15 червня 2019

Перська затока: новий щабель ескалації?

 

В Оманській затоці 13 червня стався напад на два нафтових танкери: Kokuka Courageous під панамським прапором (належить Японії) та Front Altair під прапором Маршалових островів

 

Фактично, це вже можна сприймати як війну на морі, і у відповідь слід очікувати нічим не обмежені дії проти країни, яка цю війну розв’язала.

Державний секретар США Майк Помпео того ж дня, 13 червня, на прес-конференції звинуватив Іран у «провокаційних діях, які значно ускладнили ситуацію у Перській затоці». Він наголосив, що США  захищатимуть свої сили та відстоюватимуть свої інтереси на всьому Близькому Сході.

 

Вашингтон оприлюднив відеозапис, на якому видно, що «якісь люди на якомусь катері щось роблять біля танкера». На переконання офіційних представників США, це бійці КВІР знімають з борту танкера Kokuka Courageous  міну, що не вибухнула.

Всі звинувачення на свою адресу Тегеран категорично відкидає. І навіть більше, стверджує, що всіх з підірваних танкерів врятованих  іранськими рятувальниками моряків перевезли до іранського порту  міста Джаск, південна провінція Хормозган.

 

За даними інформаційної агенції Tasnim News, офіційний представник міністерства закордонних справ Ірану Сайєд Аббас Мусаві категорично відкинув звинувачення М. Помпео, назвавши при цьому  атаки на танкери «тривожними та такими, що викликають велике занепокоєння і є дуже вигідними для пана Помпео, інших американських політиків, які зацікавлені у загостренні ситуації в регіоні».

За даними агенції Fox News, Голова Китайської Народної Республіки Сі Цзіньпін 14 червня під час саміту ШОС (Шанхайська організація співробітництва), що відбувався у Бішкеку (Киргизстан), зустрівся з президентом Ірану Хассаном Роухані та підтвердив готовність КНР і в подальшому розвивати відносини з Ісламською Республікою Іран, навіть якщо США безпосередньо покладуть на неї відповідальність за напад на нафтові танкери, і незалежно від того, як змінюватиметься ситуація.  

 

За офіційними повідомленнями інформаційної агенції Fars News, добре знаний експерт із Саудівської Аравії Хезам Аль-Хезам зробив гучну заяву з приводу цього нападу на танкери. Зокрема, він звернув увагу, що напад на два танкери відбувся в той час, коли прем’єр-міністр Японії Сіндзо Абе зустрічався з лідером ІРІ аятолою Алі Хаменеї.

 

Він назвав ці атаки «заколотом» Об’єднаних Арабських Еміратів проти Ірану, аргументуючи свої припущення реальним фактом – ОАЕ ввели надзвичайний стан напередодні інциденту в Оманській затоці.

Аль-Хезам впевнений, що найбільш вірогідною причиною дій ОАЕ є намагання спровокувати та змусити США завдати ударів по Ірану та, у разі розв’язання бойових дій проти ІРІ, заручитись підтримкою з боку Оману та Пакистану. Він також згадав нещодавній інцидент з нападом у травні місяці на танкери в Фуджейрі. За той перший напад ніхто не взяв на себе відповідальність, ніяких дій у відповідь не вживалося. А цього разу реагувати вкрай необхідно.

Аль-Хезам звинувачує в організації заколоту проти Ірану та нагнітанні обстановки у Перській затоці і провокуванні на війну  Мухаммеда Дахлана – старшого радника спадкоємного принца ОАЕ Мухаммеда бен-Заєда. Але зараз вже не дуже й важливо, хто атакував танкери. Це могли бути і проіранські мусіти, і підрозділи зі складу ВМС КВІР Ірану, або ще якась третя сторона, яка зацікавлена в ескалації напруги в Перській затоці. Зараз більш важливо, на кого покладатиметься відповідальність за знищення танкера та за створення таким чином  загроз міжнародному судноплавству у Перській затоці.

Не зайвим буде нагадати, що і у США, і в Ірані є певні сили, які зацікавлені в силовому протистоянні між цими двома країнами. При цьому вони усвідомлюють, що повномасштабної війни не буде.

Так в чому ж полягає зацікавленість кожної зі сторін? США та їх союзники спроможні за короткий термін винищити всю берегову оборону Ірану вздовж Перської затоки та Ормузської протоки. Війська коаліції не окупують  іранську територію, можливо, проведуть локальні десантні операції.

 У відповідь на такі дії Іран спроможний розв’язати терористичну війну у всьому регіоні. Крім того, у разі воєнної поразки, а вона беззаперечно такою буде, Іран охопить велика хвиля патріотичного психозу, яка змиє у ньому соціальну напругу.

Пропоную запитати себе: «Кому вигідна війна на Близькому Сході? Хто найбільш зацікавлений у припиненні експорту іранської нафти? Хто бажає поставити Іран на коліна і назавжди позбавити його ролі лідера в регіоні Перської затоки?»

Впевнений, всі ми добре розуміємо, що зараз світ живе в умовах жорсткої боротьби за ресурси та ринки збуту. На сьогодні США є найбільшим виробником нафти та газу, і ринок їм потрібен. І не біда, якщо він вважається  вже розподіленим. Можна прибрати з нього слабких гравців. «Якщо немає приводу для проведення активних дій проти конкурентів, його можна вигадати»,  це – аксіома.

Подальше зростання напруги в регіоні Близького Сходу не тільки призведе до підвищення  цін на нафту, але і створить передумови для розирення там військової присутності США та їх союзників. Це означає, що Вашингтон зможе контролювати маршрути постачання енергоносіїв та приборкати своїх конкурентів – Китай, з яким Вашингтон, по суті, розв’язав економічну війну, ЄС, Японію, Індію, чиї економіки безпосередньо залежать від експорту енергоносіїв з Перської затоки та Близького Сходу.  

 

Є ще один поважний аспект політики США на Близькому Сході. Це – торгівля зброєю. Напруга в регіоні гарантує імпорт зброї зі США до Саудівської Аравії, ОАЕ та інших тамтешніх країн. З іншого боку, збільшення експорту зброї «вичавлює» з цього ринку Китай та Росію і створює тисячі робочих місць для американців.

Також Близький Схід без Ірану цілком відповідає життєвим інтересам Ізраїлю.

За повідомленнями інформаційної агенції Mehr News, незважаючи на спроби США покласти таку відповідальність на Іран, позачергове закрите засідання Ради Безпеки ООН, що відбулося 13 червня з приводу нападу на нафтові танкери в Оманській затоці, завершилось нічим. Позицію Вашингтона підтримала тільки Саудівська Аравія.

 

Місія ІРІ в ООН у своїй заяві відкинула претензії США, назвавши їх безпідставними, і підкреслила, що такі звинувачення є елементом «іранофобської кампанії».

Таким чином, США та їх союзники не спромоглися звинуватити Іран у нападах на нафтові танкери. До речі, згідно з даними Bloomberg, після цієї атаки ціна на нафту марки Brent підскочила на 4,5% і продавалась по 61,60 долара за барель. Акції в Саудівської Аравії, Дубаю и Абу-Дабі впали більш ніж на 1%.

Війна «до останньої краплі нафти» у розпалі.