Воєнно-політична обстановка у лютому 2017 року

Протягом лютого в регіоні зберігалася складна, а в деяких країнах напружена і нестабільна обстановка. Збройні конфлікти тривають в Сирії, Іраку, Лівії, Ємені та Єгипті. Слід зазначити, що в усіх цих країнах «Ісламська держава» (ІД) втрачає свої позиції, веде оборонні бої і переходить до партизанських методів ведення бойових дій. У лютому в Сирії від бойовиків ІД були звільнені два міста — Ель-Баб і Тадмор (Пальміра), і готується звільнення міста Ракка. Розпочаті 23 лютого міжсирійські мирні переговори продовжилися до 4 березня, однак без будь-яких позитивних результатів. В Іраку тривають бої за звільнення Західного Мосула від бойовиків ІД. У Ємені тривають бойові дії між військами, що лояльні до президента Ємену Абд Раббо Мансура Хаді, та прихильниками екс-президента країни Алі Абдалли Салеха. У Лівії маршал Х. Хафтар за підтримки Росії, Єгипту, ОАЕ і деяких країн Заходу зміцнює свої позиції і збирається згодом стати «другим Каддафі». Напруженою залишається обстановка на Синайському півострові Єгипту, де бойовики ІД обстрілюють ракетами територію Ізраїлю.

СИРІЯ

Бойові дії. У лютому в цілому по країні урядова армія і формування збройної опозиції дотримувалися режиму припинення вогню, який однак не поширюється на формування «Ісламської держави» і «Джабхат ан-Нусри». На початку місяця урядові сили не припиняли наступ на позиції бойовиків ІД в центральній провінції Хомс в напрямку на Тадмор (Пальміру), звільнивши від бойовиків ІД район газового родовищі Хайян. Крім того, сирійські війська вели наступ на позиції бойовиків ІД на північному сході від Алеппо в напрямку міста Ель-Баб.

Запеклі бої між сирійською армією і бойовиками ІД тривали в районі міста Дейр-ез-Зор на північному сході Сирії. 4 лютого збройні формування опозиційної коаліції «Сили демократичної Сирії» (СДС) за масованої підтримки авіації Міжнародної коаліції на чолі зі США розпочали «нову фазу» наступу на місто Ракка — сирійську «столицю» ІД.

17 лютого керівництво курдсько-арабського альянсу СДС, що веде за підтримки Міжнародної коаліції наступ на м. Ракка, попередило, що не дозволить турецьким військовим втрутитися в бойові дії. Раніше турецьке командування заявило, що після зачистки м. Ель-Баб формування Вільної сирійської армії (ВСА) за підтримки турецьких військ розгорне наступ на Ракку. Таким чином, цілком можливі зіткнення між підрозділами СДС з одного боку і формуваннями ВСА і турецькими військами — з іншого.

9 лютого внаслідок удару російського літака в районі міста Ель-Баб загинули троє турецьких військовослужбовців, 11 отримали поранення. 12 лютого сили сирійської опозиції, за підтримки підрозділів турецької армії, увійшли в центр Ель-Баба. Оволодіння цим містом має велике значення для Туреччини, що намагається роз'єднати два анклави сирійських курдів — Афрін і Кобане. Однак при захопленні міста загинуло близько 70 турецьких солдатів. Президент Туреччини Р. Ердоган заявив, що після захоплення Ель-Баба наступним завданням для збройних сил Туреччини в Сирії буде наступ на Ракку — сирійську «столицю» ІД.

Запеклі бої між урядовими силами і терористами велися на захід від Пальміри, у місті Дейр-ез-Зор і в провінції Латакія. Наприкінці лютого — початку березня сирійська армія, за підтримки ліванської «Хизболли», російської та американської авіації, відновила контроль над містом Тадмор (Пальміра) і прилеглими до нього районами, завдавши терористам ІД значних втрат у живій силі і техніці. Інженерно-саперні підрозділи почали розмінування вибухових пристроїв і мін, закладених бойовиками в будівлях, на вулицях і площах. Встановлення контролю сирійської армії над Пальмірою сприятиме розширенню військових операцій проти ІД на інших напрямках.

Спроби мирного врегулювання. 5 лютого президент Сирії Б. Асад продовжив до 30 червня дію ухваленого у липні 2016 року закону про амністію для тих, хто здався владі бойовиків. 8 лютого Б. Асад заявив про готовність до прямих переговорів з усіма групами опозиції, в тому числі і збройної, а також дав зрозуміти, що влада Сирії готова до діалогу з курдами з питання політичного устрою країни. Б. Асад також не виключив проведення дострокових президентських виборів в Сирії.

15–16 лютого в Астані пройшов другий раунд переговорів про сирійське врегулювання за участю делегацій Туреччини, Росії, Ірану, Йорданії, ООН і США (на рівні посла в Астані), представника уряду САР Б. аль-Джаафарі і дев'ятьох «протурецьких» угруповань сирійської збройної опозиції. Обговорювалися питання дотримання режиму перемир'я в САР. На зустрічі в Астані було остаточно ухвалене положення про спільну моніторингову групу, яка буде стежити за дотриманням режиму припинення бойових дій в Сирії і сприяти виробленню заходів довіри між конфліктуючими сторонами.

23 лютого в Женеві за посередництва спецпредставника генсека ООН по Сирії С. де Містури (з яким автор цих рядків зустрічався у Лівані у 2000–2001 рр.) розпочався четвертий раунд переговорів між представниками офіційного Дамаска і опозиції з питань врегулювання сирійського конфлікту. Опозицію в Женеві представляють «ер-ріядська», «московська», «турецька» і «каїрська» групи. За наполяганням Туреччини на переговори не були запрошені представники сирійських курдів.

До порядку денного переговорів були внесені питання формування нового сирійського уряду, підготовки проекту конституції і проведення виборів на її основі. Каменем спотикання стало питання про додання до цих трьох пунктах ще одного — про боротьбу з тероризмом. На цьому наполягала делегація уряду Сирії. На самому початку переговорів виникли принципові розбіжності з низки питань між делегацією уряду САР і опозиційним Вищим комітетом з переговорів (ВКП, «ер-ріядська група), який наполягає на негайному виході у відставку президента САР Б. Асада.

«Каїрська» і «московська» групи займають більш помірковані позиції з питання про передачу влади. Делегація Дамаска заявила, що буде обговорювати тільки боротьбу з тероризмом, і готова вести прямі переговори лише з єдиною делегацією опозиції, яка засудить тероризм. Делегації уряду і ВКП виступили з різкими взаємними звинуваченнями. Представники ВКП неодноразово звинувачували урядові сили САР в порушенні перемир'я. В рядах ВКП в черговий раз загострилися протиріччя між готовим до переговорів поміркованим крилом і більш радикальними представниками делегації. Опозиція вимагає, щоб Росія чинила тиск на Б. Асада і була гарантом процесу передачі влади в Сирії.

4 березня четвертий раунд міжсирійських переговорів в Женеві завершився практично безрезультатно. За словами С. де Містури, «досягли певного прогресу щодо створення об'єднаної делегації від опозиції». Він також вважає, що на даному етапі процесу мирного врегулювання сирійської кризи краще вести переговори через посередника. П'ятий раунд міжсирійських переговорів планується провести вже наприкінці березня. До нового раунду в Женеві відбудеться ще одна зустріч в Астані, де знову обговорюватиметься питання закріплення перемир'я в Сирії.

Зони безпеки. Зважаючи на пропозицію президента США Д. Трампа створити зони безпеки в Сирії, глава МЗС РФ С. Лавров зазначив, що все це потребує «практичного узгодження деталей і самого принципу створення таких територій, в тому числі з урядом САР». Президент Б. Асад заявив, що уряд САР виступає проти створення зон безпеки на території країни. За його словами, уряд Сирії міг б погодитися на присутність військ США на своїй території для боротьби з ІД, якщо «Вашингтон буде чесно і щиро вибудовувати свої відносини з Дамаском».

Військова взаємодія. 21 лютого, у відповідь на пропозицію міністра оборони РФ С. Шойгу співпрацювати в проведенні операцій проти терористів в Сирії, представник Пентагону Мішель Балданза заявила, що військове співробітництво між США і РФ припинено законом про повноваження в галузі національної оборони (National Defense Authorization Act), ухваленим Конгресом США після анексії Росією українського Криму. За словами спецпредставника президента США з питань взаємодії з іншими країнами в боротьбі з ІД Б. Макгурка, адміністрація Д. Трампа поки що не вважає за можливе взаємодіяти з Росією в Сирії.

17 лютого на базі ВПС Туреччини Інджірлік пройшли переговори між начальником генштабу турецьких ЗС генералом Х. Акаром і головою Об'єднаного комітету начальників штабів ЗС США генералом Дж. Данфордом. По їх закінченні було повідомлено, що сторони виступають з єдиних позицій у питаннях боротьби з тероризмом в Сирії та Іраку. Туреччина виступила з пропозицією розмістити обмежений контингент спецназу США в Сирії для підтримки формувань «помірної опозиції». ЦРУ призупинило реалізацію програми підтримки бойовиків протурецької ВСА. Стверджується, що таке рішення було ухвалене ще за колишньої адміністрації Б. Обами.

25 лютого голова Центрального командування ЗС США Джозеф Вотел відвідав курдське керівництво в Кобань на півночі Сирії, щоб обговорити завершальний етап операції зі звільнення Ракки. Візит генерала відбувся через кілька днів після того, як сенатор-республіканець Джон Маккейн відвідав Кобань для обговорення стратегії і планів США у війні з ІД. Все це свідчить про зміцнення партнерських зв'язків між США і сирійськими курдами, що незмінно викликає роздратування в Анкарі.

Плани Пентагону. Відповідно до розпорядження президента США Д. Трампа, командування Пентагону надало йому кілька сценаріїв дій американського спецназу проти бойовиків ІД в Сирії. Головними завданнями операції за будь-якого сценарію є їх вигнання з міст Ракка і Дейр-ез-Зор. Наступ на Ракку ставить перед Пентагоном наступну дилему: якщо діяти спільно з турецькими військами, то доведеться відмовитися від взаємодії з сирійськими курдами, що призведе до ускладнення відносин з ними. При варіанті взаємодії з Туреччиною Анкара наполягає на залученні спецназу з Саудії і Катару, однак це буде неприйнятним для Москви, Тегерана і Дамаска. Якщо ж у Пентагоні вирішать наступати на Ракку самостійно у взаємодії зі своїми союзниками по НАТО і курдами, то це загрожує серйозним ускладненням взаємовідносин з Анкарою.

Російський фактор. У лютому стратегічні бомбардувальники Ту-95МС ПКС РФ завдали кілька ударів крилатими ракетами Х-101 по об'єктах ІД в районі м. Ракка. Відзначено також використання літаками і вертольотами російських ПКС новітніх протитанкових керованих ракет «Вихор». 14 лютого була проведена ротація батальйонів військової поліції у складі російського угруповання в Сирії. Батальйон з Чечні був змінений на батальйон з Інгушетії. У провінції Дамаск в горах Каламун функціонує російський навчальний центр для підготовки сухопутних і інженерних підрозділів сирійської армії. 22 лютого міністр оборони РФ С. Шойгу повідомив, що в Сирії бойового досвіду набули до 90 % льотчиків ПКС і армійської авіації ЗС РФ. У бойових умовах було випробувано 162 зразка новітніх озброєнь. Згідно з офіційними даними, за час бойових дій російського військового угруповання в Сирії з жовтня 2015 року по лютий 2017 рік загинуло 27 російських військовослужбовців.

ІРАК

Бойові дії. 19 лютого прем'єр-міністр Іраку Хайдер аль-Абаді оголосив про початок наступу на позиції бойовиків ІД в Західному Мосулі. Повідомляється, що в наступі задіяні сили швидкого реагування Іраку, підрозділи федеральної поліції, 9-а бронетанкова дивізія, а також проіранські шиїтські формування, курдські загони пешмерга і американський спецназ. Вони просуваються до кордонів західної частини міста з півдня і з південного заходу. Підтримку наземним частинам надає артилерія і авіація ЗС Іраку та Міжнародної коаліції на чолі з США.

Американський спецназ бере безпосередню участь в боях у Мосулі. Його командування інформує керівництво в Пентагоні про те, що форсування наступу у Мосулі призведе до великих втрат серед іракських військових і мирного населення. Американці повідомляють також про регулярні випадки розправ без суду над місцевим сунітським населенням у звільненій східній частині Мосула, до яких вдаються курди та іракські поліціянти.

Східна частина міста була звільнена наприкінці січня. У Західному Мосулі проживає до 750 тис. осіб. У жовтні 2016 року командувач коаліційними військами в Іраку американський генерал Стівен Таунсенд прогнозував, що весь Мосул буде звільнено протягом кількох тижнів, максимум — двох місяців. Тепер же він говорить про шість місяців. За даними американської розвідки, чисельність бойовиків ІД в Західному Мосулі становить всього близько 2 тис. осіб. Значна частина бойовиків ІД пішла разом з біженцями та розосередилася в селах сунітських провінцій Ніневія та Анбар з метою ведення в подальшому партизанської війни.

В кінці лютого урядові війська Іраку за підтримки авіації Міжнародної коаліції звільнили від терористів Мосульський аеропорт, а також увійшли з південного напрямку в міські квартали. Бойові дії досить запеклі, іракські війська просуваються повільно. Бойовики ІД чинять запеклий опір, активно використовуючи заміновані автомобілі і безпілотники. Згідно з даними Місії ООН в Іраку, у лютому в Іраку в результаті актів насильства, тероризму і сутичок в ході конфлікту було вбито близько 400 цивільних осіб і ще близько 600 дістали поранення.

Ситуацію ускладнює та обставина, що значна частина населення міста симпатизує ІД й інформує бойовиків про все, до чого готуються у наступі іракські війська. Повідомляється про масове застосування обома сторонами БПЛА і квадрокоптерів, причому бойовики ІД навчилися використовувати дрони для бомбардування урядових військ. Сторони активно ведуть інформаційну війну, регулярно викладаючи на своїх ресурсах переможні реляції.

Верховний лідер халіфату ІД Абу Бакр аль-Багдаді опублікував заяву, в якій визнав поразку угруповання в Іраку і закликав своїх іракських прихильників ховатися, а неарабським джихадистам порадив повернутися до своїх країн. Багато бойовики ІД, скориставшись порадою ватажка, рушили в напрямку районів, що контролюються угрупованнями ісламістів у сусідній Сирії.

Військова взаємодія. 2 лютого прем'єр-міністр Іраку Хайдер аль-Абаді зустрівся з послом США Дугласом Силліманом і командувачем угрупованням коаліційних військ генералом Стівеном Таунсендом. На зустрічі обговорювалася ситуація в районі Мосула і в цілому в країні. Посол Д. Силліман запевнив іракського прем'єр-міністра в тому, що адміністрація президента Д. Трампа продовжить надавати Іраку «сильну і постійну підтримку». 22 лютого глава Пентагону Дж. Меттіс провів переговори у Багдаді, де обговорив з іракським військовим командуванням проведення військової операції зі звільнення Мосула від бойовиків ІД. Дж. Меттіс запевнив іракське керівництво, що США продовжать довгострокове співробітництво з Іраком і нададуть допомогу у відновленні цієї країни після її звільнення від терористів ІД. Слід зазначити, що у 2004 році Дж. Меттіс керував операцією в Іраку з придушення сунітського опору в Ель-Фаллуджі. Зараз же він вважає, що військове вторгнення США до Іраку було помилкою.

За наполяганням американців новим міністром оборони Іраку нещодавно призначений колишній старший офіцер армії С. Хусейна суніт Арфан аль-Хайялі замість звинуваченого в корупції Халеда аль-Обейді. Основним завданням нового міністра оборони є не стільки посилення бойового потенціалу власне іракських збройних сил, скільки схиляння племінної верхівки сунітських племен провінцій Ніневія та Анбар до відмови від підтримки «Ісламської держави».

ЄМЕН

Бойові дії. 10 лютого лояльні президентові Ємену Абд Раббо Мансуру Хаді війська, за підтримки арабської коаліції на чолі з Саудівською Аравією, встановили контроль над портом Моха на Червоному морі, витіснивши формування шиїтських повстанців-хуситів. У запеклих боях за цей порт, що тривали з січня, обидві сторони зазнали великих втрат. 22 лютого в передмісті Моха внаслідок ракетного обстрілу шиїтських повстанців загинули заступник начальника генштабу урядових військ Ємену генерал Ахмед Сейф аль-Яф'і і 7 старших офіцерів. 26 лютого урядові сили Ємену, за підтримки авіації арабської коаліції, розпочали операцію з відновлення контролю над провінцією Ходейда на заході країни.

Десант Саудівської коаліції у порту Моха

За повідомленням агенції Al-Masdar News, 6 лютого прихильники екс-президента країни Алі Абдалли Салеха завдали ракетного удару по військовій базі Мазахімія на заході від Ер-Ріяда. (Балістична ракета «Буркан-2» класу «земля-земля» є модифікацією старого радянського «Скада», модернізованого іранськими фахівцями). Залп ракет був проведений в той час, коли заступник наслідного принца Саудівської Аравії Мухаммад бін Салман зустрічався в Ер-Ріяді з президентом Ємену Мансуром Хаді.

Це вже не перший ракетний удар, який союзники шиїтських повстанців-хуситів завдають по території Саудівської Аравії. За деякими даними, Саудія звернулася за допомогою до... Ізраїлю з проханням поставити ізраїльський комплекс ПРО «Залізний купол», що добре зарекомендував себе, замість не надто ефективного американського комплексу ПРО «Петріот». Крім ракет «Буркан-2» Іран поставляє хуситам БПЛА, протитанкові засоби, ударні катери.

8 лютого Ємен відкликав у США дозвіл на проведення наземних спецоперацій в країні проти терористичних угруповань. Таке рішення було прийнято після проведення 29 січня широкомасштабної операції американського спецназу в провінції Ель-Бейда, в результаті якої загинули 16 мирних мешканців і 40 бойовиків. Під заборону влади Ємену не потрапили атаки, що здійснюються БПЛА, а також американські військові радники, які надають розвідувальну підтримку Ємену і силам «Аравійської коаліції».

Гуманітарна катастрофа. За даними єменського Центру з прав людини і розвитку, з весни 2015 року в країні загинуло понад 10 тис. мирних жителів, в тому числі майже 2,4 тис. дітей і близько 2 тис. жінок. За той же період поранення дістали 18,5 тис. єменців. За словами генсека ООН А. Гутерреша, гуманітарна катастрофа загрожує населенню Ємену, якщо в найближчий місяць не буде виділено необхідних коштів для закупівлі продовольства для цієї країни. За даними ООН, потрібно 2,1 млрд дол. США, щоб забезпечити продовольством 12 млн жителів Ємену (майже половина населення країни), яким загрожує голод після двох років війни. До цього часу раз на два місяці ООН доставляла продуктові набори для 3–4 млн єменців, завдяки чому поки що вдалося вберегти Ємен від голоду.

ЛІВІЯ

Фактор маршала Х. Хафтара. Головнокомандувач Лівійської національної армії (ЛНА) маршал Халіфа Хафтар, який ще близько року тому не мав підтримки США і більшості країн ЄС, на даний час стає чи не найголовнішим претендентом на лідерство в Лівії. Якщо раніше Брюссель і Вашингтон прагнули до взаємодії з ісламістами Тріполі і Місурати, то після того, як війська Х. Хафтара за допомогою французького спецназу встановили контроль над Бенгазі з його нафтовими терміналами і родовищами всього «лівійського нафтового півмісяця», вони почали все більше підтримувати саме маршала Х. Хафтара, що робить його головним претендентом на роль «другого Каддафі». Однак це не означає, що Х. Хафтар є прихильником М. Каддафі, з режимом якого він порвав ще у 1987 році, коли Лівія програла у війні з Чадом, в якій він брав участь. Тоді Х. Хафтар потрапив у полон, з якого йому вдалося втекти за допомогою ЦРУ. Потім він оселився в США, в Вієнні, штат Вірджинія, де прожив 20 років.

6 лютого Рада ЄС з міжнародних справ під час свого зібрання на Мальті ухвалила рішення про зняття всіх обмежень на контакти країн ЄС і його органів з урядом в Тобруку і особисто з маршалом Х. Хафтаром. Слід зазначити, що це рішення міністрів закордонних справ ЄС було ухвалене після невдалого візиту глави уряду національної єдності в Тріполі Ф. Сараджа в період з 1 по 3 лютого до Брюсселю, де йому не вдалося переконати керівництво ЄС і НАТО в своїй спроможності контролювати ситуацію в країні, ефективно протидіяти незаконній міграції та ісламістам. Крім того, схоже, в Брюсселі зрозуміли, що подальше ігнорування Х. Хафтара послаблює позиції ЄС з лівійського питання на тлі зростаючої підтримки лівійського маршала з боку Москви, Каїру, Абу-Дабі, Парижа і Вашингтона.

15 лютого глава лівійського уряду національної єдності Ф. Сарадж і командувач ЛНА Х. Хафтар домовилися про проведення парламентських і президентських виборів не пізніше 2018 року. Переговори протиборчих сторін проходили протягом двох днів за посередництва Єгипту. Крім того, сторони узгодили питання про створення спільної комісії з розробки законодавчих актів, щодо внесення необхідних поправок в конституційну декларацію.

Подолання ембарго. На даний час представники Х. Хафтара у Москві ведуть переговори про закупівлю російських озброєнь вартістю близько 1,5 млрд євро (бойові літаки, танки, системи ППО) після зняття ембарго ООН. Також розглядається можливість РФ отримати в Лівії військово-морську базу в Тобруку. (У 1980 році автору цих рядків доводилося працювати в якості військового перекладача в групі радянських військових фахівців на будівництві військово-морської бази ВМФ Лівії в Тобруку). Швидше за все, навряд чи мова йде про повноцінну базу ВМФ. Через нестачу фінансових ресурсів Росія може обмежитися місцями для якірної стоянки, ремонтом суден і поповненням запасів.

26 січня італійська La Stampa повідомила, що Росія нібито погодила з Х. Хафтаром поставки зброї за участю Алжиру, щоб обійти збройне ембарго ООН на продаж зброї до Лівії. Втім, Росія може постачати військову техніку, не порушуючи режим ембарго і через Єгипет, що і було зроблено, коли раніше РФ поставила через Єгипет в Тобрук три транспортно-десантних гелікоптери типу Мі-8Т і кілька винищувачів МіГ-21МФ.

Ембарго також не завадило і ОАЕ придбати чотири Мі-24П в Білорусії у 2014 році та передати їх лівійським силам в Тобруку у квітні 2015 року. ОАЕ активно розширюють свою військової присутність у Лівії, зокрема, на базі ВПС Аль-Кадім, яка стала основним плацдармом базування еміратовської авіації і лівійських ВПС. Це дозволить Х. Хафтару впевнено контролювати зону «нафтового півмісяця» і продовжити свою експансію на південь в боротьбі проти «місуратовців». У разі успіху уряд у Тобруку фактично монополізує експорт нафти і сконцентрує в своїх руках основні фінансові потоки.

ЄГИПЕТ

Ситуація на Синаї. У лютому ситуація на Синайському півострові Єгипту залишалася напруженою. Перед натиском ісламістів Єгипет втрачає контроль над півостровом. 8 лютого бойовики ІД випустили сім ракет з Синаю по ізраїльському місту Ейлат, розташованому на узбережжі Акабської затоки Червоного моря. Три з цих ракет були перехоплені ізраїльською системою ПРО «Залізний купол». Ще чотири ракети вибухнули за межами міста. Повідомляється, що від атаки ніхто не постраждав. Ракетні обстріли ізраїльської території бойовиками ІД засудили в ООН. 12 лютого на півдні від міста Ель-Аріш єгипетські військові знищили п'ятьох членів терористичного угруповання. 17 лютого під час вибуху фугасу на півночі Синайського півострова загинули п'ять єгипетських солдатів і двоє були поранені. Вибуховий пристрій здетонував на дорозі, по якій проїжджав армійський БТР.1

За останні роки Синайський півострів зі свого роду буферної зони між Ізраїлем і Єгиптом перетворився на осередок нестабільності. Відповідно до угоди, підписаної у 1979 році між Єгиптом та Ізраїлем, єгипетська військова присутність у східній частині півострова заборонена. Підтриманням порядку в цьому районі півострова займається міжнародний військовий контингент, що складається з представників 12 країн. Найбільш проблемною на сьогодні є зона в Північному Синаї, навколо міст Ель-Аріш, Рафах і Шейх-Зувейд на кордоні з Ізраїлем, яка практично не контролюється єгипетською владою. Ця частина півострова населена єгипетськими бедуїнами, серед них найбільш активні пропалестинські угруповання, основу діяльності яких становить контрабанда товарів, озброєнь і боєприпасів в сектор Газа по тунелях, проритих під кордоном. Значною мірою ці угруповання перебувають під впливом радикальної ідеології палестинської організації ХАМАС.

Ізраїльська система ПРО навчилася збивати кілька ракет, запущених одночасно з різної відстані

На північному сході півострова також базуються салафітські джихадистські угруповання, що поділяють ідеологію Аль-Каїди і ІД. Найбільш активними серед них є ісламістські угруповання «Братів-мусульман», «Вілаят Синай», «Рада моджахедів Єрусалиму», «Мережа Мухаммеда Джамала». Члени цих угруповань досі не можуть змиритися з усуненням Мухаммеда Мурсі, що був членом «Братів-мусульман», з поста президента Єгипту 3 липня 2013 року під час військового перевороту під керівництвом колишнього міністра оборони і нинішнього президента Єгипту фельдмаршала Абдель Фаттаха ас-Сісі.