17 березня 2015

«Русская весна-2015» або «ефект бумерангу»

Рік тому Росія розпочала приховану збройну агресію проти України в рамках сценарію т. зв. «русской весны», який передбачав організацію масових заворушень серед населення східних та південних регіонів нашої Держави на основі поширення ідей проросійського та антиукраїнського сепаратизму. Російська Федерація поставила собі за мету розколоти Україну, перешкодити її європейській та євроатлантичній інтеграції, ліквідувати державність та/або повернути її до сфери свого впливу в рамках побудови т. зв. «Русского мира», а фактично — відновити Російську імперію, як головну геополітичну мету режиму В. Путіна та сутність його особистих амбіцій.

При цьому застосування військової сили проти України у формі та методами «гібридної» війни — наслідок неспроможності Росії «втягнути» українську державу іншими, політичними та економічними заходами до російських інтеграційних проектів (Митного, а в подальшому — Євразійського союзів). По суті, згадані ініціативи не були сприйняті Україною, яка надала перевагу західним (демократичним) цінностям та європейському способу свого розвитку.

У відповідь на такий крок нашої Держави Росія зважилася на військове вторгнення. Це можна вважати «останнім аргументом» путінського режиму. Однак, попри всі докладені зусилля, Москві так і не вдалося реалізувати свої плани. Так, Росія захопила і анексувала Крим, спровокувала збройний конфлікт на південному сході України, захопивши частину Донецької і Луганської областей. Але які б негативі наслідки від цього не були для нашої Держави, в головному вона змогла стримати Росію, зберегти цілісність переважної більшості своїх територій і продовжити рух курсом реформ і зближення з ЄС та НАТО.

До того ж, замість реалізації ідей «Русского мира», збройна агресія Росії проти України викликала «ефект бумерангу» — спровокувала нищівний удар по самій Російській Федерації у вигляді політико-економічних санкцій з боку США та ЄС. Фактично, з початку 2015 року «русская весна», яка готувалася Москвою для України, наповнилася новим змістом (тепер вже для Росії), що нагадує «арабську весну» 2011 року (для країн Близького Сходу і Північної Африки). Про це свідчить загострення проблем у російській економіці, які набувають критичного характеру та поступово створюють загрозу соціального вибуху в Російській Федерації

У наведеному контексті найбільш негативні наслідки для Росії мало обмеження доступу РФ до західних кредитів та інвестицій, що призвело до суттєвих втрат російської банківської системи, а також значно ускладнило можливості роботи та розвитку російської економіки. Наприклад, з початку запровадження міжнародних політико-економічних санкцій проти Росії навесні 2014 року прямий відтік іноземних капіталів з Російської Федерації досяг суми в понад 150 млрд дол. США і на цьому не припиняється.

Зазначене, а також зниження споживчої активності в Росії, блокування роботи російського бізнесу в США і країнах Європи, введення Москвою контрсанкцій щодо західних товарів, а також низка інших чинників викликають стійку тенденцію припинення роботи багатьох російських банків і підприємств, яка набуває ефекту «доміно». Зокрема, на сьогоднішній день повністю або частково не працює більшість заводів з випуску автомобільної, залізничної та авіаційної техніки. При цьому, за даними російських статистичних органів, з початку 2015 року безробіття в Росії у середньому зростає на 20 тис. осіб за тиждень і до кінця року може досягти понад 2,5 млн. Щонайменше 3 млн осіб матимуть неповну зайнятість.

Критична ситуація складається також у сільськогосподарській галузі РФ, яка завжди була дотаційною. Так, за оцінками російських експертів, неспроможність фермерів взяти банківські кредити через високі кредитні ставки створює реальну загрозу зриву посівної кампанії навесні ц. р. Своєю чергою, це неминуче викличе продовольчу кризу в Росії, особливо за умов закриття російською стороною свого ринку для європейської та української харчової продукції.

Загострюється і ситуація у найбільш важливій для Росії галузі — енергетичній, яка забезпечує формування переважної доходної частини державного бюджету РФ та відіграє головну роль у валютних надходженнях. Причиною цього є падіння світових цін на енергоносії, зниження попиту на російські газ і нафту в країнах ЄС (перш за все, за рахунок диверсифікації поставок), а також суттєве скорочення російських газових поставок до України (як найбільшого споживача російського «блакитного палива»).

Так, за прогнозами російського уряду, через падіння світових цін на нафту втрати російського бюджету можуть сягнути понад 1 трлн руб. у 2015 році. Водночас, за підсумками 2014 року, російський ВАТ «Газпром» знизив обсяги видобутку газу більш ніж на 16 %, при цьому його доходи скоротилися приблизно на 30 %.

У перспективі така тенденція посилюватиметься у зв’язку з вичерпаністю основних нафтогазових родовищ Росії у Західному Сибіру, а також неспроможністю російської сторони забезпечити розробку нових родовищ (тепер вже у важкодоступних районах на півночі та сході країни, а також на арктичному шельфі) через ембарго США та ЄС на передачу сучасних технологій РФ. Сьогодні це призвело до закриття низки перспективних проектів із видобутку нафти та газу у Російській Федерації спільно з американськими та європейськими компаніями. Крім того, спостерігається припинення функціонування нафтопереробних підприємств через їх нерентабельність.

Падіння світових цін на нафту стало також однією з основних причин обвалу курсу російського рубля по відношенню до провідних світових валют — долара США та євро, що, своєю чергою, призвело до зростання інфляції в Росії. Так, тільки за офіційними даними, з початку ц. р. рівень інфляції в РФ становив 16-17 % у річному вимірі. В той же час реальні ціни на основні групи товарів (насамперед продовольство) зросли на 60-80 %.

Все це зумовлює прискорення процесу стагнації російської економіки, в т. ч. падіння ВВП країни, яке очікується на рівні 5,5 % за підсумками 2015 року. При цьому в окремих російських регіонах індекс промислового виробництва на сьогодні вже понизився на 70-80 %, у порівнянні з минулим роком.

Зниження доходів від експорту енергоносіїв, а також скорочення виробництва суттєво зменшують фінансові надходження до державного бюджету РФ, що змушує керівництво Росії посилювати жорсткість політики економії бюджетних витрат. Про вкрай серйозний характер даної проблеми свідчить рішення російського уряду в лютому ц. р. щодо секвестру бюджету 2015 року приблизно на 10 %.

Переважно це стосується соціально-орієнтованих видатків, у т. ч. виконання знакових для В. Путіна травневих указів 2012 року щодо виконання його передвиборних обіцянок підвищити рівень життя російських громадян. Зокрема, скорочуються видатки на підтримку малозабезпечених верств населення, медицину, освіту та культуру, знижуються зарплати працівників бюджетної сфери та бізнесових структур (в т. ч. провідних російських компаній ВАТ «Газпром», «Роснефть» тощо), а також скасовуються індексації пенсій. Аналогічним чином обмежується фінансування науки, включно з найбільш високотехнологічними галузями (в тому числі і ракетно-космічною).

 Сухопутні війська, Військово-повітряні сили  Військово-морський флот, Стратегічні ядерні сили, Війська повітряно-космічної оборони

Оборонне замовлення РФ на 2015 рік. Міноборони має намір продовжити переозброєння армії в цьому році
http://smart-lab.ru/

 

Cухопутні війська Військово-повітряні сили Військово-морський флот, Стратегічні ядерні сили, Ракетні війська стратегічного призначення, Війська повітряно-космічної оборони
Виконання оборонного замовлення РФ за 2014 рік. Оснащеність Російської армії зброєю і технікою за рік зросла на 7 %, справність — на 5 % (до 85 %)
http://smart-lab.ru/

 

 

В той же час фактично без змін залишаються військові витрати (становлять 40 % видаткової частини державного бюджету РФ), що, з одного боку, підтверджує агресивний характер режиму В. Путіна та його наміри продовжувати збройну агресію проти України, а з іншого — вимагає далі витрачати золотовалютні резерви РФ на покриття дефіциту державного бюджету. Так, з початку ц. р. російські резервні фонди знизилися на 20 % до мінімального (з 2007 року) рівня — близько 360 млрд дол. США за станом на 1 березня ц. р. (середньомісячне скорочення близько 15 млрд США). З урахуванням необхідності виплат зовнішніх боргів Російської Федерації (в т. ч. по кредитам російських компаній, взятих під державні гарантії) в обсязі 125 млрд дол. США у 2015 році, Росія може опинитись у ситуації технічного дефолту вже восени поточного року.

Наведені щойно проблеми вже відчуває більша частина населення Росії. За даними соціологічних досліджень в березні ц. р., від 70 до 85 % російських громадян визнали погіршення свого життєвого рівня у зв’язку з економічною кризою в країні, а також очікують подальшого ускладнення ситуації в російській економіці. При цьому найбільшу стурбованість у росіян викликає загроза втрати роботи, яка стає реальністю для значної частини працездатного населення Російської Федерації.

Своєю чергою, це посилює антивладні настрої у російському суспільстві, про що свідчать акції протесту у різних містах країни. Акцій стає чим раз більше. На сьогоднішній день вони спостерігаються як у формі масових мітингів в Москві (зокрема, 1 березня ц. р. за участю близько 50 тис. осіб), так і окремих виступів медиків, вчителів та робітників російських підприємств, які підпадають під скорочення. З подальшим загостренням економічної ситуації в Росії соціальні заворушення обов’язково поширюватимуться, як це вже відбувалось на початку 1990-х років.

Каталізатором таких акцій протесту може стати вбивство одного із лідерів російської опозиції Б. Немцова 27 лютого ц. р., що надало опозиційним силам Російської Федерації «жертовний символ» боротьби з російською владою. Саме з таких резонансних подій і розпочалися свого часу масові акції «арабської весни» в країнах Близького Сходу та Північної Африки, що призвели до зміни влади в Єгипті та Лівії, а також до довготривалої громадянської війни в Сирії. За аналогією такі ж наслідки неодмінно спіткають і Росію.

Ще одним проявом «русской весны» зразка 2015 року стало поширення негативного ставлення до російських інтеграційних проектів та ініціатив (насамперед Євразійського економічного союзу та Євразійського союзу) серед керівництва, бізнесових кіл та населення найближчих союзників Російської Федерації — Білорусі, Казахстану та Вірменії. Перш за все це пов’язано з негативним впливом і на ці держави міжнародних санкцій проти Росії. Тим самим, на тлі загострення соціально-економічної ситуації в РФ, фактично зводиться нанівець сама ідея відновлення російського контролю над пострадянським простором в рамках побудови Євразійського союзу.

Є всі підстави для тверджень, що вищезазначеним процесам сьогодні характерна стрімка активізація і фактично вони матимуть для Росії «ефект бумерангу». Згодом вони стануть незворотними — у випадку подальших провокаційних порушень Росією Мінських домовленостей та цинічного продовження прихованої збройної агресії проти України.