Коментуючи на прохання кореспондента інтернет-видання Новини України — From-UA повідомлення про те, що нібито посол США в Україні викликав на килим лідера партії «Свобода» для суворого зауваження з приводу ксенофобії, антисемітизму і радикальної ідеології, президент аналітичного центру геополітичних досліджень «Борисфен-Інтел» Віктор Гвоздь визнав за необхідне сказати наступне:
— Посол, згідно з дипломатичною практикою, виконує свою звичайну роботу, і один з його функціональних обов'язків — зустрічатися, як з представниками влади, так і з представниками опозиції, а також неурядових організацій тощо. Зазвичай так роблять усі посли, і наші українські у тому числі, які працюють за кордоном. Упевнений, що під час цієї зустрічі ніхто нікого не намагався виховувати. Швидше, сторони прагнули донести свою позицію з різних питань, що становлять взаємний інтерес. Це — по-перше.
По-друге. Що стосується ксенофобії і антисемітизму, то усім відомо, що вони дуже чутливі для США, хоч б тому, що США є найпотужнішим і тому найважливішим стратегічним партнером Ізраїлю. Це адже не секрет. Весь цивілізований світ знає, що коли б не підтримка Сполучених Штатів, то навряд чи ця держава могла існувати сьогодні.
По-третє, на жаль, в «Свободі», як ми бачимо, є певні, викликані суб'єктивними чинниками недоліки. Ну як тут можна пояснити ці недоліки? Передусім, недалекоглядністю окремих членів партії, яким бракує зваженості у власних вчинках, коли необхідно оперативно реагувати на різнопланові проблеми, що виникають постійно Це — життя з усіма його гранями. Таким громадянам буває нелегко. Особливо коли вони потрапляють у парламент України. На хвилі ейфорії вони часом ще не усвідомлюють усієї значущості кожного свого вчинку, кожного сказаного слова. Вважаю, що їм важко відмовитися від риторики минулого. А це відразу ж використовували їх досвідчені опоненти як усередині країни, так і за її межами. Але ж навіть народна мудрість застерігає: перш, ніж щось сказати, подумай про наслідки.
А тепер про «вкидання» цієї інформації на політичне поле. Сьогодні, коли розпочинається виборча президентська кампанія країни і, особливо, — коли залишається зовсім мало часу до Вільнюського саміту і підписання угоди про асоціацію з ЄС, вважаю, тут ставляться дві цілі. Передусім, прихована дискредитація посла США, тобто західних партнерів України. Вони нібито, фактично втручаються у наші внутрішні справи — риторика: виклик на килим, виховання і так далі і тому подібне.
Також демонізуватиметься одна з опозиційних політичних сил. Яка б вона не була, але вона має чималу підтримку в західній частині нашої країни. Тому тут немає нічого нового: триває інформаційна війна в інформаційному просторі України.
Усе, що у нас сьогодні відбувається, — використовується супротивниками нашої євроінтеграції як усередині нашої країни, так і за її межами. Природно, Росія — в першій шерензі тих, хто не зацікавлений в нашому європейському успіху. До речі, по таких публікаціях дуже чітко можна визначити, які ЗМІ в якому таборі і на яких позиціях перебувають.
З наближенням цих двох дат — виборчої президентської кампанії і підписання угоди — вже не буде нейтральних гравців в інформаційному просторі. І стає ясно — хто і де.
Якщо ж повернутися до питання про зустріч і спілкування з послом, то офіційний представник США в Україні довів позицію своєї країни, тому що, дійсно, питання антисемітизму і ксенофобії дуже серйозне. А увесь наш інформаційний простір забитий тим, що саме «Свобода» тут дозволяє собі недозволенне. Думаю, що сам Тягнибок доводив послові зворотне, тобто переконував.
Вважаю, що «Свободі» для того, щоб стати політичною силою державного рівня, потрібно проявити мудрість і стриманість, і відмовитися від шкідливої риторики. Необхідно вийти на позиції, які об'єднують державу.
Зрозуміло, що це дуже непросто зробити, тому що певна риторика приємна деяким виборцям на заході України. Але вже настав час діяти, потрібно вже орієнтуватися на конструктив.
Думаю, що Тягнибок це сам чудово розуміє. «Свободі» треба ставати хорошою правоцентристською силою. І не забувати, що слово «націоналізм» у нас має негативне значення ще з радянських часів. Необхідно, повторюю, «виходити на конструктив» і якось контролювати своїх членів партії, тому що коли представники «Свободи» зустрічаються з представниками маргінальної партії Німеччини, то обов'язково розпочинається інформаційне розкручування: ось, вони зустрічаються з фашистами!
«Свобода» — партія начебто і з хорошою дисципліною, але іноді спонтанні рухи її членів призводять до негативних наслідків.
До речі, один російський генерал, що переметнувся свого часу до Семенова, стверджував, що націоналізм — це фундамент держави. Тобто, це — патріотизм, це — любов до батьківщини. Але це не означає, що це — ненависть до інших національностей.
Якщо деякі члени «Свободи» не відмовляться від радикалізму у своїй риториці, то це балів партії не додасть.
