виник космос шиїзму, що нестримно розширюється, — вважає експерт з історії шиїтів Хайнц Хальм з Тюрінгії. — Для шиїтів Кербела стала поворотним і вузловим моментом їх віри. Віри, що збільшилася в умовах поразки і визначає себе через опір».

Лінія імаму, нащадків Алі, зберігалася ще двісті років. Згідно з переказами, дванадцятий імам шиїтів приблизно 874 року зник — був прихований. Шиїти вірять, що коли-небудь він знову з’явиться перед світом в ролі ревнителя божественного порядку.

Абд Аль-Азіз Аль СаудНабагато пізніше, в XVI столітті, до влади в Ірані прийшла династія сефевідів — ревних послідовників ісламу шиїтського штибу. Саме тоді і виникла існуюча досі конкуренція між шиїтським Іраном і арабами-сунітами. А сталося це так: після згасання Османської імперії духовний центр сунітів змістився у бік Аравійського півострова, туди, де знаходиться Мекка і інші святі місця сунітів, і де молодий Абд Аль-Азіз Аль Сауд скористався релігійним союзом своїх прабатьків, щоб в 1902 році приступити до підкорення великих територій Аравії — нинішнього Королівства Саудівської Аравії, де державною релігією стала особливо фанатична ваххабітська версія сунітського ісламу.

Шиїти в окупованих східних провінціях були проголошені проклятими єретиками. Потім стали видобувати нафту. З кожною свердловиною саудівське королівство перетворювалося на одного з найбільших у світі експортерів енергоносіїв і надавало колосальну фінансову підтримку ваххабітським проповідникам у всьому світі. Але усі величезні нафтові родовища розташовані на населеному шиїтами Сході. Якщо шиїти вийдуть зі складу Саудівської Аравії, то заберуть з собою усе її нафтове багатство. В той же час якщо знову їх зробити громадянами з рівними правами, то це означатиме оголошення війни релігійному істеблішменту Саудівської Аравії, а також широким верствам населення, вихованих в ненависті до шиїтів. Це теж неприпустимо! Обидва варіанти неприйнятні! Де вихід?

Суф’яніІсламу відоме апокаліптичне пророцтво, що приписується деякими богословами Пророкові Мухаммаду. Це всього лише уривок, легенда про злісну істоту Суф’яні. Одного дня воно з’явиться, щоб сіяти серед правовірних смерть і погибель. І, як передбачив Мухаммад, воно вийде з надр Землі десь в районі Сирії (країна Шама, область ширша за сучасну Сирію.) Легенда свідчить: «Суф’яні з околиць Дамаску увійде до Дамаску і збере дві армії, і пошле одну з них на схід (Куфа і околиці), а іншу — в Медіну. Потім військо це рушить до Мекки на війну з армією Махді, але по дорозі в районі Бейда буде знищене. Сам Суф’яні, що перебуватиме в цей час в Палестині, в передмісті Бейт уль-Макдас (Храм Соломонів), буде взятий у полон і обезголовлений на камені, що знаходиться при вході до Храму».

Останні події в Іраку знову пожвавили тему про прихованого Імама Махді і його швидкий прихід, а поява Суф’яні є безперечною і обов'язковою ознакою його приходу. ІГІЛ?!!

Що розділяє шиїтів і сунітів?

Абдалла бен Абдель АзізБлизький Схід. Зона Перської затоки. Араби вперто називають його Арабською затокою. Пропонуємо повернутися до недавніх подій в Королівстві Саудівська Аравія (КСА).

26 жовтня 2012 року король Саудівської Аравії Абдалла бен Абдель Азіз прийняв главу служби державної безпеки і командувача збройними силами КСА Верховного муфтія Абдель Азіза бен Абдаллу Аль Аш-Шейха. Розмова була досить важкою для обох. Йшлося, в основному, про масові виступи шиїтської молоді восени 2011 року в місті Ель-Авамійя (Східна провінція КСА). Приводом став арешт релігійного радикала шейха Німра Ан-Німра, який закликав правовірних протестувати проти введення саудівських військ в Бахрейн і не дотримуватися трауру з приводу кончини спадкоємця престолу принца Наєфа бен Абдель Азіза, названого шейхом ворогом шиїтів.

Абдель Азіз бен Абдалла Аль Аш-ШейхМонарх кілька разів повторив про пильність з приводу «смути, що загрожує батьківщині, відповідальні за яку не припиняють спроб зруйнувати єдність країни». Верховний муфтій був змушений визнати, що спорадичні акти насильства шиїтської молоді тривають. Саудівська преса одностайно звинуватила в організації заворушень Ісламську Республіку Іран, що «зазнала невдачі в Бахрейні і втрачає Сирію».

Майже через рік, в серпні 2012-го, в Мецці, на саміті Організації ісламської співпраці король КСА запропонував створити Центр релігійного ісламського діалогу з штаб-квартирою в Ер-Ріяді, що зосередився б на вирішенні внутрішніх проблем, пов'язаних з політичними заворушеннями, але не на «досягненні згоди з питань віри». З цього оголошення виходило, що король Саудівської Аравії, за підтримки інших монархів регіону Перської затоки, зробив деяку поступку шиїтам, проголосивши шиїзм мазхабом, що рівний з правовими школами сунізму, а переговори короля і президента ІРІ Махмуда Ахмадінеджада повинні були припинити «іранське втручання у внутрішні справи Саудівської Аравії». Але при цьому, суніти-саудити ні за яких обставин не збиралися насправді миритися з шиїтами-іранцями. Панування ваххабітської інтерпретації ханбалітського мазхаба залишається в королівстві непохитним, протиріччя з Іраном, включно з регіональним рівнем, не відішли в історію.

Зараз доречно роз’яснити, хто такі суніти, чому вони не хочуть визнавати шиїтів собі рівними і що таке ханбалітський мазхаб.

Розпочнемо з того, що ісламське віровчення вчить, що всі люди на землі рівні. Тут слід згадати, що казав Пророк про рівність: «Немає різниці між арабом і неарабом, між білим і чорним, і люди рівні між собою як зубці гребеня».

Битва при СіффініПерший розкол серед мусульман стався в середині VII століття в результаті політичної боротьби, коли в 656 році після вбивства третього праведного халіфа Усмана ібн Аффана халіфом був обраний зять пророка Мухаммада халіф Алі ібн Абу Таліб.Підозрюючи халіфа Алі в причетності до вбивства халіфа Усмана, намісник Сирії Муаві’я ібн Абу Суф’ян (пам'ятаєте пророцтво про Суф’яні?) відмовився присягнути йому на вірність, через що в 657 році сталася битва при Сіффіні. Під час битви, коли сили Муаві’ї вичерпувалися, він пішов на хитрість, змусивши Алі ібн Абу Таліба зупинити битву і приступити до мирних переговорів. Деякі історики стверджують, що Муаві’я наказав своїм воїнам наколоти на списи свити священної для усіх мусульман книги Корану і Алі наказав зупинити битву. Нерішучість Алі викликала обурення серед його прихильників, і 12 тисяч воїнів покинули його армію, згодом осівши в Іраку. Тих воїнів, які покинули Алі після битви при Сіффіні, почали називати харіджітами (від араб. خوارج‎‎-ті, що виступили, покинули).

У 661 році халіф Алі ібн Абу Таліб був смертельно поранений харіджітом Ібн Мульджамом, після чого більшість мусульман визнала халіфом Муавію, присягнули йому на вірність, але невелика частина залишилася вірною Алі, вважаючи, що влада в Халіфаті повинна належати його нащадкам.

Династія Омейядів

Так мусульмани розділилися на сунітів (араб. أهل السنة والجماعة‎‎-ахлю-суннат ва-ль-джама’ах), що визнали законною владу бунтівного Муавії і династії Омейядів, і на шиїтів (араб. شيعة‎‎-ші’а, «прихильники Алі»), що підтримали двоюрідного брата і зятя Пророка халіфа Алі і досі упевнені, що влада в халіфаті має належати тільки нащадкам Алі, та харіджитів, які не пристали до жодної з груп.

Суніт
Фото http://islamic-313.blogspot.com/

Суніти — сьогодні вони становлять переважну більшість мусульман (85-87 %) в більшості ісламських країн (країни Близького Сходу, Північної Африки, Центральної і Південної Азії і т. д.). Їх основна відмінна риса — приналежність в правових питаннях до однієї з чотирьох загальновизнаних сунітських правових шкіл (мазхабов фікха) і дотримання в питаннях віропереконання асаритської, ашаритської, або матурдитської шкіл (мазхабу акіди).

До сунітів також відносять салафітів (Саудівська Аравія, Катар, Кувейт, ОАЕ) і суфіїв.

Примітка: Суніти — в буквальному розумінні цього слова — мусульмани, що керуються «суною». Вона пояснює (тлумачить) священну книгу мусульман — Коран — і доповнює його. Тому традиційні послідовники ісламу вважають слідування «сунні» головним змістом життя кожного істинного мусульманина. Причому, часто йдеться про буквальне сприйняття приписів священної книги, без будь-яких модифікацій.

Шиіт

Фото http://www.azattyq.org/

Шиїти — друга за чисельністю група мусульман (10-13 %). Традиційно поділяються на помірних шиїтів-двунадесятників (Іран, Азербайджан, Бахрейн, Ірак і Ліван) і зейдитів (Йемен, Саудівська Аравія, Іран і Ірак), а також на крайніх шиїтів ісмаїлітів, алавітів (Сирія, Туреччина і Ліван).

За оцінками аналітичного центру Pew Research Center, у 2009 році більшість шиїтів у світі (68-80 %) проживали в чотирьох країнах: Ірані, Пакистані, Індії та Іраку. Причому, в останньому проживає до 40 % від загальної кількості шиїтів всього світу.

Харіджити — релігійні погляди харіджитів багато в чому співпадають з поглядами сунітів, але харіджити визнають законними тільки двох перших халіфів — Абу Бакра і Умар ібн Хаттаба, не визнаючи Усмана, Алі і усіх інших.

У середовищі харіджитів сформувалося кілька течій, але більшість з них або зникло, або представлено невеликими групами. У сучасному світі харіджити представлені ібадитами, що становлять велику частину населення Омана.

Мазхаб — релігійно-правова школа. Кожна ісламська течія має свою правову школу (мазхаб) з властивою тільки їй методологією винесення шаріатського рішення.

КоранСуннаПершоджерелами усіх мазхабов є Коран і Сунна (зведення правил і засад, заснованих на прикладі життя пророка Мухаммада). У різних мазхабах воно може помітно відрізнятися через різницю використовуваних збірок хадисів (висловлювань Пророка і його сподвижників).

До другорядних джерел шаріату відносять такі поняття як:

  • іджма — одностайна думка учених;
  • кіяс — судження за аналогією;
  • істіхсан — правове виключення;
  • істіхсаб — правова презумпція;
  • масляха мурсаля — загальна користь;
  • урф (адат) — звичай;
  • саду зараї — запобігання шкоді тощо.

Різниця в пріоритетності вибору другорядних джерел ісламського права і методології ухвалення рішень вилилася в те, що в правових питаннях серед мусульман є деякі відмінності.

Сьогодні у світі існує чотири основні сунітські мазхаба: ханафітський, шафіїтський, малікітський і ханбалітський (Саудівська Аравія).

У шиїтів також є кілька великих мазхабов: джафаритський, зейдитський, ібадитський і ряд інших.

У Корані для усіх правовірних прописані норми моральності, яких належить суворо дотримуватися,:

  • Правдивість (ас-сідк);
  • Надійність і вірність (аль-амана);
  • Щирість (аль-іхлас);
  • Ввічливість, коректність і інші правила ведення бесіди і суперечки (адаб аль-хадіс);
  • Вигнання злості, ненависті, заздрощів і інших пороків з серця (салямат ас-садр);
  • Сила моральна і фізична (аль-кувва);
  • Терпимість і уміння прощати (аль-хільм і ас-сафх);
  • Скромність (аль-хайя);
  • Гідність і самоповага (аль-ізза);
  • Пошук мудрості і знань, прагнення до самоосвіти і інтелектуального самовдосконалення (аль-ільм);
  • Бажання присвятити увесь свій час і своє життя добрим справам (аль-хірс аля аль-вакт);
  • Щедрість (аль-джуд валь-карам);
  • Терплячість (ас-сабр);
  • Розумне управління своїми засобами (аль-іктісад);
  • Товариськість, добре ставлення до оточуючих (ат-тааруф);
  • Пристрасть до чистоти і краси (ан-назафа ваттаджммуль);
  • Відраза до зла і гріха (таджаннуб аль-аатам валь шубухат).

Кожна з перерахованих вище чеснот описана в Корані і Суні або безпосередньо, або за допомогою прикладів, притч і висловлювань пророків.

Усі правовірні живуть за законами ісламу, зібраними в Шаріа.

Шаріат (араб. شريعة‎‎-правильний шлях, вчинки) — багатозначний термін: зведення Божественних велінь і заборон; Божественний Закон, заснований на аятах Корану і Суни; релігійні приписи, що відносяться до практичної діяльності мусульман; релігія в цілому.

Джерела тлумачення Ісламського закону (Шаріа) не встановлюють відмінності між ісламом шиїтів і сунітів. Але відмінності між двома течіями виникають як наслідок інтерпретації хадисів (висловлювань Пророка і його сподвижників).

У випадку шиїтів в тлумачення включені висловлювання імамів. У шиїтському Ісламі імами є такими, що не просто ведуть молитви, але і носіями надприродних знань і володарями безперечного авторитету.

Це і є головною причиною їхньої розбіжності з сунітами.

Іранська революція 1979 року викликала гостру тривогу через можливе поширення впливу шиїтів в регіоні Перської затоки і Пакистані. Саудівська Аравія активно підтримувала сунітську доктрину щедрими субсидіями лідерам на місцях, таких як, наприклад, пакистанський президент Мухаммед Зія уль-Хак, з метою протистояти впливу шиїтів у спосіб розширення мережі ісламських шкіл-медресе. Саудити прагнули того, щоб ці школи симпатизували сунітському ісламу і підтримували його ваххабітське тлумачення. У своїх жорстких інтерпретаціях Корану ваххабіти закликають до активних дій проти невіруючих і особливо шиїтів, яких вони вважають запеклими єретиками. Пізніше в пакистанських медресе зародився і набрав сили рух талібан.

Таким чином, в Корані і Суні прописано, як належить правовірному себе поводити. Але ось на практиці все стається не зовсім так. Антипатії між громадами усередині ісламу більш значні, ніж навіть між самим ісламом і іншими релігійними віруваннями і їх послідовниками.

У деяких країнах теологічні і культурні відмінності між сунітами і шиїтами призводять до відкритого насильства і кровопролиття.

Далі буде

URL сторінки http://bintel.com.ua/uk/article/print/vostok1/