28 серпня 2015

НА КОНКУРС

АВТОНОМНІ СИСТЕМИ ОЗБРОЄННЯ:
невирішені питання моралі, моральності, міжнародного права і геополітики

Надія Сербенко

 

Вступ

У повісті французького льотчика і письменника Антуана де Сент-Экзюпері (1900-1944) «Маленький принц» (1943) є адресовані Маленькому принцові слова: «Люди забули цю істину, але ти не повинен її забувати. Ми завжди зобов’язані відповідати за тих, кого приручили». Алегорично — це заклик бути відповідальним в любові і дружбі, поважати почуття близької людини, дорожити чужою довірою, не обманювати його і себе тощо.

А хто ж відповідатиме за так званих інтелектуальних роботів-вбивць (по-іншому — автономні системи озброєння; смертоносна автономна зброя; бойові системи автономної дії або бойові автономні роботизовані системи тощо), яких ми самі створили і яких можемо використовувати в збройній боротьбі тільки з нашої волі і за нашого бажання?

Саме ці і багато інших подібних питань ставлять собі сьогодні чимало юристів-міжнародників, учених, експертів, а також міжнародні урядові і неурядові організації, такі як «Human Rights Watch», «Amnesty International», Міжнародний комітет Червоного Хреста (МКЧХ), Міжнародний комітет з контролю за роботизованими системами озброєнь, Комітет з прав людини ООН, Управління ООН з питань роззброєння і багато інших організацій, комітетів…, а також громадськість. Слід зазначити, що на це питання, що хвилює усіх, і ще на багато подібних інших сьогодні відповіді поки що не знайдено.

В той же час МКЧХ закликає держави не використовувати автономні системи озброєння якщо при цьому немає можливості забезпечити дотримання норм і принципів міжнародного гуманітарного права і міжнародного права в цілому. Адже прогрес, як відомо, не стоїть на місці і незабаром автономні системи озброєння знайдуть-таки своє широке застосування в світі.

Тому головне питання сьогодні полягає у наступному: чи можемо ми (у рамках загальних принципів моралі і моральності) дозволити машинам вирішувати кому з людей жити далі, а кому — помирати? А також — як це все позначиться на подальших збройних перегонах і взагалі на розвиткові геополітичної ситуації у світі? І ще одне — як це все має узгоджуватися з нормами міжнародного гуманітарного права — зокрема, і взагалі міжнародного права в цілому?

 

1. Суть автономних систем озброєння. Стан, основні напрями їх розробки і застосування

Отже, спершу давайте з’ясуємо, що мається на увазі під автономними системами озброєння, а також в якому вигляді і в якому стані вони зараз існують?

Сьогодні якоїсь загальновизнаної дефініції чи конвенційного визначення автономних систем озброєння взагалі немає, в т. ч. і в міжнародному гуманітарному праві.

У рамках міжнародної зустрічі експертів (13 — 16 травня 2014 року в Женеві), присвяченої бойовим автономним роботизованим системам (БАРС), учасники зустрічі визначили, що автономні системи озброєння (АСО) — це такі системи, які можуть самостійно, без контролю і втручання людини, виконувати наступні функції: пошук, виявлення, розпізнавання і ураження цілей.

Цим же вони і відрізняються від безпілотних літальних апаратів (БПЛА), яким обов'язково потрібна людина-оператор для вибору цілей, активації і наведення встановленої на них зброї, а також їх ураження (придушення). Але при цьому треба розуміти, що саме БПЛА є прототипами АСО. Сьогодні повністю автономно діючих машин-роботів також ще немає. Тільки деякі оборонні системи озброєння, наприклад, мають автономні режими перехоплення керованих і некерованих ракет, артилерійських снарядів і літальних апаратів супротивника на близькій відстані.

Телетанки Червоної Армії

MQ-1 Predator
MQ-1 Predator, озброєний ракетою «AGM-114 Hellfire»

Сьогодні ряд провідних учених і експертів небезпідставно вважає, що одними з перших моделей (прототипів) АСО були «телетанки» (керувалися по радіо на відстані, без екіпажа), затверджені Й. Сталіним у рамках передвоєнної реорганізації Робітничо-селянської Червоної Армії, в якій ставка робилася вже не на кавалерію, а на бронетехніку. Потім у 1948 році в США був створений розвідувальний безпілотний літальний апарат — AQM-34, а з 1951 року його запустили вже в масове виробництво. СРСР, як завжди, не відставав, і у 1959 році в конструкторському бюро С. Лавочкіна був розроблений безпілотний літак-розвідник Ла-17Р. Під час В'єтнамської війни ВПС США активно використовували безпілотні літальні апарати «Файрбі» і «Лайтнінг Баг». Інші приклади радянських безпілотників того часу: «Пчела-1Т», ВР-3, Ка-137, Ту-130, ПС-01 «Комар», ZALA 421-08, «Эльф-Д» і т. д. Причому, треба зазначити, що безпілотні літальні апарати були спроможні нести бойове навантаження і знищувати наземні, повітряні або над/підводні цілі. Найбільш поширеними, з точки зору застосування їх сьогодні, є ударні американські БПЛА: MQ-1 Predator, RQ-11 Raven і MQ-9 Reaper.

 

Для довідки:

За даними Стокгольмського міжнародного інституту дослідження проблем світу (SIPRI — Stockholm International Peace Research Institute) сьогодні обсяг світового виробництва безпілотників у грошовому виразі складає 4,4 млрд дол. США, до 2018 року він подвоїться і становитиме 8,7 млрд дол. США.

Сьогодні США є визнаним лідером у розробці і виробництві БПЛА (у 2013 році кількість безпілотників у складі ЗС США сягала 7494 одиниць, тоді як кількість пілотованих апаратів — 10767 одиниць).

 

 

Щодо мобільних робототехнічних комплексів, то найбільш відомі на сьогодні є SWORDS (Special Weapons Observation Reconnaissance Detection Systems, США), тактична машина-робот Crusher  (США),мобільний робот WheelbarrowMk7  (Великобританія), мобільні робототехнічні комплекси надлегкого класу «Вездеход-ТМ5», «Кобра-1600», «Мангуст» (Російська Федерація).

Тобто, на сьогодні повністю автономних систем озброєння ще немає. Частково такі бойові роботи, мобільні робототехнічні комплекси або БПЛА все одно контролюються людиною. Хоча ми повинні розуміти, що з кожною такою новою розробкою частка людського контролю АСО зменшується! Відповідно стрімкий розвиток технологій означає, що наступне покоління АСО вже зможе самостійно обирати цілі і вражати їх, потенційно вбиваючи або калічачи людей, без дієвого контролю з боку людини.

За оцінками провідних закордонних експертів, використання таких систем призведе до абсолютної зміни способів і методів ведення війни, що поки що ніяк не регламентується міжнародним правом. У зв'язку з цим виникає безліч питань. Такими є безпосередньо правові проблеми, а також етичні, наприклад: як машина, що працює автономно, зможе розрізняти комбатантів і цивільних осіб? Хто буде відповідати за смерті безневинних людей? Адже машина-робот — це такий пристрій, в якому може статися технічний, технологічний чи програмний збій! Згадаємо хоч б такі відомі фантастичні фільми як «Термінатор», «Трансформери», «Машина смерті», «Робокоп», «Хороше вбивство», «Стелс»… і роботів, що виходили там з ладу, не вселяючи нам особливої довіри!

Ще 70 років тому! письменник-фантаст Айзек Азімов у своїй повісті «Хоровод» (1942) сформулював три «закони робототехніки» (обов'язкові правила поведінки для роботів), які повинні були б служити своєрідним орієнтиром, що направляє дії високорозвиненого штучного інтелекту, а саме:

Перший — робот не може завдати шкоди людині або своєю бездіяльністю допустити, щоб людині була завдана шкода;

Другий — робот повинен виконувати усі накази та інструкції, які дає людина, окрім тих випадків, коли ці накази (інструкції) суперечать Першому Закону;

Третій — робот повинен піклуватися про свою безпеку в тій мірі, в якій це не суперечить Першому і Другому Законам.

У той же час, досі рівень розвитку сучасних технологій інтелектуального (високого) штучного розуму не дозволяє робототехнічним системам адекватно сприймати повну інформацію про їх довкілля, і до появи перших роботів, здатних усвідомлювати і керуватися «законами А. Азімова», схоже, спливе ще чимало часу.

І ось яка виникає парадоксальна ситуація: АСО — це машина, і відповідати за порушення норм і принципів міжнародного публічного права, зокрема, гуманітарного, вона не може. Тоді хто нестиме юридичну відповідальність за наслідки бойового застосування таких автономних систем озброєння: розробник, виробник, патентовласник чи програміст?

Таким чином, якщо така відповідальність не може бути визначена, то чи можна визнати використання таких систем законним або етично і морально виправданим? І як використання такої військової техніки впливатиме на розвиток геополітичної ситуації у світі, адже перегони озброєнь, в тому чи іншому сенсі, тривають, і держави, що мають у своєму арсеналі роботів-вбивць, матимуть істотну перевагу над іншими державами, які таким арсеналом зброї не володіють.

Тобто, машини — це не люди, а значить, ймовірність помилки завжди існує. І, незважаючи на те, що розуміння цього є, розробки АСО з високою ступінню автономності активно ведуться і безумовним лідером у цьому напрямі є Сполучені Штати Америки.

 

2. Розробка автономних систем озброєння в США

Бойові роботи фірми Boston Dynamics
Бойові роботи фірми Boston Dynamics

Так, дочірня компанія Google під назвою Boston Dynamics розробила на замовлення Міністерства оборони США робота-собаку на ім'я Спот. Що він таке? Це машина, призначена для застосування в пошуково-рятувальних роботах, а також здатна відстежувати осіб, які чинять опір представникам влади під час переслідування. Серед його характеристик: автономність, рухливість, стійкість і висока швидкість реакції. В принципі, сьогодні нічого страшного в цьому немає, але побоювання стосуються того, що цього робота можуть запросто забезпечити смертоносною зброєю і тоді він перетвориться на справжнісінького робота-вбивцю!

Окрім цього, фірма Boston Dynamics розробила також воєнізовану версію собакоподібного робота Big Dog (розвиває швидкість до 6,4 км за годину, долає підйом до 35 градусів; вага, яку може перемістити — до 300 кг), людиноподібного робота «Atlas» і всюдихідного робота LS3, що з вигляду нагадує коня. І це все знову ж таки для Міністерства оборони США. За даними Пентагону, тільки на 2007-2013 роки США виділили для розробки таких пристроїв приблизно 6 млрд дол. США.

У США почали розробляти програму розвитку і впровадження робототехнічних БПЛА після терактів 11 вересня 2001 року. Вона активно триває і після того, як владу очолила адміністрація Барака Обами. Документи безпосередньо з адміністрації президента США вказують на плани її розширення в галузі автономних систем озброєння. У «Unmanned Systems Integrated Roadmap FY2011 — 2036» («Комплексна дорожня карта безпілотних систем на період з 2011 по 2036 рр».), Міністерство оборони США констатує, що «…такі системи можуть легко поєднуватися з пілотованими системами, при цьому поступово скорочується частка людського втручання, а надалі автономні системи озброєння самі зможуть приймати рішення».

Агенція передових оборонних дослідницьких проектів США (US Defense Advanced Research Projects Agency — DARPA) створила прообраз військового робота з використанням елементів системи зброї ближнього бою морського ЗАК «MK 15 Phalanx Close-In Weapons System» і його наземного варіанту «Counter Rocket, Artillery and Mortar System». Такого роду техніка використовувалася в боротьбі проти угруповань «Аль-Каїди». Серед нового DARPA у галузі АСО — прототипний БПЛА марки «X-47B» ВМС США, який може вже зараз самостійно підніматися з палуби авіаносця, приземлятися і дозаправлятися. Також їх компанія Foster-Millerрозробила бойового робота, якого можна озброїти великокаліберним кулеметом.У 2007 році три такі зразки були випробувані і згодом (всього було виготовлено 80 зразків) використовувалися під час війни в Іраку.

У 2012 році агенція DARPA, що фактично відповідає за високотехнологічні розробки міністерства оборони США, оголосила про запуск проекту створення антропоморфних (людиноподібних) роботів військового призначення (у рамках програми «Humanoid Robots Surface») під назвою «Avatar». Для участі в програмі зі створення нового бойового робота, спроможного самотужки вирішувати широке коло досить складних і важких завдань, залучатимуться практично усі провідні робототехнічні компанії США.

За повідомленнями «The Washington Post», сьогодні США створюють ціле коло баз для бойових БПЛА (так званих «дронів» — фактично різновиди військових роботів) довкола Індійського океану, Східної Африки і Аравійського півострова як для виявлення баз терористів «Аль-Каїди» і «Ісламської Держави» (ІД), так і для стеження за активністю піратів. Наприклад, створення нових баз для розміщення безпілотних літальних апаратів MQ-9 Reaper заплановане в Ефіопії. Крім того, їх базування також буде розширено на Сейшельських островах і в Джибуті.

Не так давно американська компанія MegaBots, що випускає прототипи величезних бойових роботів, фактично кинула виклик японській компанії-виробникові електромеханічних роботів. Тобто, у певному сенсі це вже може свідчити, що США застосовують неординарні підходи у своїй новій геополітичній стратегії, по суті спрямованій на отримання переваги (лідерства) в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні, найважливішу роль в якій відіграють автономні системи озброєння.

 

3. Деякі особливості розробки і використання автономних систем озброєння в інших країнах

В інших же країнах, як вони самі про це заявляють, автономні системи озброєння в основному використовуються і в майбутньому широко застосовуватимуться тільки для «самозахисту».

 

3.1. Ізраїль

Так, Ізраїль створив свою систему автоматичної зброї ПРО/ППО «Iron Dome» («Залізний купол»), ФРН — систему захисту військових і стратегічних цивільних об'єктів від низько літаючих цілей, в т. ч. пілотованих і БПЛА — «NBS Mantis», а США й інші країни НАТО в Афганістані використовують АСО для ближнього захисту (оборони) польових таборів і баз від терористичних атак з використанням некерованих ракет і мінометів, розташованих у безпосередній близькості до супротивника.

Інші приклади прототипів повністю автономних систем озброєння для «самозахисту» можна побачити в Південній Кореї і знову ж таки в Ізраїлі. Це роботи-дозорці, що працюють за наступним принципом: виявляють присутність людини і, якщо оператор їм накаже, відкривають вогонь. Але дуже правильно при цьому зауважив Марі Варенхам, експерт із озброєння з «Human Rights Watch»: «У той час, коли різні країни вдосконалюють свої технологічні можливості, багато хто може піддатися спокусі і стати на шлях створення повністю автономної зброї, оскільки це обіцяє ряд безперечних переваг». Тобто, побоювання експерта свідчать про те, що рано чи пізно ці благі наміри «самозахисту» можуть перетворитися на щось абсолютно інше.

 

3.2. Японія

Kuratas Battle Mech
Kuratas Battle Mech — гігантський бойовий робот-трансформер з Японії

За прогнозами згадуваного нами раніше Міжнародного комітету з контролю за роботизованими системами озброєнь, армія Японії в найближчі 5-15 років буде озброєна бойовими роботами і автоматичними розвідниками. Наприклад, створений компанією Suidobashi, перший прототип військового робота KR01 ver.1.0.1 з грізним ім'ям Kuratus, яким можна управляти навіть за допомогою смартфону, а також жестів і міміки пілота. Сьогодні існує дві версії Kuratas: військова і цивільна. Їх основна відмінність в типах зброї, що використовується: в цивільній версії (як і у військовій) встановлені повноцінні системи озброєння, але стріляють вони не кулями, а спеціальними пластиковими кульками, за аналогією зі зброєю для страйкбола. Про це свідчать і неодноразові заяви міністра оборони Японії Гена Накатані.

Особливо слід підкреслити, що нині на частку Японії припадає приблизно 45 % функціонуючих у світі промислових роботів.

 

3.3. Швейцарія

Інший приклад — Швейцарія, одна з країн-активістів процесу приборкування роботів-вбивць, реалізує у співпраці з американськими компаніями «Black-I Robotics» і «iRobot» декілька невеликих науково-дослідних проектів створення безпілотних повітряних і наземних транспортних засобів. Акцент при цьому робиться на автономії безпілотних пристроїв. Стюарт Кейсі-Маслен — керівник дослідницького відділу Женевської академії міжнародного гуманітарного права і прав людини, заявляє, що все це робиться для «вирішення завдань політики безпеки Швейцарії». І зізнався, що був би «здивований», якби з’ясувалося, що Швейцарія не проводить своїх досліджень в галузі проектів БAРС.

 

3.3. Китай

Закордонні експерти небезпідставно вважають, що в Китаї до 2017 року буде найбільша кількість роботів у світі, але в основному, як показує аналіз, це стосується саме промислових роботів. Підстави так вважати дає Міжнародна федерація робототехніки. За її даними, саме Китай є найбільшим ринком з 9,5 млрд дол. США глобальної торгівлі роботами (у 2013 році в Китаї було продано 36,5 тисяч роботів, що складає 20 % від загального світового об'єму продажу цієї техніки; у 2014 році було продано понад 56 тисяч роботів, що на 54 % більше, ніж у 2013 році), хоча він і відстає від найбільш розвинених країн за кількістю роботів на душу населення. До речі, першою у світі з цього показника є Південна Корея, де на 10 тисяч робітників припадає 396 роботів, а на другому місці — Японія, де на 10 тисяч чоловік припадає 332 роботи.

 

Для довідки:

Загальна кількість проданих роботів у світі, з моменту їх появи (1960 рік) і до кінця 2012 року, склала 2 470 000 одиниць.

Тільки за офіційними даними, саме ізраїльським компаніям належить 41 % продажу безпілотників у більш ніж 50 країн світу.

А якщо відкинути застарілі і зняті з виробництва роботи (аж до 2000-х років), загальна цифра задіяних промислових роботів у світі коливається в інтервалі від 1 235 000 до 1 500 000 одиниць (за даними Міжнародної федерації робототехніки).

 

Разом з тим, останнім часом Китай розпочав активні розробки проектів зі створення в країні і військових роботів різного цільового призначення. Так, передбачається, що в Народно-визвольній армії Китаю (НВАК) в осяжному майбутньому служитимуть не лише люди, але й роботи. За наявною інформацією, у 2014 році китайська машинобудівна корпорація NORINCO відкрила спеціальний дослідницький центр розробки наземних роботів, призначених для військових цілей.

Китайський виробник має намір укласти угоди про спільну розробку і передачу технологій з конструкторськими бюро з ФРН, Росії і Фінляндії. При цьому китайські фахівці тверезо оцінюють ситуацію — за їх словами, щоб наблизитися в аналогічному аспекті до США, їм необхідно не менше 5 років.

Бойовий робот корпорації NORINCO
Прообраз бойового робота китайської корпорації NORINCO

Останніми роками в Китаї почали приділяти серйозну увагу розробці усіляких дистанційно керованих систем — в основному йдеться про безпілотні літальні апарати. Безпілотники в країні розробляють кілька десятків конструкторських бюро, контрольованих державними корпораціями AVIC і CASIC. Але, незважаючи на те, що БПЛА розробляються багатьма компаніями, прогресу в цьому напрямі не спостерігається, оскільки усі вони працюють відособлено, не кооперуючи зусилля. Саме тому нині китайські безпілотники істотно відстають за рівнем від американських.

На особливу увагу заслуговують розробки в Оборонному науково-технічному університеті НВАК (відомий також своїми дослідженнями в галузі інформаційних воєн) технології з навчання військових студентів подумки управляти діяльністю роботів через інтерфейс мозок-комп'ютер. За повідомленням China News, з посиланням на одного з військових інструкторів, на даний момент точність виконання наказів складає близько 70 %. Ця технологія фактично поки що в стані зародження, але вона відкриває великі перспективи використання бойових роботів замість людей.

 

3.5. Росія

Робот-сапер «Уран-6»Росія прагне не відставати від інших країн у своїх розробках. Не так давно було проведено кілька випробувань робототехнічних комплексів сімейства «Уран», а саме: успішно випробувані роботи-сапери «Уран-6» і роботи-пожежники «Уран-14». Ці бойові роботи не самостійно, а «колективно» розміновували, стріляли по умовному супротивникові з кулеметів і гармат, вражали бронетехніку ворога керованими ракетами. Оператори управляли роботами із захищеного пункту управління, що знаходився на значній відстані від поля бою. Надалі в Росії планують зробити їх зовсім автономними.

Роботизована платформа УРП-01ГСвою потужність Росія вирішила продемонструвати також на військово-технічному форумі «Армия-2015», де і представила більшість своїх нових розробок. Однією з новинок була роботизована платформа УРП-01Г. На її базі передбачається випускати комплекси для розвідки і нанесення вогневих ударів, охорони і патрулювання, розмінування і розгородження, радіаційної і хімічної розвідки.

Мініатюрний робот «Стрелок»Крім того, розроблений мініатюрний робот «Стрелок» може повзати по сходах, проїжджати крізь дверні отвори. На цій мініатюрній конструкції встановлено також кулемет і кілька камер для денного і нічного спостереження. За оцінками експертів, він планується до застосування у антитерористичній діяльності.

Универсальна роботизована платформа «Платформа-М»Останнім часом концерн «Системпром», що входить в Об'єднану приладобудівну корпорацію, розпочав розробляти універсальну роботизовану платформу, що зможе трансформуватися в бойового робота, машину розмінування або комплекс радіоелектронної боротьби. Розробники дуже пишаються цим, оскільки «Платформа-М», яка сьогодні є гусеничною дистанційно-керованою платформою, може стати справжнім «універсальним солдатом». Передбачається, що перші серійні поставки такого робота до російської армії розпочнуться вже у 2018 році.

Безпілотний літальний апарат «Орлан-10»У Росії є і свій безпілотний літальний апарат «Орлан-10». Його поставили на озброєння російської армії наприкінці 2012 року, і сьогодні він активно використовується російськими окупаційними військами в зоні бойових дій на Донбасі. А в 2014 році був сформований перший загін БПЛА «Форпост» на Тихоокеанському флоті, виробництво якого за ізраїльською ліцензією розпочалося на підприємстві «Уральський завод цивільної авіації» в лютому 2012 року. При цьому слід підкреслити, що значна частина нових БПЛА в Росії — це не найкращі копії не найсучасніших зразків ізраїльських БПЛА.

З 2011 року в Росії діє Державна програма озброєння до 2020 року, відповідно до якої до 2020 року збройні сили країни на 70 % заплановано оснастити сучасним інтелектуальним озброєнням. Для реалізації цього проекту Росія планує використати 20 трильйонів рублів. Не так давно це підтвердив і міністр оборони Росії Сергій Шойгу.

 

3.6. Системи РЕБ Росії

На особливу увагу заслуговують розробка, випробування, виробництво і дослідна експлуатація нових засобів і систем радіоелектронної боротьби (війни) Російської Федерації.

Головною особливістю таких засобів і систем є широке застосування при їх розробці і бойовому застосуванні елементів штучного інтелекту на базі теорії ситуаційного управління, апарату нечітких множин, а також теорії керованого хаосу. Більшість з них або нові системи на їх базі розробляються вже повністю у вигляді автономних роботизованих платформ, тобто як автономні системи озброєння.

 

Для довідки:

У Росії створенням засобів і систем РЕБ займаються 18 підприємств, що входять до концерну «Радіоелектронні технології» (КРЕТ) державної корпорації «РОСТЕХ» (раніше «Ростехнологии»). Системи РЕБ (застосовуються в небі, на землі, на морі і в космосі; включають засоби придушення /РЕП/, засоби захисту /РЕЗ/ і засоби розвідки /РЕР/) є технічною основою для ведення інформаційної боротьби. Вони нейтралізують системи управління шляхом придушення, виведення з ладу і знищення радіоелектронних засобів.

Деякі системи РЕБ, що випускаються концерном КРЕТ:

Станція радіоелектронної розвідки і управління «Москва-1»Станція радіоелектронної розвідки і управління «Москва-1» призначена для сканування повітряного простору. Виявивши оснащені радіоелектронними засобами зв'язку, локації і навігації цілі, станція передає отримані дані засобам РЕБ, ППО і ВПС для їх нейтралізації. На відміну від звичайних радарів «Москва-1» працює в режимі пасивної радіолокації — уловлює власне випромінювання цілі, при цьому залишаючись невидимим для супротивника.

Багатофункціональний комплекс перешкод «Красуха-4»У рамках державного замовлення протягом 2013 року для міністерства оборони РФ було поставлено 10 багатофункціональних комплексів перешкод «Красуха-4», які випускаються Брянським електромеханічним заводом (БЕМЗ). Цей комплекс спроможний повністю закривати від радіолокаційного виявлення ділянки землі в кілька сотень кілометрів, придушувати дію авіаційних радарів супротивника і засоби зв'язку.

Багатофункціональний комплекс перешкод «Красуха-2»Одночасно з комплексом «Красуха-4» розроблялася система «Красуха-2». Комплекси відрізняються один від одного складом використовуваного устаткування («Красуха-2» виконана на аналоговому устаткуванні, «Красуха-4» — на цифровому), характеристиками і наявними шасі. Комплекс «Красуха-2» монтується на чотиривісному шасі БАЗ-6910-022, «Красуха-4» — на чотиривісному шасі заводу КамАЗ.

Багатофункціональна станція перешкод «Ртуть-БМ»Також КРЕТ поставив у ЗС РФ понад 10 багатофункціональних станцій перешкод «Ртуть-БМ». Вони призначені для захисту особового складу і техніки від ураження артилерійськими снарядами і ракетами, оснащеними радіодетонаторами. «Ртуть-БМ» розроблена Всеросійським науково-дослідним інститутом «Градієнт».

Крім того, у війська було поставлено кілька унікальних авіаційних комплексів «Президент-С» (комплекс призначений для захисту вертольотів і літаків військово-транспортної авіації) і станції активних перешкод СП-14/САП-518. Ці системи створюють перешкоди засобам самонаведення авіаційних ракетних комплексів, змушуючи випущені ракети відхилятися від наміченої цілі. «Президент-С» розроблений і випущений НДІ «Екран». Станції САП-14/САП-518 забезпечують захист винищувача-бомбардувальника 4-го покоління Су-34, реактивного надманевреного багатоцільового винищувача 4-го покоління Су-35С і багатоцільового високоманевреного всепогодного винищувача 4-го покоління Су-27СМ. Універсальні пристрої виробляються Калузьким науково-дослідним радіотехнічним інститутом (КНДРТІ).

Засіб радіоелектронного захисту «АВТОБАЗА»Засіб радіоелектронного захисту під назвою «АВТОБАЗА» розроблений ВНДІ «Градієнт» і випущено новгородським НВО «Квант». Комплекс призначений для пасивного виявлення випромінюючих систем радіолокацій і передачі на автоматизований пункт управління координатів працюючих радарів, їх клас і номерів частотного діапазону. Кілька таких комплексів зараз знаходяться на озброєнні російської армії, а ще декілька з них були продані Росією до Ірану два роки тому.

В інститутах, лабораторіях і на підприємствах КРЕТ постійно ведеться робота над створенням нових систем РЕБ. Нині в розробці знаходяться 14 авіаційних і наземних систем.

Зокрема, за замовленням Міністерства оборони РФ проводяться дослідно-конструкторські роботи зі створення і випробування багатофункціонального комплексу радіоелектронної боротьби авіаційного базування «Хибини». Контейнерна версія Л-175В цього комплексу розроблена Калузьким науково-дослідним радіотехнічним інститутом (КНДРТІ) і призначена для оснащення винищувача-бомбардувальника Су-34, а модифікації КРЕТ під назвою «Хибины-У» для установки на багатоцільовому винищувачі Су-30СМ.

 

 

Важливо також враховувати, особливо в сьогоднішніх умовах (окупації і анексії Росією півострова Крим, а також збройної агресії Росії на Сході України), що в Збройних силах Російської Федерації приступили до формування військових підрозділів бойових роботів (у рамках так званих «військово-наукових рот»). Розробляється і випробовується їх організаційно-штатна структура, в т. ч. нові органи управління. Це підтверджує і член колегії Військово-промислової комісії (ВПК) РФ Олег Мартьянов. Усе це входить до загального проекту під назвою «Солдат майбутнього».

Крім того, роботи в Російській Федерації активно використовуються в оборонній і автомобільній промисловості, в медицині, особливо в хірургії (використання мікро- і нанороботів), при реабілітації інвалідів, а також в обробці, упаковці і логістиці товарів. За даними Міжнародної федерації робототехніки, очікується, що ступінь роботизації російського виробництва до 2016 року зросте на 60 %.

 

Далі буде…