Юрій Радковець

 

Історія нічому не навчила, або Навіщо Росія створює нове ударне угруповання

Замість того, щоб шукати розумні компроміси та підтримувати баланс сил, Росія сьогодні почала створювати нове ударне угруповання військ (сил) на Західному стратегічному напрямку.

 

Частина 1. Навіщо Росії три нових дивізії на Західному стратегічному напрямку

Одним із найбільш важливих завдань Міністерства оборони Російської Федерації у 2016 році є формування на Західному стратегічному напрямку трьох дивізій, повідомив 12 січня міністр оборони РФ Сергій Шойгу на першій в 2016 році селекторній нараді керівництва військового відомства. «Необхідно не лише сформувати ці дивізії, але й, безумовно, облаштувати їх у місцях постійної дислокації з будівництвом і створенням відповідних полігонів, місць зберігання техніки і, безумовно, проживання особового складу», — заявив міністр оборони. Будь-яких інших деталей щодо нових з’єднань, в т. ч. стосовно причин їх створення, С. Шойгу не повідомив.

Переважна більшість провідних західних військових експертів вважає, що у такий спосіб Російська Федерація планує як «уникнути небезпеки, що надходить від НАТО/США» (про що у Кремлі говорять вже багато років), так і «веде завчасну підготовку до вступу України в НАТО».

Виступаючи 11 грудня 2015 року на розширеній колегії Міністерства оборони РФ, С. Шойгу відразу ж почав казати про небезпеку розширення НАТО. За його словами, лише протягом 2015 року в країнах Балтії, Польщі, Румунії натівський контингент збільшився по літаках у 8 разів, а по кількості військовослужбовців — у 13. За його словами, активно готуються до вступу в НАТО Чорногорія, Македонія, Боснія і Герцеговина, Грузія і Україна, а «…до сфери інтересів альянсу залучаються Фінляндія, Швеція, Сербія і Молдова.

 

Довідково: Певним підтвердженням цьому постулату путінських апологетів щодо небезпеки від НАТО/США може бути й те, що у затвердженій В. Путіним в останній день 2015 року оновленій Стратегії національної безпеки Російської Федерації говориться про «активізацію військової діяльності» країн НАТО, про антиконституційні події в Україні і «стримування» Росії з боку США. Україна, зокрема, охарактеризована в документі як «довгостроковий осередок нестабільності в Європі і безпосередньо біля кордонів Росії». Провину за виникнення української кризи Москва покладає на США і Європейський Cоюз, які, за версією російської сторони, підтримали «антиконституційний державний переворот на Україні», що призвів до «глибокого розколу в українському суспільстві і виникнення збройного конфлікту». Стосовно США в документі стверджується, що «проведення Російською Федерацією самостійної внутрішньої і зовнішньої політики наштовхується на протидію з боку США і їх союзників по НАТО, які прагнуть зберегти домінування у світових справах».

 

 

Політичний сенс цього рішення — створення на західному напрямку трьох нових дивізій — абсолютно очевидний. Фактично, це є російська відповідь на підготовку до розгортання передових сил НАТО в балтійських країнах, а також у Польщі і Румунії, що, у свою чергу, стало асиметричною відповіддю на російські військові авантюри в українських Криму та на Донбасі, а також на постійне провокування і порушення повітряного та морського кордонів країн Балтії та Північної Європи. Тобто, рішення про розгортання трьох нових дивізій — це ще один доказ того, що Росія нестримно рухається до нової «холодної війни» із Заходом.

Стосовно рішення щодо завчасної підготовки Росії до вступу України в НАТО, то воно начебто також має право на життя, так як український напрямок — п’ять областей на кордоні з Росією — загалом завжди вважався безпечним для Росії і там, за даними російських військових експертів, не було розгорнуто жодного військового з’єднання. Але це є чистої води лукавство з боку російської сторони.

 

Довідково: У грудні 2011 року у складі Південного військового округу ЗС РФ була сформована нова 49 загальновійськова армія (штаб — м. Ставропіль) спеціально для дій на одному з українських операційних напрямків, основні з'єднання і частини якої дислоковані на території Ставропольського краю. 49 загальновійськова армія має у своєму складі 3 (три) мотострілецьких бригади (в т. ч. дві гірські); бойові частини і підрозділи армійського підпорядкування, а також частини забезпечення. Оперативне призначення 49 загальновійськової армії — ведення дій на Азовсько-Чорноморському операційному напрямку. Кількість особового складу 49 армії — приблизно 35 000 осіб. На озброєнні знаходяться до 350 танків (Т-72 і Т-90), до 1 тис. БМП і БТР, до 180 гармат і мінометів, до 100 установок «Град» і 220 зенітно-артилерійських та зенітно-ракетних систем. Протягом 2015 року, внаслідок участі частин і з’єднань 49 армії у російсько-українському конфлікті на Донбасі, вони активно дооснащувались новітніми озброєнням і військовою технікою, а також доукомплектовувались особовим складом до стану військового часу.

 

У період загострення російсько-українського конфлікту, Кремль був змушений послати туди частини і з’єднання з інших військових округів ЗС РФ, включно з Центрального і Східного, створивши угруповання російсько-терористичних сил на Донбасі у 42-45 тисяч осіб, а також угруповання російських військ приблизно 45-50 тисяч осіб на кордоні з Україною.

 

Як відомо, у 2009 році в рамках «сердюковської військової реформи» в Росії відбувся болісний перехід від дивізійної структури Сухопутних військ до бригадної. Небезпідставно вважається, що бригада, яка формує батальйонні тактичні групи, значно ефективніша саме у локальному конфлікті. Що, до речі, і було продемонстровано під час «гібридної війни» Росії в Криму та на Донбасі.

Але якщо готуватися до масштабної війни із Заходом (НАТО), то повноцінні дивізії Сухопутних військ із відповідними засобами посилення — це фактично маленькі армії, які практично є значно зручнішим інструментом саме у великій (звичайній) війні. І, на жаль, не виключено, що рішення про створення трьох нових дивізій Сухопутних військ — це лише початок нової реорганізації Сухопутних військ ЗС РФ в плані їх підготовки до великої війни із Заходом (НАТО).

На даний час у Сухопутних військах ЗС РФ є лише три дивізії: 2-а гвардійська Таманська мотострілецька дивізія (Калінінець), 4-а гвардійська Кантемирівська танкова дивізія (Наро-Фомінськ), що були відновлені у 2013 році (сьогодні передані від 20-ї загальновійськової армії до складу новоствореної у червні 2015 року 1-ї гвардійської танкової армії) і 18-а кулеметно-артилерійська дивізія (с. Гарячі Ключі, Курильські о-ви). Всі інші з’єднання — бригади.

Управління 1-ї гвардійської танкової армії у Баковкі (Одінцово, Московської обл.) було сформовано у зв’язку з переведенням у Вороніж із Муліно (Нижній Новгород) управління 20-ї загальновійськової армії. Як треба розуміти, переведення управління 20-ї армії до Вороніжа було викликане необхідністю розгортання постійного угруповання військ Західного ВО на кордоні з Україною. Це угруповання і було об’єднане управлінням 20-ї армії.

Попередньо планувалось, що до складу 20-ї армії з управлінням у Вороніжі увійдуть: 9-а Червонопрапорна окрема мотострілецька бригада, що переведена з Нижнього Новгорода до нового місця постійної дислокації в Богучар (Воронезька область); 1-а окрема танкова бригада (зі створеної при розформуванні 10-ї гвардійської танкової дивізії 262-ої бази зберігання і ремонту військової техніки), що планувалась до розгортання теж у Богучарі, а також нова окрема мотострілецька бригада, формування якої розпочалось у 2015 році у місті Єльня Смоленської області.

Враховуючи останні данні можна з великою долею вірогідності стверджувати, що в планах створення на західному напрямку трьох нових дивізій передбачається формування двох мотострілецьких та однієї танкової дивізій, які увійдуть до складу 20-ї загальновійськової армії. При цьому у мотострілецькі дивізії будуть перетворені дві мотострілецькі бригади, одна з яких, 33-я окрема мотострілецька бригада, була переміщена з Майкопа до Ростовської області, а інша почала формуватися торік в Єльні (Смоленська обл.), куди в пострадянський час була виведена з Німеччини 144-а гвардійська мотострілецька дивізія, що розформована в 1998 році. Щодо третьої дивізії, то про її розгортання оголошувалося ще раніше, а саме — йдеться про відновлення 10-ї гвардійської танкової дивізії у Богучарі (Воронезька обл.).

Таким чином, за попередніми даними, дві з трьох запланованих дивізій будуть дислокуватися безпосередньо неподалік від кордону з Україною — у містах Богучар (танкова дивізія) і Новочеркаськ (мотострілецька дивізія), а ще одна — у місті Єльня Смоленській області (мотострілецька дивізія) на кордоні з Білоруссю. Частини дивізій будуть розміщені у Воронезькій, Білгородській, Смоленській і Ростовській областях.

За оцінками західних військових експертів, створення замість бригад дивізій, чисельність яких на кілька тисяч чоловік більша, може пояснюватися тим, що армії Західного стратегічного напрямку (1-у гвардійську танкову і 20-у загальновійськову) вирішено зробити значно потужнішими із ядром, як мінімум, з двох-трьох повноцінних дивізій.

 

Але все ж таки не віриться, що створення/відтворення та посилення двох армій Збройних сил РФ на Західному стратегічному напрямку — це суто для «убезпечення від небезпеки, що надходить до Росії від НАТО/США» та «завчасної підготовки до вступу України в НАТО». Ну не нападатимуть НАТО/США та Україна на Росію! Не будуть вони цього робити!

Тоді навіщо це все ініціюється Росією у прискорених темпах?

Є ще одна версія щодо цього, вона також має право на існування — це Сувалкський коридор або Сувалкський пролом. Але про це вже у іншому інформаційно-аналітичному дослідженні.

Далі буде…

 

Стаття надрукована у виданні румунського центру «INGEPO Consulting Company» —

журналі “Geostrategic Pulse” № 212 від 20 квітня 2016 року