14 лютого 2017

Близький Схід. Аналітичний огляд 01/2017

Олексій Волович 

Воєнно-політична обстановка у січні 2017 року 

 

Найбільш важливі воєнно-політичні події в регіоні протягом січня 2017 року відбувалися в Сирії, Іраку, Ємені та Лівії. У Сирії в цілому зараз дотримуються угоди про припинення вогню від 30 грудня 2016 року. В Іраку урядові війська розпочали другу фазу операції зі звільнення міста Мосул від бойовиків «Ісламської держави». В Ємені війська ОАЕ та їх південноєменських союзників захопили порт Моха на березі Баб-ель-Мандебської протоки. У Лівії розпочався черговий оберт громадянської війни, міжусобна збройна «боротьба всіх проти всіх».

СИРІЯ

Спроби мирного врегулювання. 29 грудня 2016 року за посередництва Росії, Туреччини та Ірану між сирійським урядом і частиною збройної опозиції було підписано угоду про припинення вогню в Сирії. РФ, Туреччина та Іран зобов'язалися контролювати мирне врегулювання ситуації в Сирії. Режим припинення вогню в САР вступив в дію 30 грудня 2016 року. Перемир'я не поширюється на ІДІЛ, «Джабхат ан-Нусра», «Аль-Каїду», а також на інші терористичні збройні формування. В угоді зазначено, що «збройні формування, які не припиняють бойових дій, переходять до розряду терористичних».

В середині січня в Астані тривала інтенсивна підготовка до переговорів щодо Сирії. Уряд Сирії, погоджуючись з участю американців в переговорах, категорично відкинув участь в них Саудівської Аравії і Катару. 19 січня президент САР Б. Асад заявив, що переговори в Астані дозволять угрупованням збройної опозиції «приєднатися до процесу національного примирення в Сирії», але для цього члени бандформувань «повинні скласти зброю і отримати урядову амністію».

20 січня віце-прем'єр Туреччини М. Шимшек заявив, що конфлікт в Сирії неможливо врегулювати без президента Б. Асада, хоча, за його словами, «Анкара не знімає відповідальності з Асада за триваючу в Сирії війну і загибель сотень тисяч людей». 23-24 січня в столиці Казахстану Астані відбулися перші переговори між представниками уряду САР і сирійської збройної опозиції. (Детальна інформація про цю подію в Астані подається в статті «Переговори по Сирії в Астані та Москві: старі рецепти, інакше виписані» — http://bintel.com.ua/uk/article/01-31-astana/).

Бойові дії. Протягом січня епіцентр бойових дій спостерігався в центральній провінції Хомс поблизу авіабази Т-4, де тривали запеклі бої проти формувань ІДІЛ. На північний схід від Алеппо турецькі війська і загони сирійської збройної опозиції вели запеклі бої з бойовиками ІДІЛ в місті Ель-Баб. Авіація західної коаліції різко посилила авіаудари по бойовиках ІДІЛ на північному сході Сирії, особливо в районі міста Ракка. 21 січня представник Пентагону повідомив, що внаслідок авіаудару американських літаків по тренувальному табору бойовиків в провінції Ідліб знищено до 100 джихадистів, пов'язаних з «Аль-Каїдою».


Бойові дії в Сирії

Протягом січня літаки ВКС Росії завдавали ударів по цілям угруповань ІДІЛ і «Джабхат ан-Нусра» в провінціях Хомс і Алеппо. 21, 23, 24 і 25 січня шестеро російських бомбардувальників Ту-22М3, здійнявшись з території РФ і пролетівши над Іраном та Іраком, завдали ударів по об'єктах терористів в провінції Дейр-ез-Зор.

У другій половині січня ВКС Росії і ВПС Туреччини розпочали першу спільну повітряну операцію проти бойовиків ІДІЛ в передмістях міста Ель-Баб поблизу кордону з Туреччиною, де турецька армія вела важкі бої з бойовиками ІДІЛ. Одночасно літаки сирійських ВПС протягом тижня завдавали ударів по цілям терористів в провінціях Алеппо, Дамаск, Дейр ез-Зор, Хама і Хомс.

6 січня авіаносець «Адмірал Кузнєцов» Північного флоту РФ з групою кораблів супроводу після втрати двох винищувачів МіГ-29КР і Су-33 отримав наказ генштабу ЗС РФ повернутися в пункт основного базування в Сєвєроморську.

У другій половині січня найскладніша обстановка склалася на північному сході країни в районі міста Дейр-ез-Зор, де бойовики ІДІЛ безупинно атакували позиції сирійських військ. 4 січня в адміністративному центрі провінції Дейр ез-Зор формування ІДІЛ великими силами штурмували позиції урядових сил. До 16 січня бойовики ІДІЛ ізолювали обложену авіабазу від інших кварталів провінційного центру, що утримувалися сирійськими військовими. 8 січня на сході провінції Дейр ез-Зор урядові сили розгорнули наступ з району авіабази «Кувейрес» в напрямку міст Ель-Баб і Дейр-Хафір, однак їх просування стримали численні контратаки терористів.

Протягом 26 і 27 січня формування Вільної сирійської армії (ВСА) спільно з підрозділами турецьких військ вели запеклі бої за місто Ель-Баб. Під час цієї операції загинуло близько 50 турецьких солдатів. 24 січня на заході провінції Ракка під час відновленого наступу формування курдських «Сирійських демократичних сил» (СДС) взяли штурмом місто Ас-Свейда аль-Кабіра. В цих боях формування ІДІЛ втратили понад 110 осіб убитими і пораненими.

Зони безпеки. 25 січня президент США Д. Трамп заявив про намір створити зони безпеки на території Сирії для захисту мирного населення та недопущення використання цих зон повстанцями або терористичними угрупованнями. Крім цього, в цих зонах сирійські біженці могли б дочекатися репатріації або переселення в треті країни. При цьому не виключається, що згадані зони безпеки будуть одночасно і безпольотними зонами. З огляду на те, що Кремль виступає категорично проти створення таких зон, вважаючи їх формою незаконної окупації Сирії, ініціативу Д. Трампа можна розглядати як елемент конфронтації США з Росією. Колишній начальник генштабу ЗС США Мартін Демпсі ще у 2013 році оцінив вартість створення безпілотних зон в Сирії в 1 мільярд доларів на місяць. Очевидно, створення зон безпеки також буде не набагато дешевшим. План створення зон безпеки має бути підготовлений Пентагоном протягом 90 днів з дня підписання розпорядження Д. Трампа.

Туреччина, яка з самого початку сирійської кризи виступала за створення зон безпеки і практично ще в серпні 2016 року заходилася створювати таку зону вздовж турецько-сирійського кордону, позитивно оцінила ініціативу Д. Трампа. Таким чином, Вашингтон і Анкара мають намір діяти в Сирії всупереч планам Москви, що значною мірою зменшує шанси взаємодії РФ зі США і ТР в Сирії.

Військова взаємодія. 12 січня представники ВКС РФ і ВПС Туреччини підписали меморандум про запобігання інцидентів і гарантування безпеки польотів авіації під час операцій в Сирії. 18 січня генштаб ЗС РФ оголосив про початок першої спільної повітряної операції ВКС Росії і ВПС Туреччини в районі населеного пункту Ель-Баб на північному сході провінції Алеппо. За даними генштабу РФ, операція узгоджувалася з сирійською стороною. У ній брали участь 9 російських і 8 турецьких ударних літаків.

18 січня Росія і Сирія уклали угоду про розширення території пункту матеріально-технічного забезпечення (ПМТЗ) ВМФ РФ в сирійському порту Тартус терміном на 49 років з правом пролонгації на 25 років. Згідно з документом, в ПМТЗ одночасно мають право перебувати до 11 російських кораблів, включно з атомоходами. ПМТЗ в Тартусі передається РФ в безоплатне користування і на умовах імунітету від юрисдикції Сирії. Аналогічну угоду Росія і Сирія підписали про розміщення авіагрупи російських ВКС на аеродромі Хмеймім.

ІРАК

Бойові дії. 29 грудня 2016 року підрозділи збройних сил Іраку розпочали другу фазу наступу на Мосул з півночі, сходу і півдня, маючи на меті звільнити його від бойовиків ІДІЛ.

Станом на 14 січня від бойовиків ІДІЛ було звільнено близько 90 % східної частини Мосула. За словами міністра закордонних справ Іраку І. аль-Джаафарі, іракські війська звільнили від терористів ІДІЛ більшу частину Мосула і його околиць — 40 районів із 56. Наприкінці січня урядові війська Іраку повністю витіснили бойовиків ІДІЛ зі східної частини Мосула і розпочали підготовку до звільнення від терористів західної частини міста.


Бойові дії в Іраку

Бойові дії в Мосулі

Наприкінці грудня 2016 року прем'єр-міністр Іраку Хайдер аль-Абаді пообіцяв, що протягом трьох місяців іракська армія розгромить формування терористичного угрупування «Ісламська держава». Але на відміну від іракського керівництва, командир дислокованої в Іраку 1-ї піхотної дивізії ЗС США генерал-майор Джозеф Мартін заявив, що, з огляду на труднощі ведення бойових дій в умовах міста, де знаходиться півтора мільйони мешканців, він ще не знає, скільки часу може знадобитися для звільнення Мосула від бойовиків ІДІЛ.

Авіація Міжнародної коаліції на чолі зі США і надалі завдавали ударів переважно по живій силі бойовиків, навчально-тренувальних таборах, артилерійських позиціях, командних пунктах, тилових і інфраструктурних об'єктах. Всього з 8 серпня 2014 року по 31 грудня 2016 року авіація США та їх союзників завдала по позиціях і об'єктах бойовиків ІДІЛ в Іраку 9755 ударів. Раніше американська авіація зруйнувала прольоти всіх п'яти мостів на річці Тигр між східною і західною частинами Мосула з метою перешкодити бойовикам ІДІЛ маневрувати силами і засобами, а також перекидати підкріплення. Було зруйновано по одному прольоту у кожного моста з тим, щоб згодом можна було їх швидко відновити.

За словами офіційного представника міноборони США капітана 1-го рангу Джеффа Девіса, «бойовики ІДІЛ продовжують демонструвати ознаки деморалізації і втрати бойового духу, багатьом з них не платять протягом кількох місяців». За його словами, на сході Мосула зафіксовано зростання числа екстремістів, які перестають підкорятися вождям і залишають свої позиції.

У Мосулі бойовики ІДІЛ оточені з усіх боків переважаючими їх силами. Очолювана США міжнародна антитерористична коаліція постійно завдає авіаударів по їх позиціях. Бойовики ІДІЛ не мають можливості підкріпити свої сили або поповнити запаси.

Окремі загони бойовиків ІДІЛ продовжують діяти в різних районах провінції Анбар, по позиціях яких іракська авіація завдає ударів, щоправда, не завжди вдалих. Так, в заяві провінційної Ради провінції Анбар йдеться, що «армійська авіація помилково завдала удару по ринку міста Ель-Каїм, внаслідок чого загинули 130 і постраждали 100 людей».

Міжнародні контакти. 7 січня з офіційним візитом в Іраку перебував прем'єр-міністр Туреччини Б. Їлдирим. За підсумками візиту було досягнуто домовленості про виведення турецьких військ з військової бази в районі Башіка неподалік від Мосула. 8 грудня Б. Їлдирим провів переговори в Ербілі з президентом іракської Курдської автономії М. Барзані.

За деякими даними, керівники іракського шиїтського ополчення «Аль-Хашд аш-Шаабі» відвідали провінцію Хасеке на північному сході Сирії для переговорів з сирійськими офіційними особами з питання розгортання сил ополчення в Сирії «для зміцнення збройних сил сирійського режиму в боротьбі проти ІДІЛ». Повідомлялося також, що близько 2000 іракських ополченців вже прибули до Сирії. Раніше командир ополченців Х. Амірі повідомив, що отримав запит від президента САР Б. Асада про можливість приєднання шиїтських ополченців до сирійської армії після звільнення Мосула.

Ірак — США. 25 січня президент Іраку Фуад Масум звернувся до президента США Д. Трампа із закликом продовжити співпрацю між Іраком і США в рамках угоди про стратегічне партнерство, чинної ще з часів президента Джорджа Буша-молодшого і підтриманої адміністрацією президента Б. Обами. У той же час у Багдаді постійно чується критика на адресу Вашингтона. Так, за оцінкою іракського прем'єр-міністра Хайдера аль-Абаді, саме США «дали руйнівний імпульс» єдності країни, підтримавши курдський сепаратизм.

Відзначаючи позитивний внесок США у ліквідацію колишнього диктаторського режиму С. Хусейна, в той же час Х. аль-Абаді нагадав, що саме внаслідок дій США і їх союзників Іраку було завдано значних матеріальних збитків: знищені збройні сили країни, пошкоджена вся його інфраструктура, вбито чи поранено сотні тисяч людей.

На думку прем'єра, все це повинно стати предметом «найретельнішого розслідування» і, можливо, послужити приводом для того, щоб вимагати компенсацію від США. Втім, Х. аль-Абаді високо оцінив «великий внесок Міжнародної коаліції на чолі зі США в боротьбу проти ІДІЛ і в забезпечення боєготовності іракських збройних сил».

Проте, політична взаємодія і взаєморозуміння між Багдадом і Вашингтоном стає все більш складною. Багато провідних іракських політичних сил звинувачують США в тому, що кілька років тому вони сприяли формуванню ІДІЛ. Щоправда, без політичної, військової та економічної підтримки з боку США нинішній правлячий режим в Іраку не міг би довго протриматися. Так, в січні ц. р. США в черговий раз стали гарантом нових зовнішніх позик для Багдада на суму в 1 мільярд доларів.

Очевидно, подальший стан американсько-іракських відносин буде значною мірою визначатися тим, наскільки ефективною виявиться допомога США у звільненні західної частини Мосула, що залишається під контролем ІДІЛ. Слід сподіватися, що в найближчі 2 — 3 місяці нова американська адміністрація переосмислить стару схему співпраці між Вашингтоном і Багдадом і запропонує нові, що давно визріли, підходи і форми цієї співпраці.

ЄМЕН

Бойові дії. 7 січня війська ОАЕ та їх південноєменські союзники завдали удару по району Забаба з метою захопити маленький, але ключовий порт Моха на березі Баб-ель-Мандебської протоки. Через цей порт проходить основний потік зброї і боєприпасів для бунтівників-хуситів з Сомалі та Еритреї. Це перша самостійна операція контингенту з ОАЕ без участі військ Саудівської Аравії. Мета цієї операції — звільнення від хуситів всього узбережжя Червоного моря, включно з портом Ходейда в Червоному морі, і вихід із західного напрямку до столиці країни Сани.


Бойові дії в Ємені

За кілька днів до початку операції авіація ОАЕ виконала кілька нальотів на позиції хуситів в цьому районі, намагаючись зруйнувати їх оборонну інфраструктуру. Однак, незважаючи на переможні реляції з Абу-Дабі, операція, судячи з усього, не була вдалою. У перші два дні боїв еміратський контингент втратив 15 танків і бронетранспортерів і близько сотні вбитих. Південноєменське ополчення також зазнало важких втрат.

На наш погляд, сьогодні головним завданням Абу-Дабі в Ємені є встановлення контролю над єменським узбережжям в зоні Баб-ель-Мандебської протоки для забезпечення через неї судноплавства, а також поділ країни зі збереженням свого контролю над Півднем. Схоже, що взяття Сани на півночі країни командування ЗС ОАЕ відкладає на майбутнє.

В середині січня розпочався другий етап наступу військ ОАЕ і південноєменських сил на порт Моха. Незважаючи на перевагу наступаючих у вогневій потужності і важкій техніці, просування прихильників президента А. М. Хаді відбувалося повільно через наявність у хуситів розгалуженої системи підземних тунелів, за допомогою яких вони ховаються від обстрілів і маневрують.

Однак 23 січня влада Ємену повідомила, що лояльні президентові країни А. М. Хаді війська звільнили від формувань бунтівників-хуситів портове місто Моха. Проте, запеклі бої в Мосі між урядовими військами і силами хуситів все ще тривають. Захоплення порту Мохи дозволяє розпочати наступ на найбільший порт країни — Ходейда.

В середині січня в районі селища Нахда мала місце капітуляція великого з'єднання республіканської гвардії, лояльного до колишнього президента Ємену А. Салеха. З іншого боку, у середовищі близького оточення і прихильників самого А. Салеха останнім часом викрито кілька змовників і зрадників, підкуплених, за деякими даними, саудівськими спецслужбами.

Кільце навколо Сани починає поступово звужуватися, але подальше просування гальмується тим, що військам ОАЕ і їх єменським союзникам доведеться наступати вузькими і небезпечними гірськими дорогами, що добре прострілюються. За даними з саудівських джерел, з огляду на різке погіршення становища своїх союзників-хуситів, Іран

нібито готує перекидання в Ємен підрозділів іракської шиїтської міліції «Сил народної мобілізації». Однак таке перекидання, на наш погляд, буде відчутно утруднюватися через контроль сухопутних і морських кордонів силами аравійської коаліції. З іншого боку, перекидання шиїтської міліції з Іраку може статися не раніше того часу, як буде звільнений Мосул. А це, схоже, станеться не скоро.

Дії спецназу США. 14 січня під час атаки з повітря американських літаків загинув Абдель-Гані Разас, який очолював в цьому регіоні бойовиків «Аль-Каїди». 29 січня американський спецназ атакував штаб-квартиру «Аль-Каїди» в Ємені. За даними Пентагону, під час операції були знищені один з лідерів «Аль-Каїди» в Ємені Абдель Рауфа ад-Дахаба, два його брати і 14 бойовиків. Під час цієї операції, згоду на яку дав президент Д. Трамп, один спецназівець загинув, троє дістали поранення. Під час евакуації групи американського спецназу було серйозно пошкоджено конвертоплан MV-22 Osprey Сил спеціальних операцій (ССО) США, через що він не зміг повернутися на базу. Це перша операція спецпідрозділів ЗС США в Ємені з 2014 року. Президент США Д. Трамп прибув на авіаційну базу, щоб зустріти літак з тілом загиблого в Ємені американського військового Вільяма Оуенса.

Наприкінці січня до берегів Ємену прибув ескадрений міноносець USS Cole для захисту морських шляхів від хуситів на тлі зростаючого напруження у відносинах з Іраном. Міноносець супроводжуватиме судна у водах Баб-ель-Мандебської протоки на південному заході Ємену.

Спроби мирного врегулювання. 9 січня спеціальний посланець ООН по Ємену Ісмаїл ульд Шейх Ахмед прибув до Ер-Ріяду для обговорення з саудівськими і єменськими офіційними особами плану з врегулювання конфлікту. «Дорожню карту» було укладено за участю представників США, Великої Британії, КСА, ОАЕ і ООН. План зобов'язує заколотників-хуситів звільнити займані ними населені пункти і скласти зброю, після чого розпочнеться політичний процес. Однак є великий сумнів, що хусити погодяться роззброїтися і залишити Сану. За шість років війни повстанці ще жодного разу не зазнавали великих поразок, тому вони не бачать необхідності в капітуляції.

ЛІВІЯ

Двовладдя. Найбільшою політичною проблемою Лівії продовжує залишатися двовладдя з центрами влади на Сході — у Тобруку, і на Заході — у Триполі. У Тобруку знаходиться Палата представників — вищий орган законодавчої влади Лівії, обраний 25 червня 2014 року. Президент Палати — Агіла Салех Іса аль-Убейді. У серпні 2015 року представники ісламістських партій, які зазнали поразки на виборах до Палати представників, сформували паралельний законодавчий орган під назвою Новий Загальний національний конгрес на чолі з Нурі Абу Сахмейном.

З грудня 2015 року у Триполі діє Уряд національної згоди (УНЗ) — легітимний тимчасовий уряд Лівії, який підтримується РБ ООН і світовим співтовариством. Глава уряду — Фаїз Сарадж. Крім того, в Триполі діє Президентська рада, колективний орган з 9 чоловік, який має повноваження президента країни. Головою Президентської ради є голова уряду Фаїз Сарадж. У лютому 2015 року Палата представників призначила Халіфа Хафтара Верховним головнокомандувачем Лівійської Національної Армії і у вересні 2016 року присвоїла йому військове звання «фельдмаршал».

Бойові дії. На початку 2017 року активізувалися бойові дії між силами маршала Х. Хафтара і міліцією міста Місурата, хоча ще наприкінці 2016 року між ними велися переговори про співпрацю і навіть обговорювалися плани спільних дій проти «триполітанських ісламістів». Сторони також розробляли плани своєї спільної участі в Уряді національної згоди і ділили міністерські портфелі.

За союз з Х. Хафтаром і Палатою представників у Тобруку виступали впливові польові командири з Місурати. Однак компромісу досягти не вдалося і 3 січня бойова авіація Х. Хафтара вже бомбувала транспортні літаки місуратовців на військово-повітряній базі Джуфра. Приводом для міжусобиці стало питання контролю над містом Себха — адміністративним центром південного регіону Феццан, що, своєю чергою, дозволяє контролювати місцеві нафтові родовища. Одночасно розпочалися бої між силами Х. Хафтара і місуратовцями за військовий аеродром Тамнхіні за 30 кілометрів від Себха.


Бойові дії в Лівії

Ці збройні сутички свідчать, що в Лівії розпочинається черговий оберт громадянської війни, міжусобна збройна «боротьба всіх проти всіх». Триполітійці воюють з маршалом Х. Хафтаром і з місуратівцями; місуратівці воюють з ІДІЛ і з силами Х. Хафтара; Х. Хафтар воює з усіма згаданими та ще з бенгазійцями і туарегами. За цих умов спроби сформувати єдину владу представників трьох провінцій — Триполітанії, Кіренаїки і Феццан, — яка могла б представляти Лівію в якості суб'єкта міжнародного права, приречені на провал.

Схоже, що у справі досягнення найближчим часом компромісу між кланами Триполітанії, Кіренаїки і Феццан шансів небагато. У такій ситуації виникає дилема — ділити Лівію на три частини або повернутися до військової диктатури, яка існувала при М. Каддафі. На роль диктатора сьогодні претендує маршал Х. Хафтар, якого підтримують ОАЕ, Єгипет, Франція, Італія і Росія. У цій ситуації виникає питання до лідерів західних країн: навіщо ви знищили режим Каддафі, що забезпечив в Лівії найвищий рівень життя народу в Африці? Щоб на руїнах Лівії створювати новий диктаторський режим?

Збройні сили Х. Хафтара єдині в Лівії, що мають у своєму розпорядженні бойову авіацію, яка обслуговується переважно іноземцями. У Білорусі на еміратівські кошти і на підставні фірми було закуплено кілька гелікоптерів Мі-8 і літаків Су-27. Екіпажі ескадрильї літаків Air Tractor AT-802, оснащені ракетами «повітря-земля», складаються з відставних американських льотчиків. Ця ескадрилья, а також кілька безпілотників китайського виробництва Wing Loong і ударних гелікоптерів Blackhawk дислокуються на авіабазі Аль-Кадим в провінції Аль-Мардж. Командує цією базою колишній керівник приватної американської компанії Blackwater Ерік Прінс. Нещодавно міністерство юстиції США порушило проти Е. Прінса справу зі звинуваченням його у продажі зброї лівійським угрупованням в обхід ембарго ООН. ЦРУ США також розслідує зв'язки Е. Прінса з китайськими спецслужбами в рамках спільних операцій в Африці.

Спроби політичного врегулювання. 21 січня в Каїрі відбулася чергова (десята) зустріч глав МЗС сусідніх з Лівією держав. У підсумковому комюніке наголошується про «важливість збереження єдності і суверенітету Лівії, законних державних інститутів, неприйняття втручання в її внутрішні справи», вказується на необхідність «всеосяжного політичного діалогу між протиборчими сторонами, що є єдиним способом знайти вихід з кризи».

Учасники наради заявили про підтримку Президентської ради та Уряду національної згоди на чолі з Ф. Сараджем. На зустрічі в Каїрі брали участь глави зовнішньополітичних відомств Єгипту, Алжиру, Тунісу, Чаду, Нігеру і Лівії. У нараді також брали участь спецпредставники ООН і Африканського союзу по Лівії М. Коблер і Д. Кіквете, а також генсек Ліги арабських держав А. А. Гейт.

Що стосується міжлівійських переговорів з врегулювання кризи в країні, то слід зазначити, що прем'єр-міністр УНЗ Ф. Сарадж 25 січня заявив, що він готовий вести переговори з Х. Хафтаром і Палатою представників в Тобруку. Заявив він і про свою готовність разом з командувачем Лівійської національної армії Х. Хафтаром шукати способи врегулювання кризи в країні. Як повідомив Ф. Сарадж, найближчим часом за сприяння єгипетської влади має відбутися їхня зустріч в Каїрі. Кураторство за переговорами між лівійськими урядами в Триполі і Тобруку взяли на себе Туніс і Алжир, відтіснивши, таким чином, спеціального представника ООН М. Коблера, який виступає проти переговорів між владою в Триполі і Тобруку.

Російський фактор. 11 січня міністр оборони Росії С. Шойгу обговорив під час відео-конференції з командувачем Лівійської національної армії маршалом Х. Хафтаром боротьбу з тероризмом на Близькому Сході. Розмова мала місце під час відвідання Х. Хафтаром російського авіаносного крейсера «Адмірал Кузнєцов», що увійшов в територіальні води Лівії поблизу міста Тобрук. Демонструючи свою підтримку маршалу Х. Хафтару, Москва явно має намір взяти безпосередню участь у лівійському врегулюванні, що підтверджується активними переговорами цього діяча з представниками РФ. Протягом 2016 року він уже тричі (у червні, листопаді та грудні) побував у Москві, зустрічався з міністром оборони РФ С. Шойгу, главою МЗС РФ С. Лавровим і секретарем Ради безпеки РФ М. Патрушевим. Схоже, що в Москві, як і на Заході, бачать Х. Хафтара в ролі «нового Каддафі». Але проблема в тому, що капітан М. Каддафі прийшов до влади у віці 27 років, а маршалу Х. Хафтару вже 73...