9 грудня 2019

Угорщина та Росія

Новий етап партнерства проти України

 

Іван Січень

…І знову проти нас відкрили «другий фронт». А як ще інакше можна прокоментувати чергову атаку на Україну з боку Росії та Угорщини? Об’єднавшись, вони виступили проти нашої держави, а, за великим рахунком, і проти Європейського Союзу. Про це яскраво свідчить нова «серія» скоординованих дій Москви та Будапешту в політико-інформаційній сфері з метою тиснути і на Україну, і на її західних партнерів напередодні зустрічі лідерів «нормандської» четвірки в Парижі 9 грудня ц. р.

Що і для чого вони це роблять, ми разом з іншими ЗМІ не раз повідомляли у своїх попередніх публікаціях, хоча майже всі і так давно усвідомили. Чому «майже»? Бо саме заяви окремих українських політиків та «експертів» демонструють, що вони фактично або не розуміють реального стану справ, або рухаються у руслі російської пропаганди. Отож не буде зайвим ще раз звернутися до згаданої теми.

Так, всупереч заявам Кремля про те, що в Росії «не відчувається» дія західних санкцій, соціально-економічна ситуація там доволі складна і немає жодних шансів на її покращення. Це вже призвело сьогодні до відчутного зниження рейтингу керівництва РФ, адже він впав до мінімального рівня з початку 2000-х років.

…Москва намагається підірвати одностайність ЄС з українського питання і заручитися підтримкою інших країн для спільного тиску на нашу державу…

І навіть більше, принципово змінилася свідомість російських громадян, переважна більшість яких вже вимагає сьогодні корегувати політику Кремля, в т. ч. — припинити протистояння із Заходом та конфронтацію з Україною, що відверто суперечить стратегії режиму В. Путіна. Все це не може не підривати позиції правлячої російської верхівки, не загрожувати її існуванню. За таких обставин подальший розвиток конфлікту на Донбасі у його нинішній формі не просто не відповідає інтересам Москви. Він стає для неї дуже серйозною проблемою. Хоча Росія аж ніяк не полишає своїх планів стосовно України, намагаючись нав’язати свої, і на вигідних для себе умовах, варіанти усунення «донбаської» кризи. При цьому, з огляду на непоступливість України в рамках визначених нею «червоних ліній», Москва намагається підірвати одностайність ЄС з українського питання і таким чином заручитися підтримкою інших країн для спільного тиску на нашу державу. Останнім часом серед таких європейських «союзників» Росії виділяється Угорщина, що є наслідком подвійної, популістської політики її чинної влади, очолюваної прем’єр-міністром В. Орбаном.

Так, з одного боку офіційний Будапешт користується всіма правами члена ЄС, а з іншого — саботує рішення Європейського Союзу з низки важливих питань його діяльності. Зокрема, це відмова угорської влади виконувати вимоги Брюсселю з оптимізації бюджетних видатків членів ЄС чи виконання квот з прийому біженців, що прибувають із зон конфліктів у Африці і на Близькому Сході. Не відповідає нормам ЄС і внутрішня політика В. Орбана, який почав безпосередньо переслідувати своїх політичних супротивників, включно з утисками опозиції та преси. Відомі навіть факти нецільового використання кредитів ЄС, а по суті, їх розкрадання угорськими можновладцями.

Останнім часом серед європейських «союзників» Росії виділяється Угорщина, що є наслідком подвійної політики її чинної влади
Останнім часом серед європейських «союзників» Росії виділяється Угорщина, що є наслідком подвійної політики її чинної влади

Як і слід було сподіватися, позиція Будапешту викликала відповідну негативну реакцію керівництва Європейського Союзу, яке застосовує санкції щодо угорського уряду. У фінансово-економічній сфері — включно. Своєю чергою, Москва це використовує у своїх політичних цілях, надаючи Угорщині різного роду економічні преференції в обмін на підтримку своїх дій в Європі, зокрема, щодо України. Саме так чинила Росія, коли організовувала комплексну кампанію тиску на Україну у листопаді–грудні ц. р., примушуючи нашу державу погодитися з російським варіантом так званої формули Штайнмайєра (передбачає визнання нашою державою «ДНР» і «ЛНР» без повернення свого контролю над своїм східним кордоном та без виведення російських військ з окупованих територій).

…Москва надає Угорщині різного роду економічні преференції в обмін на підтримку своїх дій в Європі, зокрема, щодо України…

Така операція розпочалася з намагання Росії дискредитувати Україну та підтвердити «російську належність» Криму на Форумі ООН з питань національних меншин 28–29 листопада ц. р. З цією метою до складу російської делегації в ООН були включені представники проросійської частини кримських татар, які мали там виступити з відповідною промовою. Однак, як відомо, українська делегація змогла цього запобігти.

Москва у відповідь відразу ж «кинула в бій» Угорщину. Так, російські мас-медіа розпочали активну інформаційну кампанію, стверджуючи, що парламент Угорщини ніби то звернувся до російської Держдуми, закликаючи об’єднати зусилля у «захисті прав національних меншин в Україні». Щоправда, уряд Угорщини на офіційному рівні спростував такий факт, що цілком зрозуміло. Звичайно, Будапешт, як член НАТО та ЄС, не може ось так безпосередньо підтакувати московським провокаціям. Однак, якщо «щось дуже вже хочеться, то чому б і ні?», що і продемонструвала згодом своїми діями угорська влада.

Так, на полях саміту НАТО 4–6 грудня ц. р. міністр закордонних справ Угорщини П. Сійярто публічно підтвердив наміри Будапешта і надалі блокувати переговори щодо вступу України до Північноатлантичного союзу через «порушення прав угорської меншини на українській території». Причому, окрім претензій щодо мовного питання, Україні було висунуто чергові вимоги з надання угорцям на українському Закарпатті автономії.

Ну що це, як не підтримка стратегічних цілей Москви з недопущення приєднання України до НАТО, а також її дезінтеграції під виглядом федералізації! Тим паче, коли згадати ще й про фактичне схвалення Угорщиною заяви спікера Держдуми РФ В. Володіна про «можливість виходу зі складу України ще кількох областей у тому випадку, якщо вона і надалі утискуватиме національні меншини».

Показово, що всі такі кроки як Росії, так і Угорщини зроблені саме напередодні «нормандських» переговорів на вищому рівні. При цьому форум ООН та саміт НАТО були лише приводами для Росії щодо проведення операції впливу на Україну з питань «врегулювання» конфлікту на Донбасі на російських умовах.

Голова ради директорів російського «Газпрома» В. Зубков із міністром закордонних справ Угорщини П. Сійярто
Голова ради директорів російського «Газпрома» В. Зубков із міністром закордонних справ Угорщини П. Сійярто

Разом з тим, взаємодія Росії та Угорщини проти України та ЄС не обмежується лише щойно наведеними прикладами. Напередодні «нормандської» зустрічі Москва ввела в «бій» свою «важку артилерію» у вигляді енергетичної «зброї». А конкретніше — пообіцяла Угорщині не тільки нові пільги при постачанні газу, але і збільшити обсяги його транзиту угорською територію по новому газопроводу «Турецький потік» після того, як його введуть у дію. Тобто, не просто так, а в обмін на сприяння російським інтересам ще й в енергетичній сфері.

Саме вирішення цих питань і було головною метою візиту до Угорщини 2 грудня ц. р. голови ради директорів російської компанії «Газпром» В. Зубкова як особистого посланця В. Путіна. А вже наступного дня міністр закордонних справ Угорщини П. Сійярто зважився на відкритий демарш стосовно ЄС. Так, він пообіцяв заблокувати санкції ЄС проти Росії у тому випадку, якщо Брюссель перешкоджатиме поглибленню енергетичного співробітництва Угорщини з Росією. Яким, до речі, передбачається налагодження ще одного шляху транспортування газу в обхід України.

Що тут ще можна додати? На жаль, Будапешт виконує роль сателіта Москви, особливо останнім часом. І залишатиметься таким у перспективі. Але аби що там не казали про нове керівництво України, воно аж ніяк не здаватиме стратегічних інтересів нашої держави — ні у питаннях Донбасу, ні щодо прагнення увійти до НАТО і ЄС.

…Але «скільки мотузці не витися, а кінець вона матиме». Те ж саме можна казати про режими В. Орбана в Угорщині та В. Путіна в Росії. Свій авторитет вони втрачають стрімко. Про це свідчить поразка партії В. Орбана на місцевих виборах в Угорщині у жовтні ц. р., не згадуючи вже про масові акції протесту проти політики чинної влади, які відбулись на початку 2019 року.

…Уряд В. Орбана підтримує Росію. Однак так, як і інші країни регіону, побоюється її агресії…

І на завершення цих рядків хотілося б відзначити ще один цікавий аспект. Так, уряд В. Орбана підтримує Росію. Однак так, як і інші країни регіону, побоюється її агресії, тому бере активну участь у діяльності НАТО. Наприклад, саме на території Угорщини планується розгортання основного угруповання штурмової авіації США в Центрально-Східній Європі. Для цього розпочалася модернізація низки угорських аеродромів. А у 2019 році, в рамках подальшого посилення військової присутності НАТО в Центрально-Східній Європі, було вирішено розгорнути в Угорщині одну з багатонаціональних дивізій ОЗС Альянсу.

Це не лише одне зі свідчень двоякої політики Будапешту, а й гарантія того, що Угорщина не повернеться під контроль чи у сферу впливу Росії. Отож не все ще так безнадійно, як здається на перший погляд.