«Попередній матеріал | Наступний матеріал»

Частина 3. Курдська карта в колоді халіфату

Бойовики-джихадисти, що захопили значні території Сирії та Іраку і які проголосили там свою владу під прапорами «Ісламської держави» (ІД), і надалі консолідують свої володіння. На початку серпня вони зайняли п'ять міст на півночі сирійської провінції Алеппо, потіснивши інше джихадистське угруповання — «Ісламський фронт», — що фінансується, за деякими даними, Саудівською Аравією. Оскільки ІД стала чи не найвпливовішою, великою за чисельністю і небезпечною на даний момент міжнародною терористичною ісламістською організацією, багато бойовиків з інших дрібніших груп і рухів переходять до її складу, підвищуючи тим самим її бойовий потенціал.

 Незважаючи на теперішню війну в Сирії, сьогодні головною ареною дій сил ІД залишається Ірак, де військово-політична обстановка зберігає стійку тенденцію до загострення. Сили бойовиків «Ісламської держави» розвивають наступ на позиції курдських пешмерга на півночі країни. Захопивши кілька міст на півночі Іраку, вони наблизилися до Ербілю — столиці іракської курдської автономії. Екстремісти захопили також найбільшу в країні греблю і ГЕС на північ від Мосула. Пізніше її вдалося відбити і запобігти можливій (у разі підриву греблі) екологічній катастрофі.

Аббасидський халіфат http://www.runivers.ru/

За даними арабських засобів масової інформації, ІД дуже агресивна в центрі Близького Сходу, в межах Аббасидського халіфату, в районах з величезними покладами нафти і газу. Вона вже зараз контролює понад 35% території Сирії. У її руках великі нафтопромисли і зерносховища, гідровузли на Євфраті в провінціях Дейр-ез-Зор і Ракка. На північному сході в Ель-Хасику сунітська екстремістська організація намагається відвоювати у курдів нафтоносний район Румейла.

Після того, як були пограбовані банки у великих іракських містах, фінансовий потенціал ІД значно збільшився . Є припущення, що бюджет організації може сягати 7 млрд. доларів США. Тільки з банків Мосула (другого за величиною міста Іраку) було вилучено 500 млн. доларів.

Намагаючись забезпечити собі підтримку населення підконтрольних територій, ісламісти силкуються налагодити постачання і життєдіяльність міст, відновлюють зруйновану інфраструктуру. Імітуючи владу, вони виплачують зарплату службовцям і допомогу безробітним, збирають податки. Своїм бойовикам радикали надають платню в розмірі 700 доларів. При цьому вони уподібнюються талібам, що насаджували повсюдно середньовічні порядки.

Курди — один з найдавніших народів

Під контроль ІД перейшла місцевість, де проживає релігійна меншина курди-єзіди, а також іракські християни. Екстремісти блокували в гірському районі Синджар до 50 тис. біженців, в основному з числа єзідів. Бойовики-ісламісти здійснюють справжній геноцид іновірців. Масові вбивства, викрадення, продаж в рабство і злочини на сексуальному підґрунті стали буденними на території халіфату. За даними ООН, в червні поточного року бойовики ІД стратили 670 ув'язнених у в'язниці Мосула, в середині серпня знищили всіх чоловіків-єзідів в кількох селах у Сінджарському районі, що на півночі Іраку.

Примітка: Єзіди (або йезіди, язіди; самоназва — езді, курд.Êzdî) — курдська етноконфесійна група, що розмовляє курманджійською мовою курдської групи арійської гілки індоєвропейської сім'ї. Самі єзіди стверджують, що їхня мова — ездікі належить до іранської групи індоєвропейської мовної сім'ї.

Курдські діалекти http://www.randevu-zip.narod.ru/

У світі, за різними оцінками, налічується від 1 до 3 мільйонів єзідів, з яких понад один мільйон проживає на півночі Іраку, решта — у Вірменії, Грузії, Росії, Німеччині, Франції, США та в деяких інших країнах.

У світі дуже мало народів, історія яких обчислюється кількома тисячоліттями. Один з цих народів — єзіди. Їхнє походження неоднозначно сприймається світовою науковою громадськістю. Є три основні версії:

• прямі нащадки вавилонян;
• прямі нащадки шумерів;
• вихідці з Індії, з Мумбаї (Бомбея), які перекочували на північ Іраку.

Карта розселення курдів на Близькому Сході http://topworldnews.ru/

Слід зазначити, що жодна з версій не підтверджується науковими доказами. Однак саме райони Мосула і Синджара на півночі Іраку, де проживає більша частина єзідів, вважаються їх батьківщиною. Основна територія компактного проживання єзідів — райони Айн-Сіфні, Синджар і Дохук в губернаторстві Мосул. В районі Дохука знаходиться і головна святиня єзідів — храм Лалеш. За різними оцінками, в Іраку проживає приблизно 700 тисяч єзідів.

Під час правління Саддама Хусейна єзідів намагалися реєструвати як арабів. Після повалення режиму курдська влада, що контролює північ Іраку, також намагається асимілювати єзідів. Історично єзіди зазнавали утисків також і з боку мусульманської більшості, яка вважає їх «невірними».

Як і багато народів, єзіди до формування своєї релігії в ХII — ХV ст. були язичниками, поклонялися сонцю. З початком експансії арабів розпочинається насильницьке поширення ісламу. Він поступово витісняє колишні вірування. Єзіди цьому запекло пручалися. В VII ст. єзіди рішуче відкинули іслам. І навіть більше, 10 жовтня 683 року, під час битви при Кербалі, єзід на ім’я Червоний Султан Єзід порішив одного з синів Шіа Алі — Хусейна, улюбленого онука пророка Мухаммада. Сам же Червоний Султан Єзід пропав без вісті.

У смерті і другого сина Шіа Алі — Асана також звинуватили єзідів. З того часу народ став називати себе єзідами, а мусульмани почали їх переслідувати і нещадно винищувати.

Спроби командування пешмерга перейти в контрнаступ особливого успіху поки що не мають. Річ у тім, що наступ загонів ІД і перші кровопролитні бої на території Іракського Курдистану виявили безліч недоліків в організації, системі управління та озброєнні загонів пешмерга. Саме тому президент Курдистану МасудБарзані наказав в найкоротші терміни реформувати курдські сили пешмарга, створивши для них єдину командну структуру.

Як стверджують джерела інформаційної агенції «Rudaw», президент дав міністру пешмарга шість місяців для проведення необхідних реформ. Таке рішення було ухвалене після доповідей парламентських комітетів, в яких депутати зазначали, що міністерству пешмарга «не всі війська підвладні». При цьому Курдське міністерство пешмарга заявило, що сили пешмарга продовжуватимуть боротьбу з бойовиками «Ісламської держави» доти, допоки не звільнять всю територію Курдистану, в тому числі і спірні території, що залишаються частиною планів КРД.

На допомогу іракським курдам прибувають бійці Курдської демократичної партії з Сирії та Робітничої партії Курдистану з Туреччини. Повідомляється про відновлення військової співпраці між Багдадом і Ербілем задля боротьби проти збройних формувань ІД.

Іран забезпечив воєнізовані курдські сили пешмерга зброєю, боєприпасами та спорядженням

Іран перший відгукнувся на заклик про допомогу і надав воєнізованим курдським силам пешмерга зброю, боєприпаси та спорядження. Лідер Іракського Курдистану Масуд Барзані на спільній прес-конференції з главою іранського МЗС Мохаммадом Джавадом Заріфом в Ербілі виступив з відповідною заявою. «Ми попросили зброю, і Іран став першою державою, яка нам її надала», — зазначив лідер іракських курдів. Барзані також підкреслив, що «підтримка друзів забезпечила успіх пешмерга в боротьбі з терористами». Зі свого боку міністр закордонних справ ІРІ заявив, що дії «угруповання ІД не спрямовані проти конкретних людей чи конкретної релігії, а спрямовані проти кожного, і безпека Іраку — це і наша безпека». Він також зазначив, що підтримує зближення між центральним іракським урядом і урядом Іракського Курдистану, яке щойно почало спостерігатися.

Сили пешмарга також отримали легке і важке стрілецьке озброєння, боєприпаси і військову техніку з Франції та Сполучених Штатів. Плануються поставки зброї та спорядження з Німеччини, Чехії, Канади, Великобританії, Італії та Швеції.

За покликом долі сирійські та іракські курди стали на шляху подальшої експансії Ісламського халіфату. В умовах безсилля своїх центральних урядів і поки все ще за обмеженої допомоги з боку західних країн вони змушені мобілізувати всі свої внутрішні ресурси на боротьбу з ісламістами.

Може статися навіть так, що спільний ворог в особі радикального ісламу послужить свого роду каталізатором у подальших інтеграційних процесах курдів Іраку, Сирії, Туреччини та Ірану. Спробуємо розібратися в цьому більш детально.

Отже, що відбувається в Іракському Курдистані, крім війни з бойовиками ІД? На превеликий жаль, спільна загроза, з одного боку, згуртувала всіх курдів у важкій і кровопролитній боротьбі за свою свободу, незалежність і державність, а з іншого — певним чином активізувала розбрат в одвічному питанні «хто в лісі головний». А головними хочуть бути:

• іракські курди на чолі з М. Барзані;
• Робітнича Партія турецьких курдів (PKK) на чолі зі своїм лідером Абдуллою Оджаланом (відбуває термін у в'язниці на острові Імрали) і своїми командирами;
• сирійські курди з «Загонів народної самооборони» (YPG) — бойового крила «Партії демократичного Союзу» (PYD) Сирії, союзники сирійського президента Башарааль-Асада. Їх ще вважають бойовим сирійським крилом РКК.

 А запалала міжусобна боротьба з початком винищення бойовиками ІД єзідів в районі Синджара на півночі Іраку.

Суть проблеми, як з’ясувалося, в тому, що значна частина іракських єзідів приєдналася до партизанів YPG і PKK, а не вступила до лав пешмерга. Сили YPG з самого початку беруть активну участь у звільненні заблокованих в горах Синджара єзідських біженців, які виводяться по території Сирії до Іракського Курдистану. З прибуттям єзідських біженців з району Синджара бійці і організатори PYD створили для них в області Деррік (Сирійський Курдистан) табір біженців. За свідченнями очевидців, агітатори PYD, переконуючи біженців, що сили пешмерга зрадили єзідський народ і покинули його напризволяще, закликали всіх чоловіків вступати до лав «Загонів захисту Синджара».

Бойовики «Ісламської Держави» (IS) захопили іракське місто Синджар (Шангал; Sinjar) http://newsland.com/

Аналітики вважають, що це віддзеркалює нинішню ситуацію, яка склалася всередині курдської спільноти. Курди Сирії та Туреччини чудово знають, хто «господар» організації «Ісламська держава». Це саме вони, разом з дислокованими в Сирії бійцями Робітничої партії Курдистану (Туреччини), билися з ісламістами, коли ті захотіли «демократизувати» Сирію. І саме вони зараз звинувачують керівників Іракського Курдистану в зраді інтересів всіх курдів. Звинувачення дуже серйозні — іракські курди, нібито, «полюбовно» поділили з бойовиками ІД Мосул і Кіркук, а також налагодили співпрацю з Туреччиною та Ізраїлем в питанні нелегального експорту нафти з Іраку.

Іракські курди, своєю чергою, звинувачують «Загони народної самооборони» (YPG) Сирії і бійців Робітничої партії Курдистану (PKK) Туреччини в тому, що ті зірвали плани курдських сил пешмерга (Іраку) і військових радників США зі звільнення єзідського міста Шангал (район Синджар). Американські ж джерела при цьому стверджують, що військове керівництво PKK «виступило з погрозами на адресу американських військових радників». І старший командир бойових загонів PKK Текошар Загрос не спростовує цих звинувачень!

Керівництво YPG відкрило в Шангалі військовий навчальний центр для «Єзідського руху Іраку». Члени цієї організації вважають, що єзіди не є курдами, і пропагують ненависть до іракської курдської правлячої партії — Демократичної партії Курдистану (ДПК) Масуда Барзані. Ось воно як — ворог вже на порозі, а вони не можуть «поділити» єзідів, яких жорстоко знищують ісламісти з ІД!

Ось ще один факт — лідер PKK Абдулла Оджалан з в'язниці на острові Імрали неоднозначно і промовисто заявив: «Боротьба курдських повстанців проти Туреччини наближається до кінця. Туреччина після президентських виборів знаходиться на порозі історичних змін».

Якщо поєднати цю заяву А.Оджалана з намірами «перетягнути» іракських єзідів на бік сирійських і турецьких курдів, та ще врахувати спроби підірвати в них довіру до ДПК і Масуда Барзані особисто, то вийде, що в найближчій перспективі «Курдське питання» може кардинально переглядатися. Враховуючи особливі відносини партій PKK і PYD-YPG з президентом Сирії, ми можемо припустити, що центр подій в рамках «Курдського питання» зміщується в бік Туреччини.

А Іракський Курдистан буде змушений пристосуватися до нових реалій, пов'язаних з/або нав'язаних йому Ісламською Республікою Іран, що стрімко набирає там вагу і вплив.

Сьогодні можна з упевненістю казати, що десятки тисяч радикальних ісламістів з усього світу, отримавши військову підготовку в Йорданії, Туреччині, інших країнах, маючи новітню зброю і бойову техніку, практично необмежені фінансові та мобілізаційні ресурси, створили в центрі Близького Сходу свою державу — «Ісламський халіфат», — кордони якої вони надалі мають намір розширювати.

Ні Ірак, ні Сирія, ні Іран, втім, як і Туреччина, перешкодити цьому процесу поки не в змозі. Крапкові удари ВПС США по позиціях бойовиків не позначилися скільки-небудь серйозно на боєздатності загонів ІД.

Не слід виключати і того факту, що проголошеному сунітському халіфату його спонсорами відводилася роль буферної зони чи бар'єру на шляху, так званої, «шиїтської дуги», що йде з Тегерана. У підсумку, до широко відомих міжнародних терористичних організацій «Аль-Каїда» і «Рух Талібан» додався ще один терористичний рух — «Ісламська держава». Він може надовго дестабілізувати ситуацію в регіоні.

«Історичний родючий півмісяць»

Що ж до прогнозів стосовно Туреччини і Курдистану, то, незважаючи на нову, самостійну їх роль на Близькому Сході, вони потребують максимальної підтримки Заходу в боротьбі з ІД, і ця боротьба може стати реальним базисом для формування подібного союзу.

Втім, навколо порятунку Курдистану, яким цікавиться не тільки Туреччина, але і вся світова спільнота, може спалахнути боротьба, що згодом трансформує весь північний захід Близького Сходу, або як його ще називали «історичного плідного півмісяця». І він може стати новим регіональним центром сили. Все залежатиме від того, хто з гравців зробить заявку на свою участь в цій боротьбі.

Далі буде