12 січня 2014

Військово-морські сили Іракської республіки. Частина 2

Андрій Поспєлов, кандидат історичних наук, доцент кафедри нової та новітньої історії ОНУ імені І. І. Мечникова

Частина 1. Військово-морські сили Іракської республіки. На шляху до самостійності

Частина 2. Матеріально-технічна складова і її розвиток

Не зважаючи на те, що майже усі наявні у складі ВМС Іраку до 20 березня 2003 року кораблі, катери і допоміжні судна розбомбила американська авіація, резерви для відтворення військового флоту країни ще залишалися.

По-перше, це побудовані у 1986 році в Італії і викуплені іракською стороною ще у 1987 році два вертолітні корвети типу «Асад»: F-210 «Хусса ель Хуссаїр» (Hussa el Hussair) і F-212 «Тарік ібн Зіяд» (Tariq ibn Zyjad). З неповними іракськими екіпажами вони знаходилися в порту Ла Спеція, чекаючи дозволу на від'їзд в Ірак у разі відміни міжнародних санкцій.

По-друге, це п'ять великих патрульних катерів проекту Predator 81 (тип «Насир» за іракською класифікацією), побудованих в 2002-2003 роках на замовлення уряду Іраку в Китайській республіці (Тайвань). До березня 2003 року вони були повністю укомплектовані і знаходилися в портах ОАЕ, де з початком операції «Свобода Іраку» були затримані місцевою владою. Окрім цього в Іраку знаходився, хоч і пошкоджений, один з ролкерів — десантний транспорт фінського виробництва типу «Аль Захра» (Al — Zahra) — транспорт АК- 428 «Хавла» (Khawla).

І, нарешті, по-третє, — власне, іракська суднобудівельна промисловість з національними проектами військових кораблів і катерів. Протягом 1991-2003 років суднобудівельний завод в Басрі поставляв національним ВМС оригінальні багатоцільові катери проектів «Саварі-6» і «Саварі-7» (Sawari 6/7). Це невеликі і конструктивно прості плавзасоби, водотоннажністю від 7 до 80 тонн і озброєні кулеметами, використовувалися для патрулювання на річці Шатт-ель-Араб і в акваторії 150 миль від узбережжя країни. Катер «Саварі» може розвивати швидкість до 25 вузлів. Основне бойове завдання — прихована установка мінних загороджень, для чого на цих плавзасобах передбачені мінні ангари і спеціальне устаткування, що розраховані на 4-12 контактних якірних мін типу LUGM-145 іракської розробки і виробництва. Після захоплення американцями головної військово-морської бази (ВМБ) Іраку Умм Каср, в березні 2003 року там було виявлено 6 катерів типу «Саварі-7», що переобладнуються в мінні загороджувачі. 4 з них — на плаву і 2 затоплені, але незабаром їх підняли на поверхню і ВМС США використовували для тралення фарватерів бази.

Очищення американськими військовослужбовцями акваторії Умм Касра за допомогою катера власне іракського проекту типу Sawari, побудованого в Басрі. http://forums.airbase.ru

Окрім «Саварі», до 2002 року іракські конструктори розробили проект патрульних катерів типу «Аль-Убур» (Al Uboor). До 2004 року передбачалося побудувати за цим проектом 5 одиниць і залучати їх виключно для патрулювання річкового кордону з Ісламською Республікою Іран (ІРІ) на Шатт-ель-Арабі. Головний катер був закладений в 2002 році, проте спущений на воду лише в грудні 2003 року. За офіційними американськими даними, випробування головного «Аль-Убур», так само як і іншого з цієї серії, добудованого навесні 2004 року, не проводилися через наявність конструктивних помилок і через те, що в загальному проект застарів. На думку ж автора цих рядків, виключно політичні міркування і диктат переможців (окупаційної влади США — передусім) відіграли рокову роль в подальшій долі проекту «Аль-Убур». Так само, як і в припиненні будівництва нових і виведення із складу ВМС Іраку вже побудованих «Саварі 6/7». У новітніх же умовах продукція іракського суднобудування не відповідала завданням, що покладаються на майбутні ВМС країни.

Виходячи з цього, новим ВМС Іраку абсолютно не були потрібні не лише катери національної суднобудівної промисловості, але і ракетно-вертолітні корвети. Останні так само стоять і фактично іржавіють в італійському порту Ла-Спеція. Хоча ще в 2005 році з'явилася інформація, що вони передислоковуватимуться до Іраку і там їх (у Басрі) утилізують.

Проте, до моменту офіційного відновлення ВМС Іраку в січні 2005 року, в країні було лише п'ять патрульних катерів типу «Насир» (проект Predator 81). Попри те, що вони були порівняно нові (усі збудовані в 2000-2002 роках), і виглядали по-сучасному, але майже 2 роки зберігалися просто неба в ОАЕ і в основному стали непридатними для використання. Враховуючи, що плавзасоби з моменту їх побудови в Тайвані і до моменту створення Іракських сил оборони узбережжя перебували під американським контролем, цілком логічно було б їх відремонтувати і швидко ввести до складу ICDF. Саме тому вже в лютому 2004 року перші два катери РС-102 і РС-103 були поставлені на ремонт в сухий док в Джебель Алі. Після ремонту 30 квітня 2004 року вони зробили перехід з Манами (Бахрейн) в Умм-Каср, ставши, таким чином, першими бойовими катерами відроджених ВМС Іраку. До січня 2005 року в Ірак прибули ще 3 катери РС-101, РС-104 і РС-105, об'єм ремонтних робіт на яких був дещо менший.

Перша бойова одиниця відроджених ВМС Іраку — патрульний катер Р-102 типу «Насир». http://independencenews.net/

Одночасно на території самого Іраку, на суднобудівельному заводі в Басрі,силами американських і іракських фахівців були доведені до обмежено боєздатного стану 2 патрульні катери власне іракського проекту типу «Аль-Убур» (Al Uboor). Після включення до бойового складу ВМС Іраку вони час від часу виходили в море. Використовувалися в основному як навчальні і допоміжні катери, а вже в 2010 році їх зарахували до резерву.

7 патрульних катерів виявилося украй мало навіть для невеликих, відроджених в січні 2005 року Військово-Морських Сил Іраку. Більше того, вони не зовсім відповідали вимогам сучасності. Зокрема, на великих катерах незручно розміщувалися абордажні партії (через малі приміщення і невелику верхню палубу) і надувні моторні човни. Проте, завдяки відносній простоті своєї конструкції, вони надійно патрулювали територіальні води країни. До речі, з'ясувалося, що суднобудівельні потужності в Басрі зберегли свою функціональність. Тому за проектом «Аль-Убур» вирішили збудувати досконаліший патрульний катер, і назвати його «Аль-Фао». 17 лютого 2005 року, аби підтримати місцеву економіку, підписується контракт на складання шести нових іракських патрульних катерів. Перший катер з цього проекту РС-201 або Al-Faw-1 був включений до бойового складу ВМС Іраку через півроку після початку будівництва, а останній серії — РС-206 або Al-Faw-6 — 17 липня 2006 року, тобто, через 18 місяців з моменту підписання контракту. Не зважаючи на те, що в основу «Аль Фао» був покладений проект «Аль Убур», зовнішній вигляд катерів зазнав значних змін. Фінансована з оборонного бюджету Тимчасового уряду Іраку 2005 року загальна вартість серії склала всього до 15 млн. доларів.

Патрульний катер ВМС Іраку РС-201 Al-Faw-1. Фото: Warship Technology. — July/August 2011. — P. 37.

У 2006 році у ВМС Іраку з'явилося і перше допоміжне судно — «Аль-Шамс» (Al Shams) — колишній десантний транспорт АК-428 «Хавла» (Khawla). Переданий з судноплавної кампанії «Іракська лінія», цей ролкер був відремонтований і частково модернізований для використання як судна постачання морських нафтових платформ і плавучої бази іракських патрульних катерів. Проте, через чималі розміри і примітивність встановленого на ньому устаткування, ця допоміжна одиниця ВМС Іраку мало чим відповідала своєму призначенню. Вона потребувала заміни.

Спеціально для боротьби з диверсіями і для безпосереднього захисту нафтових терміналів Сполучені Штати Америки в 2005-2008 роках передали новим ВМС Іраку 10 легких швидкохідних катерів (фактично моторних човнів з жорстким корпусом і підвісними бензиновими моторами) концепції «rigid-hulled inflatable boat» (RHIB). Одночасно іракські ВМС поповнилися 24 швидкісними легкими катерами типу PBR «Seaspray» або «Airboats». Це була модифікація знаменитих катерів довжиною в 9,5 метрів, відомих як «Пібер» або «Пластик», спеціально створених американськими конструкторами для дій на річках В'єтнаму в 1970-і роки. Усі ці маломірні бойові одиниці озброювалися 2-3 кулеметами з калібром гвинтівки, легкими 40-мм автоматичними гранатометами, ручною піхотною зброєю екіпажу, в ролі якого виступали переважно морські піхотинці, системами радіозв'язку армійського зразка і приладами нічного бачення.

Після вступу в практичну стадію підписання «KAA Protocols» (8 травня 2008 р.) в розвитку ВМС Іраку розпочався новий етап. Програму якісної модернізації корабельного складу ВМС Іраку розробила спеціально створена в Умм Касрі Місія ВМС, морської піхоти і Берегової охорони (БОХР) США з консультування і навчання ВМС Іраку — Training and Advisory Mission-Navy (ITAM(N)). Враховуючи гостру потребу в корабельно-катерних силах, зі складу БОХР США іракському флоту було передано 26 легких швидкохідних катерів з алюмінієвим корпусом типу «Defender» (FAB01 — FAB26), в основному призначених для дій на річці Шатт-ель-Араб. Втім, на практиці ці катери діють в основному в межах територіальних вод країни в Перській затоці. А БОХР Італії передала ВМС Іраку 4 швидкохідних патрульних катери типу 2010 (довжина 12,5 м і водотоннажність 23 тонни) СР-247 — СР-250 (у ВМС Іраку — Р 201 — Р 204), а також 2 більш потужні катери проекту 200, завдовжки 15 метрів (у ВМС Іраку Р 111 — Р 112, більш розширена інформація про ці катери відсутня).

Іракські і кувейтські швидкохідні катери типу «Defender». http://northshorejournal.org/

Дещо раніше, в 2006 році, командування ВМС Іраку, за участю військово-політичного керівництва США, уклало контракт з відомою італійською суднобудівною фірмою «Fincantieri Navale Riuniti» (суднобудівні верфі в містах Муджьяно і Рива Тригозо) на складання 4 патрульних кораблів проекту «Saetta» Mk.4, що є модернізованою версією кораблів берегової охорони Італії типу «Diciotti». Загальна сума контракту, що набув чинності в жовтні 2007 року, склала 105 млн. доларів.

Контракт передбачав не лише будівництво серії патрульних кораблів, але і підготовку протягом 7 тижнів на території Італії, в навчальному центрі Ля Спеція, екіпажів для кожного з них. Будівництво кораблів розпочалося в листопаді 2008 року і йшло досить швидкими темпами. В середньому один катер складався від 6 до 8 місяців. Протягом травня 2009 — січня 2011 років усі 4 патрульні кораблі увійшли до складу ВМС Іраку і почали охороняти морський кордон і територіальні води країни, а також всю акваторію північної частини Перської затоки. Висока автономність «Саєтт» (14 діб) і їх пристосованість до автономного плавання в умовах свіжої погоди (обумовлена ще й високим і міцним сталевим бортом) різко розширяла коло завдань відроджених ВМС Іраку. Окрім звичайного патрулювання, ці кораблі могли використовуватися і для рятувальних робіт у відкритому морі. У них було буксирне і протипожежне устаткування для підтримки сприятливого оперативно-навігаційного режиму на морських торговельних комунікаціях. Додаткові функції — метеорологічні і гідрографічні дослідження, а також обслуговування іракських нафтових платформ «Аль-Басра» і «Хор Аль-Амійя» в Перській затоці і забезпечення безпеки 5 експортних нафтових терміналів в районі порту Аль Фао, через які Ірак експортує від 80% до 95% нафти.

На нові кораблі ВМС Іраку італійського виробництва покладалися великі надії. Про це свідчать два показові факти. Коли 20 червня 2009 року в Умм-Каср після 28-денного морського переходу з Ла Спеції прибув головний «Фатех» (Fateh), його зустрічала високопоставлена делегація, до складу якої увійшли міністр оборони Іракської республіки Абдул Кадер Джассім, посол Італії в Іраку С. Е. Мауріціо Мелані, губернатор Басри і низка релігійних лідерів шиїтів. А вже 22 червня корабель попрямував на спільні навчання з ВМС Кувейту у ВМБ Міна-ель-Ахмаді, а потім — в порт Манама (Бахрейн) для проведення спільних навчань з катером ВМС Кувейту.

Прибуття в Ірак патрульного корабля «Фатех». 2009 р. http://www.alwatanalarabi.com

Поява у складі ВМС Іраку саме таких кораблів, придатних, у тому числі для використання і у ролі флагманів катерних загонів, дала змогу Міністерству транспорту Іраку приступити до відбудови свого морського торговельного флоту. Вже на початку 2009 року був укладений договір щодо побудови першого іракського суховантажа, а у вересні того ж року Ірак уклав контракт з швейцарською кампанією «Global Refinery of Switzerland» про спільне оперування 66 судами. А в січні 2011 року була ухвалена і перша програма щодо побудови морського торговельного флоту Іраку, що передбачає у рамках урядової інвестиційної програми складання протягом двох років 10 цивільних морських судів, загальною вартістю в 110 млн. доларів. З них — 1 пасажирське судно, 2 контейнеровози і 4 балкери.

Поповнення ВМС Іраку сучасними кораблями і катерами італійського виробництва, спеціально спроектованих для берегової охорони, багато в чому відновило боєздатність і бойовий склад військово-морських сил країни. Але за низкою елементів придбані Іраком до осені 2009 року бойові одиниці не зовсім відповідали завданням, що покладалися на іракських військових моряків, особливо з урахуванням початку виведення з Іраку американського контингенту. В зв'язку з цим до осені 2009 року Пентагон розробив комплексну програму остаточного відновлення бойових можливостей ВМС Іраку, що передбачає побудову швидкісних патрульних катерів, призначених для операцій як в районі іракського узбережжя, так і в межах 200-мильної економічної зони країни. Окремо передбачалося скласти два прибережні кораблі забезпечення, проект яких тільки належало розробити.

У вересні 2009 року Командування кораблебудування і озброєння ВМС США, у рамках програми Пентагону «Іноземний військовий продаж» (The Foreign Military Sales), уклало з компанією «Свифтшипс шипбилдерс» контракт вартістю 181 млн. дол. на проектування і складання 9 патрульних катерів проекту 35PB1208E-1455 з подальшим їх постачанням ВМС Іраку. Основний контракт передбачав і опціон на постачання шести додаткових одиниць, який був згодом реалізований МО Іраку. Контракт отримало підприємство кампанії з Морган Сіті (шт. Луїзіана). Угода також включала матеріально-технічне забезпечення катерів, постачання 30-мм гармат і кулеметів. Окремий контракт в 23,55 млн. дол. ВМС США підписали з «Свифтшипс шипбилдерс» на постачання запчастин, тренажерів, на навчання екіпажів. У рамках контракту передбачалося інтенсивне тримісячне навчання в США трьох груп іракських моряків по 3 екіпажі цих катерів (всього 96 моряків і морських офіцерів ВМС Іраку). Для останніх 6-ти катерів навчання екіпажів повинне було проходити в навчальному центрі на ВМБ Умм Каср, створеному силами ВМС Іраку.

35-й патрульний катер фірми Swiftships. http://navaltoday.com/

Катери, що мають повністю алюмінієвий зварний корпус і повну автономність дії до 6 діб, призначені для виконання різних завдань, включно з патрулювання прибережної акваторії, виняткової економічної зони країни на відстані до 200 миль від іракського узбережжя, спостереження і розвідки, пошуково-рятувальних операцій, догляду кораблів, забезпечення безпеки нафтових платформ і терміналів.

Програмою передбачалося складання і постачання до Іраку 15 катерів протягом 2012-2014 років. Перший катер Р-301 увійшов до складу ВМС Іраку 24 вересня 2010 року. Проте, коли 5 липня 2013 року був переданий 12-й катер з серії Р-312, командування ВМС Іраку з політичних міркувань (у рамках політичного зближення, що розпочалося, і розгортання співпраці у військово-морській області з ІРІ) припинило реалізацію контракту на останні 3 катери. На початку листопада 2013 року іракське керівництво все ж вирішило до кінця реалізувати програму, оскільки її фінансування було здійснене ще у 2012 році. Але до цього часу вже стало відомо про домовленість з ВМС КСІР ІРІ про співпрацю. І Вашингтон в різкій формі відмовився від будівництва останньої партії цих катерів.

Втім, наявність (чи відсутність) цих останніх трьох одиниць проекту 35PB1208E-1455 особливо не позначилася на спроможності бойового складу ВМС Іраку. Особливо після того, як він поповнився наприкінці 2012 року двома найбільшими кораблями флоту — прибережними судами постачання OSV (Offshore Support Vessels) проекту AMP-137. Реалізація цього проекту розпочалася в жовтні 2009 року, коли американська компанія «RiverHawk Fast Sea Frames LLC» (Тампа, штат Флорида) дістала контракт ВМС США по лінії FMS на проектування і побудову для ВМС Іраку двох багатоцільових патрульних кораблів вартістю 70,14 млн. дол. Розробку технологічного проекту OSV повинна була забезпечити канадська компанія «Genoa design international», що базується в Сент-Джонсі (Ньюфаундленд). З урахуванням радіоелектронного устаткування і озброєння загальна вартість контракту склала 86 млн. дол., а з урахуванням підготовки екіпажів — 113 млн. дол.

Нові кораблі повинні були стати найбільшими бойовими одиницями ВМС Іраку, призначеними для патрулювання прибережних вод в північній частині Перської затоки і використання як плавучих баз і судів постачання морських нафтових платформ. Кораблі мають сталеву конструкцію корпусу з алюмінієвою надбудовою.

Остаточні (у ВМБ Умм Каср, в січні 2012 р.) і проектні зображення патрульного корабля проекту АМР-137 для ВМС Іраку з різними варіантами корисного навантаження. http://topwar.ru

Цей проект був розроблений «RiverHawk Fast Sea Frames LLC» за участю відомого йорданського конструкторського бюро King Abdullah II Design and Development Bureau (KADDB). Будівництво обох кораблів велося по субпідряду з американською верф'ю «Gulf Island Marine Fabricators LLC» в Хума (штат Луїзіана). Головний корабель OSV 401 Al Basrah був спущений на воду 4 листопада 2011 року і в період з 14 травня по 16 липня 2012 року проходив випробування, після чого тимчасово увійшов до складу ВМС США. Другий корабель OSV 402 Al Fayhaa був спущений на воду 1 лютого 2012 року і переданий на випробування 1 серпня 2012 року.

20 грудня 2012 року, під час урочистої церемонії на головній ВМБ Іраку Умм-Каср, ці кораблі офіційно передаються Військово-Морським силам Іракської республіки.

Фактично введенням до складу ВМС Іраку багатоцільових патрульних кораблів типу «Аль Басра» завершується формування нових ВМС країни, на що знадобилося загалом 8 років і приблизно 1 млрд. доларів.

Втім, на початок 2013 року ВМС Іраку хоч і вирізнялися досить сучасним корабельним складом, але при цьому мали кілька істотних недоліків. По-перше, не була реалізована програма побудови серії швидкісних прибережних патрульних катерів, на які покладалися, передусім, завдання з боротьби з морським тероризмом і диверсантами в акваторії територіальних вод країни, в основному, — біля півострова Фао, де розташовані основні нафто-експортні термінали країни. Щоправда, ще в лютому Командування кораблебудування і озброєння ВМС США оприлюднило запит про пропозиції на постачання 15-метрових катерів прибережної дії для ВМС Іраку. Проте цей проект виявився важким для виконання унаслідок невідповідності технологічно підготовлених американськими кампаніями проектів фінансовим можливостям, як Іраку, так і управлінню Пентагона по FMS.

При цьому і наявними силами іракські ВМС виконували свої завдання. Так, 16 серпня 2010 року два катери типу «Дефендер» ВМС Іраку затримали один з двох підозрілих катерів, екіпаж якого протягом кількох попередніх тижнів пограбував 4 торговельні судна закордонних власників. Втім, у 2013 році таких випадків було вже понад двадцять.

Взагалі-то в умовах виведення в грудні 2011 року американського контингенту з Іраку завдання з захисту морської нафтовидобувної і нафто-експортної іракської інфраструктури стає найбільш актуальним. Вже до середини 2012 року була зрозуміла і принципова помилка, допущена як командуванням відроджених ВМС Іраку, так і їх американськими радниками: ставка на захист морського нафто-комплексу Іраку за допомогою одного лише флоту не гарантує 100% безпеки. Особливо чітко це стало проявлятися в умовах зростання внутрішньої нестабільності у низці країн регіону Перської затоки, зокрема, Бахрейну, і різкої активізації зовнішньої і військової політики Катару, що прагнув створити так званий «газовий ОПЕК». Більше того, низка маневрів ВМС Ірану, проведених в 2010-2012 роках (зокрема Velayat-87 в квітні 2010 року і Velayat-91 в січні 2013 року), чітко свідчили про різке зростання бойових можливостей «москітного флоту» Корпусу Вартових Ісламської Революції ІРІ. Враховуючи також, що всі іракські порти з території Ірану можна було легко накрити польовою артилерією, завдання з забезпечення безпеки морського узбережжя іракської республіки і її берегової інфраструктури ставало дуже серйозним.

Його складність полягала також і в тому, що військова авіація Іраку зі складу армії і ВПС, що активно поповнюється вертольотами, легкими і транспортними літаками, через важку внутрішньополітичну ситуацію в країні не могла виділяти на постійній основі для відповідного патрулювання свої літальні апарати. До того ж на них не було спеціального устаткування і озброєння. Це остаточно було усвідомлено якраз у 2013 році.

Враховуючи повну відсутність у складі ВМС Іраку авіації, командування ВМС Іраку вирішило компенсувати цей недолік закупівлею в США безпілотних літальних апаратів. Проте сама проблема була настільки гострою, що ні тип (типи) придбаних БПЛА, ні їх кількість так і не стали надбанням гласності.

У цих умовах цілком очевидним стало зближення Іраку і Ірану по лінії їх військово-морських відомств. Тим паче, що Ісламській Республіці ВМС Іраку могли запропонувати не лише плани спільного патрулювання північної частини Перської затоки, але і, як не парадоксально, широкий досвід бойової підготовки.