Катерина Вакарчук

Політична і економічна ситуація у лютому 2019 року

 

Як нафтові поклади збуджують демократію

Ситуація у попередньому, лютому місяці в деяких країнах Латинської Америки була напруженою, зокрема, у Венесуелі та Гаїті, яке також потерпає від нестачі продуктів та медикаментів. Регіон у більшості своїй підтримує тимчасово проголошеного президентом Венесуели Х. Гуайдо. Однак нових виборів ніхто не призначав, а режим Н. Мадуро достатньо «живучий», завдяки відданості йому в тому числі армії і всіх силових структур. Колумбія та Чилі висунули ініціативу створення нового регіонального блоку — ПРОСУР. Керівництво Куби визначає зовнішньополітичні напрямки, активно зустрічаючись з лідерами інших країн, зокрема, Росії, Італії.

 

Гаїті

Не зважаючи на тамтешній прекрасний клімат, живописну природу, Гаїті залишається однією з найбідніших країн. Що ж до політичної складової, то там, після інтервенції США в середині ХХ століття, зберігається нестабільна економічна ситуація. Але орієнтація держави — проамериканська. В 2010 році в Гаїті стався жахливий землетрус, під час якого загинуло близько 220 тис. осіб. Країна досі не оговталась від його наслідків, хоча регулярно отримує гуманітарну допомогу від США та інших країн.

Республіка Гаїті	Президент Гаїті Жовенель Моїз

18 жовтня 2018 року там скоєно замах на президента країни Жовенеля Моїза. Він не постраждав, але поранення дістали двоє охоронців. Нападникам вдалося втекти. З цього моменту населення почало протестувати проти політики президента й уряду, звинувачуючи їх у розкраданні коштів. Ситуація вийшла з-під контролю вже 7 лютого ц. р., коли на масштабних акціях в столиці Гаїті м. Порт-о-Пренс протестуючі почали вимагати відставки президента Ж. Моїза і взяли під контроль столичні вулиці. Населенню не подобається зростаюча в країні інфляція, тотальна корупція. Гаїтяни, зокрема, звинувачують президента в розкраданні коштів через фонд країн PetroCaribe — програми пільгових поставок нафти з Венесуели низці країн Карибського басейну, включно з Гаїті. Річ у тому, що минулого року Венесуела припинила постачання палива до Гаїті зі знижкою за програмою PetroCaribe, через що і виникли енергетичні проблеми.

Довідково: Петрокарібе (ісп. Petrocaribe) — чинна з 2005 року програма пільгових поставок венесуельської нафти низці країн Карибського Басейну в Центральній і Південній Америці.

Населення Гаїті становить майже 11 млн осіб, 60 % знаходиться за межею бідності. Тамтешні події висвітлюються світовими ЗМІ не так, як події у Венесуелі. Одразу виникає питання: чому так? Адже ситуація там гірша, ніж у Венесуелі, гаїтянці голодують, на вулицях міст стало звичним мародерство, через бездіяльність поліції люди просто гинуть. Часто телевізійні новини з Гаїті подаються, як події у Венесуелі, і навпаки.

Протести в столиці Гаїті місті Порт-о-Пренс, 12 лютого ц. р.

Реакція міжнародної спільноти не витримує жодної критики, фактично події замовчуються, і це безпосередньо пов’язано з серйозними наркотрафіком, що проходить через цю країну. Оскільки нафти там немає, то і інтересу великих держав до Гаїті не спостерігається. 14 лютого ц. р. Держдепартамент США розпорядився, щоб весь персонал США, у якого немає термінових завдань, разом зі своїми сім’ями покинув країну. Щодо офіційної позиції США, то вона також не оприлюднена. Та і саму ситуацію в Гаїті не коментують ані президент США Д. Трамп, ані хто-небудь з представників американської політичної верхівки. Вся реакція США зводиться до рекомендації своїм громадянам не відвідувати цю країну, а своїм дипломатам — терміново її покинути.

Таким чином, можна констатувати, що занепокоєність світової громадськості, провідних країн ситуацією, яка склалася у Венесуелі, чомусь не поширюється на гуманітарну катастрофу в Гаїті. Пояснюється це дуже просто: на Гаїті немає покладів нафти. До слова, Гаїті її купувала за пільговою ціною у Венесуели. Тепер же вона неспроможна за цю нафту платити ринкову ціну.

Зрештою, криза у Венесуелі, як бачимо, «роз’їдає» не тільки її саму, а й сусідні з нею країни Карибського басейну. Гаїті — не виняток.

 

Куба

Франція ратифікувала угоду про політичний діалог та співробітництво між Кубою та ЄС

15 лютого ц. р. Франція ратифікувала угоду про політичний діалог та співробітництво між Кубою та Європейським Союзом. Було також опубліковано відповідний закон президента Франції Е. Макрона в офіційній газеті Французької Республіки. Потрібно нагадати, що Європарламент схвалив текст підписаної у грудні 2016 року угоди у липні 2017 року, згодом його схвалили у Національній асамблеї та Сенаті Франції. Зараз триває процес ратифікації угоди парламентами інших країн ЄС, після чого вона остаточно набуде сили.

Отже, цю угоду можна вважати історичною, оскільки вона стає в подальшому основою для створення і зміцнення зв’язків між Кубою та ЄС.

Місяць тому, 14–15 лютого ц. р., відбулася п'ята сесія політичних міжвідомчих консультацій між Кубою та Італією. Сесію проводили заступник міністра закордонних справ Куби Марселіно Медіна та заступник міністра закордонних справ та міжнародного співробітництва Італії Рікардо Антоніо Мерло. За підсумками зустрічі утворено Агенцію зі співпраці, що розвиватиме та сприятиме зовнішній торгівлі між двома країнами. Також підписано угоду про співробітництво та фінансування з відновлення університету мистецтв країн Карибського басейну.

26 лютого ц. р. міністр закордонних справ Куби Бруно Родрігес зустрівся в Гавані з першим заступником міністра закордонних справ Російської Федерації Володимиром Титовим. На зустрічі проводилися політичні консультації між МЗС двох країн. Такі активні зустрічі з представниками різних держструктур РФ розпочалися після візиту президента Куби М. Д. Канеля до Москви на початку листопада 2018 року, що повинно підтверджувати тісну співпрацю між обома країнами та їх стратегічне партнерство.

24 лютого ц. р. на Кубі відбувся конституційний референдум

Однак найбільш важливою подією у житті кубинців та їх країни стало ухвалення конституції країни.

Так, 24 лютого ц. р. на Кубі відбувся конституційний референдум, у якому брали участь понад 6 млн осіб, що становить 86,8 % тих, хто має право голосу. З них майже 87 % схвалили проект основного закону, згідно з яким у країні створюються посади президента та прем'єр-міністра. Період їх перебування при владі обмежуватиметься двома термінами по п'ять років. У новій конституції узаконено право приватної власності. При цьому Комуністична партія і надалі залишатиметься єдиною в країні.

Щодо міжнародної реакції на таку подію, то у офіційній заяві Держдепартаменту США засуджується проведення такого референдуму. Внесення змін до конституції трактується не інакше, як спроба комуністичного режиму назавжди закріпити свою диктатуру та не допустити проведення необхідних для країни реформ.

 

Колумбія

Зустріч президента США Д. Трампа з президентом Колумбії І. Дуке, Вашингтон, 13 лютого ц. р.

З 13 по 15 лютого ц. р. президент Колумбії Іван Дуке відвідав із офіційним візитом США. Основною темою для обговорення під час зустрічі у Вашингтоні з президентом США Дональдом Трампом стала криза Венесуелі та зростаюче виробництво кокаїну у світі. Сторони також обговорили також питання боротьби з тероризмом, наркотиками, корупцією та міжнародною злочинністю.

Колумбія відіграє основну роль у справі розв’язання венесуельської кризи. Так, ця країна прийняла близько 2 млн венесуельських біженців, через її територію транзитом доставляється у Венесуелу іноземна гуманітарна допомога. Тому позиції обох держав (а Колумбія являється стратегічним партнером США) стосовно ситуації у Венесуелі співпадають.

Після того, як Колумбія офіційно вийшла з міжурядової регіональної організації УНАСУР (Союз південноамериканських націй), 14 січня ц. р. її президент І. Дуке оголосив про створення нового союзу під назвою PROSUR. І пояснив, що PROSUR буде функціонувати як організація для регіональної координації та співпраці державної політики, захисту демократії, сприяння розподілу влади та розвитку ринкової економіки серед країн Південної Америки.

Нагадаємо, що УНАСУР створено у 2004 році за ініціативою лівих урядів країн Латинської Америки. У квітні 2018 року шість членів УНАСУР — Аргентина, Бразилія, Чилі, Колумбія, Перу і Парагвай — оголосили, що готові призупинити своє членство у регіональному блоці через свою позицію стосовно Венесуели. Про свій вихід Колумбія офіційно оголосила у серпні минулого року.

Довідково: ПРОСУР — це новий регіональний блок (ісп. Foro para el Progreso y Desarrollo de América Latina, Prosur), так званий форум для прогресу та розвитку Латинської Америки. Його ініціаторами виступають президенти Колумбії і Чилі — І. Дуке та С. Піньєра, як представники країн правих демократичних сил. До ПРОСУР долучилися країни «Групи Ліми» — йдеться про 14 країн, що виступили проти режиму Н. Мадуро (у грудні 2018 року Мексика дистанціювалася від «Групи Ліми»).

 

Венесуела

Майже щодня надходять новини з Венесуели, які підтверджують, що країна у глибокій кризі, з якої вийти не вдається.

4 лютого ц. р. відбулася міністерська конференція країн «Групи Ліми» в м. Оттава (Канада) стосовно ситуації у Венесуелі. 11 з 14 країн цієї Групи закликали військовослужбовців Венесуели продемонструвати лояльність Хуану Гуайдо, як тимчасово виконуючому обов’язки президента країни, і не перешкоджати ввезенню і транзиту гуманітарної допомоги венесуельцям. Заклик не підтримали Мексика, Гайана і Сент-Люсія.

Довідково: «Група Ліма» сформована 8 серпня 2017 року в столиці Перу, де представники 12 країн (Канада, Аргентина, Бразилія, Колумбія, Коста-Ріка, Гватемала, Гондурас, Мексика, Панама, Парагвай, Перу і Чилі) підписали спільну декларацію про невизнання Національної конституційної асамблеї Венесуели, скликаної за ініціативи Ніколаса Мадуро.

Країни-учасниці об'єднання закликали міжнародне співтовариство перешкодити чинному президенту Венесуели Н. Мадуро і його уряду в здійсненні «фінансових і торгових переказів за кордоном», а також «позбавити доступу до міжнародних активів Венесуели і не дозволити проводити операції з нафтою, золотом та іншими активами».

Учасники міністерської конференції країн «Групи Ліми», м. Оттава, Канада, 4 лютого ц. р.

6 лютого ц. р. в м. Монтевідео (Уругвай) для врегулювання ситуації у Венесуелі був запропонований «механізм Монтевідео», ініціаторами якого виступили Мексика, Уругвай і країни Карибської співдружності (КАРИКОМ). Механізм передбачає чотири етапи виходу з кризи у Венесуелі: запуск діалогу з врегулювання ситуації в республіці, переговорний процес, вироблення угоди та її реалізацію.

Перше засідання Міжнародної контактної групи з врегулювання кризи у Венесуелі, м. Монтевідео, Уругвай, 7 лютого ц. р.

7 лютого ц. р. в Монтевідео також пройшло перше засідання Міжнародної контактної групи з врегулювання кризи у Венесуелі, до якої увійшли представники Уругваю, Німеччини, Болівії, Коста-Ріки, Франції, Еквадору, Іспанії, Італії, Мексики, Нідерландів, Португалії, Великобританії та Швеції. Було ухвалено спільну заяву, де йшлося про організацію виборів президента країни та доставку гуманітарної допомоги. Міжнародна контактна група також повідомила про свою готовність мобілізувати додаткову допомогу в тому разі, якщо це необхідно, та організувати її постачання за допомогою спеціального представника Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (UNHCR) та Міжнародної організації з міграції (IOM).

Завдання Міжнародної контактної групи полягає в тому, щоб протягом обмеженого періоду часу, який становить 90 днів, сприяти досягненню єдиного розуміння і більш узгодженого підходу ключових суб'єктів міжнародних відносин до ситуації у Венесуелі з метою мирного і демократичного врегулювання кризи.

На початку лютого ц. р. розпочалися перші поставки гуманітарної допомоги до Венесуели. Але напередодні її військові підвезли автоцистерни та великі вантажні контейнери і заблокували на кордоні з Колумбією міст Тьєндітас, який сполучає колумбійське місто Кукута з венесуельським Уренью. Найбільш небезпечне, що могло трапитися в цій ситуації, так це навмисний підпал представниками венесуельської армії такої потрібної допомоги, що й сталося 23 лютого ц. р.

Протистояння на кордоні Венесуели із Колумбією

У лютому місяці Н. Мадуро видав низку указів та заборон щодо недопущення ввезення в країну гуманітарної допомоги з тих країн, які визнали Х. Гуайдо тимчасовим президентом. Зокрема, був перекритий сухопутний кордон з Бразилією, зачинені всі морські порти у Венесуелі. Також заборонялося прибуття морських та повітряних суден з нідерландських островів Аруба, Бонайре та Кюрасао. Венесуела також призупинила всі перельоти літаків з тим, щоб США і ЄС не змогли їх використати для доставки гуманітарної допомоги.

На кордонах під час доставки гуманітарної допомоги відбувалися масові сутички між військовими, представниками силових структур та мирним населенням. Для розгону учасників акцій протесту нацгвардійці Венесуели навіть відкривали вогонь на мості ім. Симона Болівара, що на кордоні з Колумбією.

10 лютого до Колумбії прибув перший літак США з продуктами та медикаментами, однак постачання допомоги одразу було заблоковано венесуельською армією. Будь-яку допомогу з боку США, ЄС та країн «Групи Ліми» Н. Мадуро розцінює, як військову інтервенцію.

У зв’язку з тим, що Колумбія надала свою територію для транзиту іноземної гуманітарної допомоги для Венесуели, Н. Мадуро оголосив, що розриває з нею дипломатичні стосунки. І наказав дипломатам посольства й консульств Колумбії покинути Венесуелу.

10–15 лютого у Венесуелі пройшли найбільш масштабні в історії країни військові навчання «Двохсотріччя Ангостури-2019». Приурочено це дійство до двохсотрічного ювілею Ангостурського процесу, скликаного за ініціативи Симона Болівара 15 лютого 1819 року в м. Ангостура і згодом визнане Днем звільнення від іспанського панування. Цими навчаннями перевірялася боєготовність венесуельської армії. Н. Мадуро приймав військовий парад, де також були присутні міністр оборони Володимир Падріно, командувачі ВПС та сухопутними військами Венесуели.

10–15 лютого у Венесуелі пройшли найбільш масштабні в історії країни військові навчання «Двохсотріччя Ангостури-2019»

17 лютого до Венесуели прибула делегація представників Європарламенту, однак в’їзд до країни їм заборонили без повідомлення причини. Іспанський євродепутат від Європейської народної партії (ЄНП) Естебан Гонсалес Понс проінформував, що кілька членів ЄНП хотіли зустрітися з тимчасовим президентом Венесуели Х. Гуайдо. Своєю чергою, глава МЗС Венесуели Хорхе Арреаса заявив, що за кілька днів до цього дипломатичними каналами євродепутатам надіслали повідомлення про заборону, закликавши їх утриматися від поїздки до Венесуели.

Тимчасовий президент Венесуели Х. Гуайдо, президент Колумбії І. Дуке і віце-президент США М. Пенс, 25 лютого ц. р., м. Богота

25 лютого віце-президент США Майк Пенс під час свого візиту до Боготи у Колумбії для участі у черговому засіданні «Групи Ліми» зустрівся з тимчасовим президентом Венесуели Х. Гуайдо та президентом Колумбії І. Дуке. Ця зустріч символізувала підтримку з боку США та Колумбії щодо зміни влади, та руху до демократичних цінностей Венесуели.

Свою підтримку також висловили 25 країн-учасниць Організації американських держав (ОАД) і пообіцяли виділити для гуманітарки 100 млн доларів, що підтвердив радник президента США з національної безпеки Джон Болтон. За словами Девіда Смоланскі, координатора робочої групи ОАД з венесуельських мігрантів та біженців, кошти підуть безпосередньо в центри збору допомоги, що створені на кордонах з Колумбією і Бразилією, а також на карибському острові Кюрасао.

26 лютого пройшло засідання Ради Безпеки ООН, у центрі уваги якого були події у Венесуелі. Було запропоновано два проекти резолюції, один — з боку США, інший — з боку Росії. США пропонували провести у Венесуелі чергові президентські вибори під міжнародним наглядом і забезпечити можливість безперешкодної доставки гуманітарної допомоги. За резолюцію США проголосували дев'ять делегацій, утрималися три, проти були також три — Росія, Китай і Південно-Африканська Республіка. Резолюція, звісно, відхиляється, адже так робиться завжди, якщо на неї накладає вето хоча б один із постійних членів Ради Безпеки.

Росія підготувала свій проект резолюції, у якому пропонувалося підтримати суверенітет і цілісність Венесуели і використати всі політичні способи для врегулювання ситуації, в тому числі «механізм Монтевідео». Цей проект також було відхилено.

26 лютого ц. р. у Нью-Йорку пройшло засідання Ради Безпеки ООН щодо подій у Венесуелі

Отже, ситуація щодо Венесуели зайшла у глухий кут. Ані «механізм Монтевідео» (у складі «Групи Ліми» та представників ЄС), ані засідання Ради Безпеки ООН поки що не в змозі її «розрулити». І будь-яким міжнародно-правовим механізмам поки що не до снаги щось вдіяти. Китай закликає надати гуманітарну допомогу, однак при цьому не засуджує Н. Мадуро і не підтримує Х. Гуайдо. Росія, не бажаючи втрачати свої активи, відкрито підтримує диктатора Н. Мадуро. США і більшість країн Латинської Америки стали на бік Х. Гуайдо. І тільки Мексика з Уругваєм обрали, так би мовити, нейтральну позицію. Куба, Нікарагуа та Сальвадор підтримують Н. Мадуро, що також можна пояснити. А ось Гаїті, про яке ми згадували на початку нашого огляду, залишаються один на один зі своїми проблемами, що ніби підтверджує, не багато і не мало, відвертий… цинізм сучасної міжнародної спільноти, яка завжди нагадує про своє велике бажання бачити торжество демократії в окремих країнах окремих регіонів, при цьому чомусь не зважаючи на інші… Чи не причина цього — поклади нафти і жадані надприбутки?