Офіційна політика формально нейтральної Австрії вже тривалий час перебуває під пильним критичним оком європейських партнерів
Сергій Польовик
Аналітики, спостерігаючи за змінами ситуації в ЄС напередодні чергових виборів до Європарламенту, змушені зважати на урядову кризу у такій нейтральній країні як Австрія. Великі обсяги чутливого матеріалу про скандал дворічної давнини за участі вже колишнього віце-канцлера Австрії та водночас лідера праворадикальної Австрійської партії свободи (FPÖ) Гайнца-Крістіана Штрахе, аналітичні дослідження щодо причин оприлюднення дискредитуючої австрійського політика інформації, що призвела до розпаду урядової коаліції та дострокових виборів в Австрії, ключові особистості в австрійському топ-бізнес-середовищі, які були втягнуті до згаданого конфлікту, роль німецьких ЗМІ у скандалі, зв'язки європейських праворадикалів з Росією, подальший розвиток ситуації у Австрії та ЄС — це далеко не всі події, що так чи інакше викликали австрійську урядову кризу.
На наш погляд, не менш важливими є питання щодо рушійних сил та причин втручання саме німецьких ЗМІ у внутрішньополітичне життя Австрії, ролі спецслужб в діяльності політикуму та незалежних ЗМІ, антиправорадикальна спрямованість інспірованої урядової кризи в Австрії та варіанти розвитку подальших подій.
|
Отже, 17 травня ц. р. німецькі впливові ліволіберальні видання, щоденна газета Süddeutsche Zeitung і щотижневий журнал Spiegel, повідомили про одну зустріч у липні 2017 року на віллі у курортній Ібіці, яку зафіксовано прихованою камерою. Згідно з цими записами, віце-канцлер Австрії, глава ультраправої Партії свободи Гайнц-Крістіан Штрахе зустрічався з росіянкою Альоною Макаровою, яка називала себе племінницею одного з олігархів, що входить до оточення В. Путіна. Записи прихованої камери перевірялися на автентичність авторитетними дослідницькими лабораторіями. Їх правдивість визнав сам Штрахе, який змушений був подати у відставку.
На тій зустрічі був присутній ще один високий посадовець — член Австрійської партії свободи, глава парламентської фракції FPÖ Йоганн Ґуденус. У обох австрійських політиків тісні стосунки з Росією, з її правлячою партією «Единая Россия», з якою Австрійська партія свободи підписала договір про співпрацю. На Красній площі біля стін Кремля Штрахе та Гуденос навіть зробили історичне селфі з приводу підписання цього документу.
|
| Лідери Австрійської партії свободи (FPÖ) Йоганн Ґуденус і Гайнц-Крістіан Штрахе |
На приватній зустрічі в Ібіці молода росіянка видавала себе за племінницю російського мільярдера Ігоря Макарова, статки якого дорівнюють 2,1 млрд дол. США та який за списками журналу Forbes посідає 48 місце у переліку найзаможніших людей світу. Щоправда, сам він відразу заявив, що у нього ніколи не було племінниць, згадану Альону не знає і жодних стосунків з нею не мав. Отож «племінниця» була підставною особою і мала завдання викликати австрійських праворадикалів на відверте спілкування, що дискредитує і їхню політичну діяльність, як політиків, і їхню партію «вільних».
|
Що було тематикою спілкування, запропонованою для проведення переговорів від імені російського мільярдера? Співрозмовники активно обговорювали можливу участь російського капіталу сумнівного походження у підготовці чергових виборів до австрійського парламенту 2017 року. При цьому росіянка висловлювала готовність, а австрійці демонстрували зацікавленість у зміні власника та перепідпорядкування під контроль росіян впливової австрійської газети Kronen Zeitung. Австрійські учасники зустрічі вважали, що у тому випадку, коли росіяни візьмуть під свій контроль Kronen Zeitung, суттєво збільшиться їхнє представництво в австрійському парламенті. Обсяги інвестицій для такої оборудки визначалися у 250 млн євро. А росіянка при цьому неодноразово підкреслювала, що кошти для оборудки мають непевне походження. Але австрійці на це не зважали. Крім того, вони зізналися, що їх партії надається фінансова підтримка, в тому числі і незаконна, деякими спонсорами, імен яких вони не називали.
За австрійськими законодавством, такі наміри та зміст розмови на віллі Ібіци є кримінальним злочином і передбачає кримінальну відповідальність.
Оприлюднення відеоінформації з Ібіци викликало вибуховий ефект не лише в Австрії, але і в Європі загалом. Федеральний президент Австрії дав свою згоду канцлеру Себастіану Курцу на розпуск парламенту та на дочасні вибори, які призначені на першу половину вересня ц. р. Щодо урядової коаліції, то вона розпалася, представники від Австрійської партії свободи подали у відставку. А опозиція вже ставить гостре питання про недовіру самому канцлеру С. Курцу, вимагаючи при цьому негайно провести розслідування і покарати винуватців. А ось перебування скомпрометованої FPÖ у складі майбутнього парламенту Австрії в якості коаліційного партнера найближчими роками виключається, вона надовго перебуватиме у опозиції.
|
| Праворадикали напередодні виборів до Європарламенту-2019 |
Демонстративну акцію за участі німецьких ЗМІ саме напередодні виборів до Європарламенту проти праворадикальної австрійської FPÖ не можна вважати випадковою. У демократичних лідерів провідних країн ЄС, зокрема, Німеччини, Франції, Італії сьогодні досить складні стосунки зі своїми національними праворадикалами. Так, до них можна віднести промосковськи налаштованого угорського прем’єр-міністра Віктора Орбана, антидемократичні сили в Іспанії, Польщі, Словаччини, певні політичні сили на Балканах та в Болгарії. Демонстративні виступи за вказівками Москви також спостерігаються у країнах Балтії. Очевидно, що демократичні традиції та цінності в Європі сьогодні зазнають серйозних випробувань внаслідок «гібридних» впливів агресивної Росії. Її мета — зруйнувати ЄС та НАТО, викликати хаос та некерованість державних процесів, вселити непевність у майбутнє європейського континенту. Росія вважає, що за таких умов вона зможе виступити в якості стабілізаційного центру, який створюватиме нову Європу за її (Росії) правилами, що і залежатимуть від її стратегічних планів. Очевидно також, що демократичні сили в Європі не мають наміру погоджуватися з таким московським сценарієм «керованого хаосу» та вживатимуть превентивних дій напередодні виборів до Європарламенту.
Віце-президент Єврокомісії Франс Тіммерманс нещодавно так сказав про значення таких майбутніх виборів: «Це — не звичайні вибори. Це вибори за душу Європи». Без сумніву, підсумки виборів, призначених на 23–26 травня, будуть визначальними для майбутнього Європейського Союзу. Вони свідчитимуть як про спрямованість вектора в розвитку європейської інтеграції, так і про міцність самої європейської ідеї в суспільній думці країн ЄС.
Напередодні виборів в ЄС спостерігалось посилення поляризації основних політичних сил, які розкололися на два великих табори — інтеграціоністів-єврооптимістів і націоналістів-євроскептиків. До проєвропейського табору входять усі основні національні партії, які на рівні Європарламенту утворюють три головні фракції: Європейської народної партії (ЄНП, лідер — Манфред Вебер), Прогресивного альянсу соціалістів і демократів (Франс Тіммерманс) і Альянсу лібералів і демократів за Європу — АЛДЄ (Гі Верховстадт). У цих партій спостерігаються ідеологічні розбіжності, і їх лідери є суперниками в боротьбі за пост глави Єврокомісії, який Жан-Клод Юнкер покине восени після закінчення свого мандата. Проте, їх об'єднує головне — відданість європейській ідеї. Ці партії в рівній мірі поділяють зацікавленість у зміцненні і подальшому розвитку інтеграції, в тому числі основних інститутів ЄС. Саме ці принципові міркування дозволяли головним політичним силам виступати єдиним фронтом проти євроскептиків і націоналістів в Європарламенті останнього скликання.
Табір євроскептиків об'єднує головним чином праві і крайні праві сили — партії націонал-консервативної ідеології, такі як італійська «Ліга», французьке «Національне об'єднання», німецька «Альтернатива для Німеччини», польська «Закон і справедливість» тощо. Відомо, що на виборах в Європарламент у 2014 році крайні праві заявили про себе, як про реальну політичну силу. Загалом за останні роки ці партії значно зміцнили позиції в 16 країнах ЄС, а в Польщі та Італії прийшли до влади, що в частині громадської думки і експертної спільноти викликало тривожні настрої. З огляду на останні події у Австрії, привертає увагу перспектива представництва в Європарламенті крайніх правих популістських сил. Зокрема, аналітики вказують на необхідність реальної оцінки стану справ та масштабу такого явища.
|
| Табір євроскептиків об'єднує головним чином праві партії націонал-консервативної ідеології |
Праві націоналісти заявили про себе на останніх виборах до Європарламенту, де були представлені у двох фракціях — «Європа націй і свобод» (ЄНС) і «Європа свободи і прямої демократії» (ЕСПД). Вони отримали 85 місць. Очікується, що ЄНС поліпшить позиції на 26 місць і отримає 63 мандати, а ЕСПД втратить 13 місць з 48, отриманих у 2014-му.
За приблизними підрахунками, в цілому націоналісти матимуть 98 місць. Самопроголошеним лідером крайніх правих став Маттео Сальвіні, віце-прем'єр в уряді Джузеппе Конте, і міністр внутрішніх справ Італії, який має намір після виборів створити нову фракцію — «Європейський союз людей і націй».
Поки до альянсу з «Лігою» Сальвіні входять французьке «Національне об'єднання», Австрійська партія свободи, голландські Партія свободи і Партія свободи і прямої демократії. Однак, з точки зору Сальвіні, основою нової фракції має стати вісь Італія («Ліга») — Польща («Закон і справедливість»). Цей тандем повинен стати противагою франко-німецькому двигуну в новому Євросоюзі.
|
| Об'єднання Сальвіні і Качинського могло б дати євроскептикам близько 7 % голосів |
Об'єднання Сальвіні і Ярослава Качинського могло б дати євроскептикам близько 7 % голосів, тобто 50 місць в Європарламенті. Успіх проекту Сальвіні, спрямованого на зміну ЄС зсередини, буде залежати від того, чи зможе він створити в Європарламенті нового скликання ефективну блокуючу меншість, для чого всі правопопулістські партії повинні об'єднатися на виборах. Для того, щоб об'єднатися, їхнім лідерам доведеться пожертвувати власними амбіціями і затулити очі на деякі розбіжності — зокрема, з приводу відносин з РФ. Відомо, що Качинський — відвертий недоброзичливець Росії, в той час як Сальвіні, Орбан, Марін Ле Пен і багато інших європейських лідерів мають намір розвивати з нею відносини.
Існують також розбіжності між Сальвіні і Качинським щодо усунення міграційної проблеми, хоча обидва є затятими супротивниками прийому біженців. Сальвіні підтримує ідею перерозподілу біженців відповідно до узгоджених квот, а Качиньський виступає проти введення цих квот. Крім того, ультраправих в деяких країнах ЄС бентежать зв'язки Сальвіни з ідеологом популістського націоналізму американцем Стівеном Бенноном, зокрема, організованим у Брюсселі аналітичним центром «Рух» для підтримки європейських правих. Водночас, фактом є те, що ультраправим євроскептикам властиві антиамериканські настрої, оскільки вони вважають, що саме США порушують суверенітет європейських країн, а тому лідером «Руху» повинен бути європеєць.
Відповідно з прогнозами і приблизними підрахунками місць основних партій в Європарламенті-2019, тільки дві політичні сили з протилежних таборів зможуть зміцнити своє становище — ліберали Верховстадта і праві популісти Сальвіні. Ось на фоні таких прогнозів щодо перебігу та можливих результатів виборів до Європарламенту і стає більш зрозумілою спецоперація, що була підготовлена та успішно проведена демократичними силами в ЄС, зокрема, з використанням інформаційних можливостей ЗМІ Німеччини. Щоправда, представники редакцій Süddeutsche Zeitung і Spiegel заперечують навмисний витік інформації саме напередодні виборів до Європарламенту, пояснюючи, що дворічна затримка була необхідна для перевірки автентичності матеріалів та їх релевантності. І посилаються при цьому на принципи діяльності демократичних ЗМІ, які повинні негайно подавати громадськості інформацію, якщо вона виявляється значущою та правдивою.
|
| Канцлер Австрії Себастіан Курц |
Проте аналітики звертають увагу на те, що офіційна політика формально нейтральної Австрії вже тривалий час перебуває під пильним критичним оком європейських партнерів. Зокрема, у демократичних сил Європи останнім часом викликає занепокоєння надмірна близькість чинного коаліційного уряду за участі Австрійської партії свободи з Росією. Спротив європейських партнерів знаходить відображення в демонстративній ізоляції Австрії у співробітництві спеціальних служб та обміні чутливою інформацією, що здійснюється між європейськими партнерами в рамках неформального Бернського клубу. Причинами такої ізоляції Австрії стали також обґрунтовані підозри європейських партнерів щодо витоку чутливої інформації зі спецслужб Австрії до Росії та некоректні публікації у скандальних австрійських ЗМІ важливої для партнерів інформації.
Вірогідним мотивом здійснення вищезгаданої акції проти австрійських праворадикалів може бути намір стримати молодого амбітного канцлера Австрії Себастіана Курца. Його активність у справах політики мігрантів, рішучість у діях щодо підтримки праворадикалів у створеній ним коаліції могли мати продовження у створенні нового центру праворадикалізму в Європі, який Курц охоче і очолив би. Станом на сьогодні Федеральний канцлер Австрії змушений реагувати на дії опозиції, спрямовані на його відставку.
Після звільнення з посади Федерального міністра внутрішніх справ Австрії Герьерта Кікля урядова коаліція Австрії остаточно розпалася, а колишній партнер канцлера Курца, Австрійська партія свободи, заявила про свою підтримку вотуму недовіри самому Курцу.
На майбутніх дострокових парламентських виборах у Австрії С. Курц, якого широко підтримують виборці, може навіть отримати додаткові голоси, у порівнянні з попередніми результатами виборів. Проте коаліцію він змушений буде створювати вже з іншою політичною силою, оскільки підтримана свого часу ним особисто Австрійська партія свободи, як вже вказувалося вище, опиниться в опозиції.
Очевидно, акція з дискредитації Австрійської партії свободи внаслідок скандалу від оприлюднення аморальної поведінки лідерів FPÖ на Ібіці та урядової кризи в Австрії має на меті зниження впливу праворадикальних сил на виборах до Європарламенту та демонстрації пріоритету європейських цінностей для демократичних сил в Європі.
Вірогідним є також узгодженість дій керівників ліберально-демократичних європейських партій та їх лідерів у намірі стримати європейських правих та їх окремих лідерів. З метою досягнення бажаного ефекту та позитивного для себе результату, до публічних політичних акцій негласно залучаються лояльні ЗМІ третіх країн.
…Щодо причетності російського мільярдера Ігоря Макарова до реальних дійових осіб, відзнятих на відео на Ібіці, то вона малоймовірна. Бо навіщо Росії компрометувати проросійські праві сили Австрії?
Цілком можливо, що так намагалися компрометувати деяких фінансових гравців Австрії, причетних до участі у фінансуванні австрійської ліберальної Kronen Zeitung з метою усунення їх впливу.
