Згідно зі стратегічною концепцією Д. Трампа «Америка понад усе», протягом минулого року адміністрацією США був оновлений весь комплекс базових документів, які стосуються національної безпеки та оборони країни.

Так, наприкінці 2017 року була ухвалена Стратегія національної безпеки, а на початку 2018 року — оприлюднені Оборонна стратегія та Ядерна доктрина (Огляд ядерного потенціалу) США.

У наведених документах робиться наголос на зниженні рівня стратегічної стабільності у світі та посиленні і розширенні спектру загроз для США.

При цьому чітко визначаються основні противники США, а також фіксується факт відновлення протистояння з ними, в т. ч. у військовій сфері. Насамперед серед таких противників називаються Росія, Китай та Північна Корея, які «кидають виклик впливу та інтересам США», «руйнують американську безпеку» та «прагнуть змінити баланс сил у світі».

Стратегія національної безпеки США 2017 року	Оборонна стратегія США 2018 року	Ядерна доктрина США 2018 року

За поглядами воєнно-політичного керівництва США, в першу чергу це стосується нарощування згаданими країнами своїх ракетно-ядерних потенціалів, що створює критичні загрози національній безпеці Сполучених Штатів Америки. Основними з таких загроз вважаються:

Розробка та розгортання нових ракетно-ядерних систем в Росії, Китаї та КНДР з 2010 року

на стратегічному рівні — модернізація Росією та КНР своїх ракетно-ядерних озброєнь, що змінює на їх користь стратегічний баланс сил зі США.

Згідно з Воєнною доктриною Росії, яка була прийнята в 2014 році, Москва «залишає за собою право на застосування ядерної зброї у відповідь на застосування зброї масового ураження проти неї або її союзників та у випадку агресії проти Російської Федерації із застосуванням звичайної зброї, коли під загрозу буде поставлено саме існування держави». Для забезпечення гарантованого стримування противників та їх шантажу з початку 2010-х років (після переходу до політики конфронтації із Заходом) керівництво РФ активізувало заходи зі зміцнення ракетно-ядерних сил країни.

Так, з 2011 року в РФ здійснюються кроки з переоснащення Ракетних військ стратегічного призначення (РВСП) на нові ракетні комплекси «Ярс» з роздільними головними частинами (РГЧ) у мобільному та шахтному варіантах. За станом на початок 2018 року на ракетні комплекси «Ярс» вже переозброєні по одній ракетній дивізії (рд) кожної із трьох ракетних армій (РА) РВСП ЗС РФ (в т. ч. 54-ї рд зі складу 27-ї РА; 42-ї рд зі складу 31-ї РА; 39-ї рд зі складу 33-ї РА) — загалом 12 ракетних полків. На сьогодні здійснюється переозброєння чергової — 28-ї рд зі складу 27-ї РА). До кінця 2026 року на ракети «Ярс» планується переоснастити всі з’єднання РВСП. При цьому загальна кількість ракетних комплексів у складі РВСП залишатиметься на рівні 400 од.

Дислокація РВСН та ракетно-ядерний потенціал Росії

Крім того, з 2012 року до складу ВМС Росії були прийняті три ракетні підводні крейсери стратегічного призначення (РПКСП) проекту 955. Ще п’ять аналогічних РПКСП проекту 955А знаходяться на різних стадіях виробництва. РПКСП згаданих проектів передбачається оснастити новими твердопаливними балістичними ракетами Р-30 «Булава» (має РГЧ та дальність 8–9 тис. км) — по 16 одиниць на кожному з носіїв. У результаті введення в дію 8 РПКСП Росія зможе одночасно тримати у розгорнутому стані до 128 балістичних ракет нового типу.

Водночас з 2015 року Росія відновила виробництво стратегічних літаків дальньої (бомбардувальної) авіації Ту-160. У листопаді 2017 року на Казанському авіаційному заводі було завершено збирання першого із нових літаків Ту-160М, побудованого на основі існуючого заділу. Найближчим часом на базі наявних складових планується побудувати ще декілька таких літаків, а потім ще близько 50 — з «нуля». При цьому нові бомбардувальники будуть будуватись за покращеним проектом Ту-160М2. Здійснюється також модернізація існуючих літаків Ту-22М3, Ту-95МС та Ту-160М.

Активні кроки з розвитку та модернізації свого стратегічного ракетно-ядерного потенціалу здійснює також Китай. Згідно з Білою книгою по військовій стратегії КНР 2015 року, ядерні сили країни визначені «наріжним каменем» у забезпеченні національного суверенітету та безпеки країни. Виходячи з цього, в ході воєнної реформи 2016 року був підвищений статус ядерних сил, а саме: 2-й артилерійський корпус (включав до свого складу засоби доставки ядерної зброї) був реорганізований у Ракетні війська НВАК. Тим самим вони стали одним із п’яти видів збройних сил на рівні з Сухопутними військами, ВПС, ВМС та Військами стратегічного забезпечення (відповідають за проведення кібероперацій і технічну розвідку).

Були також уточнені напрями розвитку Ракетних військ НВАК, основними з яких є оптимізація структури ядерних сил, поліпшення систем раннього стратегічного попередження, контролю та управління, прийняття на озброєння нових ракетних систем, підвищення їх здатності долати системи ПРО та посилення захищеності від ударів противника.

В рамках практичної реалізації наведених планів основні зусилля КНР зосереджуються на розгортанні низки нових ракетних систем, у т. ч. DF-5B з РГЧ шахтного базування та мобільних твердопаливних балістичних ракет DF-31 та DF-31A з дальністю 11,2 тис. км. Крім того, протягом останніх років Китай ввів до бойового складу перші чотири атомні ракетні підводні човни (АРПЧ), а у найближчий час планує ввести в дію п’ятий. АРПЧ оснащені ракетами «Цзюйлан-2» з дальністю 7,4 тис. км. Проводяться роботи зі створення нових стратегічних літаків дальньої (бомбардувальної) авіації та крилатих ракет повітряного базування;

Ракетно-ядерний потенціал Китаю

на тактичному рівні — створення та розгортання Росією і КНР нових ракетних систем середньої та меншої дальності, здатних нести тактичні ядерні боєзаряди, що ставить під пряму загрозу війська (військові об’єкти) США і їх союзників в Європі та Азіатсько-Тихоокеанському регіоні.

З початку 2000-х років Росія розпочала переоснащення своїх Сухопутних військ на нові оперативно-тактичні ракетні комплекси (ОТРК) «Искандер-М», які мають значно більші можливості, ніж ракетні комплекси попереднього покоління «Точка-У», в т. ч. за максимальною дальністю дії — 500 км, проти 120 км, точністю ураження цілей та здатності прориву систем ПРО супротивників. На сьогоднішній день ОТРК «Искандер-М» оснащені практично всі ракетні бригади (рбр) Сухопутних військ (входять до складу танкових і загальновійськових армій) та Балтійського флоту ВМС РФ.

В цьому зв’язку найбільшу занепокоєність США та їх союзників по НАТО викликає оснащення ОТРК «Искандер-М» 152-ї рбр берегових військ Балтійського флоту РФ на території Калінінградської області, а також можливість розміщення згаданих ракетних комплексів у Білорусі (в рамках навчань) та в Криму, що ставить під удар країни ЦСЄ і Балтії та північно-східну частину ФРН.

Крім того, за даними МО США, до 2026 року Росія планує розширити та модернізувати наявний у неї арсенал тактичної ядерної зброї. Зокрема, передбачається збільшення кількості тактичних ядерних боєзарядів з 7 до 8 тис. одиниць, в т. ч. створення малопотужних та компактних боєголовок для оснащення високоточних крилатих ракет і космічних супутників.

У свою чергу, збройні сили КНР оснащуються новими високоточними ракетами середньої дальності (3–4 тис. км) DF-21C та DF-26, які можуть виступати носіями ядерної зброї. За рахунок цього Китай має можливість нанесення тактичних ядерних ударів по військах (об’єктах) США в АТР, а також Японії та Південної Кореї;

 

на рівні окремих ядерних загроз — досягнення Північною Кореєю здатності нанесення ракетно-ядерних ударів по континентальній частині США (шт. Аляска та всьому Східному узбережжю — від Бостона до Маямі), а також військах (об’єктах) США та їх союзників в АТР і Європі.

На теперішній час у КНДР вже розроблені та випробувані ракетні системи, які є потенційними носіями ядерної зброї, в т. ч.: оперативно-тактичні «Хвасон-5» та «Хвасон-6»; середньої та меншої дальності (до 2,5 тис. км) «Хвасон-7» та «Хвасон-10»; міжконтинентальні «Хвасон-12», «Хвасон-14» (понад 5,5 тис. км) та «Хвасон-15» (близько 13 тис. км). Здійснені випробувальні пуски балістичної ракети «Пуккинсон-1» (дальність 1,2 тис. км) морського базування з борту підводного човна.

За оцінками спеціалістів, на сьогодні Північна Корея вже здатна озброїти свої балістичні ракети ядерними боєголовками потужністю від 15 до 250 ктн (з 2006 року проведено шість ядерних випробувань, в т. ч. водневої бомби потужністю 100 ктн). При цьому відмічається наявність у Пхеньяну близько 60 ядерних боєзарядів, а також запасів урану та плутонію, здатних забезпечити виробництво до шести нових боєприпасів за рік.

З огляду на досягнуті результати, у листопаді минулого року лідер КНДР Кім Чен Ин оголосив про створення в країні повноцінних ракетно-ядерних сил. За його словами, незважаючи на санкції ООН, Північна Корея продовжить створення ракетно-ядерної зброї, яка є основним гарантом безпеки країни.

Все це супроводжується активною антиамериканською риторикою Пхеньяну та відкритими погрозами нанести ракетно-ядерні удари по США та їх союзникам в АТР. Згідно оцінкою експертів Інституту США та Кореї при Університеті ім. Дж. Хопкінса, у випадку нанесення КНДР таких ударів по столицях Південної Кореї та Японії, кількість людських жертв може скласти 2,1 млн осіб загиблими та 7,7 млн осіб пораненими.

Ракетно-ядерний потенціал Північної Кореї

Водночас американські експерти привертають увагу до дій Росії та Китаю з розвитку їх систем ПРО. Так, у Російській Федерації здійснюються послідовні кроки із заміни застарілих станцій попередження про ракетний напад «Днепр», «Дарьял» и «Волга» на нові СПРН «Воронеж-ДМ». Проводяться також випробування нових модернізованих протиракет системи ПРО-ППО (останнє відбулось 12 лютого ц. р. на полігоні Сари-Шаган у Казахстані). В свою чергу, 5 лютого ц. р. у Китаї в межах власної території було проведено успішне випробування наземного комплексу ПРО, здатного перехоплювати балістичні цілі на середній заатмосферній ланці траєкторії їх польоту. Тим самим Китай став третьою країною в світі після США та Росії, яка опанувала такі технології.

 

Виходячи з наведених обставин, американські експерти роблять висновок щодо можливості отримання противниками США переваги над ними у ракетно-ядерній сфері. Зокрема, Росія вже отримала таку перевагу у тактичних ядерних озброєннях. З урахуванням цього визначаються основні напрями розвитку та принципи застосування ядерних сил США, що мають підвищити їх можливості зі стримування противників та нанесення адекватного удару у відповідь.

Так, згідно з новою Ядерною доктриною США, матеріально-технічну основу оновленої ядерної тріади Стратегічних ядерних сил (СЯС) країни складатимуть:

• 400 моноблочних МБР наземного базування з орієнтовною назвою «Мінітмен-4», перша з яких має з’явитись в 2029 році. Для їх розгортання буде використовуватись 450 шахтних пускових установок, що дозволить розосередити цей компонент СЯС та створити 50 хибних цілей для противника;
• до 240 балістичних ракет морського базування «Трайдент-2» (D-5), встановлених на 12 підводних атомних човнах (ПЧАРБ) класу «Колумбія» з більшою водотоннажністю ніж ПЧАРБ класу «Огайо» (21 тис. тонн проти 19 тис. тонн). При цьому, у 2019–2024 роках буде завершена модернізація термоядерних боєголовок W76 та W88 балістичних ракет «Трайдент-2». З 2031 року передбачається прийняття на озброєння нових ПЧАРБ;
• 60 важких бомбардувальників типу В-21 «Рейдер» з крилатими ракетами у ядерному оснащенні та ядерними авіабомбами В61-12 з керованою траєкторією польоту. Такі бомбардувальники мають бути створені до 2025 року, а у подальшому на них будуть розміщуватися нові крилаті ракети у ядерному оснащенні з підвищеною дальністю польоту LRSO (Long Range Stand-Off).

Крім того, оновлену стратегічну ядерну тріаду посилять бомбардувальники середнього радіусу дії F-35А, здатні нести як звичайну, так і ядерну зброю.

Буде вдосконалена і вся інфраструктура Стратегічних ядерних сил, включаючи системи управління і зв’язку.

Водночас планується модернізація тактичної ядерної зброї, в т. ч.: доведення всіх авіабомб до стандарту В61-12 (до 2026 року) та забезпечення можливості їх застосування літаками F-35А, а також створення малопотужних ядерних боєзарядів для оснащення балістичних і крилатих ракет на підводних човнах та надводних кораблях. У перспективі передбачається прийняття на озброєння нових крилатих ракет у ядерному оснащенні. За рахунок цього буде вирішена проблема відсутності у США тактичних ядерних ракет в Європі та в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні.

Тенденція скорочення Стратегічних ядерних сил США	Концепція оновленої ядерної тріади США

З огляду на зміни у воєнно-політичній обстановці в світі та у характері загроз національній безпеці США, переглянуті також і принципи бойового застосування американських ядерних сил. Так, констатується необхідність переходу від стратегії стримування, яка є ефективною лише у відношенні одного противника, до індивідуального або адаптивного підходу у стримуванні широкого спектру противників та адекватного реагування на різного роду загрози і ситуації.

В рамках такого підходу передбачається постійне корегування дій США із забезпечення безпеки країни, виходячи зі змін у характері та рівнях зовнішніх загроз, а також ймовірних наслідків дій противників. Виходячи з цього обиратимуться і характер відповіді з боку США, включаючи рівні та масштаби застосування ядерної зброї.

З метою реалізації наведених планів передбачається збільшення щорічних витрат на підтримку та розвиток ядерних сил з 3 % до 4 % від оборонного бюджету країни. При цьому, загальні витрати на модернізацію ядерних сил протягом наступних тридцяти років оцінюються на рівні 1,2 трлн дол. США.

В цілому зміст та спрямованість нової Ядерної доктрини США принципово відрізняється від аналогічного документу, який був оприлюднений Пентагоном у 2010 році і передбачав можливість скорочення ядерного арсеналу, зниження важливості ядерної зброї у стратегії національної безпеки, утримання від створення нових ядерних систем, а також припинення ядерних випробувань.

Орієнтовні витрати на модернізацію ядерної тріади США

Як і слід було очікувати, Ядерна доктрина США викликала негативну реакцію Росії, Китаю та Північної Кореї. При цьому всі вони виступили з практично однаковими оцінками наслідків реалізації США положень документу, які призведуть до активізації гонки озброєнь та зниження порогу застосування ядерної зброї.

Водночас робиться наголос на нібито поверненні США до концепцій «обмеженої ядерної війни» та «можливості перемоги у ядерній війні». Виходячи з цього стверджується також і про можливість превентивного застосування США ядерної зброї з метою шантажу, а також знищення ударних систем озброєнь їх противників.

На основі таких сентенцій Росія, КНР та КНДР звинуватили США у проведенні агресивної та безвідповідальної ядерної політики, що значно підвищує рівень загроз стратегічній стабільності у світі. На противагу цьому Москва та Пекін намагаються виправдати власні дії у ракетно-ядерній сфері як такі, що мають виключно оборонний характер.

 

В цілому, ситуація довкола нової Ядерної доктрини США дійсно засвідчує підвищення рівня загроз стратегічній стабільності у світі, а також призводить до подальшого загострення відносин між США та Росією і КНДР та ускладнення американо-китайських стосунків. Разом з тим, причини цього мають більш глибоке підґрунтя і пов’язані з формуванням нової багатополярної системи світового устрою, що об’єктивно викликає і поглиблення суперечностей між різними центрами сили глобального та регіонального рівня.

Ядерні держави світу

За таких обставин нова Ядерна доктрина США, по суті, стала лише відповіддю на дії Росії, Китаю та КНДР, які реалізують власні ядерні програми паралельно зі Сполученими Штатами Америки, а в деяких випадках і випереджують їх. З огляду на це, новий концептуальний документ США в ядерній сфері має цілком адекватний характер і лише фіксує нову геополітичну ситуацію, а не принципово змінює її.

Реально нова Ядерна доктрина США, як і Стратегія національної безпеки та Оборонна стратегія мають зовсім інше значення. Згадані документи чітко та однозначно визначають твердість позицій США щодо збереження своєї ролі як провідного центра сили у світі, а також наміри Вашингтону жорстко відстоювати американські інтереси всіма можливими засобами.

В рамках такого підходу США продовжуватимуть і курс стратегічного стримування Росії, в т. ч. за рахунок підтримки України. Більш того, демонстративна відмова США від компромісу з Росією з найважливішого стратегічного питання щодо ядерних озброєнь сторін, фактично виключає можливість компромісів з інших питань в т. ч. і щодо України.