2 липня 2015

02.07.2015. Участь у роботі Асамблеї Громадської ліги Україна-НАТО

Україна та НАТО: спільна протидія гібридній війні

На засіданні 11-ї Асамблеї Громадської ліги Україна-НАТО, що відбулася 2 липня на тему «Україна та НАТО: спільна протидія гібридній війні», нам, представникам НАЦГД «Борисфен Інтел», випала нагода не лише почути насправді актуальні і проблемні виступи учасників заходу. Нам також вдалося поспілкуватися зі своїми колегами, які переймаються проблематикою вступу України до Європейського Союзу і НАТО. І це, так би мовити, тема з великої літери. Бо якщо раніше це було, щиро кажучи, теоретичними, ні до чого не зобов’язуючими розмірковуваннями, то нині, коли на Сході України у «розпалі» відбувається збройна агресія Росії, питання безпеки української держави та її майбутнього тісно пов’язуються з позицією європейських країн та їх урядів. Все це, так чи інакше, знайшло своє відображення у всіх виступах учасників Асамблеї. В окремих виступах іноді це навіть нагадувало майданні заклики до кардинальних дій, що може означати лише одне: українське суспільство все краще і краще починає усвідомлювати свою історичну відповідальність за нашу державну незалежність.

Игор ДолговДосить конкретним і достатньо обґрунтованим був виступ заступника Міністра оборони України з питань європейської інтеграції Ігора Долгова. Лише перемога у війні і успішне реформування країни, впевнений І. Долгов, гарантують нам реальну перспективу членства в НАТО.

— Нині краща зброя України – це проведення ефективних реформ в усіх галузях, розпочинаючи з оборонного сектору і Збройних Сил і закінчуючи демократією громадянського суспільства з патріотичним вихованням нашої молоді, нашого населення включно, — зауважив Ігор Долгов. — Оскільки міцна Україна потрібна в першу чергу українцям, а вже потім Європі та, зокрема, НАТО, то пріоритети мають бути наступні: перемога, реформи, НАТО.

Гвідас КерушаускасЗаступник голови місії, радник-посланник Посольства Литовської Республіки в Україні, Контактного Посольства НАТО в Україні Гвідас Керушаускас закликав присутніх «дивитися в очі фактам, протидіяти російській пропаганді». Адже саме ця криза продемонструвала, що НАТО – друг України, яка обрала інтеграцію в ЄС, звернув увагу аудиторії пан Г. Керушаускас, а НАТО готове надати допомогу Україні і її нинішній владі.

- Але необхідно пам’ятати, що, незважаючи на підтримку Заходу, майбутнє України — в руках самих українців, — переконаний радник-посланник Посольства Литовської Республіки в Україні, Контактного Посольства НАТО в Україні Контактного Посольства, – і поступати слід так, щоб ваш вибір був незворотний.

Сергій ДжерджГолова Громадської ліги Україна-НАТО Сергій Джердж у своєму виступі наголосив, що НАТО потребує нової стратегії, розробка якої має бути готова до саміту у Варшаві, що пройде у наступному 2016 році. Якою має бути ця стратегія? Зрозуміло, що оновленою, відмінною від сучасної, що фактично вичерпала себе, якщо судити з маси нинішніх проблем не лише у Європі. На його переконання, Росію необхідно стримувати, надаючи перевагу ефективному діалогу з нею. І оскільки вона зараз вирішила від усіх «відгородитися», розвиваючи тактику так званої «гібридної війни» і зомбуючи свідомість своїх громадян специфічною інформацією, то про її проблеми необхідно постійно розповідати світові, одночасно розробляючи загальну стратегію протидії, що має вестися у трьох основних напрямках: санкції, підтримка України економічно і фінансово, надання українцям ефективної сучасної зброї. — Але Європа прагне умиротворити Росію, – зауважив С. Джердж, — чи це не безнадійно?

Роберт ПшельДосить цікавим був виступ по Skype пана Роберта Пшеля, екс-директора Інформаційного бюро НАТО в Москві, який чимало часу приділив російському інформаційному проекту, спрямованому на обробку свідомості російських громадян. Причому, не лише тих, які знаходяться на батьківщині, але й тих, які у пошуках своєї кращої долі опинилися на такому «ненависному російському загалу Заході» і чудово себе там почувають, одночасно критикуючи його і переконуючи тамтешніх громадян у правильності вчинків Росії щодо України. «Якби я два місяці дивився лише російське ТВ, – гірко пожартував пан Роберт, – то і сам би, напевно, вийшов з плакатом на підтримку Путіна. І все тому, що в Росії громадяни зовсім не мають змоги ознайомлюватися з альтернативною інформацією, а незалежних ЗМІ в країні практично немає. І якщо звинувачувати у цьому російських пропагандистів, то обов’язково треба мати на увазі не лише «послушних і догідливих виконавців, а тих, хто над ними стоїть і цинічно наказує зомбувати своїх співгромадян».

Важко не погодитися з паном Робертом Пшелем. Якби Україна залишалася під щільним російським впливом, як на сьогодні її східні області, і не мала можливості отримувати альтернативної інформації, як це було вже колись, за часів СРСР, хтозна чи вийшли б українці на майдани з протестами і чесними вимогами…

А ось професор Інституту міжнародних відносин КНУ ім. Тараса Шевченка, директор Інституту зовнішньої політики при Дипломатичній академії МЗС України Григорій Перепелиця у своїй доповіді був досить категоричний, вважаючи, що керівництво держави невиправдано зволікає з реформами. Через що, на його погляд, Україна втратила свій другий шанс після останнього майдану на приєднання до ЄС.

Ось побіжно деякі тези з його виступу: «Майдан народив українську націю, яка зупинила агресію Росії»; «Наше суспільство почало мислити по-європейськи»; «Нам необхідна не лише міцна армія, але й гарантована колективна безпека»; «Чому для прийняття нової Конституції не потрібно референдуму, а для вступу України в НАТО такий референдум обов’язковий?»; «НАТО згодне співпрацювати з Україною у будь-якому форматі, але Україні, нарешті, з цим форматом необхідно визначитися»; «У нас проросійські сили себе дискредитували, але чи надовго?».

За підсумками роботи була прийнята заява Асамблеї Громадської Ліги – «Набуття Україною повноправного членства в Організації Північноатлантичного Договору», в якій закликали обидві сторони рішуче та кардинально трансформувати свої відносини заради спільного захисту єдиного трансатлантичного простору від сучасних та майбутніх загроз.