24 травня 2014

РФ остаточно зорієнтувалася «на Aзію»?

РФ, уклавши «газовий» контракт з Китаєм на 30 років, до того ж продемонструвала світові, що її місце — у спарці з Пекіном. Виходячи з цього, Україна має усвідомити, що нині ми воюємо не лише з Кремлем, а й з лукавим Пекіном.

По-перше, РФ намагається продемонструвати свій альтернативний ринок для збуту газу. Це на той випадок, якщо Європа таки наважиться обмежити закупівлю російського газу, чи скоротиться загальне його споживання, чи через Україну, чи ще з якогось приводу.

По-друге, у відповідь на наявні та потенційні санкції Кремль показово демонструє, що матиме кошти для ведення військових дій, в Україні в тому числі. Адже як не намагаються приховувати суть контракту, зрозуміло, що ціна на газ для Китаю співмірна з європейською.

По-третє, Москва вкотре доводить, що азійська ментальність їй ближча і зрозуміліша за європейську. Не можна стверджувати, що котрась з них краща, чи гірша. Просто вони різні.

Чи не вперше в остаточних перемовинах у Пекіні щодо енергоносіїв Путін був не як завжди на перших ролях — цього разу він поступився чільним місцем пекінському лідерові. Такого ще ніколи не було, адже РФ завжди диктувала свої умови по енергоносіях, зокрема щодо газу. А тут — навпаки… Це було помітно, просвічувалося навіть через гарно треновану поведінку господаря Кремля. Під впливом нинішніх обставин і перспективи могутності Китаю Путін змушений був відступити. Тепер, під час російської агресії, з цього варто робити додаткові висновки і Україні: Путін відступить під тиском сильних аргументів.

Таким чином «газовий» контракт з Китаєм слід сприймати як чіткий сигнал світовому співтовариству — Путін поспішає сховатися під ментальну, політичну і безпекову «парасольку» Китаю. Не ОДКБ, а саме Китаю!

Очевидно, що Україні не «по дорозі» з азійською РФ. Нам треба виборювати європейський вибір для української нації.