29 жовтня 2018

Вихід США із Договору про РСМД

Геополітичні причини та можливі наслідки

Формування нової багатополярної моделі світового устрою, яка складається протягом останніх років, супроводжується глобальними змінами всієї системи міжнародних відносин. В цьому зв’язку найбільш критичний характер має фактична руйнація комплексу взаємних зобов’язань США і Росії (як правонаступниці колишнього СРСР) у ракетно-ядерній сфері, які забезпечували стратегічну безпеку у світі.

Зокрема, такі зобов’язання визначалися низкою американсько-радянських та американсько-російських договорів у галузі наступальних і оборонних ракетно-ядерних систем, які включали: Договір про обмеження систем протиракетної оборони (ПРО); Договір про ліквідацію ракет середньої та меншої дальності (РСМД); Договори про скорочення та обмеження стратегічних наступальних озброєнь (СНО 1, 2, 3).

 

Договір про обмеження систем протиракетної оборони. Підписаний 26 травня 1972 року між СРСР та США. Термін дії договору не обмежувався, однак він міг бути розірваний кожною зі сторін у будь-який момент часу. Договір фіксував взаємні зобов’язання СРСР та США щодо відмови від створення, випробувань та розгортання систем або компонентів ПРО морського, повітряного, космічного або мобільно-наземного базування для боротьби зі стратегічними балістичними ракетами. Кожна зі сторін могла мати не більше двох позиційних районів ПРО радіусом 150 км. Виходячи з цього такі райони були створені: в СРСР — довкола м. Москва; в США — довкола бази міжконтинентальних балістичних ракет (МБР) Гранд-Форкс у Північній Дакоті.

 

Договір про РСМД. Підписаний лідерами СРСР та США 8 грудня 1987 року та вступив в дію 1 червня 1988 року. Договір забороняє сторонам мати балістичні ракети наземного базування та крилаті ракети з дальністю стрільби від 500 до 5,5 тис. км. Згідно з Договором, в СРСР підлягали ліквідації балістичні ракети середньої дальності (БРСД) «Пионер», Р-12 та Р-14, крилаті ракети наземного базування (КРНБ) РК-55, а також балістичні ракети меншої дальності (БРМД) ОТР-22 та ОТР-23 («Ока»); у США — передбачалась ліквідація БРСД «Першинг-2», КРНБ BGM-109G та БРМД «Першинг-1А». В рамках реалізації Договору до 1 червня 1991 року на території Росії та колишніх радянських республік були знищені 1846 ракет, 825 пускових установок (ПУ) та 812 корпусів головних частин (ГЧ); в США — 846 ракет, 289 ПУ та 442 корпуси ГЧ.

 

Договори СНО. Договір СНО-1 був підписаний 31 липня 1991 року президентами СРСР та США. Передбачав забезпечення паритету між стратегічними ядерними силами двох сторін на рівні, приблизно на 30 % нижче від початкових розгорнених сил. На сьогодні діє Договір СНО-3, який був укладений в 2011 році між Росією та США і передбачає скорочення розгорнутих стратегічних ракет з кожної сторони до 700 од., а числа ядерних боєзарядів до 1550 од. Термін дії договору завершується у 2021 році.

 

Незважаючи на важливість згаданих договорів, на сьогоднішній день вони вже фактично втратили своє значення в якості гарантів підтримання стратегічного балансу сил у світі. Причиною цього є поява нових центрів сили світового та регіонального рівнів, які нарощують власні ракетно-ядерні потенціали без огляду на будь-які домовленості між США та Росією. Крім того, неконтрольоване поширення ракетно-ядерних технологій дозволяє отримувати зброю масового ураження та засоби її доставки також і іншими країнами, в т. ч. із тоталітарними агресивними режимами. Все це і стало поштовхом для фактичної ліквідації світової системи колективної безпеки, яка існувала до цього часу.

 

Початок даному процесу був покладений США в грудні 2001 року в рамках одностороннього виходу із Договору про протиракетну оборону 1972 року. На основі такого рішення було розпочато спорудження комплексів протиракет SM-3 Block IB системи ПРО США/НАТО в Румунії та Польщі, а також модернізація існуючих баз та об’єктів системи протиракетної оборони США, в т. ч. на Алясці, в Каліфорнії та Великобританії. Крім того, у визначених районах, у т. ч. у Середземному, Чорному (на ротаційній основі), Північному та Балтійському морях були розгорнуті кораблі ВМС США, оснащені системами керованої ракетної зброї Aegis.

База ПРО США в Румунії Есмінець ВМС США з системою Aegis
База ПРО США в Румунії Есмінець ВМС США з системою Aegis

Згідно з роз’ясненням Вашингтону, необхідність цього була викликана кроками Ірану і КНДР зі створення ядерної зброї та балістичних ракет, здатних досягати території союзників США в Європі та АТР, а також американських об’єктів у згаданих регіонах.

 

Односторонні дії США в галузі ПРО були сприйняті Росією як такі, що спрямовані на підвищення можливостей перехоплення російських МБР, а отже що вони порушують баланс сил між сторонами. За ствердженням Москви, на позиціях протиракет в Румунії та Польщі США можуть розмістити балістичні ракети середньої дальності, що поставить під удар всю європейську частину Росії. Виходячи з цього, керівництво РФ розпочало реалізацію комплексу заходів у відповідь з метою недопущення можливості отримання США переваги над Росією.

ОТРК «Искандер-М»
ОТРК «Искандер-М»

Насамперед такі заходи включали розробку та прийняття на озброєння оперативно-тактичних ракетних комплексів (ОТРК) «Искандер-М», здатних проривати систему ПРО США/НАТО та наносити удари по її об’єктах в Європі. До 2017 року на нові комплекси були переозброєні всі ракетні бригади (рбр) армійського підпорядкування зі складу Західного та Південного військових округів ЗС РФ, а також рбр берегових військ Балтійського флоту на території Калінінградської області Росії. Розглядається питання щодо розгортання ОТРК «Искандер-М» в окупованому Криму. За рахунок цього вже поставлена під удар база ПРО США/НАТО в Польщі та може бути створена загроза базі протиракетної оборони в Румунії. Водночас у західній частині Росії (в т. ч. у Калінінградській області та в окупованому Криму) була споруджена або відновлена мережа складів для зберігання тактичних боєзарядів, призначених для оснащення ОТРК «Искандер-М» та фронтових бомбардувальників.

Крім того, за даними американських спецслужб, Росією була розроблена та поставлена у війська для оснащення комплексів «Искандер-М» нова крилата ракета 9М729 (SSC-8) «Новатор», створена на базі крилатої ракети морського базування 3М-54 «Калибр». Нова крилата ракета має дальність стрільби від 500 до 5,5 тис. км і може уражати цілі з великою точністю.

За заявами окремих російських політиків, Росія може також відновити роботи з розробки компактних твердопаливних МБР 15Ж59 «Курьер» (по класифікації НАТО — SS-X-26). Розрахункова дальність стрільби нової МБР становить 10–11 тис. км, однак за своїми масо-габаритними характеристиками (довжина — 11,2 м, максимальний діаметр корпусу — 1,36 м, вага — 17 тонн) вона є подібною до ОТРК і може мати такий же рівень маневреності.

Водночас Росією були активізовані зусилля зі створення національної системи ПРО за рахунок модернізації та нарощування системи протиракетної оборони м. Москва та Центрального промислового району А-135 до варіанту А-235. Система матиме ешелонний характер і включатиме протиракетні комплекси дальнього та середнього радіусу дії, модернізовані РЛС попередження про ракетний напад «Дон-2Н», космічні засоби виявлення пусків ракет, а також автоматизовані центри управління та лінії зв’язку. Особливістю А-235 стане можливість ураження засобів повітряно-космічного нападу противника (боєголовок МБР, крилатих ракет та літаків) на різних відстанях як шляхом підриву ядерних боєзарядів, так і кінетичним ударом. Для цього до її складу будуть включені нові зенітні ракетні комплекси С-500 та модернізовані ракети-перехоплювачі 53Т6. На сьогодні тривають випробування нових протиракет та проводяться роботи з розконсервації пускових установок ракетних комплексів дальньої дії. А-235 планується поставити на бойове чергування до 2025 року.

Об’єкти системи ПРО А-135
Об’єкти системи ПРО А-135

Активні заходи зі створення власних ракетних систем середньої та меншої дальності здійснює також низка інших країн, які не є учасниками Договору про РСМД. В першу чергу це стосується Китаю, який реалізує масштабну програму оснащення збройних сил країнами ракетами DF-21 та DF-26 різних модифікацій. Ці ракети мають дальність стрільби 2–4 тис. км та здатні нести як звичайну, так і ядерну зброю. На базі DF-21 створена єдина в світі протикорабельна балістична ракета DF-21D. Розглядається можливість оснащення ракет DF-26 гіперзвуковими бойовими частинами, що дозволить збільшити її дальність до 12 тис. км.

За рахунок цього КНР має можливість нанесення тактичних ядерних ударів по військах (об’єктах) США в АТР та Японії і Південній Кореї, а у перспективі зможе наносити такі удари і по континентальній частині Сполучених Штатів Америки. Згідно з доповіддю Центру стратегічних та бюджетних оцінок США «Реагування на китайську ракетну загрозу: майбутні можливості збереження передової оборони», оснащення збройних сил Китаю значною кількістю ракет середньої дальності наземного базування дозволяє йому компенсувати обмеженість повітряних та морських можливостей щодо проеціювання сили.

Ракета DF-21 Ракета DF-26
Ракета DF-21 Ракета DF-26

Крім того, на сьогоднішній день ракетні системи середньої та меншої дальності, в т. ч. здатні нести тактичні ядерні боєзаряди, мають Індія — Agni-IІІ та Agni-IV, Пакистан — «Хатф-V», Ізраїль — «Иерихон-ІІ», Іран — «Шахаб-ІІІ» та КНДР — «Нодон» і «Тепходон-І». Набувають все більшого поширення також і інші види озброєнь, здатні наносити удари на дальність до 5,5 тис. км, в т. ч. крилаті ракети та безпілотні літальні апарати.

 

На думку Вашингтону, нарощування Росією, Китаєм та іншими країнами своїх ракетних потенціалів становить безпосередню загрозу безпеці США, а також надає американським противниками асиметричні засоби нападу. Виходячи з цього керівництвом США був зроблений висновок щодо необхідності перегляду питання участі країни у Договорі про РСМД.

Такі плани були оголошені президентом США Д. Трампом восени поточного року. При цьому був зроблений наголос на невиконанні Росією умов згаданого Договору, що знімає відповідальність зі США.

Радник президента США з питань національної безпеки Дж. Болтон у Москві
Радник президента США з питань національної безпеки Дж. Болтон у Москві

Водночас США розпочали консультації з даного питання з зацікавленими країнами. Зокрема, воно стало головною темою переговорів у Москві 22–23 жовтня ц. р. за участю радника президента США з питань національної безпеки Дж. Болтона та президента РФ В. Путіна і секретаря Ради безпеки Росії М. Патрушева.

Разом з тим, ще до офіційного виходу із Договору про РСМД, США вже прийняли рішення про розробку нових ракетних систем середньої дальності. Зокрема, в оборонному бюджеті країни на реалізацію відповідних програм виділено 58 млн дол. США.

В цілому наведені обставини створюють небезпеку остаточної ліквідації всієї системи стратегічної стабільності у світі та повернення міжнародних відносин до найбільш гострих періодів «холодної війни». Подібно до Карибської кризи у 1961–1962 роках (коли США розмістили в Туреччині ракети «Юпитер») та різкого загострення відносин між Заходом і СРСР на початку 1980-х роках (після окупації Радянським Союзом Афганістану), коли американські ракети «Першинг-2» були розгорнуті у ФРН.

Так, керівництво РФ вже на найвищому рівні попередило США та НАТО про готовність надати адекватну відповідь на вихід Вашингтону із Договору про РСМД та можливість повернення американських ракет до Європи. Серед варіантів такої відповіді російські експерти називають масове переоснащення ОТРК «Искандер-М» у західних районах Росії на нові ракети 9М729, а також розгортання ракетних систем «Курьер» на російських островах у Північному Льодовитому океані (зокрема, на острові Котельний між морем Лаптевих та Східно-Сибірським морем). Крім того, російська сторона розраховує на можливість досягнення домовленості з Білоруссю щодо розміщення ракетних систем також і на її території.

Водночас можуть виникнути проблеми і з продовженням Договору СНО-3, термін дії якого завершується в 2021 році. В зв’язку з відновленням протистояння між США та Росією після збройної агресії Москви проти України, як Вашингтон, так і Москва вже висловилися проти можливості автоматичної пролонгації домовленостей в галузі стратегічних наступальних озброєнь. Очевидно, що подальше загострення американсько-російських відносин в зв’язку із ситуацією довкола Договору про РСМД призведе також і до ускладнення перспектив вирішення згаданого питання.

Окремим проблемним чинником може стати посилення суперечностей між США та іншими членами НАТО. Так, низка європейських країн засудили наміри Вашингтону вийти із Договору про РСМД. У випадку прийняття США рішення щодо повернення своїх ракет до Європи такі суперечності неминуче набудуть набагато більш гострого характеру.

 

Все це суттєво посилює рівень напруженості у світі, а також підвищує ризики виникнення збройного конфлікту між Росією та США і НАТО з можливістю його переростання у ракетно-ядерну війну. Наслідком такої тенденції об’єктивно постає зростання загроз національній безпеці України, яка залишається на перетині інтересів Росії і Заходу.

В свою чергу, це вимагає від України вжиття додаткових заходів зі зміцнення обороноздатності країни як на національному рівні, так і в рамках поглиблення співробітництва з НАТО. Виходячи з досвіду інших країн та враховуючи розвиток ситуації довкола України, в першу чергу подібні заходи мають включати зосередження зусиль розвідки на викритті дій Росії в ракетно-ядерній сфері, а також посилення української системи ППО та створення національної системи ПРО у тісній взаємодії зі США та НАТО.

Крім того, спираючись на свій науково-технічний потенціал, Україна може розпочати розробку та виробництво власних ракетних систем середньої дальності, здатних досягати тилових об’єктів Росії у всій європейській зоні. Саме такий крок і може стати одним із найбільш потужних чинників стримування Москви від розширення масштабів збройної агресії проти України.

 

Водночас порушення договірної бази між США та Росією у ракетно-ядерній сфері створює передумови для прискорення гонки озброєнь у світі, а отже і необхідності збільшення військових витрат обома сторонами. З огляду на значно більший економічний потенціал США, це змушуватиме Росію виснажувати свої ресурси для підтримання стратегічної рівноваги між двома країнами. Саме таким чином США підірвали економіку СРСР у 1980-х роках. Не виключено, що таким же самим способом США намагаються остаточно підірвати і економіку Росії.