НЕЗАЛЕЖНИЙ АНАЛІТИЧНИЙ ЦЕНТР ГЕОПОЛІТИЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Україні варто налагодити співпрацю з форматом держав Бухарестської дев’ятки на інституційному рівні

 

Роман Кот

Події останнього часу, як то повернення російської делегації до Парламентської асамблеї Ради Європи, закріплення Німеччиною незворотності «Північного потоку-2» чи відновлення активної інвестиційної діяльності західноєвропейських компаній в Росії, знову актуалізує питання розбіжностей у поглядах щодо безпекової ситуації в Центрально-Східній Європі та, зокрема, ролі Росії у цьому регіоні.

Це, а також динаміка електоральних процесів в ЄС свідчить про зростаючу готовність «старої» Європи до компромісів у відносинах з Росією, і якщо не до повного зняття, то, принаймні, до не запровадження нових санкцій та відновлення активного політичного діалогу з Кремлем, що, ясна річ, суперечить інтересам України. Природньо, що такий стан речей ще більше поглиблює розкол між «старими» і «новими» членами Європейського Союзу, хоча і відносини з Росією є далеко не головним джерелом наявних протиріч всередині ЄС.

Консолідації євроспільноти не сприяє позиція президента США. Бо він перевів відносини з європейськими партнерами у формат прагматичних економічних та бізнес-процесів. Окрім того, важливим чинником, що загострює протиріччя всередині ЄС, є різні підходи до китайської ініціативи «Пояс і шлях».

Найбільш красномовно про такий розкол говорить ситуація, що склалася навколо обрання нового керівництва Єврокомісії. Саме завдяки узгодженій позиції країн Вишеградської групи вдалося уникнути того, що прагнули нав’язати Париж разом з Берліном.

В такому контексті Україна потрапляє в складну ситуацію. Що може бути гіршим — наявність сильного, консолідованого, але схильного до компромісів з Росією Європейського Союзу, чи його інституційна слабкість, що, серед іншого, дозволяє мінімізувати наслідки проросійських кроків у Брюсселі, Парижі та Берліні? Риторичне питання… Тим не менш, ситуація, що вимальовується, потребує перш за все нестандартних підходів, аби, принаймні, звести до мінімуму наслідки від тих кроків, які останнім часом зробили партнери України.

 

Наявні формати

Під час подій 2014 року саме держави Центрально-Східної Європи надали Україні левову частку військової допомоги, що серед іншого зупинило просування російських сил на Донбасі. Не менш важливо, що більшість з тих країн колись були членами «Варшавського договору», як то Болгарія, Польща, Румунія, Словаччина Угорщина, Чехія. Або ж входили до складу Радянського Союзу, як держави Балтії.

Не зважаючи на те, що всі ці держави є членами НАТО, у них на озброєнні досі залишається значна частка військової техніки радянського зразка. Саме це, а також те, що згадані держави ще не у повній мірі перейшли на стандарти НАТО, дає змогу стверджувати, що досягнення оперативної сумісності їх збройних сил із Збройними Силами України можна досягти набагато швидше, ніж із західноєвропейськими членами Альянсу.

В рамках міждержавного співробітництва у Центрально-Східній Європі існує ще ціла низка форматів. Це — і Центрально-Європейська ініціатива, і Організація Чорноморського економічного співробітництва, і Чорноморська військово-морська група та деякі інші. Однак інтенсифікація співпраці по лінії жодної з них не є для України вирішальною з точки зору поточних викликів чи загроз. Як правило, головна причина цього — участь в них Росії або ж надто аморфна структура цих організацій та велика кількість держав-членів, що веде до їх паралічу, коли йдеться про рішення щодо таких контраверсійних питань, як відносини з Росією.

На рівні геополітичного концепту найбільш вдалим у цьому контексті видається запропонований ще у 30-х роках минулого століття проект «Міжмор'я», який повинен був би об'єднати держави Центрально-Східної Європи для вирішення спільних проблем. Варто нагадати, що на сучасному етапі він частково реалізується з 2016 року у вигляді двох окремих структур.

 

Ініціатива трьох морів

Започаткована у 2016 році в Дубровнику «Ініціатива трьох морів», або ж Тримор’я, наразі об’єднує 12 держав Центральної та Східної Європи — Хорватію, Польщу, Угорщину, Литву, Словенію, Болгарію, Чехію, Словаччину, Румунію, Австрію, Естонію і Латвію.

В рамках ініціативи регулярно відбуваються саміти на рівні глав держав, причому, за участі не тільки представників Тримор’я. Так, почесним гостем на другому саміті в липні 2017 року у Варшаві був президент США Дональд Трамп. Минулого року на саміті ініціативи в Бухаресті були присутні президент Єврокомісії Жан-Клод Юнкер та очільник німецького МЗС Гайко Маас, а також міністр енергетики США Рік Перрі. На четвертому саміті у Любляні інтерес позарегіональних гравців підтвердився — були присутні все ті ж Жан-Клод Юнкер та Рік Перрі, а також президент Німеччини Франк-Вальтер Штайнмайєр.

Однак, на відміну від першопочаткової ідеї, головною метою «Ініціативи трьох морів» залишається взаємна підтримка та об’єднання зусиль для більш ефективного просування своїх інтересів всередині ЄС, зокрема щодо спільних транспортних проектів по осі «Північ-Південь», енергетики і телекомунікацій, адже її членами є лише ті держави, що вже приєдналися до Європейського Союзу.

Тому повноцінна участь України в ініціативі не видається можливою навіть в середньостроковій перспективі. У кращому випадку може йтися про участь Києва ad hoc в окремих проектах. З огляду на це, не дивно, що цьогорічний, вже четвертий саміт Ініціативи трьох морів 6–7 червня ц. р. в Словенії був майже проігнорований не лише українським політикумом, а й вітчизняними ЗМІ.

Разом з тим, в рамках цього формату існують проекти, що важливі для України з точки зору національної безпеки:

Постачання газу з Норвегії та США через територію Польщі. Проект має на меті диверсифікувати джерела постачання газу та інтегрувати газову інфраструктуру в регіоні. Це стане можливим завдяки будівництву газопроводу, який з'єднає газотранспортну систему Польщі, Данії та Норвегії та забезпечить постачання норвезького газу через Польщу, а далі — до країн Балтії та Центрально-Східної Європи, в тому числі і до України. У зв’язку з цим 21 червня ц. р. голова правління «Нафтогазу України» Андрій Коболєв заявив, що ведуться перемовини щодо об’єднання української та польської газотранспортних систем.

Проект «Via Carpatia». Основна мета проекту — створення транспортного коридору з північної Європи на південь через Литву, Польщу, Словаччину, Угорщину, Румунію, Болгарію та Грецію. Реалізація проекту не тільки покращить зв’язки України з країнами Тримор’я, а й підвищить мобільність сил НАТО на східному фланзі.

У березні 2016 року Україна долучилася до цього проекту. Згідно з меморандумом, планується побудувати автомагістраль Люблін — Холм і далі розгалуження по маршрутах: Ковель/Луцьк — Київ/Тернопіль — Вінниця — Одеса. Два інших відгалуження з’єднають Польщу, Україну і Румунію: Люблін — Замостя — Львів — Тернопіль — Сірет — Бухарест, а також Жешув — Львів — Чернівці — Сучава — Бакеу — Галац. Однак через проблеми з фінансуванням українську частину проекту все ще не завершено.

 

Бухарестська дев’ятка

З 2015 року почала діяти й інша регіональна структура — «Бухарестська дев'ятка» (В9), що створена за ініціативи Варшави та Бухареста. До її складу входять Польща, Румунія, Литва, Латвія, Естонія, Угорщина, Словаччина, Чехія та Болгарія, і функціонує в рамках НАТО.

Під час установчого саміту в Бухаресті вищезазначені держави підписали спільну декларацію, де заявили, що «країни Бухарестської дев’ятки об’єднають свої зусилля для гарантування там, де це потрібно, сильної, достовірної, збалансованої військової присутності» НАТО в регіоні.

Зазначимо, що одним з ключових чинників для створення зазначеної ініціативи стала агресивні політика та дії Росії на міжнародній арені: окупація і анексія Криму навесні 2014 року і «підтримка Росією сепаратистів» на українському Донбасі.

З 2015 до 2019 рр. відбулося сім зустрічей в Бухарестському форматі: три на рівні глав держав та глав урядів, дві у форматі міністрів закордонних справ і дві зустрічі на рівні глав оборонних відомств держав формату В9.

У зв’язку з цим, варто зазначити, що серед держав Бухарестської дев’ятки, на відміну від західноєвропейських членів НАТО, спостерігається позитивна динаміка щодо збільшення оборонних бюджетів. Щоправда, у поодиноких випадках планів з досягнення рекомендованого на Уельському саміті НАТО показника 2 % не виконано. А щодо окремих держав-членів навіть існують сумніви чи буде у них можливість досягнути бажаного принаймні у середньостроковій перспективі. Разом з тим, лідери Бухарестської дев’ятки намагаються зробити все, щоб активною співпрацею із США компенсувати наявні проблеми.

На сучасному етапі співробітництво України з країнами Бухарестської дев’ятки обмежується двосторонніми чи тристоронніми ініціативами. Так, у вересні 2014 року підписано угоду з Литвою та Польщею про створення спільної Литовсько-польсько-української бригади зі штаб-квартирою в польському Любліні, яка є ідейною спадкоємицею подібних українсько-польських та польсько-литовських ініціатив: УкрПолБат та ЛитПолБат.

Україна також долучається до багатьох військових навчань з країнами «дев’ятки», переважно під егідою НАТО. Окремо слід виділити щорічні маневри з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій Light Avalanche за участі військових з України, Угорщини, Словаччини і Румунії, та перші українсько-румунські навчання військово-морських та прикордонних сил Riverine, які відбулися минулого року на Дунаї. Крім того, у 2018 році українські військовослужбовці взяли участь у 26 маневрах, які пройшли за межами України — на території Великої Британії, Грузії, Естонії, Італії, Канади, Литви, Німеччини, Норвегії, Польщі, Румунії та Сербії.

На 2019 же рік в рамках міжнародного співробітництва заплановано участь Збройних Сил України у 6 багатонаціональних навчаннях на території України та 20 навчаннях поза межами держави.

 

Рекомендації

Не зважаючи на те, що рівень та кількість спільних навчань з країнами-членами Бухарестської дев’ятки постійно збільшується, Україна досі не налагодила співпраці з форматом держав В9 на інституційному рівні. Разом з тим, оскільки Бухарестська дев’ятка є структурою, що діє в рамках НАТО, повноцінна участь України в ній, як і у випадку з «Ініціативою трьох морів», не можлива та й не доречна, бо у такому випадку ймовірне звичайне дублювання структур Північноатлантичного альянсу. Тому для України оптимальним був би формат участі у самітах цих двох ініціатив на рівні держави-спостерігача.

Вже запроваджені спільні проекти в рамках «Ініціативи трьох морів» та Бухарестської дев’ятки потрібно розширювати. Зокрема, позитивний досвід Литовсько-польсько-української бригади доцільно мультиплікувати з тим, щоб збільшити кількість спільних підрозділів із залученням представників інших держав-членів Бухарестської дев’ятки, зокрема Румунії, Латвії та Естонії.

Окрім того, зважаючи на те, що більшість членів обох структур розглядають більшою мірою не НАТО, а США як фактор забезпечення стабільності у Центрально-Східній Європі, а також враховуючи зростаючі протиріччя між східними і західними членами ЄС, https://casino-ukraina.kiev.ua Менее популярное промо, это реальные средства за создание игрового счета в интернет казино. Данный бездепозитный бонус выдаётся в редких заведениях. На нашем портале находится таблица, где размещены все виртуальные клубы с подарками за регистрацию, в том числе и денежными бездепозитный бонус за регистрацию в казино бонус за регистрацию в казино бездепозитный бездепозитный бонус в казино за регистрацию бездепозитный бону https://casino-ukraina.kiev.ua бонусы в онлайн казино позволят получить определенную сумму или фриспины на свой баланс совершенно бесплатно. Подобные акции нацелены на новичков, кто только начинает играть и не готов тратить реальные деньги. Україні доцільно було б ініціювати створення рамкової структури, яка б об’єднала окремі держави формату В9 (зокрема Польщу, Румунію та країни Балтії), США та власне Україну, із головною метою політичної консолідації, насамперед з огляду на агресивну політику Росії. Створення подібного військового блоку у Східній Європі дозволило б США оперувати в регіоні, при цьому менше зважаючи на позиції західноєвропейських членів НАТО, перш за все Німеччини і Франції.

Не таємниця, що у Вашингтоні більше дослухаються до тих ініціатив, які подають групи держав, аніж окремі країни, а надто такі уразливі, якою нині є Україна. Тому в рамках зондажу думки партнерів України щодо згаданого проекту напередодні запланованого візиту Володимира Зеленського до Сполучених Штатів доречно провести консультації з ключовими державами формату В9, зокрема, Польщею та Румунією, та узгодити позиції щодо нової ініціативи.