Богдан Соколовський
Дивно, але і українські експерти, і ЗМІ досить мляво відреагували на таку важливу подію, як підписання угоди про будівництво нової гілки газопроводу «Північний потік-2», розрахованого на 55 млрд кубометрів за рік, між російським «Газпромом» і провідними європейськими концернами з ФРН, Австрії, Великобританії, Франції та Нідерландів. Підписання відбулося 31 серпня 2015 року у Владивостоку, на форумі «Східного партнерства».
Ще більше не може не дивувати мовчання офіційного Києва. Адже йдеться про потенційне суттєве зменшення обсягів транзиту російського газу українською територією з використанням української ГТС. І навіть більше, поновлені переговори між російським «Газпромом» і німецькою енергетичною компанією BASF, що були призупинені наприкінці минулого року. Мабуть вже зменшення обсягів транзиту російського газу через Україну не вважається катастрофою. Але ж не під час війни! Тим більше, що за, начебто, дій міжнародних санкцій проти Росії.
Як відомо, на транзиті газу наша держава за рік заробляє приблизно 1,5 млрд дол. США. З одного боку, це чималий прибуток. З іншого — це не така вже й критична сума коштів для держави із сорокап’ятимільйонним населенням (адже це становить трохи більше 33 дол. США на рік для кожного громадянина України). Її можна перекрити за рахунок розвитку інших галузей. Разом з тим, із втратою такої суми наша держава може позбутися і тих проблем, які щороку створює нам Росія. А це, мабуть, більш важливо, ніж прибутки від забезпечення транзиту російського газу?
Серед іншого, наведені події можуть свідчити й про, так би мовити, «подвійні стандарти» у питаннях, що стосуються російської агресії проти України. Також не слід наївно думати, що ці події не пов’язуються з голосуванням за зміни до Конституції України, із певним зниженням активності бойовиків на Донбасі та іншими факторами, до яких має безпосереднє або опосередковане відношення Кремль.
Зокрема, варто було б усе-таки порівняти реальні втрати Кремля від міжнародних санкцій і їх потенційні прибутки від торгівлі газом за допомогою «Північного потоку-2».
Схоже на те, кажучи словами одного вже покійного відомого політика, що нас — українців, вкотре «развели, как котят». Або ми чогось не знаємо?
