29 січня 2014

«Східне партнерство» після Вільнюсу

Стратегія Росії щодо подальшої реалізації своїх інтересів на пострадянському просторі

Підсумки вільнюського (листопад 2013 року) саміту «Східне партнерство» ЄС зайвий раз продемонстрували складний, часом навіть суперечливий характер розвитку довкола країн СНД подій, що стосуються їх європейського вибору. Це пов’язано насамперед з активізацією Росією заходів з відновлення свого контролю над пострадянським простором під виглядом так званого Євразійського союзу. Особливо це посилення спостерігалося минулого року.

Держави, які беруть участь у програмі ЄС «Східне партнерство»
Держави, які беруть участь у програмі ЄС «Східне партнерство»
http://zn.ua/POLITICS/

Причина цих дій криється у намірах російських олігархів прибрати до рук економічні активи країн СНД. Свою роль при цьому відіграє сутність режиму, встановленого президентом РФ В. Путіна, який, з одного боку, реалізує інтереси олігархічних кіл Росії, а з іншого — не спроможний запропонувати російському населенню іншої об’єднуючої ідеї, окрім так званого відродження Російської імперії та протистояння Заходу. До речі, ці цілі співпадають і з особистими амбіціями В. Путіна, як «реінтегратора російського світу».

Загалом у 2013 році Росії вдалося записати до свого активу низку здобутків щодо реалізації накреслених планів. Це стало певним підґрунтям для її подальших кроків у справі досягнення своїх геополітичних цілей. До основних таких здобутків можна віднести зрив підписання/парафування угод про асоціацію України та Вірменії з ЄС, та примушення до вступу у Митний союз (МС) Вірменії та Киргизстану. До того ж фактично завершилася розробка та прийняття договірно-правової бази МС, що дозволило Росії безпосереднього взятися за створення Євразійського союзу (підписати відповідну угоду заплановано у 2015 році).

Разом з тим, не зважаючи на такі успіхи, Росія не змогла реалізувати свої плани у повному обсязі. І, як наслідок, не утворила повноцінні Митний та Євразійський союзи. В першу чергу, це стосується України, яка хоч і призупинила процес підготовки до підписання Угоди про асоціацію з ЄС, однак остаточно не відмовилась від ідеї своєї європейської інтеграції. Не погодилась вона вступити і до Митного союзу. До того ж, поза впливом Росії залишилися Молдова та Грузія, які, незважаючи на посилення тиску з боку Російської Федерації, парафували свої угоди про асоціацію з ЄС. Зважмо, що всупереч сподіванням Москви, правляча «Проєвропейська коаліція» Молдови утримала у своїх руках владу, а нове керівництво Грузії підтвердило раніше обраний курс на європейську та євроатлантичну інтеграцію.

Враховуючи стратегічний характер наведених вище прагнень Російської Федерації на пострадянському просторі, що, до речі, має принципове значення і особисто для В. Путіна, слід сподіватися на продовження активних дій Росії у зазначеному напрямі. Насамперед, вона намагатиметься примусити Україну остаточно відмовитися від європейської інтеграції та вступити до Митного союзу. А також не допустити підписання угод про асоціацію між Молдовою та Грузією і ЄС. Однак, ці заходи Росії будуть суто вибірковими і залежатимуть від того, як складатиметься ситуація в кожній із країн «Східного партнерства» та довкола них.

Україна і ЄС: плюси та мінуси інтеграції
Україна і ЄС: плюси та мінуси інтеграції
http://operkor.net/

До України Росія застосовуватиме так званий «білоруський» сценарій, який передбачає використання механізмів щоквартального перегляду ціни на газ та поетапне виділення кредитів з метою впливу на зовнішню політику нашої держави. Так, будь-які кроки України, які не відповідатимуть інтересам Російської Федерації, в т.ч. спроби відновити переговори щодо підписання Угоди про асоціацію з ЄС, неминуче будуть супроводжуватись підняттям Росією ціни на газ для українських споживачів, відновленням масштабної торгівельної війни проти України, а також затримками у наданні чергових фінансових траншів. Ті ж механізми впливу будуть застосовуватись Москвою і для примушення України вступити до Митного союзу, а в подальшому — до Євразійського союзу та ОДКБ.

Збільшення залежності України від Росії на тлі підписання угод щодо поглиблення співпраці сторін в енергетичній та високотехнологічних галузях української промисловості надасть російській стороні значно більших можливостей щодо встановлення контролю над ними. Головна увага Москви приділятиметься газотранспортній системі України, а також кораблебудівній, авіаційній, космічній, хімічній та електронній галузям.

Виходячи з досвіду Білорусі та інших країн СНД, можна передбачати, що Росія під час реалізації своїх економічних інтересів в Україні намагатиметься придбати українські підприємства або створити спільні компанії з подальшим викупом їх української частки (в т.ч. в якості компенсації боргів України перед Росією за надані кредити). При цьому, в деяких випадках українські підприємства (зокрема такі, що складатимуть конкуренцію власним російським виробництвам) можуть бути навмисно, без урахування інтересів України, доведені росіянами до банкрутства та ліквідовані або, в кращому разі, перепрофільовані.

Що стосується молдовського напряму, то головні свої зусилля Росія буде спрямовувати на те, щоб демонструвати «негативні наслідки» від підписання Молдовою угоди про асоціацію з ЄС на противагу здобуткам від приєднання до Митного союзу. Для цього Росія знову обмежуватиме доступ молдовських товарів до свого ринку, не виключено, що й перешкоджатиме працевлаштуванню молдовських громадян у Російській Федерації. До того ж Росія активізує заходи з розколу правлячої «Проєвропейської коаліції» Молдови (наприклад, пробуватиме підкупити її окремих лідерів), надаватиме підтримку лівим та проросійським партіям/рухам країни з метою їх об’єднання в єдину потужну політичну силу, що виступатиме проти європейської інтеграції молдовської держави та за її переорієнтацію на Москву.

Правляча в Молдові проєвропейська коаліція має намір відмовитися від нейтрального статусу країни та надати НАТО інфраструктуру національних військово-повітряних сил
Правляча в Молдові проєвропейська коаліція має намір відмовитися від нейтрального статусу країни та надати НАТО інфраструктуру національних військово-повітряних сил
http://konan-vesti.blogspot.com/

Окремим напрямом тиску на Молдову залишатиметься також підтримка Росією Придністровської Молдавської Республіки та сепаратистських рухів в інших регіонах Молдови, насамперед Гагаузії та Тараклії (район компактного проживання етнічних болгар). Надалі зволікатиметься і з вирішенням придністровського конфлікту. Дане питання можуть навіть поставити у пряму залежність від зовнішньополітичної позиції Молдови. При цьому російська сторона сприятиме проведенню референдуму в Гагаузії з питань так званого «відкладеного статусу» регіону (передбачає можливість виходу автономії зі складу Молдови) та його орієнтації на Росію і Митний союз. Такі ж спроби проведення референдуму можуть бути зроблені і щодо Тараклії, де вся місцева влада в руках комуністів.

Інша тактика дій буде застосовуватись Москвою щодо Грузії, яка не залежить від російського газу та фактично не має торгівельно-економічних зв’язків з Росією (розірвані у 2008 році після російсько-грузинського конфлікту), однак постійно нагадує про свою зацікавленість у відновленні стосунків з Російською Федерацією. З урахуванням цього, намагаючись тиснути на Грузію, Росія маніпулюватиме питаннями розвитку двосторонніх відносин, а саме: демонструватиме свою готовність до відновлення повномасштабної співпраці з Грузією за умов, коли та відмовиться від підписання Угоди про асоціацію з Європейським Союзом.

Російська сторона спробує спровокувати напруженість в інших регіонах Грузії
Російська сторона спробує спровокувати напруженість в інших регіонах Грузії
http://www.golos-ameriki.ru/

Активізуються також її заходи щодо провокування напруженості в зонах грузинсько-абхазького та грузинсько-осетинського конфліктів як у спосіб посилення військової діяльності на території Абхазії та Південної Осетії, так і продовженням односторонніх дій з інженерного облаштування та зміни лінії кордонів самопроголошених республік з перенесенням її в глибину грузинської території. Слід також очікувати, що російська сторона спробує спровокувати напруженість в інших регіонах Грузії, стимулюючи сепаратистські настрої серед населення Аджарії (район м. Батумі) та Самцхе-Джавахеті (район компактного проживання етнічних вірмен). Зокрема, на сьогоднішній день проявом таких дій є ініціалізація керівництвом Південної Осетії (що повністю підконтрольне Москві) проведення референдуму щодо об’єднання самопроголошеної республіки з Північною Осетією, а фактично — її приєднання до Російської Федерації.

Дії Росії за згаданими напрямами суттєвого посиляться вже з весни поточного року, коли завершаться Олімпійські ігри у Сочі.

Тоді вже відпаде необхідність в демонстрації РФ свого «позитивного іміджу» перед Заходом і вона зважиться на загострення відносин з Європейським Союзом та США.

Щоправда, суттєвою проблемою у досягненні Росією своїх цілей залишатиметься погіршення стану її економіки, адже це позначиться на можливостях Москви впливати на інші країни. Протягом 2014 року загадана проблема може загостритися у зв’язку з політикою ЄС щодо зниження залежності від російського газу, а також скороченням обсягів іноземних інвестицій в економіку РФ.

Активізація диверсійно-терористичної діяльності ісламських екстремістів
Активізація диверсійно-терористичної діяльності ісламських екстремістів
http://www.agentura.ru/

Ще однією проблемою для Росії може стати активізація диверсійно-терористичної діяльності ісламських екстремістів як в мусульманських районах РФ (в першу чергу, на Північному Кавказі та в Поволжі), так і в інших російських регіонах та містах. Причина — в збільшенні підтримки російських ісламістських організацій сунітськими країнами та окремими рухами, що невдоволені діями Москви в Сирії. Так, за повідомленнями російських ЗМІ, саме впливові сунітські шейхи були замовниками терористичних актів у Волгограді наприкінці 2013 року.

За таких умов, окрім політичного, економічного та інформаційного тиску на країни СНД, Росія може зважитися на більш жорсткі заходи з досягнення своїх цілей. Зокрема, можуть знову розпочатися газові війни проти України, блокуватиметься робота підконтрольних Росії українських та молдовських підприємств, що може викликати економічну кризу в Україні та Молдові.

Не виключається, що Москва може вдатися до крайніх варіантів — до військових дій. З цією метою може бути спровоковане силове протистояння в Криму (між кримськотатарським та російськомовним населенням або проросійськими силами та українською владою), а також загострення напруженості в зонах придністровського, грузинсько-абхазького і грузинсько-осетинського конфліктів та інших районах Молдови і Грузії.

Таким чином Росія вважатиме, що є підстави для військового втручання у ситуацію в Україні, Молдові та Грузії під приводом «захисту російських співвітчизників на їхній території» (на сьогодні можливість таких дій РФ визначена у Воєнній доктрині Росії та інших концептуальних документах безпекової сфери). Тим самим Російська Федерація не тільки унеможливить європейську інтеграцію країн-учасниць «Східного партнерства» ЄС, але і остаточно візьме їх під свій контроль.

Звичайно, щойно наведений сценарій має гіпотетичний характер і навряд чи буде реалізований реально. Разом з тим, беручи до уваги посилення агресивності російської зовнішньої політики та відверте небажання Росії рахуватися з інтересами інших країн, подібний розвиток подій цілком можливий. Про це може свідчити російсько-грузинський конфлікт 2008 року, яким Росія зірвала процес інтеграції Грузії до НАТО (в рамках намірів підписання Плану дій щодо підготовки до членства в Північноатлантичному союзі) та окупувала до третини грузинських територій.

Підтверджують готовність Росії до реалізації силового сценарію подій на пострадянському просторі безпрецедентне нарощування угруповання російських військ у Північно-Кавказькому військовому окрузі та їх оснащення новітніми зразками озброєння і військової техніки, посилення російської військової присутності в Абхазії та Південній Осетії, а також плани Москви щодо переозброєння підрозділів Чорноморського флоту в Криму та Оперативної групи російських військ у Придністровському регіоні Молдови.