12 липня 2015

Російсько-туркменський газовий конфлікт: «Газпром» заговорив українською

Урядовий портал нафтогазової промисловості Туркменії Oilgas.gov.tm 8 липня ц. р. заявив, що, у зв’язку зі світовою економічною кризою і введеними західними країнами економічними санкціями проти Росії,  «Газпром» став неплатоспроможним за своїми контрактами купівлі-продажу природного газу.

Так, згідно з цією заявою, «…з початку 2015 року російська компанія ВАТ «Газпром» припинила платити за поставлені обсяги туркменського природного газу Державному концерну «Туркменгаз», у зв’язку з чим Туркменістан оголосив «Газпром» неплатоспроможним партнером».

 

 

 

Довідка:

Карта нафтогазової сфери ТуркменістануВідомо, що у 2003 році Росія і Туркменістан підписали угоду про співробітництво у газовій галузі на 25 років, в рамках якої ТОВ «Газпром експорт» та ДТК «Туркменнафтогаз» уклали довгостроковий контракт про купівлю-продаж туркменського природного газу. Цей контракт передбачав постачання до Росії щорічно 70-80 млрд куб. м туркменського природного газу газопроводом «Середня Азія-Центр», а потім газопроводом «Схід-Захід» — на південь Росії та через Україну — до Європи. У 2006-2008 роках до Росії вже постачалось щорічно 41–42 млрд куб. м туркменського газу. З 2010 року поставки знизились до 11–12 млрд куб. м, а у 2015 році «Газпром» вирішив скоротити закупівлю газу до 4 млрд куб. м.

 

Таким чином, сьогодні відносини «Газпрому» з Туркменістаном знову проходять через гостру кризу в рамках перманентної суперечки щодо вартості туркменського газу, який, по суті, розпочався на початку 2000-х років. При цьому обсяги закупівлі газу Росією постійно скорочувались, а ціна на газ знижувалась. На кінець 2000-х років проблема набула вже критичного характеру, оскільки на той час «Газпром» увів у дію значні власні видобувні потужності на Ямалі, а попит на російський газ у Європі різко знизився.

Газопровід «Середня Азія - Центр»Фактично,  туркменський газ вже став Росії і не потрібним, але вона не могла допустити, щоб газопроводом «Середня Азія-Центр» через її територію туркменський газ постачався, перш за все, до України та потім безпосередньо до Європи. Згадаймо, майже всі президенти України домовлялися з туркменською стороною про пряме постачання туркменського природного газу до України, але більш ширше за ці двосторонні домовленості питання практично не ставилося. Росія просто блокувала можливі поставки природного газу з Туркменістану до України, а потім її газотранспортною системою до Європи.   

Зі свого боку «Газпром» спочатку зменшив у односторонньому порядку закупівлю газу у Туркменістані, а потім, у квітні 2009 року, на газопроводі «Середня Азія-Центр» трапилася аварія (з прямої вини російської сторони, яка штучно не приймала заявлені контрактом обсяги туркменського газу) і постачання туркменського газу до Росії повністю припинилося.

І відновилося тільки в січні 2010 року, після того, як Туркменістан погодився знизити (вже вкотре!) ціну на газ до 240 дол. США за 1 тис. куб. м, а обсяги поставок – до 10 млрд. куб. м на рік. На таких умовах поставки туркменського газу до Росії здійснювалися останні майже п’ять років, але наприкінці 2014 року «Газпром» настояв на тому, що закуповуватиме у Туркменістані тільки 4 млрд. куб. м., і знову взявся шантажувати туркменську сторону щодо зниження закупівельної ціни (за інформацією експертних кіл близько 180 дол. США за 1 тис. куб. м).

Маршрути газопроводів з ТуркменістануУсі нещодавні переговори щодо зниження ціни на туркменський газ закінчилися безрезультатно. З початку 2015 року «Газпром» в односторонньому порядку фактично платить за газ стільки, скільки вважає за необхідне. По суті, «Газпром» використовує проти Туркменістану ту стратегію, яку вважає неприйнятною щодо себе, коли до неї намагається вдаватися Україна. Як наслідок,  Туркменістан, який тільки в цьому році вже втрачає близько 400 млн дол. США, звинуватив російський «Газпром» у неплатежах, а той став погрожувати туркменській стороні судом.

Але такий крок може значно послабити позиції «Газпрому» у Європі, яку він протягом років запевняє у гарантованості та недоторканості газових контрактів. Якщо ж «Газпром» все ж наважиться перенести цю суперечку з Туркменістаном на розгляд до європейського арбітражу, то це вперше стане прецедентом в історії російсько-туркменських газових відносин. За оцінками експертів «Борисфен Інтел», така ситуація виллється у досить негативні наслідки, перш за все для самого «Газпрому». Адже до цього часу він послідовно відстоював у спорах з європейськими клієнтами позицію продавця газу.

Тепер же ми бачимо, що Росія наполягає на важливості довгострокових контрактів з нафтовою прив’язкою на західному напрямку, які, начебто, забезпечують стабільність і надійність газових поставок, а на південно-східному знижує сплату за газ і обсяги його закупівлі в односторонньому порядку. Ось такі подвійні російські газові стандарти! Крім того, перемога в арбітражі буде для «Газпрому» гірша за програш, оскільки таким рішенням, як прецедентом, негайно скористається Європа проти самого ж «Газпрому» .

При цьому не слід забувати, що 22 квітня ц. р. антимонопольний регулятор Європейського Союзу пред’явив російському «Газпрому» офіційне звинувачення у порушенні конкуренції у восьми країнах Східної Європи (Естонії, Латвії, Литві, Польщі, Чехії, Словаччині, Угорщині та Болгарії), а також антимонопольного законодавства ЄС. «Газпром» з таким рішенням не погоджується, вважаючи його необґрунтованим. Незважаючи на це, до кінця липня ц. р. «Газпром» має надати Єврокомісії офіційну відповідь на ці звинувачення.

Низка провідних західних експертів небезпідставно вважають, що цей російсько-туркменський газовий конфлікт вже сьогодні може зіграти злий жарт з російською стороною відчутно погіршити імідж «Газпрому» перед азіатськими партнерами, що зібралися в Уфі на саміти БРІКС та ШОС (8-10 липня ц. р.). Туркменська сторона досить вдало вибрала момент для своєї заяви про ненадійність та неплатоспроможність «Газпрому», адже на цих самітах бере участь керівництво Китаю, обговорюються енергетичні питання. До речі, перспективний маршрут постачання природного газу з Росії до Китаю, про який зараз веде переговори «Газпром», є прямим конкурентом туркменського газу. Тут, як кажуть, коментарі зайві.

В той же час Росія не зацікавлена в тому, щоб Туркменістан дрейфував у бік Китаю, ЄС або Ірану, а тому вона декларує готовність обговорювати нові перспективні проекти, що становитимуть інтерес для офіційного Ашгабата. А саме інвестиції для розробки нових покладів енергоносіїв та глибокої переробки вуглеводнів. Разом з тим, російські урядові джерела і провідні експерти галузі називають цей комплекс питань занадто складним і занадто вартісним, а значить для його вирішення потрібні будуть контакти на вищому рівні на рівні президентів.

За останньою інформацією, візити президента Туркменістану Гурбангули Бердимухамедова до Російської Федерації або президента Російської Федерації В. Путіна до Туркменістану передбачаються у цьому році.

Чим закінчиться цей російсько-туркменський газовий конфлікт відповісти поки що важко. Але те, що він не додасть авторитету та ваги іміджу Росії («Газпрому», особисто В. Путіну) в цьому можна вже навіть не сумніватися. Цікаво буде подивитися, зокрема, на реакцію і поведінку Китаю, а також Європейського Союзу…

Окрім цього, російсько-туркменська конфліктна ситуація певним чином цікава і Україні, яка може і повинна використати її у переговорному процесі з «Газпромом» щодо ціни на російський газ, а також розглянути можливість відновлення (разом з Євросоюзом) газових переговорів з туркменською стороною.