4 березня 2018

Газпрому допомагатиме Дід Мороз?

Богдан Соколовський

Після того, як Російська Федерація здійснила агресію на українські Крим і Донбас, не можуть дивувати заяви російського політично-газового концерну «Газпром» на кшталт позавчорашньої про повернення Україні передплати і відмови поставляти для неї газ, а також вчорашньої — про наміри розірвати в односторонньому порядку контракти на поставку газу в Україну і на транзит газу через Україну.

Заради справедливості варто наголосити, що наразі йдеться про наміри розірвати контракти. Остаточне рішення має приймати Стокгольмський арбітраж.

По транзиту, наприклад, є три сторони процесу — РФ (постачальник), ЄС (споживач) і Україна як транзитник. До цього часу жодна із сторін не зафіксувала якихось порушень чи форс-мажорних обставин.

Подібне можна сказати і про виконання контракту на постачання російського газу в Україну. Зокрема, — після вироку Стокгольмського арбітражу. На цю тему офіційних застережень або форс-мажорних обставин не було зафіксовано.

Отже, судової перспективи згадані наміри практично не мають.

Тож, зважаючи на те, що сьогодні відомо про наміри російської сторони у сфері газу, такі заяви виглядають щонайменше дивно. І напрошується висновок, що адекватно їх може оцінити хіба що психіатр. Однак, повноцінний їх фаховий аналіз можливий лише тоді, коли буде достатньо інформації про конкретні дії Газпрому.

Очевидно, що російська сторона розрахувала на похолодання в Україні та в Європі, коли добове споживання газу відчутно збільшується. І не посоромилася в черговий раз продемонструвати свої цинізм та жорстокість.

Але незабаром, у березні, похолодання мине. Стокгольмський трибунал не зможе розглянути зазначені питання щонайменше до тепла тощо. Тобто, ми і Європа витримаємо! Добре, що це не сталося, наприклад, у січні. Разом з тим, запам’ятається негативний імідж російського Газпрому як ненадійного постачальника газу.

В певній мірі це нам на користь, оскільки послужить сильним аргументом проти реалізації проекту газопроводу «Північний потік 2». Тобто, Газпром «зіграв» за нас.

З іншого боку, згадана поведінка російської сторони продемонструвала, що ми не готові гарантувати незалежність від російського газу. І тепер дуже складно об’єктивно встановити хто і наскільки у цьому винен, зважаючи на, зокрема, шарварок з перепідпорядкуванням НАК «Нафтогаз України» тощо.

Протягом кількох років ми тішилися, що не закуповуємо російський газ. Налагодили реверсне його постачання. Вихвалялися скороченням обсягів споживання, не вдаючись у подробиці чому це має місце тощо. І нічого не робили для того, аби насправді унезалежнити Україну від постачання російського газу в час пікових його потреб: не було проведено елементарного фахового аналізу реального стану, не вирішувалися питання запобігання потенційних загроз тощо.

Підсумки роботи ГТС України в минулому році
Підсумки роботи ГТС України в минулому році

Річ у тому, що українську ГТС було спроектовано як частину колишньої радянської ГТС. У радянській ГТС пікове, добове споживання газу в час суттєвого зниження температури в УРСР технічно вирішувалося за рахунок поставок з РРФСР. По суті, все так залишається і нині.

Очевидним позитивом є те, що тепер річний обсяг споживання Україною газу забезпечується у спосіб власного видобутку та імпорту із Заходу — зі Словаччини, Угорщини, Польщі, — замість РФ. Тобто, тепер для забезпечення добового споживання, крім згаданих двох способів, використовується ПСГ. Таким чином, тепер наступне добове споживання газу в Україні: за рахунок власно видобутку, «підйому» із ПСГ та імпорту з Заходу (як щойно згадував, замість — з РФ).

Однак, граничний обсяг споживання (за відчутного зниження температури) менший, аніж той, що передбачався при проектуванні радянської ГТС — у зв’язку з тим, що технічні можливості добових обсягів постачання газу із Заходу менші, ніж такі — з РФ. А обсяги «підйому» газу із ПСГ та обсяги власного видобутку обмежені — вони практично не відрізняються від тих, які були на час проектування ГТС.

Вирішити питання про технічне забезпечення добових обсягів споживання газу в умовах згаданої схеми припинення постачання газу з РФ цілком реально. Для цього слід насамперед зважати на думку фахівців, зокрема, з державної, з газової та фінансової сфер.

Ми ж питання річних обсягів споживання газу вирішили за рахунок реверсу. А на питання добових обсягів споживання при похолоданні не зважали — у кращому випадку покладалися на «авось пронесет». Найгірше те, що про такі загрози було відомо ще кілька років тому. Було відомо! Але не усвідомлювалося.

Іншими словами: виходячи з досвіду цих днів (заради справедливості, варто відзначити, що цьогорічне похолодання порівняно є найбільшим), в Україні вирішили питання річних обсягів споживання газу без Росії, але знехтували добовими обсягами споживання газу в умовах похолодання, яке не є несподіванкою для нашої держави. У підсумку, ми продемонстрували всьому світу найбільш ганебний спосіб зі зменшення добового споживання газу — за рахунок припинення діяльності навчальних закладів тощо.

 

www.reliablecounter.com