Ситуація в Україні

Ситуація в Україні

 З огляду на те, що Україна знаходиться на перетині інтересів Заходу та Сходу, головними чинниками впливу на стан справ у нашій державі залишаються позиції та дії США і Європи та Російської Федерації.

У цьому контексті відмова керівництва України від підписання Угоди про асоціацію з ЄС (а по суті — від європейської інтеграції) вже призвела до низки принципових наслідків, головним з яких є зміна ставлення США, Європи та Росії до Президента України В.Януковича та його режиму.

Так, США і Європа фактично відмовились підтримувати В. Януковича, як Президента України, та зробили ставку на лідерів опозиції на майбутніх президентських виборах 2015 року.

Росія ж, навпаки, — перейшла від критики режиму В. Януковича до його безпосередньої підтримки як провідника російських інтересів в Україні у справі відновлення контролю Російської Федерації над пострадянським простором.

Все це означає кінець «постпомаранчової» епохи, коли В.Янукович розглядався Заходом і Сходом в якості певного чинника зі стабілізації обстановки в Україні та примирення на арені протистояння сторін, і перехід до відвертих намагань чинного українського режиму «білорусизувати» Україну. Така ситуація стала незворотною після силового розгону владою України Європейського майдану в ніч з 29 на 30 листопада ц.р.

Разом з тим, у діях керівництва України, як завжди, відсутні рішучість та послідовність. Про це свідчить засудження Президентом України В.Януковичем та прем’єр-міністром Н.Азаровим силової акції на столичному Євромайдані, а також очевидна безпорадність в діях керівництва силових структур України.

При цьому є ознаки фактичної втрати українською владою контролю над ситуацією в Києві та, в цілому, в країні. Про що свідчить розкол Партії регіонів (вихід групи депутатів з її фракції у Верховній Раді України), відмова силових структур України протидіяти подальшим акціям протестів у столиці України та звільнення ними Європейського майдану в Києві, масові виступи населення в інших регіонах нашої держави, а також відмова місцевих органів влади (насамперед, західних регіонів) протидіяти волевиявленню українського народу.

 

Враховуючи зазначене, подальша реакція провідних країн світу та міжнародних організацій на події в Україні може бути наступною:

в тому випадку, якщо керівництво України утримається від активних силових дій проти опозиції та намагатиметься затягнути час, сподіваючись на поступове затухання акцій протестів через втрату до них інтересу більшості населення (особливо під час Новорічних та Різдвяних свят),

то США та ЄС — зберігатимуть відносно помірковане ставлення до керівництва України та не припинятимуть робити спроби переконати його у доцільності повернуится на шлях європейської інтеграції, зокрема, в рамках підписання Угоди про асоціацію України з ЄС підчас наступних українсько-європейських заходів, зокрема, саміту Україна — Європейський Союз у лютому 2014 року. При цьому демонструватиметься збереження відкритості ЄС для України.

Разом з тим, західні країни та міжнародні організації активізують заходи тиску та впливу на керівництво України, вдаючись до: негативної інформаційної кампанії стосовно української влади; обмеження програм співпраці та надання допомоги Україні; запровадження окремих санкцій щодо представників українського керівництва та українських компаній в Європі та США;

Росія — демонструватиме підтримку теперішнього керівництва України та тих змін у зовнішній політиці держави, які стосуватимуться відмови від європейської інтеграції та переорієнтації на пріоритетний розвиток стосунків з Росією та країнами Митного союзу. Така підтримка, зокрема, включатиме: зміну тональності інформаційної кампанії на українському напрямі з критики керівництва України на схвалення його діяльності; надання політичної та дипломатичної допомоги українській владі у протидії тиску з боку США та ЄС; демонстрацію «переваг» зближення України з Росією та Митним союзом у спосіб часткового зняття обмежень на доступ українських товарів до російського ринку; пропозиції кредитів Україні для вирішення економічних проблем, а також пропонування знижок ціни на газ.

Разом з тим, подібні «преференції» з боку Російської Федерації будуть супроводжуватись вимогами до керівництва України остаточно відмовитися від європейської інтеграції, а також надати Росії можливість доступитися до провідних галузей української економіки, насамперед енергетики, газотранспортної системи України, космічної, авіаційної та кораблебудівної галузей промисловості.

На даному етапі збитки України матимуть здебільшого політичний характер, коли підриватимуться її міжнародні позиції, як держави з непослідовною зовнішньою політикою, залежною від Росії, а також з нестабільними відносинами з США та ЄС, яким притаманні тенденції до погіршення. При цьому Україна все більше підпадатиме під вплив Російської Федерації, яка буде цілеспрямовано використовувати цю ситуацію з метою відновлення свого повного контролю над українською державою.

В той же час Україна зазнає і економічних збитків від згортання співпраці з США та ЄС, як реакції на зміни у її зовнішньополітичному курсі та на порушення прав людини. Зазнає втрат український бізнес (в т.ч., пов’язаний з діючим режимом), що орієнтований на США та Європейський Союз. Крім того, значно ускладниться, а по суті унеможливиться отримання Україною кредитів від МВФ та європейських кредитно-фінансових інституцій.

Певним чином такі втрати зможуть бути компенсовані зазначеними вище преференціями з боку Росії. Однак, в силу власних економічних проблем Російської Федерації, а також сталої практики невиконання нею своїх зобов’язань перед партнерами, Україна навряд чи зможе радикально покращити свою економіку завдяки російській допомозі.

 

У разі, якщо керівництво України для утримання своєї влади зважиться застосувати жорсткі, в тому числі силові акцій проти опозиції та протестних акцій, включно з запровадженням елементів надзвичайного стану в державі, (можуть бути застосовані у випадку провалу сподівань на реалізацію першого варіанту, розростання акцій протесту та появи передумов для зміни влади в країні),

то США та ЄС — значно посилять жорсткість своїх позицій щодо керівництва України, включно з введенням санкцій до представників української влади та членів їхніх родин (в т.ч. заборона в’їзду до країн ЄС, арешт рахунків, заборона бізнесової діяльності тощо), а також пов’язаних з ними фінансово-економічних структур. Враховуючи обсяги торгівлі України з ЄС, це призведе до втрати близько 40% зовнішньоторговельного обороту нашої держави.

Крім того, будуть заблоковані всі програми та проекти фінансово-економічного співробітництва Європейського Союзу з Україною, включаючи плани модернізації газотранспортної системи України та альтернативного видобутку газу на українській території. Повністю припиняться програми надання фінансово-економічної допомоги Україні з боку МВФ та Європейського банку розвитку;

Росія — спробує використати ситуацію, що виникла в Україні та довкола неї для «остаточного вирішення українського питання» на свою користь. Так, в якості умови надання допомоги діючому режиму України будуть озвучені вимоги щодо безумовного приєднання до євразійських ініціатив Російської Федерації, а саме: Митного союзу, Організації Договору про колективну безпеку та Євразійського союзу.

При цьому, як і в ситуації з Білоруссю та іншими своїми союзниками, зокрема, країнами Центральної Азії, Росія жодним чином не гарантуватиме вирішення наших політичних, економічних та безпекових проблем. Прикладом цього є Киргизстан, коли Росія, обіцяючи, однак жодним чином не надає йому допомоги у врегулюванні перманентної кризи в країні, що вже призвела до фактичного розпаду країни.

Таким чином, сьогодні Україна опинилася на черговому історичному переломі свого державного розвитку, який має таке ж значення, як і отримання та втрата незалежності Україною під проводом Богдана Хмельницького у 17 столітті, отримання та чергова втрата суверенітету нашою державою у 1917–1922 роках після розвалу Російської імперії, а також відновлення незалежності у 1991 році після розпаду Радянського Союзу.

Рішення керівництва України про відмову від європейської інтеграції знову постає тим знаменним чинником у нашій історії, який створює загрозу чергової втрати нашої незалежності. З міжнародної точки зору це означає відмову України від входження до Європи та її повернення до складу Російської імперії з усіма негативними наслідками цього процесу, як це вже спостерігається на прикладі Білорусі.


  
Новини Центру
Геополітичний щоденник Віктора Гвоздя
Ситуація в Україні
Ситуація в Україні

...Україна знаходиться на перетині інтересів Заходу та Сходу...

Паралелі і меридіани Богдана Соколовського
Неінтеграція у ЄС творилася від початку незалежності
Неінтеграція у ЄС творилася від початку незалежності

Часто можна почути, що, підписуючи Угоду про асоціацію з ЄС, Україна багато втрачає...

Партнери