Внутрішньополітична динаміка та сценарії розвитку подій

Роман Кот

Паризька зустріч у «нормандському» форматі 9 грудня ц. р., без сумніву, стала лише першим кроком щодо врегулювання конфлікту між Україною та Росією і очевидно, що цей процес затягнеться на роки. Ефективність подальших зусиль України щодо змушення Росії до миру в рамках цього формату напряму залежатиме не лише від зусиль України, а й від рівня підтримки Берліном та Парижем українських ініціатив. Це у свою чергу напряму пов’язано з внутрішньополітичною динамікою у Німеччині та Франції. Тому проаналізуємо, що ж відбувається всередині цих двох країн. У першій частині пропонуємо огляд справ у Німеччині.

Зміна балансу сил

Ключова тенденція політичного життя Німеччини на сучасному етапі: послаблення народних партій та перетікання електорату до опозиції. Причому ситуація різна у західних та східних землях країни.

Зокрема, у східних регіонах поряд із загальним трендом на падіння популярності народних СДПН та ХДС/ХСС та стабілізацією рейтингів вільних демократів, фіксується суттєве зростання підтримки «Альтернативи для Німеччини» та стабільно доволі високі рейтинги Лівих:

На виборах у Саксонії 1 вересня ц. р., де як і на федеральному рівні у попередньому скликанні діяла широка коаліція ХДС і СДПН, обидві ці партії суттєво втратили позиції — ХДС з 39,4 % до 32,1 %, а СДПН — з 12,4 % до 7,7 %. Водночас, «Альтернатива для Німеччини» наростила підтримку з 9,7 % до 27,5 %, ставши другою за чисельність фракцією у ландтазі.
У Бранденбурзі на виборах 1 вересня ц. р. СДПН зберегли лідерство — 26,2 %, але втратили порівняно з попередніми виборами — 31,9% у 2014 році. Друге місце зайняла «Альтернатива для Німеччини» — покращення результату з 12,2 % у 2014 році до 23,5 %. ХДС втратив позиції — з 23 % у 2014 році до 15,6 %.
28 жовтня на виборах в Тюрінгії перемогли Ліві — 31 % порівняно з 28,2 % на попередніх виборах у 2014 році. Друге місце зайняла «Альтернатива для Німеччини», збільшивши результат з 10,6 % до 23,4 %. СДПН продовжують рух вниз — з 12,4 % до 8,2 %. ХДС також втратив — з 33,5 % до 21,8 %.

У західних регіонах ситуація дещо інша. Хоча у 2020 році в них не очікується чергових місцевих виборів (окрім Гамбургу), але опитування засвідчують поступове зниження популярності ХДС/ХСС та суттєве падіння підтримки СДПН, стабільне становище Вільної демократичної партії на рівні 8 %, однак електорат, який відійшов від них, віддає перевагу не «Альтернативі для Німеччини», а переважно до Зелених:

У землі Баден-Вюртемберг станом на вересень ц. р. Зелені користувалися підтримкою 38 % виборців. При цьому ріст склав 6 % порівняно з березнем. ХДС — 26 % (у березні 28 %), АдН — 12 % (у березні 11 %) і СДПН — 8 % (у березні — 12 %).
В Баварії станом на початок грудня ХСС може розраховувати на 35 % (на виборах у жовтні 2018 році було 37,2 %), СДПН — 10 % (було 9,7 %), АдН — 13 % (було 10,1 %) і Зелені — 21 % (було 17,6 %).
У землі Північний Рейн-Вестфалія станом на серпень ц. р. ХДС користувалася підтримкою 27 % населення (у лютому 2018 року було 34 %), СДПН — 17 % (було 21 %), Зелені — 25 % (було 11 %), АдН — 9 % (було стільки ж — 9 %).
У Берліні ситуація виглядає більш стабільною: станом на кінець листопада ХДС підтримували 20 % (у кінці лютого ц. р. — 24 %), Лівих — 16 % (було 15 %), СДПН — 14 % (було — 13 %), Зелених — 24 % (було 23 %), АдН — 11 % (було 12 %).

Як наслідок цих тенденцій у двох до недавнього моменту головних політичних партіях країни розвиваються кризові явища. Вихід із ситуації у кожній з них бачать по своєму.

Проблеми транзиту влади в ХДС

Поки що позиції голови ХДС А. Крамп-Карренбауер тримаються на неформальному авторитеті А. Меркель

В Християнсько-демократичному союзі головну відповідальність за такий стан справ покладають на новоспечену голову партії, міністра оборони ФРН Аннегрет Крамп-Карренбауер. Вона була призначена на ці посади за протекцією Ангели Меркель і до недавнього часу розглядалася як її наступниця на посаді бундесканцлера після федеральних виборів 2021 року. Нагадаємо, що А. Меркель у грудні 2018 року відмовилась переобиратись головою ХДС і оголосила, що після завершення цієї канцлерської каденції планує завершити політичну кар’єру.

Міністром оборони А. Крамп-Карренбауер стала лише в липні ц. р. і про успішність її роботи на цій посаді поки що говорити рано. А от на посаді голови партії вона перебуває з грудня 2018 року, тобто трохи більше року. Окрім неоднозначних результатів на місцевих виборах критики закидають голові партії провал на виборах до Європарламенту у травні 2019 року. Також у право-орієнтованого крила партії викликають занепокоєння надто ліві погляди А. Крамп-Карренбауер, що з одного боку зміщує ХДС уліво, на зустріч СДПН, а з іншого поступово відштовхує традиційного більш правого виборця партії.

Подібні погляди є популярними і серед виборців ХДС. Згідно з опитуванням, проведеним у середині жовтня ц. р., 29 % опитаних хотіли б бачити на посаді канцлера давнього опонента Ангели Меркель — Фрідріха Мерца, 11 % — Маркуса Зодера, і лише 9 % — Аннегрет Крамп-Карренбауер.

Поки що позиції нового голови партії тримаються на неформальному авторитеті А. Меркель. Разом з тим уже спостерігаються спроби йти всупереч волі бундесканцлера.

Так, 23 листопада ц. р. на з’їзді ХДС у Лейпцигу було висунуто ініціативу запровадити загальне голосування всіх членів партії щодо кандидатури на пост голови партії і водночас кандидата у канцлери. Після довгих дебатів переважна більшість делегатів висловилися проти відповідних пропозицій, але високоймовірно, що із наростанням кризових явищ у ХДС відбудуться й інші спроби змістити нинішнього лідера правлячої партії.

СДПН та проблеми в правлячій коаліції

Нові керівники СДПН Н. Вальтер-Борьянс і З. Ескен

Дещо по-іншому бачать вихід із ситуації у Соціал-демократичній партії Німеччини. Падіння рейтингів останньої розпочалося ще під час міграційної кризи, особливо прискорилося після формування другої поспіль широкої парламентської коаліції з ХДС/ХСС у березні минулого року. Причин цього кілька, але основна з них — це перетворення соціал-демократів на молодших партнерів ХДС/ХСС.

З одного боку СДПН не має можливості повноцінно просувати власний порядок денний, а з іншого — отримує свою порцію критики, оскільки є частиною влади. Деякі керівники соціал-демократів бачить виходом із кризи перехід партії в опозицію. Це стандартний для таких ситуацій політичний хід, адже перебування в опозиції дозволяє відновити втрачені позиції за рахунок критики влади.

Такий сценарій від недавнього часу стає все більш імовірним. На початку грудня ц. р. було обрано нове керівництво СДПН. Партію несподівано очолили екс-міністр фінансів федеральної землі Північний Рейн-Вестфалія Норберт Вальтер-Борьянс і депутат Бундестагу від землі Баден-Вюртемберг Заскіа Ескен. Цього мало хто очікував: явним фаворитом вважалася пара віце-канцлера і міністра фінансів Олафа Шольца та депутата ландтагу Бранденбургу Клари Гейвіц.

І Н. Вальтер-Борьянс, і З. Ескен є прихильниками повернення соціал-демократів до своїх коренів — більше уліво. Нове керівництво вже оголосило про перегляд коаліційної угоди з ХДС/ХСС, зокрема щодо перегляду податків та окремих соціальних стандартів. 2 грудня ц. р. ХДС в особі А. Крамп-Карренбауер заявила, що коаліційна угода, що лежить в основі німецького урядового союзу, не підлягає перегляду, і нові лідери СДПН повинні вирішити: чи хочуть вони залишатися в уряді, чи ні? Остаточне рішення щодо цього відкладено до завершення різдвяних свят.

Сценарії розвитку подій

Зважаючи на всі вище окреслені фактори політичний процес у Німеччині може розвиватися за кількома сценаріями.

Кожен зі сценаріїв розвитку подій передбачає зміну політичного керівництва Німеччини

1) Інерційний (середня імовірність) — наявний статус-кво всередині ХСС та в коаліції зберігається до виборів у Бундестаг 2021 року. Продовження існування широкої коаліції буде вести до подальшого падіння рейтингів ХДС, ХСС і особливо СДПН, паралельно з ростом Зелених та «Альтернативи для Німеччини». Для останньої це означатиме подальше переформатування з антисистемної політсили на доволі респектабельну партію, з якою можна буде формувати коаліцію. ХДС, хоч і суттєво втратить позиції, але залишиться однією з сил, яка формуватиме коаліцію у Бундестазі нового скликання. У випадку об’єднання із Зеленими високоймовірно, що наявний консенсус щодо Росії та України збережеться. У разі ж блокування з «Альтернативою для Німеччини» імовірним є подальше зближення Берліна та Москви.

2) Поміркований (середня імовірність) — нове керівництво СДПН виведе партію з широкої коаліції в опозицію. На чолі ХДС залишається А. Крамп-Карренбауер. В такому випадку дострокові вибори малоймовірні, адже це означатиме передчасний відхід А. Меркель з політики. Такі вибори також не вигідні і соціал-демократам, позаяк вони потребують додаткового часу, щоб відновити втрачені позиції. Тому високоймовірно, що Німеччину очікує уряд меншості до кінця скликання чинного Бундестагу. Неприємний побічний наслідок цього — різке зменшення його дієздатності, оскільки більшість рішень потребуватиме додаткового узгодження, а отже А. Меркель буде змушена приділяти левову частку свого часу саме внутрішній політиці. Це у свою чергу призведе до подальшого падіння активності Берліна, зокрема, у рамках «нормандського» формату. Після виборів до Бундестагу у 2021 році можливе погіршення результатів ХДС/ХСС і посилення позицій СДПН. Як наслідок, необхідність для ХДС/ХСС домовлятися з Вільною демократичною партією, Зеленими або з «Альтернативою для Німеччини». Також не виключеною є коаліція у складі СДПН, Зелених за можливої участі Вільної демократичної партії.

…Найбільш виграшною стратегією для України була б превентивна активізація контактів з представниками інших політичних сил…

3) Екстремальний (низька імовірність) — загострення внутрішньопартійної боротьби в ХДС та зміщення А. Крамп-Карренбауер з посади голови партії, вихід соціал-демократів з коаліції. Це призведе до розпуск Бундестагу та дострокових парламентських виборів. Як наслідок, передчасний відхід А. Меркель від великої політики. За результатами виборів можливе суттєве падіння підтримки ХДС/ХСС, укріплення позицій СДПН, Зелених та «Альтернативи для Німеччини», що призведе до затяжних коаліційних перемовин та паралічу політичної влади в Німеччині.

Кожен зі сценаріїв передбачає зміну політичного керівництва Німеччини, однак в умовах, коли у німецькому політикумі немає фігур рівня А. Меркель, а отже зростатиме колегіальність у прийнятті рішень. Тому, найбільш виграшною стратегією для України була б превентивна активізація контактів з представниками інших політичних сил, зокрема з Зеленими, та навіть конструктивно налаштованими членами «Альтернативи для Німеччини».