16 червня 2019

Вишеградська група на виборах до Європарламенту. Перспективи для України

Сергій Польовик

Вибори до Європарламенту, що відбулися нещодавно,  особливі для України, в тому числі через політичні уподобання депутатів та перспективи у розвитку її географічних сусідів. До таких належать, зокрема, країни-учасниці неформального угруповання з «Вишеградської четвірки», а саме, Польщі, Угорщини, Словаччини та Чехії.

 Групове фото керівників держав Вишеградської групи.

Точки зору країн Вишеградської групи відрізняються не тільки на саміті: глава уряду Польщі Матеуш Моравецький (Mateusz Morawiecki), прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан (Viktor Orban), прем'єр-міністр Чеської Республіки Андрей Бабіш  (Andrej Babis), прем'єр-міністр Словаччини Петер Пеллегріні (Peter Pellegrini) і президент Ради ЄС Дональд Туск (Donald Tusk) напередодні саміту ЄС, 28 травня 2019 року,  Брюссель.

(Фото: Olivier Hoslet / AP)

З геополітичної точки зору, такі взаємостосунки з ними завжди були важливими. Україна навіть поставила питання щодо свого входження до складу групи у якості п’ятого члена. Заснована ще у 1991 році, Вишеградська група переважно орієнтувалася на інтеграцію своїх членів до ЄС і НАТО.  Лобіювання їх взаємних інтересів, а тим більше сусідньої України,  в якості пріоритету – не визначалися. Зустрічі глав держав були нерегулярними, проте завдяки нашому наполяганню (від листопада 2014 року на рівні президента України та президентів країн Вишеградської групи) досягнуто домовленості щодо започаткування нового формату співробітництва, зокрема, постійної взаємодії на рівні міністрів закордонних справ та оборони згаданих країн. До слова, у членів Вишеградської групи не однакові погляди на подальше спільне майбутнє Європи. Про це навіть свідчать результати нещодавніх виборів до Європарламенту. Аналіз цих показників, що можуть мати вплив на геополітичне позиціонування України в Європі, поширило  авторитетне швейцарське видання Neue Zürcher Zeitung. Зокрема,  у матеріалі його кореспондента Іво Мійнссена (Ivo Mijnssen) відзначається, що підсумки виборів до Європарламенту свідчать про діаметрально протилежні погляди членів Вишеградської групи на свій подальший розвиток. У той час, коли тамтешні уряди у Варшаві та Будапешті посилили свої позиції після цих виборів, керівництво Чехії та Словаччини, так би мовити, занурилися у  нову хвилю нестабільності. Автор статті зазначає, що завжди, коли протягом останніх років йшлося про ситуацію у так званих «проблемних країнах» зі складу ЄС,  то обов’язково згадували про Вишеградську групу. Такий своєрідний союз Польщі, Угорщини, Чехії та Словаччини головним своїм завданням декларував актуальну для себе на той час інтеграцію країн-членів до євроатлантичних структур. Водночас, зазначається у виданні, Вишеградська група була такою собі спробою створити противагу Брюсселю, оскільки її налаштування чи позиція була більш критичною та націоналістичною щодо питань міграції, більш орієнтованою на потреби східних країн-членів Євросоюзу. І як далі зазначається, наслідки  діяльності Вишеградської групи не були переконливими, оскільки занадто відмінні одна від одної були і залишаються її країни-члени. Наскільки розбіжними є напрямки політичного розвитку країн – демонструють ще й результати згаданих виборів до Європарламенту.

 

Польща: перемога уряду

Результати участі у виборах урядових партій у Польщі та в Угорщині

PiS (Польща); Фідес  (Угорщина)

Несподівано переконливою  стала перемога у Польщі партії «Право і справедливість» (PiS). У порівнянні з попередніми виборами до Європарламенту, партія почуває себе впевненою і збільшила кількість своїх представників  з 13% до 45,3%, суттєво випередивши опозиційний Рух «Європейська коаліція» (КЕ). Знакова фігура у партії PiS Ярослав Качинський (Jaroslaw Kaczynski) тріумфально зазначив, що досягнуто найкращого результату, якого  будь-яка польська партія домагалася на національному рівні після 1989 року.

Перемога надає PiS потужний імпульс перед вирішальними парламентськими виборами восени, які вона вважає плебісцитом для своєї «національної революції», а саме революції, яку вона проголосила у 2015 році, будучи тоді політично відчутно слабшою. Відтоді ця правляча партія, зокрема, ініціювавши судову реформу, розпочала сумнівну за змістом атаку на верховенство права у державі. Такі кроки  правлячої в Польщі партії PiS викликали  різку критику з боку інших країн-членів ЄС та, врешті-решт,  до санкційного процесу проти Польщі згідно зі статтею 7 Договору про ЄС.
Проте, аргументація опозиції стосовно того, що уряд Польщі завдає шкоди державі на європейському рівні, не дістала підтримки у електорату. Для партії Європейської коаліції КЕ отримані нею 38,5 % голосів є нічим іншим, як розчаруванням, зазначає швейцарське видання. Задля досягнення максимального результату КЕ змушена була поєднати свій потенціал з партією лівих та Селянською партією. Але об’єднані зусилля не призвели до позитивного результату та не мобілізували її виборців. Водночас її суперник, правляча партія Польщі PiS, отримала додатково, у порівняні з парламентськими виборами 2015 року, півмільйона голосів. Явка виборців досягла рекордної нової позначки: понад 43%.

Експерт повідомляє, що виборці проголосували за партію PiS не внаслідок скептичного ставлення до Європи (адже країна, переважним чином, є дружньо налаштованою до ЄС). Причиною такої підтримки PiS є насамперед її соціальна політика, вважає аналітик.

На погляд ще одного фахівця, провідного експерта та впливового дослідника суспільної думки  Марцина Думи (Marcin Duma), за цю партію голосували виборці з невеликих міст, які мало отримують за свою працю, та люди старшого віку. Вони підтримують політику партії PiS з огляду на свої життєві буденні проблеми, зокрема, пов’язані з отриманням фінансової підтримки на дітей та зниженням пенсійного віку. Опозиція, з іншого боку, має свою електоральну базу переважно серед більш заможного міського населення. При чому молодь часто дистанціюється від участі у виборах. Для партії така позиція молодого покоління є тривожним сигналом.


Угорщина: абсолютна більшість для партії Фідес

У той час, коли партія PiS у надто «поляризованій» Польщі повинна була задовольнятися менш ніж половиною отриманих голосів, правляча партія Угорщини Фідес (Fidesz) удостоїлася абсолютної більшості -  53,2% в умовах помітного збільшення числа виборців. Таким чином, вважає аналітик, прем’єр-міністр країни Віктор Орбан отримав мандат для боротьби з міграцією, захисту християнської Європи та якісної зміни структури ЄС.
Проте, зазначає видання, довго перебувати у такому задоволеному стані, як це демонструє сьогодні Орбан, не варто. Адже десять років тому досягнення його партії були ще більш відчутними для діяльності у Європарламенті, хоча  тоді вона не мала сильних політичних як сьогодні  позицій. До того ж, омріяної перемоги з показником у дві третини мандатів партія Фідес  також не досягла. Автор статті в  NZZ зазначає, що Віктор Орбан та його сумнівна агресивна політика, спрямована особисто проти президента Єврокомісії, і яку він проводив з великими фінансовими та пропагандистськими зусиллями, призвела до того , що він втратив своїх  прихильників. А виступи праворадикалів відбувалися вже не з таким розмахом, на який він покладав свої сподівання. І він опинився перед дилемою: або він, не зважаючи на інспіровану ним суперечку з Європейською народною партією (ЄНП), повинен залишатися у ній, або  приєднатися до нової партії правого спрямування, не маючи пр. цьому впевненості в успіху у подальшій діяльності.

Карта партійних  електоральних уподобань у Польщі на виборах до Європарламенту у 2019 р.

Блакитний колір – партія «Право і справедливість», помаранчевий колір – партія «Європейська коаліція».

Менше проблем у нього повинно виникати від дій опозиції, яка знаходиться напередодні великих потрясінь, зазначається у виданні. Так, його головний конкурент, праворадикальна партія Йоббік (Jobbik), відчутно програла на виборах. Тоді як угруповання колишнього керівника уряду Угорщини Ференца Дюрчаня (Ferenc Gyurcsany), а також новоствореного у 2017 році політичного руху «Моментум» (Momentum) дістали, хоч і  несподівано для себе, високі результати на виборах.

 

Чехія і Словаччина потрапили у турбуленцію

Навпаки, підсумки виборів до Європарламенту, відзначає швейцарське видання, викликали сум’яття в уряді Чехії. Щоправда, партія прем’єр-міністра Андрея Бабіша (Andrej Babis) змогла покращити свої результати на виборах, проте соціал-демократична партія, її партнер по коаліції, за нового терміну урядової каденції більше не зможе мати представництва у Європарламенті. Колись домінуюча партія відчутно постраждала від корупційних скандалів та опинилася у тіні прем’єра Бабіша. Все більше стають чутними голоси всередині партії, що вимагають нового партійного керівництва та можливого виходу з коаліції.

Таким чином, країна з її фрагментарним партійним ландшафтом, напевно, стане ще важчою для управління, тим більше, що Бабіш повинен якось протистояти протестам, спрямованим проти його корупційних скандалів.
Також великі потрясіння супроводжували Словаччину, зазначає видання. Вбивство молодого журналіста, політичного слідчого Яна Куцяка (Jan Kuciak) у лютому 2018 року, в якому можливо замішані найвищі політичні кола країни, звело нанівець колись могутніх постсоціалістів з лівоцентристської політичної партії Словаччини Смер (Smer).  Керівник уряду країни та міністр внутрішніх справ змушені були піти у відставку.

Вже у березні 2019 року обурені та мобілізовані на протест словаки обрали на посаду президента країни Зузанну Чапутову (Zuzana Caputova), адвоката, громадську  активістку, ліберального політика. З 15 червня 2019 року вона стає першою жінкою-президентом в історії країни. Її партія - Прогресивна Словаччина - збільшила своє представництва в Європарламенті  на 20,1%, тоді як партія Смер втратила майже 10% голосів.

Успіх мають відзначати й праві екстремісти, які, не зважаючи на брак довіри, домінують серед еліти та в інституційних установах. Боротьба за владу серед різних політичних таборів, констатує швейцарське видання, буде  загострюватися, що стане випробуванням як для всієї  країни, так і для її демократії, зокрема такої, яку все більше втрачає Угорщина. З цього можна судити, наскільки неоднорідними є країни регіону, зазначає швейцарське видання.

Для України важливими є геополітичні перспективи кожної з країн-учасниць Вишеградської групи. Про це свідчить передусім досягнутий рівень двостороннього  співробітництва що у економічній, що у воєнно-політичній площині. Надзвичайно важлива при цьому стратегічна стабільність Євросоюзу, як головного орієнтиру та дороговказу для України у її русі до європейських стандартів, у справі впровадження європейських цінностей.