30 січня 2015

Світ у 2015 році: прогноз і перспективи

Прогнозуючи розвиток світової геополітичної ситуації в 2015 році, необхідно звернутися, передусім, до нашого прогнозу на 2014 рік, який щойно закінчився (http://bintel.com.ua/ru/article/prognoz-i-perspektivy-2014/; http://bintel.com.ua/uk/article/chto-god-grjadushhij-nam-gotovit2/). Можна сказати, що експерти БІНТЕЛа досить точно передбачили основні тенденції геополітичного розвитку обставин, що склалися, в регіонах світу. При аналізі ситуації навколо України правильно розставлено акценти і зроблені необхідні висновки. Але що ми не змогли припустити — так це головну подію минулого року — агресію Росії проти України і анексію Криму. Щоправда, що стосується силових дій РФ на українських землях, то деякі сумніви про їх неможливість у нас таки були. І це, звичайно, можна назвати головним прорахунком в прогнозі.

Авторитетні експерти, організації і видання зараз намагаються дати відповідь на головне питання — яким буде світ в 2015 році? При цьому сумніваючись: вірити — не вірити, збудеться — не збудеться. Але ж і рік тому ніхто не міг припустити, що Росія вторгнеться до України і у світ повернеться «холодна війна», що організація під назвою ІДІЛ перетвориться на «Ісламську державу» і стане стратегічною загрозою не лише на Близькому Сході, але і у світі, що США і Куба відновлять дипломатичні стосунки, що обваляться світові ціни на нафту тощо. Більшість навіть не переймалася такими питаннями. Очевидно, що так буде і в 2015 році — багато що з того, що станеться, ніхто з нас в даний момент не може собі навіть уявити.

Хоча є такі питання, на які хочеться вже сьогодні отримати відповідь. Наприклад, як довго триватиме російська агресія на Донбасі і наскільки далеко готові просунутися росіяни? Чи конфлікт вирішать «заморозити», чи буде окупована ще якась частина нашої території? Як світова спільнота відреагує на зростаючу активність «ІД», і якими будуть ціни на нафту? Чи триватиме розвиток економіки США і наскільки сповільниться економічне зростання Китаю? І чи вдасться впоратися з вірусом Ебола?

Без об'єктивної оцінки і уважного аналізу основних геополітичних, військово-політичних і економічних процесів у світі в 2014 році неможливо передбачити динаміку їх розвитку на найближчу і середньострокову перспективу і, відповідно, проектувати їх на 2015-й і наступні роки.

 

Враховуючи вищевикладене, можна припустити, що головною тенденцією розвитку геополітичної ситуації у світі в році, що розпочався, так і залишиться протистояння за глобальні і регіональні сфери впливу двох провідних світових центрів сили — США і КНР.
Головна геополітична подія року — загострення конфлікту між Росією і Заходом, що може безповоротно кинути світ у епоху «холодної війни».
Головними військово-політичними подіями, на жаль, залишатимуться російсько-український конфлікт і терористична діяльність «Ісламської держави» на Близькому Сході.
Головні економічні події — не просто повільне зростання, а падіння російської економіки і світових цін на нафту.

 

Головна неполітична подія року — приборкання розповсюдження вірусу лихоманки Ебола.

 

Американські керівники в 2015 році зосередяться, в першу чергу, на зміцненні ролі США, як провідного центру сили у світі. З цією метою Сполучені Штати ще з більшою активністю візьмуться за вирішення своїх економічних питань і питань безпеки, а також посилять свій вплив в ключових для себе регіонах світу — в АТР, Європі і на Близькому Сході.

Відновлення американської економіки, що розпочалося в 2014 році, триватиме і, як наслідок, скоротиться дефіцит бюджету, зменшиться інфляція і безробіття, що послужить основою позитивної динаміки розвитку в поточному році (до 2,8 % ВВП). При цьому 2015 рік — останній перед виборами в 2016 році — повний робочий рік президента Б. Обами, який зосередиться на проведенні заявлених раніше основних реформ, передусім, в сфері охорони здоров'я. І якщо з питань внутрішньо-економічних реформ республіканська більшість американського Конгресу спробує заблокувати більшість рішень, то в питаннях зовнішньополітичних передбачається посилення підтримки України і запровадження додаткових санкцій проти Росії.

У стосунках з Європейським союзом найважливішим завданням для США буде укладання договору про створення зони вільної торгівлі, політичний діалог з координації санкцій щодо Росії. На особливому рахунку будуть стосунки з Китаєм. Після низки успішних зустрічей лідерів двох країн у минулому році, рік 2015-й обіцяє певне зниження дипломатичної активності. Проте, це не знімає з порядку денного низки спільних проблемних і спірних питань, від рішення яких залежать лідерські позиції, особливо в АТР і Латинській Америці. Пріоритетними напрямами в зовнішній діяльності США залишаться також стабілізація обстановки в Афганістані і Іраку, збільшення тиску на режим Б. Асада в Сирії, боротьба з терористичною організацією «Ісламська держава».

Основним інструментом в реалізації зовнішньополітичних інтересів США залишатиметься Північноатлантичний союз. У його рамках триватимуть заходи зі створення Об'єднаного оперативного з'єднання надвисокої готовності, з нарощування угрупування Альянсу на території Польщі, Румунії і країнах Балтії, розгортання елементів системи ПРО США/НАТО в Центрально-Східній Європі.

 

Щодо Китайської Народної Республіки, то вона дотримуватиметься стратегії побудови КНР як нового центру сили глобального рівня. Для цього вона і надалі зміцнюватиме свої позиції, передусім, в Азійсько-Тихоокеанському регіоні, відстоюватиме і розвиватиме свої економічні інтереси в інших регіонах світу. У внутрішньо-економічній політиці зусилля керівництва КНР будуть зосереджені на процесах переходу держави від старої економічної моделі стимулювання експорту і капітального будівництва усередині країни до нових принципів розвитку внутрішнього ринку і високотехнологічних галузей промисловості. Уряд надалі вживатиме заходів щодо стримування падіння високих темпів зростання економіки (до 7 % ВВП).

Посилення регіонального протистояння між КНР і США, територіальних протиріч через спірні острівні зони між Китаєм і сусідніми країнами може призвести до того, що Азіатсько-Тихоокеанський регіон стане новим осередком напруженості регіонального і світового рівнів. Подальше поглиблення територіальних суперечок між ключовими гравцями відбуватиметься на тлі ескалації гонки озброєнь. Російська анексія Криму і агресія на сході України тепер розглядається більшістю країн Південно-Східної Азії, в першу чергу В'єтнамом і Філіппінами, як чинник, що провокує нарощування «войовничої» риторики Китаю в стосунках з цими країнами у рамках подальшого рішення питань спірних територій в Південно-Китайському морі. Це все, разом з довготривалим китайсько-японським конфліктом довкола архіпелагу Спратлі і островів Сенкаку в Східно-Китайському морі і перманентною нестабільністю на Корейському півострові через агресивну політику КНДР, зумовлює деяке збільшення ризику, коли Південно-Східна і Східна Азія перетворяться на зону військового конфлікту, а форми китайсько-американського протистояння в АТР радикалізуються.

 

Європейський союз, не впоравшись зі своїми довгостроковими економічними, політичними і соціальними проблемами, залишатиметься центральним елементом глобальної економічної, торговельної, наукової і культурної системи. При цьому ми спостерігаємо збільшення безробіття в Іспанії, Греції і низці інших країн Південної Європи, що служить причиною зростання євроскептичних настроїв. Багато політиків сумніваються, а чи не занадто висока ціна членства в Євросоюзі? Провідні партії Греції і Великобританії серйозно обговорюють питання про вихід їх країн з єврозони, що може спровокувати ланцюгову реакцію і повернути Європу в еру роздробленості.

Практично в усій Європі спостерігається сплеск громадського гніву і політичної нестабільності. Партійна мозаїка стає строкатішою, після виборів 2014 року багато партій втратили не лише свою привабливість, але і легітимність. Нинішній рік провіщає значні зміни в політичному житті «проблемних» країн — Греції, Португалії і Іспанії, в яких у 2015 році відбудуться парламентські вибори (у Греції пройшли 25 січня). На сьогодні фаворитами в них є опозиційні партії (особливо в Іспанії), що створює певні ризики економічній стабільності і цілісності ЄС. І якщо в Португалії і Іспанії підсумки виборів (призначені на осінь 2015 року) ще прогнозовані, то перемога в Греції головної опозиційної партії СІРІЗА (Коаліція радикальних лівих сил) вже названа «землетрусом в європейській політиці».

Майбутні травневі парламентські вибори у Великобританії по праву вважаються визначальними в Європі у 2015 році. Зростаюча популярність Партії незалежності (Ukip) на чолі з Н. Фараджем (за різними оцінками може набрати до 30 %), що виступає за вихід Великобританії з ЄС, неабиякою мірою ставить в залежність подальшу долю Сполученого Королівства в Євросоюзі.

Відзначається зростання популярності національного фронту (FN) у Франції. У той же час, популярність опозиційних партій в Німеччині обмежується можливостями А. Меркель щодо вжиття заходів з поглиблення європейської інтеграції і стабілізації єврозони. У цих умовах для ЄС кращим був би варіант тісного союзу і скоординованих дій Німеччини, Франції і Великобританії (що виглядає малоймовірним). Німеччина наполягає на запровадженні режиму жорсткої економії; на тлі збільшення безробіття і слабкого економічного зростання критично низький рейтинг президента Франції покращився тільки внаслідок січневих терактів в Парижі; а Лондон до пуття не може вирішити питання свого членства в ЄС.

Можна стверджувати, що у країнах Європи, виходячи з чисельності європейських громадян, які воюють в Іраку і Сирії, і кількості мусульманських громад усередині цих країн, збільшиться потенційна загроза терористичних актів ісламістських бойовиків.

Економічна ситуація в Європі в нинішньому році також украй хитка, особливо в зоні євро, з її винятково слабким зростанням (до 1,3 % ВВП), а економікам деяких європейських країн загрожує рецесія. Уряди інших країн змушені вирішувати питання пенсійних реформ, збалансованості своїх бюджетів і низку інших проблем для максимального пом'якшення наслідків від тривалої кризи.

 

У 2014 році політика Російської Федерації і її заходи з перекроювання європейських кордонів, встановлених з часів кінця Другої світової війни, склали серйозну загрозу для глобальної безпеки. Анексія Криму, фактично агресія проти України і конфлікт, що виник після цього з Заходом через Україну, окреслили агресивний і явно антизахідний курс російської зовнішньої політики.

Західні санкції, падіння ціни на нафту, економічний застій і обвал курсу рубля — все це економічно і фінансово ослабило Росію, але ще не «поставило на коліна». Вона намагається поспіхом переорієнтовувати свої зовнішньоекономічні зв'язки на Китай, Індію, Туреччину, країни АТР і Латинської Америки. У 2015 році РФ буде також дуже активна в країнах Африки, нові можливості для себе вона вишукує в Ірані, Пакистані і деяких близькосхідних країнах.

Агресивна політика РФ, що стрімко втрачає сили, готує для Європи небезпечні наслідки. Очевидно, що Москва не припинить озброювати бунтівників-сепаратистів на Донбасі з метою «заморозити конфлікт». Це означає, що війна на сході України не припиниться, і західні санкції будуть запроваджуватися і в 2015 році. При цьому існує реальна небезпека російської ескалації конфлікту і, відповідно, введення додаткових санкцій. В цьому випадку розвиток ситуації можливий за таким сценарієм:

1. Існує вірогідність того, що Росія вчинить низку кібернападів на основні західні фінансові чи державні установи, що підтвердили недавні події у ФРН. Кібер-війна є складовою частиною війни «гібридної», що розв'язала РФ.

2. Росія має намір своїми діями провести «тестування» НАТО на його спроможність реагувати на відверто агресивні дії Москви, але при цьому не вплутатися у відкритий конфлікт. Крім того, подібними діями РФ намагається виявити сепаратистські анклави в Європі, розраховуючи на їх підтримку в майбутньому, так само як і на «розгойдування» в них обстановки.

3. Москва жодним чином не має наміру «відпускати» від себе і Молдову, що намагається поглибити інтеграцію з ЄС. Попри те, що вона, за великим рахунком, не має для Росії такого стратегічного значення, як, наприклад, Україна, Москва прагне утримати її в зоні свого виняткового впливу. «Заморожений» конфлікт в Придністров'ї дає Москві можливість впливати на ситуацію в Молдові.

Для Європи Молдова також не має якогось надзвичайного значення, але з урахуванням прецеденту, створеного Україною, Брюсселю доведеться реагувати на будь-які російські спроби блокувати прогрес в стосунках Заходу і Кишинева.

4. Передбачається, що Росія і надалі намагатиметься нейтралізувати економічні санкції, запроваджені проти неї США і Євросоюзом. І навіть більше, Москва може вийти з Договору про контроль над озброєннями. У разі, якщо переговори за іранською ядерною програмою проваляться, то Росія буде готова порушити і режим санкцій проти Тегерана. Вона здатна спровокувати процес стратегічної переорієнтації Ірану на Китай, хоча в цьому випадку він буде набагато слабший від своїх партнерів.

5. У 2015 році Росія намагатиметься розвивати і поглиблювати свої стосунки з КНР в питаннях безпеки і фінансовій галузі, не зважаючи на те, що Пекін надає перевагу співпраці, передусім, зі США.

Через різке зростання геополітичної напруженості в регіоні економічні перспективи Російської Федерації, України й інших країн СНД на 2015 рік є зовсім поганими. У Російській Федерації прогнозували майже нульове зростання (до 0,2 %) ВВП, але очікується реальне падіння економіки (до -3-3.5 %), а висока вартість капіталів стримуватиме приватні інвестиції. Зберігається перспектива ще більшого спаду в Україні (від -0,8 % ВВП). В усіх країнах СНД у 2015 році збільшиться інфляція, знеціняться національні валюти. У меншій мірі це стосуватиметься експортерів енергоресурсів з країн Центральної Азії, а також кавказьких держав.

 

Перспективи розвитку ситуації на Ближньому, Середньому Сході і в Північній Африці в 2015 році безпосередньо залежатимуть від того, наскільки активною буде терористична ісламістська організація «Ісламська держава». Не зважаючи на те, що ІД зазнала великих втрат в живій силі і військовій техніці в Іраку і Сирії, вона все ж зберегла чималу військову силу і вплив у ісламському світі.

Як передбачається, ІД збільшуватиметься, створюючи свої філії в Ємені, Йорданії, Саудівській Аравії, що надихне багато ісламістських (джихадистських) організацій і ультраконсервативних мусульман, а також забезпечить їй надходження тисяч нових найманців. ІД вже зарекомендувала себе як організація войовничого ісламу, що свідчить про втрату позицій помірними ісламськими рухами і посилення впливу організацій ісламістського ґатунку.

Зростання впливу і успіхи ІД спроможні підірвати фінансове благополуччя, що лежить в основі процвітання Саудівської Аравії, ОАЕ, Катару і низки інших арабських держав регіону. Крім того, ІД намагатиметься підірвати єдність арабських держав і довести, що немає і не може бути скільки-небудь міцного союзу мусульманських держав зі США і західним світом. Триваюча війна може остаточно підірвати індустрію туризму і порушити інвестиційний клімат усього регіону.

Можна припустити, що шиїтські формування, курдські сили «Пешмерга», іракська армія і сунітські племена, за активної підтримки США і їх союзників, зможуть протистояти ІД, але остаточної перемоги не досягнуть і навряд чи їм вдасться узяти під свій контроль територію «Халіфату». При цьому слід пам'ятати, що ІД виникла на деяких непідконтрольних центральній владі територіях Сирії і Іраку, активно при цьому спекулюючи на антиурядових настроях серед сунітських груп населення.

Як варіант, можна припустити, що якщо бойовики ІД спробують захопити нові (шиїтські) райони в Іраку, то Іран не залишатиметься байдужим і спробує їх зупинити. У цих умовах уряд Іраку робитиме усе від нього належне, щоб стабілізувати обстановку в країні, збільшити видобуток нафти, що позитивно позначиться на ситуації в країні в цілому. У більш стабільних сунітських державах, таких як Йорданія, Єгипет, Саудівська Аравія і Об'єднані Арабські Емірати, де є потужні сили безпеки, ІД фактично не матиме шансів закріпитися і розвивати свою діяльність.

У підсумку можна констатувати, що «Ісламська держава» не зникне, і її вплив на розвиток ситуації в регіоні залишиться таким же. При цьому вона напевне не продукуватиме значні військові успіхи, як це було в 2014 році, і не зможе розширити територію «Арабського халіфату».

 

2015 рік також відзначатиметься подальшим загостренням протистояння між Саудівською Аравією і Іраном, між сунітами і шиїтами в регіоні. Цьому є кілька причин. По-перше, сама внутрішня політика цих держав сприяє посиленню конфлікту. По-друге, подальші переговори за іранською ядерною програмою, незалежно від їх результатів, вже самі по собі провокують Ер-Ріяд на ворожі дії щодо Ірану.

Причина конфліктної ситуації між Тегераном і Ер-Ріядом практично очевидна. У Ірані переважна частина політичної еліти вбачає в зниженні цін на нафту не інакше, як певну змову Саудівської Аравії з метою підірвати іранську економіку. Послідовники жорсткої політики щодо Королівства дістали безумовну підтримку з боку президента Хассана Роухані.

Що ж до переговорів з ядерної проблеми ІРІ, то, як передбачається, усеосяжної угоди не буде. У разі, якщо Вашингтон запровадить нові санкції проти Тегерана, то останній у відповідь почне вдаватися до агресивнішої регіональної політики, ставши на бік Саудівської Аравії. Якщо дипломатичний процес з ядерних переговорів набуде ще більше затяжного характеру і буде націлений на «довгострокову тимчасову угоду», а Іран терпляче чекатиме послаблення санкцій, то Саудівська Аравія відчує себе «скривдженою» і почне агресивніше відстоювати свої регіональні інтереси.

Навіть часткова угода на користь Ірану підвищить рівень недовіри Саудівської Аравії до політики Вашингтона. Знову ж таки, якщо буде досягнуто усеосяжного або часткового рішення, то для саудитів найгірший кошмар стане дійсністю. Монархи Саудівської Аравії вважають, що така угода призведе до значного зближення США з Іраном, і це значною мірою підірве систему безпеки Саудівського Королівства, а Ісламська Республіка Іран перетвориться на потужну регіональну економічну державу.

Звичайно, безпосередній збройний конфлікт між Тегераном і Ер-Ріядом сьогодні малоймовірний, хоча загроза загострення відносин між ними дестабілізуватиме обстановку в регіоні в 2015 році.

Останні події в Ємені (захоплення хусітами частини столиці Сани), обрання прем'єр-міністром Іраку Хайдара аль-Абаді, різні підходи ІРІ і КСА до вирішення проблеми в Сирії і Лівані також певним чином впливають на їх взаємини. Таким чином, у 2015 році ситуація в регіоні залишатиметься напруженою і може викликати нові геополітичні потрясіння.

 

Складна внутрішньополітична обстановка в переддень дострокових парламентських виборів в Ізраїлі (пройдуть в березні 2015 року) і їх можливі наслідки, прагнення ХАМАСу набути все більшої політичної ваги розпалюють обстановку в зоні «принишклого» палестинсько-ізраїльского конфлікту. При цьому вірогідність його нового загострення, як з сектора Газа, так і з інших районів Західного берега, залишається в 2015 році дуже високою.

Крім того, можливість збройних протистоянь і терористичні загрози в 2015 році зберігатимуться в «гарячих точках» африканського континенту. Дуже неспокійно буде в Лівії, Судані і Південному Судані, Нігерії, Демократичній Республіці Конго, Малі, Центральноафриканській Республіці і низці інших африканських країн.

Зусилля ООН, Всесвітньої організації охорони здоров'я, Європейського Союзу, усіх провідних світових країн і міжнародних організацій, вчених, виділені фінансові та медичні ресурси дають підстави для оптимістичного прогнозу в боротьбі з поширенням епідемії лихоманки вірусу Ебола. ВОЗ вже констатувала стабільне зниження нових випадків захворювання в трьох африканських країнах, що постраждали від епідемії найбільше (у Ліберії, Гвінеї і Сьєрра-Леоне), а також значне зменшення поширення вірусу в інших країнах. Разом з досягненнями в розробці експериментальної вакцини, це дає змогу сподіватися, що поширення смертоносної лихоманки вдасться зупинити в 2015 році. Казати ж про повне звільнення від Еболи можна буде не раніше наступного року.

 

Ситуація в Україні залишатиметься важкою протягом всього 2015 року. І головною причиною цього, безумовно, є тривалий збройний конфлікт на сході країни. Як він розвиватиметься, чи відбуватиметься його ескалація чи він буде «заморожений», чи можливий мирний вихід з ситуації, що склалася? На ці питання відповісти практично неможливо. І передусім тому, що головним відповідачем тут виступає російське керівництво, а його плани і вчинки, як демонструють події, непередбачувані. У той же час, це не знімає відповідальності з керівництва України і політичної еліти за відсутність повноцінних реформ в політичній (конституційній), судовій і економічній сферах, секторі безпеки і оборони, енергетичній безпеці, за імітацію боротьби з корупцією, дерегуляцію і т. д. До того ж, на тлі відсутності динаміки в реалізації життєво необхідних країні реформ європейська і світова спільнота стає більш стриманою в наданні як раніше заявленої, так і нової економічної допомоги Україні.

 

В цілому поки що зрозуміло одне — рік 2015-й буде сповнений геополітичних подій, причому, з явним пріоритетом їх політичних, а не економічних рішень. Політика на сьогодні стала важливішою за економіку.