28 серпня 2019

У семи няньок дитя без нагляду,
або Знову на ті самі граблі

Життєво необхідне реформування складових сектора національної безпеки і антикорупційного сектора України досі відбувається лише на папері

 

Віктор Гвоздь

За п’ять останніх років в умовах «гібридної» війни Росії проти України докорінно змінилося чимало підходів до побудови, роботи, законодавчого забезпечення та запровадження необхідних змін у широкому спектрі національної безпеки і оборони України. Чимало змінилося підходів, але ще не всіх. З появою нових антикорупційних органів, які вперше в історії держави сформували, так би мовити, антикорупційний сектор національної безпеки — Національного антикорупційного бюро, Національного агентства з питань запобігання корупції, Державного бюро розслідувань, — виникла нагальна потреба відповідно реформувати до того часу основний орган цього сектора — Службу безпеки України.

Нагадаю, що нові антикорупційні органи, як і обіцянка керівництва держави швидко реформувати СБ України, з’явилися в умовах відбиття Україною збройної агресії Росії та підтримки західного світу намагань Української держави стати на шлях європейської та євроатлантичної інтеграції. Наслідком цього стало й підписання угоди про асоціацію з Євросоюзом, отримання безвізового режиму з країнами ЄС, перспектива асоційованого членства НАТО, всебічна підтримка західним світом українських реформ. Постійна фінансова, матеріальна, технічна, методична та інша допомога Заходу, безумовно, сприяла створенню антикорупційного сектора України.

…Нові антикорупційні органи, як і обіцянка керівництва держави швидко реформувати СБ України, з’явилися в умовах відбиття Україною збройної агресії Росії та підтримки західного світу намагань Української держави стати на шлях європейської та євроатлантичної інтеграції…

Україна зобов’язалася прозоро створювати, будувати свої нові антикорупційні органи й налагоджувати їх незалежне функціонування, а також відповідно реформувати СБ України — єдиний тогочасний державний орган з правоохоронними функціями, який відповідав за весь цей напрям роботи. Ми вже навіть не кажемо про зобов’язання, так би мовити, для внутрішнього споживання. Україна офіційно взяла також на себе і зобов'язання міжнародного рівня: і на Варшавському саміті НАТО у 2016 році, і під час багатьох переговорів президента України з лідерами ЄС, США, провідних європейських країн тощо. Керівництво ЄС, США, посланці НАТО, члени Консультативної місії Євросоюзу в Україні ще у 2016 році навіть опрацювали пропозиції щодо реформування СБУ, яке мало на меті визначити початкові кроки, необхідні для приведення служби у відповідність зі демократичними стандартами НАТО і країн ЄС. Основні пропозиції передбачали позбавлення СБУ правоохоронних функцій, які слід було передавати новоствореним антикорупційним органам, і зосередження її роботи на контррозвідці, протидії тероризму, кібербезпеці, аналізі безпекових загроз тощо.

Що можна констатувати по закінченні останніх п’яти років? Нові антикорупційні органи, не зважаючи на постійний тиск і протистояння з боку попереднього керівництва держави та окремих політиків, таки створені, але й досі не мають необхідного (що закладалося від самого початку) законодавчого, нормативно-правового, технічного та іншого забезпечення. А спроби з реформування СБУ вкрай невдалі, навіть концепції реформування СБУ офіційно так і не було розроблено і не оприлюднено, якщо не зважати на «солодкі балачки» попереднього керівництва держави, на постійні засідання, круглі столи в СБУ з питань його реформування тощо. Одним словом, «совок» не відпускає.

Причина цього була не тільки в ностальгії за «суперспеслужбою КДБ», але й в небажанні вищого керівництва держави, і перш за все президента країни змінювати функції і завдання СБУ. Як вже склалося за роки незалежності, ця служба була цілком підконтрольна, підпорядковувалася лише президентові і завжди на нього орієнтувалася, часто виконуючи його забаганки. І жоден з президентів змінювати цього не намагався і не бажав.

…Україна зобов’язалася прозоро створювати і будувати свої нові антикорупційні органи, а також відповідно реформувати СБ України…

Дуже влучно зазначив ще у 2018 році один з керівників СБУ (2014–2016 рр.) генерал В. Трепак, «Зараз існують дві СБУ, — одна воює з агресором, протидіє розвідувально-підривній діяльності проти України, бореться з тероризмом, а інша діє як особиста служба безпеки президента і його оточення. І якщо перша виконує функцію «щита і меча» держави, то друга є одним з головних інструментів вирішення політико-приватних питань, які стають домінуючими в діяльності СБУ». Перебуваючи в той час на посаді голови СЗР України, спостерігав за таким неодноразово. Більше того, СБУ навіть, в порушення закону «Про розвідувальні органи України» (керівництво якої будучи «близькою» не тільки до колишнього очільника держави, але й до його найближчого оточення), часто «заходила» на «поле діяльності» зовнішньої розвідки, що в свою чергу призводило до негативних наслідків як це трапилося у Франції та у низці інших випадків, у тому числі виходячи без координації з українською національною розвідувальною службою (СЗР України) на двосторонні контакти з розвідувальними службами інших країн, незаконно монополізуючи всю сферу діяльності спецслужб країни, що в свою чергу викликало багато запитань від наших партнерів.

На сьогодні і в подальшому у СБ України досі залишаються непритаманні функції, як то: захист економіки держави, боротьба з корупцією, ведення власного слідства, монопольне право на проведення оперативно-технічних заходів тощо. Такі права і повноваження, зібрані «під одним дахом», є тільки у спецслужб РФ, Білорусі, Північної Кореї, Китаю та низки інших країн, які важко назвати демократичними.

Як побудовані відповідні органи провідних країн світу і які у них основні обов’язки? У США існує широковідоме Федеральне бюро розслідувань (підпорядковане міністерству юстиції), а також Управління контртерористичної і фінансової розвідки (підпорядковане міністерству фінансів) та міністерство внутрішньої безпеки. У Франції контррозвідувальна діяльність на території країни та боротьба з тероризмом є прерогативою Головного управління внутрішньої безпеки, підпорядкованого міністерству внутрішніх справ, а боротьбою з контрабандою, відмиванням коштів, незаконними фінансовими операціями займаються Національне управління розвідки та митних розслідувань та Управління фінансової розвідки та протидії незаконним фінансовим схемам, які підпорядковані міністерству економіки і фінансів. В Німеччині за контррозвідку відповідає Федеральне відомство з охорони конституції, що підпорядковане міністерству внутрішніх справ, та Служба воєнної контррозвідки, яка відповідає за контррозвідку у військах. У Великій Британії працюють МІ5, як основний орган контррозвідки і таємної поліції, та Національне агентство з боротьби зі злочинністю, яке відповідає за антитерористичні дії. Як бачимо, спеціальні органи провідних країн світу мають, перш за все, контррозвідувальні та антитерористичні функції, а антикорупційними і фінансовими питаннями займаються інші органи відповідного підпорядкування.

…СБ України досі залишалася прямим нащадком колишнього КДБ у вигляді недореформованої радянської спецслужби…

СБ України досі залишалася прямим нащадком колишнього КДБ у вигляді недореформованої радянської спецслужби. За оцінками вітчизняних експертів, маючи понад 30 тис. співробітників, СБУ у сім разів перевищує чисельний склад британської МІ5, і є більшою ніж у четверо за ізраїльське національне розвідувальне агентство Моссад. При цьому окрім виконання традиційних завдань, притаманних більшості спеціальних служб західних країн (перш за все, розвідка і контррозвідка), СБУ виконує більшу частину роботи, яка притаманна правоохоронному органу (боротьба з економічними злочинами і корупцією).

Тому такі найбільш важливі напрями роботи, особливо в умовах неоголошеної війни, як контррозвідка, контртерористична діяльність, зберігання державної таємниці та ін. часто залишаються осторонь, вважаються другорядними, недофінансуються, недоукомплектовуються тощо. Розпорошення зусиль СБУ за напрямами боротьби з економічними злочинами і корупцією призводить до різкого падіння ефективності роботи (й результатів!) на інших напрямах.

…Розпорошення зусиль СБУ за напрямами боротьби з економічними злочинами і корупцією призводить до різкого падіння ефективності роботи (й результатів!) на інших напрямах…

Нове керівництво держави на чолі з Президентом здається почало приділяти певну увагу питанням подальшого реформування як антикорупційних органів, так і СБ України. Свідченням цього стала «небачена» до цього активізація роботи НАБУ, ДБР протягом останніх місяців. Не оминає, повторюю, своєю увагою і СБУ. В стінах РНБО відбулася зустріч представників ЄС, НАТО і США у складі міжнародної консультативної групи з виконуючим обов’язки голови СБУ І. Бакановим і головою РНБО О. Данилюком. Вона була присвячена обговоренню винятково питань реформування СБ України у напрямі позбавлення її не властивих функцій.

Таким чином, з огляду на викладене вище, вважається за необхідне:

  • розроблення нового закону про Службу безпеки України, за яким вона позбавляється функцій боротьби з економічними злочинами і корупцією, що передаються відповідним антикорупційним органам, а основні її зусилля зосереджуються на контррозвідувальній, контртерористичній діяльності, на захисті державності і державної таємниці тощо;
  • проведення подальшого реформування антикорупційного сектору держави, передавши до нього відповідні повноваження СБУ, особливо у частині проведення оперативно-технічних заходів;
  • розроблення нової моделі всебічного контролю за діяльністю СБУ та антикорупційних органів: президентського, парламентського та громадського.

Без реального реформування СБ України у спосіб вилучення функцій боротьби з економічними злочинами і корупцією, що нагально потребує сьогодення, неможливе подальше успішне реформування антикорупційного сектору держави і підвищення ефективності та результативності роботи його органів.

А це, своєю чергою, сприятиме новому керівництву держави у розбудові сучасної, модерної, європейської України.