На фоні постійного брязкання зброєю російською воєнщиною на українському кордоні, до якого залучаються потішні пожежні, залізничні, рятувальні, психологічні й навіть правозахисні «війська», та заяв пропагандистської машини Кремля про надзвичайно високу підтримку росіянами політики В. Путіна і неефективність санкцій проти РФ, прискіпливий аналіз ситуації в Росії свідчить про посилення кризових і відцентрових тенденцій та неготовність еліти і їх нащадків жити в умовах санкцій. І навіть більше, стратегам з Білокам’яної не варто забувати про ефект бумеранга, коли не сьогодні-завтра за Сибірською, Уральською і Калінінградською народними республіками з’являться Московська, Кубанська й Далекосхідна республіки та інші штучні «державні утворення», які Кремль посилено пестить на території України. Як то мовиться, процес пішов...
|
Невідворотний крах режиму Путіна здатний спровокувати розпад РФ http://dv-gazeta.info/ |
Попри бравурні оцінки стійкості російської економіки до санкцій в адміністрації президента і уряді РФ виявляють серйозну стурбованість одностайністю (за деякими винятками) міжнародної спільноти щодо застосування вже секторальних санкцій до держави-агресора.
Так, Д. Медвєдєв 27 липня (у неділю!) провів надзвичайну нараду щодо зменшення негативного впливу економічних санкцій ЄС та США з керівниками російських закордонних торговельних представництв, яким визначене завдання з розширення співпраці з «лояльними до Росії» європейськими державами (Австрія, Італія, Франція, Словаччина, Кіпр) та окремими регіонами (Баварія, Північний Рейн-Вестфалія тощо), зі створення за участю російського бізнесу («Газпром», «ВТБ», «Пошта Росії») лобістських структур на кшталт «Ради російської економіки в Німеччині», зі взаємодії з об’єднаннями промисловців і підприємців та іноземними корпораціями, значна частина прибутків яких формується за рахунок операцій з російськими партнерами (за прикладом «Східного комітету німецької економіки»).
|
Території державних утворень, які можуть виникнути після розпаду сучасної Російської Федерації |
Зокрема, Австрію визначено одним з найважливіших для РФ європейських майданчиків трансферу ноу-хау та обміну високими технологіями, з метою забезпечення діяльності якої при російському торговельному представництві у м. Відень створено Центр з підтримки інновацій; в Італії, за сприяння торгпредства, створено контактний майданчик для російського та італійського малого і середнього бізнесу;
Своєю чергою голова центрального банку РФ Е.Набіулліна дала вказівку керівникам банківських установ, що діють на території України, терміново перевести наявні кошти на рахунки головних банків аби вони не потрапили під санкцій з боку української сторони. При цьому, у разі неможливості здійснення зазначених операцій, рекомендується використати кошти для придбання у власність нерухомості з її оформленням на співробітників банків чи надійних партнерів.
Завдання з формування позитивних «прогнозів» поставлене як перед усіма федеральними міністерствами та відомствами, так і перед російською «наукою». Зокрема, влада розраховує на «дослідження» академіка РАН, директора Центрального економіко-математичного інституту В.Макарова, докторів економічних наук В.Окрєпілова і Д.Валового, які, з залученням іноземних членів РАН, мають допомогти кремлівським пропагандистам переконати співгромадян у великих перспективах Росії [без західних технологій і фінансів за умов довгострокових санкцій] та постійній турботі влади про їхній добробут.
Не сумніваємося, що «академіки» нагадають В. Путіну про те, що в 2013 році 47 % всіх бондів, випущених російськими публічними фінансовими установами, були розміщені на фінансових ринках ЄС; жодна з державних програм, які реалізуються в країні, не кажучи про «перспективні кримські» (на зразок керченського мостового переходу) недостатньо забезпечені ресурсами; протягом найближчих 10 років економічний і соціальний розвиток РФ суттєво сповільниться через дефіцит фінансових і трудових ресурсів, слабку інфраструктуру територій, старіння і вилучення основних виробничих фондів й низькі показники технологічного прогресу в країні.
|
8 друзів Путіна. Замість тандему в Росії тепер політбюро http://www.aif.ru/ |
Російська економічна наука, ймовірно, нагадає також про відсутність у влади замісних фінансових засобів (окрім нажитих непосильною працею «друзів Путіна» коштів) для компенсації підвищення вартості зовнішніх запозичень [внаслідок обмеження для російських державних фінансових установ доступу до ринків капіталу ЄС], вкрай необхідних для підтримки національної економіки. Це ще більше посилить атмосферу невпевненості на ринку, погіршить бізнес-середовище в Росії і прискорить темпи відтоку іноземного та російського капіталу, а також призведе до різкого зростання вартості випуску цінних паперів для російських інвесторів, навіть якщо їм вдасться знайти альтернативне джерело фінансування на третіх ринках. До суттєвого посилення тиску на державний бюджет РФ призведуть серйозні проблеми з пошуком заміни ринкам ЄС в короткотерміновій перспективі, оскільки інвестори третіх країн, за умови якщо на них не поширюватимуться санкції ЄС, не бажатимуть брати участі в торгівлі новими цінними паперами, які випускатимуть російські суб’єкти господарювання, або вимагатимуть значно вищі ставки доходності за цими паперами.
Окрім адміністративно-економічних контрзаходів Кремль, який перейшов до державної ідеології націонал-консерватизму, змушений поглиблено вивчати настрої у суб’єктах федерації та регіональних елітах і невідкладно реагувати на найменші зміни, які посягатимуть на «непогрішність» В. Путіна.
Особливо Москва стурбована ситуацією у регіонах, де переважає населення, яке сповідує іслам, та мусульманською громадою РФ загалом. За оцінками російських владних структур, наразі мусульманське співтовариство і провідні мусульманські духовні управління Росії чітко розділилися на два основні табори — представників традиційного ісламу та прибічників його нетрадиційних форм (вахабізм, «Хізб ут-тахрір», «Джамаат уль-табліг», псевдосуфізм та інші течії/організації).
На тлі загравання Кремля з Р. Кадировим і іншими одіозними лідерами та деградації промосковського Центрального духовного управління мусульман спостерігається масштабне посилення впливу Ради муфтіїв Росії і Духовного управління мусульман європейської частини Росії (у т. ч. завдяки фінансовим вливанням для корумпованих державних чиновників на федеральному й місцевому рівнях), поширюються нетрадиційні форми ісламу в Саратовській, Пензенській і Ульяновській областях, Мордовії, Пермському краї, Башкирії, Центральному, Південному і Північно-Західному федеральних округах. Прогнозується, що у найближчі п'ять років у Росії суттєво розширяться й зміцняться позиції радикального ісламу, а в довгостроковій перспективі його представники займуть усі ключові позиції у значній частині суб’єктів федерації.
У зв’язку з цим російському Мін’юсту окреслене завдання з мобілізації правників, релігієзнавців та імамів-патріотів на поширення традиційного («правильного») ісламу, посилення кримінальної відповідальності за участь у радикальних мусульманських організаціях, фінансування всіх «патріотично налаштованих» священнослужителів.
Експерти також констатують, що несподіване посилення Заходом санкцій дещо дезорієнтувало Кремль щодо варіантів реагування та заходів з нейтралізації їхніх негативних наслідків для «стовпів» і «гаманців» режиму. Попри оптимістичні інформаційні викиди із владних джерел це наочно продемонструвала неадекватна реакція наближеного до російського лідера мільярдера Г. Тимченка, яку не змогли розтлумачити широкому загалу навіть пропутінські ЗМІ (дається, напевно, взнаки відпустка Д. Кісєльова?).
Наближений до президента РФ олігарх, якому В. Путін навіть довірив дочку лабрадора Коні від першого посліду, почав нервово пропонувати націоналізацію «нажитих його непосильною працею» 15-мільярдних активів, серед яких 23 % найбільшого в Росії приватного виробника газу «НОВАТЭК», 32 % газо- і нафтопереробного холдингу «СИБУР», понад 60 % «Стройтрансгаз», 30 % вуглевидобувного «Колмар» і 80 % найбільшого російського приватного залізничного оператора з перевезень нафти «Трансойл», 49 % німецького страхувальника Sovag і 7,8 % банку «Россия». У 2014 році Г. Тимченко вже встиг продати свої частки у низці закордонних компаній, у т. ч. Gunvor International B.V. (43,59 %) та її дочірніх фірмах, які володіли бізнес-терміналами в аеропортах Шеремєтьєво і Пулково, фінським авіаперевізником Airfix Aviation Oy (99 %) і нафтовим трейдером IPP Oil Products (50 %) [мінфін США вважає, що В. Путін також мав інвестиції в Gunvor]. До того ж російсько-фінський підданий Г. Тимченко закликав у союзники іншого олігарха В. Потаніна. Так можна добалакатися й до здачі російським олігархатом інших «непутінських» закордонних активів.
|
Експерти визначилися з майбутнім близького кола Путіна http://lenta.ru/ |
Вищевказані заходи й реакція російської сторони свідчать про те, що запроваджені країнами Заходу санкції призводять до формування нових та посилення існуючих негативних тенденцій у внутрішньополітичній, етнонаціональній, зовнішньоторговельній, фінансовій та інших царинах та дезорієнтують близьке оточення В. Путіна, незважаючи на намагання вищого політичного керівництва РФ заперечувати такі факти.
Разом з тим, якими б суворими не були запроваджені санкції, вони матимуть відтермінований вплив на політику президента Росії, оскільки контроль над Україною має засадниче значення для політичного майбутнього В. Путіна: тільки приналежність України чи її частини до російського геополітичного простору, історії та культури залишаються для значної частини суспільства [«російських підданих»] мірилом могутності правителя Російської Федерації [імперії].
Через таке бачення світового устрою російська влада та її багаторічний очільник не спроможні сприйняти Україну з її чисельною російськомовною громадою повністю інтегрованою в ЄС і тим більше — в НАТО. Саме тому Росія не може зупинитися у провокуванні подальшої дестабілізації ситуації в Україні та формуванні чергової зони «замороженого» конфлікту (як це вона зробила в Абхазії, Південній Осетії та Придністров’ї). Західні секторальні санкції мають переконати президента РФ, що сигнали про неперетин Києвом «червоної лінії», якою для Кремля є вступ України до НАТО, є одночасно «червоною лінією» для В. Путіна в ескалації насилля у сусідній державі. За нею — повна міжнародна ізоляція, від якої не врятують ні партнери по БРІКС, ні арабські шейхи, ні окремі африканські лідери, ні латиноамериканські країни-парії.
