22 жовтня 2019

Політична динаміка в країнах Вишеградської четвірки та інтереси України

Зміни у внутрішньополітичній ситуації цих країн безпосередньо позначаються на національних інтересах України

 

Роман Кот

Польща, Угорщина, Словаччина та Чехія, які складають неформальне об’єднання «Вишеградської четвірки» (V4), попри всю неоднозначність відносин з Україною, залишаються її стратегічним найближчим тилом у протистоянні з Росією. А Польща ще й одним з найбільших торгових партнерів. Отже, зміни у внутрішньополітичній ситуації цих країн безпосередньо позначаються на національних інтересах України.

Ще на початку 2019 року у не надто впливовій, але важливій для України з точки зору енергетичної безпеки Словаччині було обрано нового президента. Ним стала антикорупційна активістка Зузана Чапутова. Як і в Україні, такий результат був зумовлений у значній мірі протестним голосуванням. За всієї відносності президентського впливу на зовнішню політику Братислави це стало для керівників обох країн ще одним додатковим стимулом для налагодження позитивних особистих відносин, що і продемонстрували перші контакти, а саме візит З. Чапутової у Київ 16 вересня ц. р. Це був лише перший етап політичних трансформацій у країнах V4.

16 вересня ц. р. президент Словацької Республіки Зузана Чапутова здійснила офіційний візит до України
16 вересня ц. р. президент Словацької Республіки Зузана Чапутова здійснила офіційний візит до України

 

Парламентські вибори у Польщі відбулися 13 жовтня ц. р.
Парламентські вибори у Польщі відбулися 13 жовтня ц. р.

Не менш важливими є наслідки парламентських виборів у Польщі, які відбулися 13 жовтня ц. р. На виборах до Сейму правляча партія «Право і справедливість» (ПіС) набрала 43,8 % голосів, що істотно перевершує результат попередніх виборів 2015 року — 37,6 %. У «Громадянської коаліції» — 27,2 %, у «Об'єднані ліві» — 12,5 %, «Польської коаліції» — 8,6 %, «Конфедерації» — 6,8 %. Такий показник дозволяє ПіС завести у Сейм 235 своїх депутатів із 460 та гарантувати собі монобільшість.

Разом з тим, «Право і справедливість» втратила свою більшість у Сенаті. Якщо у 2015 році у неї був 61 сенатор зі 100, то за підсумками цих виборів — 48. Ще 43 представлятимуть «Громадянську коаліцію», Польську селянську партію — 3, Союз демократичних лівих сил — 2. Окрім того, 3 сенаторів є незалежними кандидатами, близькими до «Громадянської платформи», і ще 1 незалежний сенатор є близьким до ПіС.

З одного боку те, що «Право і справедливість» здобула чергову перемогу та ще більше зміцнила свої позиції, цементує наявну зовнішньополітичну модель поведінки Варшави. З іншого боку, в ситуації домінування монобільшості високо імовірним видається посилення впливу правого крила ПіС з його апелюванням до польського націоналізму, що загрожує поновленням «історичних» конфліктів не тільки з Україною, а й стосовно репарацій — з Німеччиною.

Якщо у відносинах з Україною такий підхід, накладаючись на страх посилення Росії на польських кордонах, має обмежений вплив на двосторонні відносини, а надто за умов збереження гнучкого курсу нашої держави на залагодження цих розбіжностей, то щодо ФРН ситуація більш складна. Посилення націоналістичної риторики у Польщі, накладаючись на більш широкий спектр протиріч в рамках Євросоюзу, може призвести до подальшої ізоляції її в рамках ЄС.

 

13 жовтня ц. р. в Угорщині пройшли місцеві вибори
13 жовтня ц. р. в Угорщині пройшли місцеві вибори

Дещо інші процеси спостерігаються в Угорщині. На місцевих виборах, які відбулися того ж таки 13 жовтня ц. р., очолювана прем’єром Віктором Орбаном і домінуюча в угорській політиці партія «Фідес» отримала доволі неоднозначний показник. За результатами виборів «Фідес» змогла наростити вплив в обласних радах, здобувши більшість в усіх 19-ти, тоді як на попередніх місцевих виборах у 2014 році ця партія спромоглася отримати таку більшість лише у 17-ти. Разом з тим, попри потужний адмінресурс та тотальне домінування у ЗМІ, правляча партія втратила ряд посад міських голів: у 2014 році під контролем «Фідес» було 20 із 23 великих міст, цього ж року — лише 13. Найбільш важливими серед них є Мішкольц, Печ, Дунауйварош та Будапешт. Причому кейс столиці країни є найбільш показовим, де діючий мер Іштван Тарлош програв єдиному кандидату від опозиційних партій «Моментум», «Демократична коаліція», Угорська соціалістична партія, «Діалог за Угорщину» і «Політика може бути іншою» Гергею Корачоню.

Отже, позиції «Фідес», залишаючись міцними в малих містах та сільській місцевості, традиційно більш прихильних до угорського націоналізму і більш чутливих до т. зв. «травми Тріанона», значно похитнулися серед міського, у більшості своїй ліберально налаштованого населення.

Своєю чергою, опозиційні партії, схоже, зробили висновки зі свого фіаско на парламентських виборах у квітні 2018 року і продемонстрували якщо не готовність об’єднуватися, то принаймні узгоджувати кандидатури на найбільш перспективних напрямках.

Вибори до Національної асамблеї Угорщини відбулися 8 квітня 2018 рокуДовідка:

Вибори до Національної асамблеї Угорщини відбулися 8 квітня 2018 року. За їх підсумками блок правлячої «Фідес» та Християнсько-демократичної партії Угорщини отримав 49,27 % голосів і 133 зі 199 мандатів, праворадикальна партія «Йоббік» — 19,06 % та 26 мандатів, блок Угорської соціалістичної партії та «Діалогу для Угорщини» — 11,91 % і 30 мандатів, «Демократична коаліція» — 5,38 % та 9 мандатів, «Політика може бути іншою» — 7,06 % і 8 мандатів.

Якщо у місцевих радах вони і надалі зможуть координувати свої позиції, то є шанс, що просування свого порядку денного вимагатиме від керівництва країни більшої уваги до внутрішньополітичних питань, на противагу зовнішній політиці.

Наступні парламентські вибори в Угорщині заплановані лише на 2022 рік і сподіватися на переформатування угорської політики в короткостроковій перспективі не випадає. Але якщо керівництво «Фідес», роблячи оргвисновки за підсумками виборів, намагатиметься робити ставку на свій «ядерний» електорат, то слід очікувати посилення націоналістичної риторики Угорщини стосовно своїх сусідів, в тому числі й щодо України.

В такому випадку чергове напруження відносин з нашою державою уникнути не вдасться, не залежно від того, надаватиме чи не надаватиме вона для цього реальних приводів. Але як і у випадку з Варшавою, подібна поведінка небезпечна через подальшу ізоляцію Будапешта в середині Євросоюзу, зокрема, не тільки позбавленням права голосу в Раді ЄС, а й економічними обмеженнями. Втім, це залежатиме від того, чи спроможуться лідери ЄС на активні дії.