Цікаво, що за останніми науковими дослідженнями та оцінками провідних західних філологів і лінгвістів, зростаючий динамізм розвитку суспільного життя, а також прояви часто непередбачуваних ключових подій у світі відчутно впливають не тільки на особливості розвитку міжнародних (міждержавних) політико-дипломатичних, військових (безпекових), економічних (в т. ч. енергетичних), інформаційно-пропагандистських відносин, а й на зміни у їх спільному лінгвістичному просторі.
Так, зовсім неочікувані для цивілізованих міждержавних стосунків події та їх наслідки у російсько-українських відносинах за останніх майже півтора роки, пов’язані з цинічною російською агресією проти України, анексією Криму, дестабілізацією ситуації на сході України та наступною окупацією ряду районів Донецької і Луганської областей, істотно вплинули на всі сфери життєдіяльності, перш за все, європейських країн.
Зухвала, нагла і постійна брехня керівництва Росії, насамперед президента Російської Федерації В. Путіна, міністра закордонних справ С. Лаврова, міністра оборони С. Шойгу та інших про непричетність російської сторони до подій довкола України (Криму і Донбасу), більш того — про категоричну відсутність російських військ (спеціалістів, підрозділів, озброєння та військової техніки) в Україні, постійно і наполегливо оприлюднювалась ними як в різних ЗМІ (в т. ч. на телебаченні, включаючи інтерв’ю провідним європейським телеканалам), так і на різного роду самітах та засіданнях міжнародних і регіональних організацій. При цьому як говорили вони про це раніше, так продовжують говорити і тепер, незважаючи на безліч переконливих доказів зворотного.
Особливо хочеться нагадати про те, як безсоромно і з цинічною посмішкою на фізіономії В. Путін розповідав, що «зелені чоловічки» в Криму — не росіяни, а місцеві ополченці, які купили військову форму та зброю в магазинах. Хоча потім, «припертий до стінки» аргументованими доказами, вже в інтерв’ю до фільму «Крим. Шлях на Батьківщину» він визнав, що це були все-таки російські військові і представники спецслужб.
Загалом, брешуть російський президент і його приспішники безбожно. Брешуть завжди і усюди.
Першими на цей фактор у лінгвістичному просторі відреагували, як завжди вчасно, англійські представники — шляхом введення до англійського розмовного лексикону нових прислів’їв, а саме: «Бреше, як п’яний росіянин», просто «Бреше, як росіянин» з наступною його трансформацією в «Бреше, як Путін». Остання версія цього прислів’я остаточно закріпилася в сучасному розмовному англійському лексиконі та на сьогодні отримала надзвичайно широке розповсюдження в інших країнах Європи.
Тепер можна бути впевненим на всі сто відсотків, що це прислів’я буде й надалі дуже швидко розповсюджуватися на інші країни та континенти разом з поширенням розмовного англійського лексикону, який просто не можливо стримати.
Тобто, прислів’я буде жити сотні років, як і інші прислів’я, що так чи інакше отримали таку популярність та визнання суто завдяки англійському розмовному лексикону, а саме: «Бреше, як сивий мерин», «Маячня /бред — рос./ сивої кобили», «Лінивий, як сивий мерин», «Дурний, як сивий мерин»; «Чоботар — без чобіт», «Бреше, як чоботар», «П’яний, як чоботар» та ін., але всі вони носять дуже негативний відтінок.
Таким чином, можна вітати В. Путіна — він уже увійшов у світову історію як нелюд, як агресор та терорист, а тепер ще й як непутящий брехун. Хороший набір, головне — справедливий і заслужений. Йому личить. Шкода тільки російський народ. Але кожний народ отримує того лідера, на якого заслуговує.
