Кажуть, талановита людина — талановита в усьому, за що б не бралась. До Євгена Степановича Березняка це прислів‘я підходить, можна сказати, з деяким уточненням, яке звучить приблизно так: праведна людина залишається праведною за будь-яких обставин, та за всіх умов.
Хто знайомий з його героїчною біографією, той погодиться з такими висновками. Тим більше, що легендарному розвідникові сьогодні виповнюється 99 років!!!
В молодості Є. Березняк не шукав легких манівців, вже тоді усвідомлюючи, що свою біографію необхідно писати самому, без «чорнеток» і помилок, без намагань уникнути того, що тобі приготувала доля. Вчителював у початковій школі, працював у донецьких шахтах. Про голодомор тридцятих років минулого століття може розповісти саме так, як було насправді, без замовчувань і політичних прикрас…
 |
| Євген Березняк - легендарний «майор Вихор» |
Яка закономірність того, що він став розвідником? Сказати важко. Історія розвідки знає чимало унікальних біографій. Але і виконуючи спеціальні завдання, він залишався вірним своєму ідеалові чесної людини. Це підтверджують книги, які він написав сам. І книги, які написані про нього. Варто лише не кваплячись їх читати, і відкриється якщо не вся істина життя людського, то про чесноти таких, як він — обов‘язково.
Він розповідав, як про нього написали вперше в районній газеті, після чого виключили з лав комсомолії. Згодом вибачались перед ним за газетні наклепи. Чи міг він знати, що через багато-багато років він знову стане героєм газетних нарисів, і вже завдяки їм світ дізнається про його розвідницький подвиг у роки другої світової війни, а він сам увійде в історію розвідки як рятівник цілого європейського міста? І присвоєння йому звання Героя України стане всенародним визнанням, хоча це станеться аж через 56 років після закінчення війни!? Щоправда, важко збагнути чому про цей подвиг не можна було розповісти відразу після звільнення Кракова, врятованого Євгеном Степановичем Березняком від знищення нацистами? Величне, кажуть, можна розгледіти лише на відстані. Виходить, подвиг підпадає під розряд дуже і дуже величних, якщо розглядали його так довго, понад півстоліття…
А що ж він робив весь цей післявоєнний час? Не даремно ми тут згадували про справжніх талановитих людей. Майбутній Герой України встиг стати заслуженим учителем України, захистити кандидатську роботу, написати чимало статей для освітянських журналів, членом редколегії одного з них був тривалий час. І що важливо – докласти свої добрі руку і серце до виховання післявоєнних поколінь наших громадян.
— Я, передусім, педагог, — казав Євген Березняк одному з журналістів, який писав про Героя черговий нарис для центрального газетного видання. — Розвідником став тому, що була війна…
Боже, як багато було в історії України таких героїв з великої літери і як мало ми про них знаємо! А як важко визнати їхні геройські вчинки подвигами, щоб вони залишилися у народній пам‘яті на довгі і довгі часи! Що потрібно для цього? Що важливо при цьому? Відповідь проста: мати власну рідну країну. І тоді жоден геройський вчинок не буде безіменним. І народ вшановуватиме справжніх своїх Героїв, таких як Євген Степанович Березняк, якого ми вітаємо з його 99-річчям!
Ми пам‘ятаємо про Ваш подвиг, майоре Вихоре! Завдяки Вам ми знаємо кого по-справжньому називати героями…
